Ім'я його безсмертне

На могилі великого каменяра

 

Личаківське кладовище. В тіняві дерев стоїть могила великого співця українського народу, революціонера Івана Франка. Тут поховано бунтівливе серце вірного сина народу, що своїми полум'яними поезіями, своїми творами кликав до боротьби, до щастя і волі.

 

Сонячний жовтневий день. З усіх кінців міста на могилу Івана Франка йдуть з червоними прапорами і вінками колони трудящих. Вони йдуть, щоб на оновленій, вольній землі схилили голову перед пам'яттю свого співця і покласти на його могилу невянучі вінки всенародної шани.

 

Мітинг на могилі Івана Франка відкриває академік, письменник-орденоносець Олександр Корнійчук. Вперше над цією дорогою могилою линуть могутні мелодії "Інтернаціоналу".

 

Відкриваючи мітинг тов. Корнійчук нагадує слова Івана Франка, який писав: "Я син народу, що вгору йде".

 

Звільнений народ, — говорить тов. Корнійчук, — ніколи не забуде про свого вірного сина. Йому жити у віках. До цієї могили ніколи не заросте народна тропа. Нехай же живе в серцях міліонів трудящих світла память про Івана Франка.

 

— Франко ніколи не помре. Він буде серед живих. Франка сьогодні піднімають на руки всі творці нової соціалістичної культури, — говорить у своїй хвилюючій промові член Спілки Радянських Письменників СРСР т. Павленко.

 

Натхненні і хвилюючі рядки своїх віршів присвячує памяті Івана Франка поет-орденоносець В. Лебедєв-Кумач.

 

— Кажуть, що коли орлята підростають, орли і орлиці ведуть їх назустріч сонцю, щоб сил вони набирали і щоб сонце глянуло їм у вічі. А цей орел сам полинув до сонця, — промовляє проф. Студинський. — І ми сьогодні шануємо память орла, який згорнув свої могутні крила отут в цій могилі.

 

Від бійців і командирів доблесної Червоної Армії, яка принесла волю і щастя трудящим Західної України виступив старший політрук тов. Голиченко. Його промова переривалася вигуками: "Хай живе Червона Армія!" "Хай живе великий Сталін!".

 

На мітингу виступили від письменників Західної України тов. Мельник, від українських радянських письменників тов. Рибак, від польських письменників тов. Полевко. Український радянський поет-орденоносець тов. Малишко прочитав на могилі вірша — "Івану Франку".

 

В повітрі гримлять звуки гімну трудящих. На могилу великого українського письменника, борця за волю Івана Франка кладуться вінки від Уряду Української Радянської Соціалістичної Республіки, від Спілки Радянських Письменників СРСР, від українських радянських письменників і від організацій трудящих міста Львова.

 

Новим, буйним цвітом зацвітає земля, яку хотів бачити вільною Іван Франко. Вільний народ, який радісно і щасливо нестиме вінки на могилу борця за волю, свого співця, пісні якого безсмертні.

 

[Вільна Україна]

17.10.1939