Економісти здобули погану репутацію через невміння передбачати економічні спади, подібні до нещодавньої рецесії. Та їхня робота – це новаторські рішення, а не пророцтва
Винні економісти. Саме таким був рефрен, відтоді як учені цієї галузі суспільних наук не змогли передбачити кризу 2008 р., яка коштувала впливовим гравцям в нашій економіці трильйони доларів. Тепер один із них, Роберт Літан, науковий співробітник Брукінгського інституту, намагається вигородити своїх колег у книзі «Економісти на трильйон доларів: як економісти та їхні ідеї змінили бізнес».
Неспеціалістам, як зауважує м-р Літан, економісти часто видаються тими, хто потурає поганій політиці – у Федеральній резервній системі США, на Капітолійському пагорбі чи в органах державного регулювання та контролю і фінансових фірмах. Вважається, що зважаючи на їхню компетентність, економісти повинні бути здатними захистити нас від економічного спаду, подібного на нещодавній.
Однак м-р Літан звертає увагу на те, що «економісти не займаються передбаченнями і значущість економічних ідей не повинна оцінюватись успіхами чи провалами тих небагатьох, хто робить передбачення». Він воліє пролити світло на менш відомі інновації, на створення яких надихнула робота економістів. Такі інновації в сукупності вартують трильйон доларів і спроможні компенсувати збитки від рецесії. На що він сподівається? На те, що читачам відкриється «більш позитивний погляд на важливість економічних ідей і на спосіб, в який схильні мислити економісти».
В огляді м-ра Літана особливу увагу звернено на хитромудрі економічні ідеї, які помітно поліпшили життя пересічних американців. Наприклад, явище, відоме як штучний дефіцит, має місце тоді, коли постачальники обмежують асортимент чи підвищують ціну продукту, який без цього був би наявний у великій кількості і недорогий. Застосування цієї концепції, рекомендоване економістом Мюріел Нідерле, вирішило проблему на сайті знайомств Cupid.com. Клієнти-чоловіки засипали клієнтів-жінок такою великою кількістю прохань про побачення, що жінки не могли вирішити, з ким із залицяльників зустрітися. Тоді за порадою міс Нідерле та її колеги Дена Аріелі Cupid.com. обмежив чоловіків двома спробами на місяць. Чоловіки були змушені більше себе розкривати і робили вибір більш обачно. Результатом були більш успішні пари.
Економіст Елвін Рот зосередився на пошуку відповідності іншого роду. Американці і британці, яким була потрібна нирка для пересадки, тривалий час намагалися знайти близьку людину чи родича, бажаючого віддати свою нирку. Та донорська сумісність так рідко зустрічалася, що від таких пропозицій було мало користі. М-р Рот та його колеги зауважили, що пошук відповідників буде успішнішим, якщо дані про донорів, наявні нирки і пацієнтів об’єднати і розсортувати, створивши центр обміну інформацією. Ця система посприяла сотням трансплантацій, яких в протилежному випадку могло і не бути.
Енергетика є тією областю, де економісти добились найбільших результатів за останні роки. В минулому вони креслили криві пропозиції та попиту, показуючи, що контроль цін і державні регулювання обмежують пропозицію, але вони були змушені знову доводити свою правоту після епохи сильного втручання уряду в економіку. Врешті-решт логіка економістів змусила президента-демократа Джиммі Картера дійти згоди з конгресом у знятті контролю за цінами на сиру нафту. Точно так само дані економістів змусили конгрес прийняти Закон про дерегулювання цін на промислі 1989 р. Вивільнення багатьох секторів енергетики створило потенціал для отримання більшого прибутку, що в свою чергу стимулювало підприємців та інженерів вдаватися до незвичайних інновацій, як от гідравлічний розрив пласта. Результат: розвиток економіки, яка в протилежному випадку була б нерівномірною і можливість раніше немислимого перетворення США з потребуючого імпортера на активного експортера енергії.
Наводячи свої аргументи на користь економічного мислення, м-р Літан вправно змальовує портрети своїх колег-учених, включно із лауреатами Нобелівської премії, як от покійний Вільям Вікрі, який вивчав динаміку торгів, і покійна Елінор Остром, політолог, яка отримала премію в галузі економіки в 2009 р. Зроблений м-ром Літаном висновок із складної роботи Елінор Остром є напрочуд чітким: «Групи можуть самоорганізовуватися, щоби ділитися ресурсами».
Такими описами м-р Літан пробуджує захоплення своїми переслідуваними побратимами. Та звісно, більшість економістів насправді не є бідолахами, які потребують захисту. Разом узяті, вони становлять класичний феномен, якому в інших випадках розважливий м-р Літан дає коротку характеристику: гільдія. Гільдія економістів, як і будь-яка інша, наполягає на строгому дотриманні особливої методології і набору догм: у даному випадку на стандартному розумінні макроекономіки з наголосом на кейнсіанські категорії і сукупному попиті, який стимулюється урядом. Гільдія діє, користуючись неофіційною, однак реальною ліцензією від банків та федерального уряду.
Коли справа стосується політики Вашингтону, макроекономісти не допускають своїх колег-новаторів, навіть тих, яким віддає належне м-р Літан. Наприклад, макротеоретики, які задають тон, демонструють нищівне презирство до австрійської школи, яка зосереджується більше на особистостях, ніж загальних показниках. Таке саме презирство демонструється і в стосунку до теорії суспільного вибору, яка прогнозує, що уряди скористаються кризою ринків, аби поширити свою присутність на неринкові сектори. Учені цих шкіл не добиваються ключових позицій у Федеральній резервній системі США чи в найбільших університетах і компаніях.
Таке цехове мислення виявлялося фатальним і перед 2008 р., і після. Ні в Білому домі, ні у впливових інституціях не було прибічників теорії суспільного вибору, щоби застерегти від можливого виникнення мильної бульбашки на ринку нерухомості, якщо уряд поширить свою присутність на житловий сектор. Декілька провідних економістів попереджали, що адміністрація може використати фінансову кризу, аби негативно вплинути на прецедент банкрутства чи націоналізувати медичне обслуговування. Як це не парадоксально, економічний аналіз демонструє неефективність гільдій, хоча ці вчені законсервували власні гільдії. Допоки це не зміниться, і далі звинувачуйте економістів.
Amity Shlaes
The Wonks Can’t Save Us
The Wall Street Journal Europe, 30. 10. 2014
Зреферувала Галина Грабовська
03.11.2014