Сланцевий газ: баби каються, дівки збираються

 

Мешканці територій, на яких лежить Юзівське родовище сланцевого газу, вимагають припинити дію угоди з Shell. Уряд натомість готується підписувати ще одну таку угоду — з Shevron, аби та почала загосподарьовувати галицьке родовище в Олеську.

 

Сьогоднішній та учорашній дні (26 та 27 лютого) поєднали дві події, пов’язані з видобутком сланцевого (лупакового) газу в Україні.

Нині, 27 лютого, Ізюмська районна рада офіційно звернулася до Верховної Ради з вимогою призупинити розробку родовищ лупакового газу на території цього району.

Вчора, 26 лютого, український Уряд устами міністра екології Олександра Проскурякова повідомив, що отримав усі необхідні погодження з місцевими радами і протягом двох місяців підпише Угоду про добування газу зі сланців Олеського родовища з компанією Chevron.

 

На територіях Юзівського родовища прагнуть реверсу

 

У початковому варіанті ізюмського звернення до ВРУ вжито навіть жорсткішого формулювання: «заборонити». Але чисельніша фракція Партії реґіонів змінила його на м’яке «призупинити». Постанові райради передували масові протести місцевих мешканців, які вже не вперше висловлюють незгоду з планами промисловиків щодо розробки покладів сланцевого газу.

«Ми вимагаємо запровадження мораторію на видобуток сланцевого газу до проведення екологічної експертизи, а також до проведення громадських слухань», — розповіла голова фракції «Батьківщина» Ізюмської районної ради Любов Шамрай.

Ізюмська районна рада тепер наполягатиме, щоб таку саму постанову ухвалила Харківська обласна рада, засідання якої заплановано на 1 березня.

Нагадаємо, Ізюмський район міститься у харківській частини так званої Юзівської площі, де транснаціональна корпорація Shell найближчим часом почне бурити перші свердловини задля видобутку газу з тамтешніх сланців. І робитиме це цілком леґітимно, бо Україна в особі компанії «Надра Юзівська» ще 24 січня підписала з Shell Угоду про розподіл прибутків. Раніше цю угоду схвалив Кабмін. А ще раніше — Донецька та Харківська обласні ради. Щоправда, Угода ця несе в собі комерційну таємницю і тому не підлягає широкому оприлюдненню, бо її публічність, за свідченнями обох сторін, може зашкодити спільній справі.

Експерти, однак, навіть без оприлюднення впевнені, що Угода має корупційну складову — у нашій країні не може бути інакше. Зрештою, про це свідчить участь у «Надра Юзівська» певних сумнівних ТзОВ.

Але мешканці територій потенційного газовидобутку протестують зовсім не через непрозорість домовленостей чи потенційну корупцію. Головне застереження — неґативні екологічні наслідки, якими загрожує технологія видобутку лупакового газу, а саме гідророзрив. Місцеве населення (чи місцеве начальство за їхніми спинами?) остерігається, по-перше, що видобуток газу забере у них питну воду, а по-друге, забруднить довкілля.

Іншими словами, акції проти видобутку сланцевого газу в Україні — це, виявляється, екологічний рух. Але з політичним підґрунтям. Більшість оглядачів схиляються до того, що дієвий громадський сумнів щодо видобування лупакового газу в Україні у той чи той спосіб ініційований та схвалений головним супротивником цього процесу — Росією. Не важко бо здогадатися, що наявність власного газу в Україні виведе нас з-під жорсткої залежності від Москви. Усвідомлюють це пересічні українські протестувальники чи ні, стверджувати важко. Очевидне одне: хочуть вони того чи ні, а таки підіграють «Ґазпрому» і Кремлю. Тобто виходить, що Партія реґіонів грає проти Москви, а «Батьківщина» зі «Свободою» — за. І будь тут мудрим.

 

Львівщина й Івано-Фран­ків­щи­на ви­ма­га­ють публічності

 

Тепер про ситуацію з покладами газу у сланцях на заході України.

Гучну заяву про перспективу швидкого підписання угоди з Chevron міністр Проскуряков зробив під час вчорашнього IV Міжнародного енерґетичного форуму. Він зазначив, що всі питання з органами місцевого самоврядування вреґульовані. «Ми вийшли на порозуміння з органами самоврядування в тих реґіонах, де працюватиме Chevron. Угоду буде підписано в найближчі два місяці», — сказав Проскуряков.

За кілька днів перед тим міністр енерґетики та вугільної промисловості Едуард Ставицький заявив, що розраховує на швидку згоду місцевих рад Львівщини та Івано-Франківщини допустити компанію Сhevron до розробки Олеського родовища. З хронологічного зіставлення цих заяв виходить, що за кілька днів згоду отримано. Це справді дуже швидко.

Але дивуємося не лише ми. Чиновники галицьких рад заявами київських чільників теж, м'яко кажучи, заскочені. Запевняють, що не отримували навіть проектів Угоди про розподіл прибутків зі Chevron, і тому про якесь порозуміння щодо її погодження не може навіть йтися. «Прикро, але міністр екології та природних ресурсів подав недостовірну інформацію. До Львівської обласної ради проект угоди не надійшов, депутати його не бачили і не знають, про що там йдеться. Зокрема, не відомо, чим обернуться сланцеві угоди для місцевих громад, на території яких Chevron планує розробку родовищ», — заявив голова Львівської обласної ради Петро Колодій.

Власне, Львівська обласна рада не має наміру погоджувати плани Уряду і Chevron, доки не отримає детальної відповіді на свій запит. Депутатів Львівщини цікавить: інформація про ризики видобутку сланцевого газу, про склад суміші, використовуваної в технології гідророзриву, про те, наскільки загрожує видобуток якості та запасам питної води, та про ґарантії безпеки для довкілля і людей. Крім того, на Львівщині вимагають оприлюднити повний текст Угоди і влаштувати їй громадське обговорення.

Зазначимо, що голова Львівської облради Петро Колодій є депутатом від найбільшої фракції ВО «Свобода». І саме ця політична сила є найактивнішим захисником територій Олеського родовища від зазіхань промисловиків. З початком розвідувальних робіт у польській частині цієї смуги газоносних родовищ, до яких належить і Олеське, про сланцегазові перспективи почали говорити й у «Свободі».

Спочатку, щоправда, екологічних моментів не добачали — домінували мотиви унезалежнення від «Ґазпрому». Але з певного моменту (осінь 2011 року) ВО «Свобода» розвернулося й заходилося провадити роз’яснювальну роботу з несвідомою громадськістю щодо потенційної екологічної небезпеки процесу гідророзриву лупакових порід. Але марно.

Недавні громадські слухання в кількох районах Львівщини виявили, що екологічні успіхи цієї партії суттєво відстають від рівня її електоральної підтримки. І річ навіть не в політичному векторові гідророзривів, що спрямований в керунку «геть від Москви». Річ у пропонованому міжнародною корпорацією супутньому соціальному пакетові: дороги, школи, комунальна інфраструктура — усе те, що перемагає консервативну галицьку фобію до шкідливих для здоровля нових технологій. Причому перемагає так переконливо, що екологічна жага свободівців помітно пригасає. І де-не-де серед невтаємничених рядових членів відроджується звична антиґазпромівська риторика.

Тож доводити, що «Свобода» своєю боротьбою проти американських технологій на українській землі підіграє газовому імперіалізмові Москви, ми не беремося. Як і заперечувати такі підозри не будемо — тим більше, коли з’ясувалося, що за екологічними протестами на сході України стоять медведчуківські структури.

«Толерантно кажучи, така позиція не відповідає дійсності. Нас постійно звинувачують у співпраці з Москвою, коли ми піднімаємо контраверсійні питання — такі, до яких є неоднозначне ставлення в суспільстві. А в цьому випадку, чому не звертається увага на те, що 10 % у структурі власності Shell належить «Ґазпрому»?!», — заспокоїв нас відомий своєю толерантністю народний депутат Юрій Михальчишин (фракція ВО «Свобода», якщо хто не знає).

Він також пообіцяв, що його політична сила стане палкими прихильниками видобутку сланцевого газу в Україні, якщо технологія, яку розробили американські вчені, перестане викликати застереження у геологів та екологів, а також коли жодних сумнівів не викликатимуть угоди, укладені з видобувальними компаніями. Якщо на задоволення першої умови ще можна сподіватися, то друга за нинішньої влади є цілком фантастичною. Тим більше, що, на думку свободівця, погодження цих угод має відбуватися на усіх рівнях — від районних рад до парламенту.

 

Коротка ремарка:

 

Технологію, що дозволяє видобувати природній газ зі сланців, в усьому світі визнають справжнім проривом в енерґетиці. У США видобування такого газу є запорукою виходу економіки з кризи та подальшого зростання. Європа в цьому питанні, щоправда, спіткнулася об ті ж таки евентуальні екологічні наслідки і зараз перебуває на стадії вироблення стратегічної ухвали: добувати чи ні. Натомість наші найближчі західні сусіди, поляки, наважилися швидко і вже користають з нової технології. Україна ж, якщо остаточно погодиться на розробку своїх родовищ, забезпечить собі енерґетичну (а отже, й політичну) незалежність. Адже прогнозні ресурси Юзівської площі оцінюють чотирма трильйонами кубічних метрів газу, а Олеської — трьома трильйонами, а цього, як на сьогоднішню мірку, має вистачити правнукам наших правнуків.

 

 

27.02.2013