Жиди і Нїмці в Галичинї.

Справа жидівска єсть безперечно одною з найважнїйших справ в Галичинї, і дотикає зарівно Русинів як і Поляків. Важність єї і небезпеченьство, грозяче від жидів всїм нежидівским мешканцям краю, узнавали завсїгди бодай всї Русини: руска журналистика (щоб прим. згадати тілько на давні статьї в Батьківщинї), рускі политики (як пок. Качала), рускі економисти (н. пр. пок. Навроцкій). Именно руска журналистика звертала і звертає увагу на жидівску справу.

 

Сего місяця появилася у Львові невеличка книжочка о 92 сторонах під надписом "Nasze, czy obce żywioły?", написана д-ром Витолдом Левицким, урядником в видїлї краєвім, автором кількох пильних студій і розвідок. В тій книжочці подані суть досить докладні відомости о взростї жидівского елементу в Галичинї, а именно о переходї землї в нашім краю в жидівскі а також в нїмецкі руки. Она заслугує отже на увагу, і ми хочемо з неї що найважнїйше подати нашим читателям.

 

І. Більші посїлости.

 

До року 1860 не вільно було жидам посїдати добра табулярні в Галичинї. Аж розпорядженє цісареве з 18 лютого 1860 признало право посїданя дібр табулярних таким жидам, котрі скінчили що найменше школи середні або відповідні школи фахові, також тим, котрі узискали официрску рангу. В наслїдок того розпорядженя вже при перших виборах до сойму було 38 жидів, управнених до голосованя з курії більших посїлостей.

 

Основний закон конституції з 21 грудня 1867 знїс всякі ограниченя що-до Жидів. При найблизших виборах до сойму взросло вже число жидів, управнених до голосованя в курії паньскій, на 68. В році 1873 був звістний траскіт биржевий, а в р. 1876 було вже 289 дібр в руках жидівских.

 

Так ишло і дальше. А при сегорічних виборах до сойму краєвого стан був вже такій:

 

Більша посїлість вибирає в 16 округах (в кождім по 2, 3 аж до 6 послів). Отже було:

 

А) В західній Галичинї: 1) В краківскім окрузі, на 303 виборців, 16 жидів, т. є. 5.6%, котрі посїдають 29 маєтків або около 10.000 моргів австр. (чужих дібр, т. є. Нїмців, Французів і т. д., не приналежачих до нашого краю, єсть 90 або 152.000 моргів). — 2) В тарнівскім окрузї єсть на 233 виборців 51 жидів, т. є. 21.9%, котрі мають 85 дібр а около 34.000 моргів. — 3) В ряшівскім окрузї єсть на 110 виборців 18 жидів, т. є. 16.3%, котрі посїдають 33 дібр а около 18.000 моргів (чужих дібр єсть 20 а моргів звиш 26.000). — 4) В ново-сандецкім окрузї єсть на 113 виборців тілько 1 жид, маючій 2 маєтки або 1.000 моргів.

 

Б) В всхідній Галичинї: 5) В окрузї тернопільскім єсть на 154 виборців 32 жидів, т. є. 21%, они посїдають 52 маєтків. — 6) В чортківскім окрузї єсть на 164 виборців 22 жидів, т. є. 13.7%, они посїдають 32 маєтків. Добра жидівскі в обох сих повітах, тернопільскім і чортківскім, разом обіймають около 65.000 моргів. — 7) В золочівскім окрузї єсть на 163 виборців 28 жидів, т. є. 17.7%, котрі посїдають 52 дібр і 38.000 моргів. — 8) В бережаньскім окрузї єсть на 140 виборців 20 жидів, т. є. 14.9%, котрі посїдають 25 маєтків а 22.000 моргів. (В чужих руках є 3 добра а 3.000 моргів). — 9) В станиславівскім окрузї єсть на 128 виборців 25 жидів, т. є. 19.7%, котрі посїдають 24 маєтків а 24.000 моргів. (В чужих руках є 35 дібр а 170.000 моргів.) — 10) В коломийскім окрузї єсть на 125 виборців 14 жидів, т. є. 10%, котрі посїдають 17 маєтків а 12.000 моргів. (В чужих руках є 2 добра а 1.000 моргів.) — 11) В стрийскім окрузї єсть на 100 виборців 17 жидів, т. є. 17%, котрі посїдають 34 маєтків а 36.000 моргів. 12) В львівскім повітї єсть на 69 виборців 7 жидів, т. є. 13%, котрі посїдають 9 маєтків а 5.000 моргів. (В чужих руках є 4 добра а 1.500 моргів.) — 13) В жовківскім окрузї єсть на 152 виборців 17 жидів, т. є. 10.6%, котри посїдають 23 маєтків а 26.000 моргів. 14) В перемискім окрузї єсть на 134 виборців 9 жидів, т. є. 6%, котрі посїдають 12 маєтків а 5.000 моргів. — 15) В самбірскім окрузї єсть на 108 виборців 12 жидів, т. є. 11.7%, котрі посїдають 37 маєтків a 22.000 моргів. (В чужих руках є 43 дібр а 95.000 моргів.) — 16) В сяніцкім окрузї єсть на 135 виборців 25 жидів, т. є. 19%, котрі посїдають 40 маєтків а 34.000 моргів. (В чужих руках є 8 дібр а 6.000 моргів.)

 

В цілій Галичинї єсть отже всїх виборців в курії паньскій 2.331, межи ними жидів 305, т. є. 13%; жиди мають більших маєтків табулярних 513, т. є. 349.000 моргів. (В чужих руках єсть 205 маєтків і 449.600 моргів.)

 

З тих даних показуєся, що майже що четвертий виборець з курії більших посїлостей в тарнівскім окрузї, що пятий в тернопільскім, станиславівскім, сяніцкім, що шестий в золочівскім, стрийскім і ряшівскім єсть жид. Що до просторони землї в більшій посїлости, то найбільше займають єї жиди в тернопільскім і чортківскім, дальше постепенно в золочівскім, стрийскім, сяніцкім і тарнівскім, найменше в коломийскім, перемискім, краківскім, львівскім і новосандецкім округах.

 

Треба-ж єще зважати, що множество маєтків находиться в посесії у жидів, що бровари, горальнї, пропинації, тартаки, корчунки і т. д. суть переважно а млини в значній части в жидівских руках.

 

Середна посїлість табулярна,з котрої голосують т. зв. вирилисти, т. є. оплачуючі податку менше як 100 зр. а більше як 25 зр., доставляє, на 649 виборців, около 127 жидів. (В р. 1883, коли ще і найменшій податок давав право голосу, було всїх вирилистів 1935.) А именно в руских повітах єсть таких посілостей жидівских: в брідскім повітї 1, в чешанівскім 2, в добромильскім 4, в долиньскім 2, в дрогобицкім 10, в городецкім 5, в гусятиньскім 1, в ярославскім 1, в яворівскім 1, в калускім 5, в каменецкім 6, в коломийскім 4, в лїскім 13, в львівскім 8, в мостискім 6, в підгаєцкім 2, в перемишляньскім 3, в рудецкім 8, в самбірскім 1, в сяніцкім 1, в скалатскім 2, в снятиньскім 1, в староміскім 1, в стрийскім 1, в турчаньскім 2, в золочівскім 5, в жовківскім 8, разом 129 посїлостей. В 17 повітах мазурских є 58 середних посїлостей в жидівских руках. В 25 повітах нема вірилистів жидів, а то в 7 мазурских і в отсих руских: в бобрецкім, богородчаньскім, борщівскім, бережаньскім, бучацкім, чортківскім, гусятиньскім, надвірняньскім, перемискім, равскім, рогатиньскім, сокальскім, станиславівскім, тернопільскім, теребовельскім, товмацкім, залїщицкім і збараскім. (В 3 повітах: городенецкім, косівскім і однім на Мазурах нема зовсїм вирилистів).

 

Всеї табулярної власности земної (більшої, т. є. оплачуючої податку звиш 100 зр., середної, оплачуючої 25 до 100 зрє), находячої-ся в жидівских руках, буде около 400.000 моргів. А всеї табулярної власности взагалї в Галичинї єсть 5,500.000 моргів (т. є. 40.33% цілої поверхности краю).

 

Значна часть великої посїлости, бо 728 тисячів моргів, єсть в посїданю мертвої содамирки, а то: 415 моргів в посїданю правительства і религійного фонду, 213.000 моргів в посїданю епископств, монастирїв і духовних бенефицій, 80.000 м. в посїданю світских фундацій а 20.000 м. в посїданю громад. — 37 магнатів, т. є. маючих над 110.000 моргів, посїдають разом 1,100.000 моргів. Фидеїкомисів єсть в Галичинї 10, з тих гр. Потоцких на 34.600 моргів, кн. Любомирских (розвадівскій) на 17.300 моргів, а гр. Сїміньских-Левицких на 12.003 моргів, инші менші аж до 3.800 моргів.

 

В чужих руках єсть найбільше маєтків в руках архикнязя Альбрехта (ключ живецкій) 74 маєтків а 147.000 моргів. Загального кредит. земского Заведеня в Відни (ключ надвірняньскій) 8 маєтків а 147.000 моргів, барона Либиґа і Спілки (Бориня) 95.000 моргів, гр. Киньского (ключ Ниско) 13 маєтків а 21.000 моргів.

 

На всїх більших посїлостях в Галичинї тяжить довгів гипотечних около 200 миліонів зр. Коли відчислиться посїлости мертвої руки, архикнязя Альбрехта і віденьского Заведеня кредитового, т. є. більше як миліон моргів незадовжених, то лишиться 4,500.000 моргів задовжених 200 миліонами зр., отже на кождий морг землї більшої посїлости припадає 44 зр. довгу.

 

Так стоїть справа більшої посїлости в Галичинї після обрахунку д-ра Витолда Левицкого. А треба додати, що тая більша посїлість поносить значно менші тягари від посїлости малої, і що в р. 1866, коли укладано теперїшну уставу громадску, польска шляхта віддїлила громади від дворів именно длятого, щоби не поносити рівних тягарів з громадами. Д-р Левицкій признає тоє виразно і дуже на те нарїкає. "Усвячено — каже — роздїл громади від двора для милого гроша; так єсть, для гроша, щоби не платити громадских податків. О те йшло перед всїм. Але що трудно було те висказати, бо не могло перейти шляхтї через горло, то кидано фразами як пїском на вітер. Заощаджено кілька грошів а страчено вплив на громаду." І додає: "Хто добровільно вирїкаєся становиска, не варт співчутя, що пійшов з торбами".

 

[Дѣло, 26.07.1889]

 

II. Менші посїлости і міста.

 

Кілько землї в менших посїлостях забрали постепенно жиди, на те нема нїяких даних; догадуватися тілько можна з лицитацій, які по оголошеню вільности лихви (р. 1868) переводили жиди. Найбільше злицитовано хлопских господарств в рр. 1879 і 1880, потім, коли нова устава против лихви зачала оказувати свій вплив, число тих лицитацій щораз зменшалося. В 11 роках, т. є. від 1873 до 1883, було 19.672 лицитацій на хлопскі господарства, з них перевели жиди 9.401, т. є. 41.2%, рустикальний банк 6.572, т. є. 29.9%, а решту т. є. 3.699 або 16.9% инші христіяньскі вірителї. Кілько моргів хлопскої землї злицитовано і кілько перейшло в жидівскі руки, не знати; д-р Витолд Левицкій припускає, що около 100.000 моргів, а друге тілько перейшло в дорозї добровільної продажи і заставу, — але єго припущеня суть занадто непевні а в-части навіть не мають належитої підстави.

 

Кілько єсть в Галичинї межи народом чужих, т. є. колонистів нїмецких, годї обчислити: они суть переважно євангеликами авгсбургского і гельветского віроісповіданя, але єсть межи ними і немало католиків. В р. 1815 було 2.864 господарств в нїмецких колоніях, повставших в державних добрах в 137 місцевостях. Нарід то, каже д-р Л., працьовитий, статний, ощадний, просвічений, все ще відрубний і замкнений в собі, але є надїя, що невдовзї засимилюєся з тутешним народом.

 

Число жидів в Галичинї після остатного спису єсть 11.5% всеї людности, в містах і місточках є их 38.4% людности міскої, а на селах 4.3% людности сельскої, а то на селах 3.3% людности громадскої а 23.5% (отже майже четверту часть!) людности обшарів двірских.

 

Д-р Л. уважає жидів по селах за пожиточнїйших членів суспільности, нїж по містах, а особливо нїж по місточках. Кождий жид на селї, пропинатор, пахтяр хоть-би лихвар, єсть на пів рільником, помалу, стикаючися безпосередно з народом, затрачує свої уємні ціхи і в многих напрямах не може усунутися з-під впливу величезної більшости народу. По містах і місточках суть жиди их язвою, завадою в их розвою, перешкодою в их поступї, головними деморализаторами нашого автономичного розвою, деморализаторами судівництва. Однакож д-р Л. найбільшу шкоду з жидів по містах видить в тім, що они творять у нас "корїнь нїмеччини". Ми-ж в тім видимо ще найменше лихо. Нехай-би они і були такими нїмцями, як властиві нїмці, колонисти наші, але коби мали і добрі прикмети тих колонистів. Не в національнім але в моральнім і економичнім взглядї они нам небезпечні і шкідливі, а небезпечнїйшій власне сельскій коршмар як міскій ремісник.

 

Найбільше жидів єсть в містах і місточках (згадуємо тілько за рускі місцевости, і то більше значні): Залїщиках і Щирци 79%, Косові і Кристинополи 78%, Бродах 76%, Болехові 74%, Грималові і Підгайцях 67%, Добромили 66%, Бучачи і Чортків 63%, Калуши 59%, Станиславові 54%, Тернополи 52%, Коломиї 51%, Дрогобичи 50%. У Львові єсть жидів 31.000, т. є. 28%, в Кракові 20.000, т. є. 30%.

 

По селах єсть жидів найбільше в дрогобицкім повітї (12%), борщівскім (7%) в турчаньскім (6%), найменше в товмацкім повітї (1.5%) і городецкім (0,5%). На Мазурах єсть 14 повітів, в котрих жидів нема більше як 0,2 до 1,9%. На обшарах двірских єсть жидів найбільше в гірских, лїсних і нафтових повітах: Дрогобицкім (49%), станиславівскім (42%), калускім (41%), найменше в богородчаньскім і косівскім (9%), городеньскім (3%) і в кількох повітах західних.

 

***

 

Найширше розводиться д-р Левицкій над "реформою" жидів. Реформу-ж дефиніює так: Зі становиска жидівского она значила: двигненє жидів з глубокого упадку морального, просвіченє их, уморальненє і ублагородненє, увільненє з ярма пересудів, забобонів і темноти; з польского становиска она значить: переробленє жидів на Поляків.

 

Всїх жидів в Галичинї мало бути в Р. 1776-ім 147.000, т. є. 5-6% людности, в р. 1857 було их 448.000, т. є. 9,7%, р. 1880 вже 686.000, т. є. 11,5%, а в р. 1890 буде певне з 800.000, т. є. 12%. Найбільше прибуло жидів (від р. 1869 до 1880) в теребовельскім і борщівскім повітах, в 3 руских (і 3 мазурских) повітах их число зменшилося: в снятиньскім, залїщицкім і чортківскім.

 

Правне зрівнанє жидів з всїми иншими мешканцями краю наступило з конституцією з 1867 р. а відтак ще ухвалою сойму з 30 вересня 1868 р., коли (помимо супротивленя послів Фр. Торосевича, пок. Кшечуновича і и.) знесено остатні ограниченя жидів в радах громадских. Як галицкі жиди поступають в просвітї, видко з отсих даних: В році 1855 було ві всїх галицких гимназіях 294 жидів (7,8%) а 3.457 христіян, в р. 1860 жидів 328 (6,6%), христіяи 4.059, в р. 1870 жидів 642 (8.6%), христіян 6.804, в р. 1880 жидів 1.773 (18.6%), христіян 7.731. Кілько жидів ходить до шкіл народних а кілько учиться по хайдерах, на те нема статистичних даних.

 

Також в войску служить жидів що-раз більше: В р. 1872 було их 1.5%, в 1876 р. 2%, 1879 р. 2.5%, 1883 р. 3%, а 1885 р. 3.2%. Все-ж таки після конскрипції з р. 1880 повинно би их служити 4.3%.

 

Статистика криминальна виказує результат користний для жидів. Коли процент жидів до загалу людности в краях долитавских виносив 4.3, то межи засудженими за злочиньства було жидів в 1881 р. тілько 4.2%, в 1882 р. 4.1%, 1883 р. 4%, 1884 р. 4.1%, 1885 р. 4%. Найбільше караних було жидів за ошуство (15 прц.), оклеветанє (15 прц.), спроневіренє (10 прц.); зовсїм не було караних за головну зраду, образу маєстату і забуренє публичного спокою. За переступства було засуджених жидів: за лихву 64%, за банкротство 35%, за купованє голосів виборчих 25%. Д-р Л., опираючись на тих даних, твердить, що "моральний стан жидів взагалї користний". Коли однакож зважимо, що процент жидів засуджених за злочиньства єсть тілько низшій від пересїчного проценту жидівскої людности, що жиди не беруть участи в т. зв. политичних злочиньствах, а коли зважимо також, що жиди проворностію своєю далеко зручнїйше від христіян вміють ухилятися від кари, то з твердженєм д-ра Л. не будемо могли згодитися.

 

Вигляди на будучність представляв д-р Л. в сей спосіб: "Нарід, посїдаючій силу плідности два рази більшу від суспільности, серед котрої жиє; нарід, здобуваючій в часї одного поколїня пів миліона моргів польскої землї, отже одинацяту часть того, що посїдала шляхта, пануюча в тім краю каста від віків; нарід, вступаючій з елементарною силою в періоду духового відродженя, поглочаючій знанє і науку, де тілько стали єму доступними, розуміючій их силу і могучість в житю; нарід, котрого стан моральний представляє потїшаючі докази поступу і статочної поправи (?); нарід, котрого религія охороняє з дивною старанностію звязь родинну, ту ненарушену твердиню; нарід в розцвітї, в повній силї розвою, з тенденцією агресивною представляє справдї тип суспільний, о котрім не можна сумнїватися, що з борби о бит вийде витязем. Рід сильнїйшій завсїгди випирає слабші роди." Д-р Л. потішаєся однакож тим, що "книга исторії не замикаєся на одній генерації. В борбі о бит гартуються душі, і по слабих, уступаючих з леда неповодженєм зі становиск з-давна занятих, завтра прийдуть сильні і тверді, котрі не злякаються і стояти-муть гордо, де їм доля стояти казала. По невитриманих, зболїлих, нещастями многоракими знурених, прийде люд, корїнь здоровий і сильний, люд, що має широкі груди і тверді карки, і той стане в-поперед розпочатій роботї."

 

Погляд то дуже оптимистичний, зарівно як надїя д-ра Л., що з жидів буде можна зробити добрих обивателїв краю, добрих Поляків. На осягненє тої ціли подає такі способи: 1) постепенне зношенє хайдерів, енергичне переводженє шкільного примусу, закладанє доповняючих шкіл ремісничих по всїх містах і місточках і доповняючих шкіл рільничих в різних сторонах краю, і заохочуванє жидів до найширшої в них участи; 2) заложенє школи рабинацкої з польским язиком викладовим; 3) підпиранє товариств людових, маючих на ціли ширенє національної просвіти межи жидівским людом, закладанєм людових читалень по містах і місточках; 4) припущенє жидівскої интелигенції, добре володїючої польским язиком, до спільного товариского пожитя.

 

Нам здаєся инакше. Жиди можуть засимилюватися о стілько, що замість свого шварґотаня будуть говорити по польски (чи по руски), коли то буде в их интересї; однак добрими Поляками тим они ще не стануть, бо они, не прикладаючи в-загалї ваги до національности все і всюди суть переважно космополитами. Як не привязуються нїгде до народу і народности, так і не привязуються до нїякого краю, але суть номадами, і длятого ледве можна по них надїятися добрих обивателїв: будуть добрими о стілько, о скілько в тім буде их интерес. Єсли в нїмецких краях повстав антисемитизм (мимоходом кажучи, добрий в своїх загальних цілях, але недобрий в своїх многих средствах і в способах веденя борби), то не з религійних анї а расових анї навіть з самих економичних або соціяльних причин. Замість тратити богато сил і часу на асимильованю жидів, лучше зужитковати всї сили на скрїпленє нежидівских елементів до тяжкої борби о бит.

 

[Дѣло, 27.07.1889]

27.07.1889