Вперше надруковано у збірці «Малий Мирон і інші оповідання». Львів, 1903, с. 129—161. Написано цього ж року.
У передмові до збірки (друкується в 34-му томі нашого видання) пишеться: «Оповідання, зібрані в отсьому томику, в більшій мірі від інших мають автобіографічний характер. Вони показують у загальних нарисах хід виховання сільського хлопчини перед 30—40 роками, починаючи від перших проблисків власного думання, а кінчаючи найвищими ступенями середньої школи. Матеріалом послужили всюди мої особисті спомини, які в оповіданнях «Отець-гуморист» та «Гірчичне зерно» переходять майже зовсім у мемуари...» (с. VII).
Подається за першодруком.
Турчинський Юлій (Юліан) (1839—1913) — маловідомий польський письменник, учителював у Галичині. Написав драму «Кейстут», роман «Трагедія життя».
Антоневич Микола (1840—?) — викладач перемиської гімназії, «москвофіл», депутат галицького сейму.
Верхратський Іван Григорович (1846—1919)—український природознавець, філолог, громадський діяч ліберально-буржуазного напряму.
Бандрівський Кароль (1855—1931) — товариш І. Франка по дрогобицькій гімназії, пізніше співробітник «Друга», «Громадського друга», деякий час керував друкарнею Наукового товариства ім. Шевченка.
«Громадський друг» — перший український революційно-демократичний літературний і політичний журнал, який видавали у 1878 р. у Львові І. Франко та М. Павлик.
Фредро Александр (1793—1876) — польський драматург-комедіограф, жив і помер у Львові.
Дзержковський Йосиф (1807—1865) — польський прозаїк, драматург і журналіст.
Захаріясевич Ян Хризостом (1825—1906) — польський прогресивний письменник-публіцист.
Лозинський Валерій (1837—1861) — польський історик, письменник і публіцист.
Мецішевський Гілярій (1802—1855) — польський публіцист.
Спомини Бенвенуто Челліні — популярна автобіографія італійського скульптора, ювеліра і письменника Бенвенуто Челліні (1500—1574), перекладена багатьма мовами світу.
«Оберон» — казково-романтична поема німецького поета Крістофа-Мартіна Віланда (1733—1813), написана 1780 р.
Кляйст (Клейст) Генріх фон (1777—1811)—німецький драматург-романтик.
Клейст Евальд (1715—1759)—німецький поет.
...я вам позичу Пікквіка...— Тобто роман Ч. Діккенса (1812—1870) «Посмертні записки Пікквікського клубу».
«Гамбурзька драматургія» — твір німецького письменника і теоретика мистецтва Готгольда Ефраїма Лессінга (1729— 1781), в якому він обгрунтовував теорію реалістичного мистецтва,
Кок Шарль Поль де (1793—1871) — французький письменник, автор бульварних романів «Жоржета» (1820), «Мій сусід Раймон» (1822) та ін.
Сю Ежен (1804—1857)—французький романіст.
Шпіндлер Карл (1796—1855) — німецький письменник, автор історичних повістей.
Гофман Ернст Теодор Амадей (1776—1822)—німецький письменник-романтик.
Ріхтер Йоганн Пауль (відомий під псевдонімом Жан Поль; 1763—1825) — німецький письменник — гуморист і сатирик.
«Махабхарата» — визначна пам’ятка давньоіндійського героїчного епосу.
Бопп Франц (1791—1867) — німецький ученнй-санскритолог, засновник порівняльно-історичного мовознавства, перекладач «Махабхарати».
«Фауст», «Вільгельм Телль», «Іфігенія в Тавріді» — драматичні твори И. В. Гете.
Мейєр Конрад Фердінанд (1825—1896) — швейцарський поет і новеліст.
23.11.1979