Епоха міфів

«У випадку Росії, так само, як Китаю, Єгипту, Судану чи Європи, міф про етнічну державу - замість правової держави – порушує кордони, угоди, бентежить душі. Ці безрозсудні міфи зводять з розуму людей, якими вони оволодівають, як Зевс зводив з розуму тих, кого хотів довести до руїни. Схоже, війна знову є чимось прийнятним»

В епоху Просвітництва по всій Європі деякі філософи постановили, що людина є твариною, наділеною розумом: наш світ завдячує цьому оптимістичному баченню своїми періодами миру і процвітання. Але раціоналістам завжди бракувало доводів, аби пояснити влив, наприклад, націоналістичних чи соціалістичних міфів. Ліберальний економіст Фрідріх фон Гайєк (австрієць за походженням, який став британцем) півстоліття тому пояснював, що соціальна справедливість не є справжньою ціллю, а лише духовним баченням ідеологічного характеру; та це не завадило тому, аби цей міф ніколи не переставав об’єднувати маси. Причина в тому, що тварина, наділена розумом, інколи використовує цей розум для нерозумних цілей. Найбільш переконливу характеристику цій парадоксальній поведінці дав наш сучасник, французький соціолог Едгар Морен: «Наша свідомість, - казав він, - створює міфи, які оволодівають нашою свідомістю». Міфи, попри те, що є міфами, внаслідок цього є конкретними і реальними акторами, які впливають на суспільство. Визнаймо, що класичні ліберали є дещо беззахисними супроти цих діючих міфів.

Гері Беккер, професор Чиказької економічної школи, який нещодавно помер, спробував встановити зв’язок між гаданою раціональністю індивідів та їх здавалось би ірраціональною колективною поведінкою і дійшов висновку, що в кінцевому рахунку відданість якійсь ідеології, наприклад, націоналізму, «є вигідною» людям, які підтримують її. Українські росіяни, які в даний момент розпалюють громадянську війну, отримають якусь вигоду, яку б вони не отримали від України? Нуери та динка, які вбивають одне одного у нещодавно створеному Південному Судані, явно мобілізовані племінними міфами, породженими їхнім власним мозком, врешті-решт здобудуть із цього якусь користь? Який інтерес переслідує Китай, оспорюючи те, чиєю власністю є скалисті безлюдні острівці, які за законом належать Філіппінам та Японії? Двигун цього нового імперіалізму є матеріальним чи його надихає міф про Великий Китай? Незалежницькі претензії Каталонії  чи Шотландії випливають із безумовного економічного розрахунку чи є лише міфічними? Ми могли би множити нинішні обставини, в яких важко застосувати ліберальний підхід. Чи мав рацію Едгар Морен супроти Гері Беккера? Можливо, останній марно намагався раціоналізувати нераціональне і застосовувати розум до пристрастей?

Ми вважаємо, що школи Гері Беккера та Едгара Морена мають рацію по черзі, в історичній послідовності. Так, після 1990 р., після краху радянського міфу, ми вступили в епоху (відносної) розумності, яка в усіх цивілізаціях характеризувалась безпрецедентним поступом правової держави і економічного процвітання. Повсюди людина розумна, схоже, перемагала; те, що ми називаємо, «арабською весною», було, мабуть, останньою демонстрацією – на жаль, невдалою – явища людини розумної. На жаль, здається, що на зміну цій серії раціональності зараз приходить велике повернення міфів. У випадку Росії, так само, як Китаю, Єгипту, Судану чи Європи, міф про етнічну державу – замість правової держави – порушує кордони, угоди, бентежить душі. Ці безрозсудні міфи зводять з розуму людей, якими вони оволодівають, як Зевс зводив з розуму тих, кого хотів довести до руїни. Схоже, війна знову є чимось прийнятним.

Чи можна відгадати причину, яка породжує цю історичну зміну? Дехто – от хоча б у Сполучених Штатах, у кожному разі у таборі республіканців – вважає, що відповідальним і винним є уряд Барака Обами. Це правда, що правова держава потребує поліцейського, тому що закон, який не карає, ніколи не виконується сам собою. З того моменту, коли президент Сполучених Штатів, фактично гарант світового порядку, починає сумніватися, викручуватися чи визнає себе переможеним, для грабіжників шлях вільний. Ця слабкість поліцейського не обов’язково пояснює відступ здорового глузду, але без сумніву є основним фактором переміни. А вже до цього додається європейська пасивність, оскільки економічному союзу ніколи не вдавалося перетворитися на військовий союз. Для чого європейський поліцейський, коли Європа захищена американським щитом? Але що стається, коли американський поліцейський повертається до своєї дислокації? Ми пережили цю порожнечу в Югославії у 1990-х і зараз знову переживаємо в Україні. Для початку – в Україні.

Фрідріх фон Гайєк, якого я вже цитував раніше, особливо усвідомлював крихкість епохи розуму і правової держави. В останні роки свого життя, які історично є найбільш впливовими (Рональд Рейган, Маргарет Тетчер, Вацлав Клаус… усі вони заявляли, що є його послідовниками), він спонукав своїх співрозмовників воювати. «Нас так мало, - говорив він (маючи на увазі лібералів), - що всі ми повинні стати бійцями і здіймати якнайбільше галасу». Алярм конче необхідний.

Guy Sorman
La época de los mitos
АВС, 19/05/2014
Зреферувала Галина Грабовська