Оповіданє українського офіцира.
Мою сотню придїлено в падолистї до дивізиї кавалєриї, яка мала стримати ворога в горах від Уж. [Ужока] до Ст. Смб [Старого Самбора]. Дотримати крок з кінницею — не так легко. Непроглядна валка возів дивізийного трену утрудняла нам похід за кавалєриєю; длятого ми найшли провідника і пішли верхами. Тайстра на плечах, хлїбняки по боках, ладівницї при поясї з переду і з заду, намет, плащ, лопата, кріс, все разом важить кількадесять кільоґрамів. Ми спинали ся убочами, бродили снїгами. Вітер з морозом прошибав наскрізь.
В Бтл. нж. [Бітлі Нижній] засьпівав наш хор кілька пісень, між ними пісню про Валькірію. З манлїхерами в руках сьпівали ми: "У бій!" Офіцири були заскочені сею несподїванкою. Князь Віндішґрец сказав: "Wunderschön! Grossartig!"
З Бтл. йшли ми горами дальше до Тр. Нічлїг. З Тр. мали ми іти через Іс. до Т., та в Іс. дістали ми письменний приказ, щоби через Свд. [Свидник] шукати злуки з Nachrichtendetachement в Крив. ст. [Кривка]. З провідником пішли ми через гори до Свд. Уланська стежа перестрілювала ся тут з козацькою стежею і зловила одного козака.
Рано з Свд. перейшли ми за провідником верхами до Крпв [Кропивник]. Яко простежа армії війшли ми туди перші. Наш військовий харч вийшов нам, длятого з правдивою вдячностию приняли ми гостинність селян. З Крпв. ст. перейшли ми до Бсц. Цїлий день тривала битва коло Злк. [Залокоть]. Ми повнили службу резерви. Опісля перейшли ми до Схд. [Східниці], щоби зайти Москалїв з заду, а зі Схд. передістали ся ночию до Бр. [Борислава]. Були ми незвичайно умучені, а поживу діставали від людий, попри котрих ми переходили. В Бр. доносять нам, що на Вл. прийшло з Дрогобича 2000 Москалїв з арматами. Подаємо ся до Бн. кт., діставши приказ від рітмайстра Бзк. злучити ся з ним на горі коло Пп. Ночуємо в Бр. в копальни. Рано відшукали ми віддїл рітмайстра і через цїлий день держимо в своїх руках гору. Під вечер надходить звістка кінної стежі, що з Дрогобича іде на нас московська дивізия. Нам приказано з шкадроною драґонів перейти до Опк. [Опаки]. Ідемо в ночи, під гору, лїсом. Дорога з вибоями, як звичайно наші дороги в Галичинї в горах, просто страшна. До Опк. прийшли ми на 11-у годину в ночи, дістали однак зараз приказ перейти до Пп. [Попелі]. В Опк. остав при одній части курінний отаман, а я з одною стежею пішов до Пп. Ми побороли утому і голод і виконали точно даний приказ. По горах над Бр. патролював я цїлий день і стратив сполуку з сотнею, яка мала зібрати ся коло Пп. Вернув я над вечір знов до Опк., нікого там не застав, тому вернув в ночи знов до Пп. Дві ночи і два дни ми не спали, весь час на ногах перебули.
В Пп. сотнї не застав, тут переночував і дігнав її в Ясн. [Ясениці]. З нею пішли ми до Нгв. [Нагуєвич].
На другий день частина сотнї пішла на стежі до поблизьких сїл, а решта хоронила праве крило боєвої лїнїї в лїсї. Ми заняли своє становище і обганяли ся від козаків і московської піхоти, що заходила нас з заду і з боку. На нашу боєву лїнїю і нас сипнули Москалї кулями з машинових крісів. Боєва лїнїя цофнула ся о 12.30 по полудни. Ми самі лишили ся, щоби заслонити боєву лїнїю. Москалї не переставали сипати щедро кулями, але не рішили ся піти приступом. Мої стрільцї щадили стріловину і стріляли розважно та влучно. Москалї не знали, хто є в лїсї і кілько нас є. Доперва о пів до шестої вечером, вже в сумерку подали ся ми за боєвою лїнїєю, яка була в той час вже в Яск.
Ми прилучили ся після приказу до уланських піхотинців і обсадили гору в Пп. [Попелях], щоби стримати Москалїв так довго, аж полк уланський не переїде на вказане єму місце. Улани переїхали, ми пустили ся горами до Опк. [Опаки]. Два дни знов строга диєта. В Отє прийшов приказ обсадити гору і держати її так довго, доки кавалєрия не передістане ся в потрібнім для неї напрямі. Командант уланських піхотинцїв відступив нам значне число консерв, щоби ми поживили ся.
Ночуємо на горі. Висилаємо часть на стежі. Хто не йде на стежу, може трохи сїсти, але заснути годї. Вітер, мороз, проймаюча холодом мрака не дають задрімати, а огню розложити не вільно. По такій ночи йдемо на гору Кбл. [Кобилу]. Мрака така, що видно землю лише три кроки перед собою. Кладемо ся в розстрільну і ждемо на ворога, який там десь за опоною мраки до нас зближає ся. По кількох годинах приходить звістка, що низше від нас, але в продовженю нашої розстрільної обсадив гору полк драґонів.
Висилаємо 4 стежі на боки, щоби провірити, де є ворог і як він до нас присуває ся. Під вечер прийшли до нас харчівники з хлїбом, сухарами, тютюном. Розхопили стрільцї принесені припаси в одну мить.
Ночуємо знов на горі в мрацї, студени і дощи. Рано стала мрака ще густїйша, але підняла ся о 7-ій годинї неначе би її потягнула в гору якась великанська рука. Видимо, що Москалї підступають до нас від Опк. [Опаки]. Починає ся стрілянина від правого крила, де драґони. Мрака по якійсь чверти години спливає знов до землї і закриває нам весь вид. Гук московських стрілів стає чим раз сильнїйший. Видно, що ворог підходить до нас.
Дїлю розстрільну на три части. Сам стаю на лївім крилї. Починає ся правильний огонь. Приходить приказ: Держати гору як найдовше! Командант драґонів повідомляє, що зачне відступати своїм правим крилом. Небавом приходить вістка, що він погиб від кулї. Чую крик з долини. Се Москалї йдуть приступом на драґонів. Драґони з карабінками без баґнетів відступають. Наші також. Приходить приказ: Jungschützen halten den Feind auf! Вертаємо на своє становище. Москалї напирали з переду і з правого боку, звідки виперли драґонів. Мої стрільцї стримують приступ Москалїв, які є вже на 10 до 15 кроків. Вже стрільцї не стріляють лежачи, але стоять, випружені вперед, і стріляють в Москалїв як в стїну. На одного гуцула напало баґнетами двох Москалїв. Щоб оборонити ся, замахнув ся крісом як довбнею і засягнув Москалїв по головах. Се вратувало єму житє. Але вже наших лягло до пятнайцять. Не можна дальше встояти ся. Є нас безумовно за мало. Подаємо ся в діл. По дорозї стрічаю нашого санїтета медика Бровка. Ратує простріленого товариша. В тій хвилї паде сам прошитий кулею. Москалї стріляють на нас сальвами з карабінів, а опісля частують нас також шрапнелями.
Збирають ся мої товариші в долинї і через Злк. [Залокоть] ідемо до Сил. Тут через півтора години становимо після приказу "ослону" машинового крісу, а опісля ще ослону гармат. Дістаю картку від відповідного офіцира на теплу вечеру для цїлого мойого віддїлу при тій батериї, до котрої будемо придїлені. Страшне болото. Гармати западають по оси, ми прикладаємо до них рук і витягаємо цїлу батерию, що нї взад нї вперед не може рушити ся. До теплої вечері не могли ми однак добити ся і пішли безпроволочно до Тр. Знов прилучено нас до уланських піхотинцїв. Направляємо дорогу у Тр. [Тур'є] до Іс. [Ісаїв]. В Іс. ставимо полеві сторожі. Роздобуваємо трохи мяса. О 10-ій годинї в ночи починаємо варити, о 3-ій годинї їмо і йдемо зараз на збірку. По збірцї копаємо ще бараболї, печемо і споживаємо хапчиво. Десь коло полудня прямує головна військова команда до Трк. [Турки]. Ми дістаємо знов приказ тримати противника в приличній віддали. Виконуємо се, о скілько позволяє дуже невдячний терен. По болотї, в якім бродимо майже по колїна, дістаємо ся до Трк. Звідти переїхали ми відтак зелїзницею до Ґрд. Ту доповнимо наш набір, наше білє і підемо знов напротив ворога.
Подав я тут цїлком сухий начерк наших обовязків з поверх 3 тижнїв. Кілько подїй, кілько вражінь, кілько гадок, кілько досьвідів пережили ми за сей час! У військових нїмецької народности здобули собі українські стрільцї лише признанє і похвалу, що є ansdauernd, tapfer und sehlagfertig.
[Дїло]
14.11.1914