Посмішка скаже більше за тисячу слів: якщо здається, що людина сміється від душі, то її вважають гідної довіри. Це встановила міжнародна команда вчених завдяки поведінковому експериментові. Колеги більше схильні до співпраці, коли їхнє спілкування супроводжує невимушений сміх. Однак дослідження виявило: ми не сміємося лише тоді, коли нам весело, в першу чергу, сміємося, коли це вигідно.
Посмішка – елементарна складова людської комунікації в кожному суспільстві. Походження й точне значення цього жесту до кінця невияснене. Деякі вчені припускають, що сміх у процесі еволюції постав як тип жесту підпорядкування. Це можна простежити на поведінці мавп. Соціальні тварини відтягують свої губи назад, вишкірюючи зуби. Цим демонструють покірність домінантному представникові свого виду.
У людей соціальна функція посмішки – дещо ширша, в дечому – протилежна. Домінантні особи імітують жести підпорядкування, сигналізуючи при цьому, що вони заслуговують довіри. Досі все ще не вияснили, чи людський сміх породило спілкування, чи це виключно мимовільне вираження своїх почуттів.
З метою детальніше вивчити цей феномен Манфред Мілінські з Інституту еволюційної біології імені Макса Планка в Пльоні (Німеччина) та його колеги здійснили поведінковий експеримент, в процесі якого вимірювали вплив посмішки на готовність до співпраці.
Два піддослідні мусили разом працювати, щоби отримати незначну грошову винагороду. Лише одному з учасників дослідження науковці спочатку платили 4 євро. Інший суб’єкт експерименту, так звана довірена особа, представлялася за допомогою короткого відео та просила свого колегу відправити йому грошову суму. Текст ролика був заданий наперед, все залежало лише від переконливості піддослідного. Й як виявилося, від його посмішки.
Перший учасник мав вибір, чи довіряти довіреній особі й передавати їй гроші, чи залишити їх собі. Довіра до напарника могла окупитися: якщо відправник наважувався відправити гроші довіреній особі, вчені потроювали суму. Тоді уповноважена особа й собі обирала, як повестися з грошима: повернути третину чи половину грошей або ж залишити все собі. З надійною довіреною особою відправник отримувала стільки грошей, скільки мав на початку дослідження.
Спочатку вчені задокументували, як відправник та незадіяні піддослідні сприйняли й оцінили відео. Це вказувало на те, наскільки привабливою, інтелектуальною та гідною довіри вважали особу на ролику, наскільки щирим – її сміх. «Особа, чия посмішка здавалася справжньою, викликала більше довіри», – підсумовує Малінські результати спостереження. Також у середньому ці люди виявлялися більше схильними до співпраці.
«По посмішці відправник визначає можливість, з якою уповноважена людина поділилася би грошима з нею», – кажуть учені. Посмішка, яку вважають природною, є відвертим сигналом: її використовують для встановлення зв’язку в процесі комунікації, вона – знак готовності співпрацювати.
Заслужена довіра підбадьорює інших до спільної роботи. В процесі експерименту вчені подвоїли грошову ставку з 4 до 8 євро. У грі з можливим більшим виграшем довірені особи посміхалися частіше в спосіб, який сприймали природним. Очевидно, легше щиро посміхатися, коли очікуєш зірвати великий куш. З огляду на те, що справжня посмішка виникає підсвідомо й мимовільно, її адресати пов’язують з тим, що гроші мусять окупитися.
Зреферувала Соломія Кривенко
Джерело: http://www.scinexx.de.
11.11.2014