23 червня 1914 р.
Видача Вільчка Австриї. Краківський краєвий карний суд зажадав від суду в Дрезнї видачі Вільчка на основі конвенциї, яка є між Нїмеччиною й Австриєю, котра уповновласнює в таких справах до безпосередного порозуміня між судами обох держав, не вдаючи ся на дипльоматичнy дорогу. Нинї вечером Вільчка мають вивезти з Дрезна до границі, де з рук німецької полїциї передасть ся його австрийської жандармериї.
Бандитський напад під Львовом. В ночи з 16. на 17. с. м. вертав зі Львова торговельник гусий Хаім Шіц з двома возами гусий. Одним возом їхав сам, другим селянин Шелест. На дорозї між Семенівкою і Пустомитами вискочив з поміж дерев якийсь бандит і вистрілив тричі з револьвера до фірмана. Бандит зранив також Шіца, ударивши його кілька разів револьвером в голову. Зрабувавши йому 22 корони, бандит втїк, полишивши обох ранених на дорозї. Щойно на другий день Шіц зголосив напад на постерунку жандармериї, якої пошукуваня покищо незуспішні. Підозрілим в замасї є селянин Василь Гаврилів, караний вже кілька разів. Шелеста відвезено до львівського загального шпиталю в безнадїйнім станї.
Сестра-доглядачка убийницею власної дитини. Вчера переслухано вдруге сестру-доглядачку Францівну, яку підозрівано, що спалила дитину в печі лазнички Єґерів в пасажи Гавсмана у Львові. Францівна боронить ся, що дитина прийшла на сьвіт неживою, тому завинула її і вложила до печи, хотячи оминути ганьби. Францівну перевезено нинї до карного арешту, де буде вести ся слїдство для виясненя, чи вона динну вбила, чи дитина померла наслїдком недостачі лїкарської помочи.
Пописове стрілянє учеників української ґімназиї в Коломиї. Дня 20 червня 1914 р. відбулось конкуренцийне стрілянє учеників української ґімназиї в Коломиї а при тім торжественне закінченє науки стріляня в присутности директора ґімназиї С. Недїльського, підполковника оборони краєвої Пекарека, кількох капітанів і збору учительського. Ціле торжество тревало 2 години. По стріляню директор Недїльський подякував в імени закладу і учеників війсковости на руки підполковника за прихильність, з якою відносилась до науки стріляня тай за понесені труди і кошти, а опісля інструкторові проф. О. Сьвітликови за ревність, з якою проводив науку стріляня, зазначуючи, що тільки внутрішнє вдоволенє зможе як слїд заплатити йому за понесений труд і страчений час, а вкінци вагу і значінє науки стріляня, що піднесли найвисші особи в державі, чого доказом є конкуренцийне стрілянє молодїжи середних шкіл у Відни, в якому взяли участь і наші ученики. Підполковник Пекарек дуже теплими словами похвалив молодїж за її поступи в науці стріляня, а особливо за успіхи в конкуренцийнім стріляню того дня, що є знова виключною заслугою самого інструктора, котрий сам без найменшої чийоїсь помочи науку стріляня провадив. Опісля роздано 10 дуже гарних і цінних нагород, 2 від війсковости а 8 власних. Першу нагороду отримав М. Івантишин, уч. VІІ кл., другу Б. Кузьма, уч. VII. кл., трету Т. Майковський, уч. VІІ кл., а четверту Данилюк, ст. уч. III кл. Взагалї ціле сьвято було дуже миле, ученики поводились взірцево, що з незчайним признанєм підносили присутні війскові достойники; через весь час на стрільници пригравала війскова музика 36 полку краєвої оборони.
Виданє цивільних законів в україн. мові.
Комунїкат.
Товариство українсько-руських правників у Львові приступає до виданя книги австрийських цивільних законів на українській мові. Доси нема ще перекладу цивільних законів на нашу рідну мову, хоч усї другі народи Австриї мають з давна такі переклади і відповідні наукові видавництва, та можуть користувати ся сими виданями в найширших народних кругах. Недостачу такого видавництва відчувають дуже діймано не лише наші правники, але й всї ті, що мають до дїла з приватним правом. Отсе спонукало якраз Товариство українсько-руських правників у Львові, щоби дати почин до такого видавництва. Зладженє його переймив д-р Станислав Дністрянський, професор приватного права на львівськім унїверситетї. На загальних зборах Товариства українсько-руських правників у Львові перед двома роками розвела ся широка дискусия про форму і зміст видавництва. Переважила гадка виданя повного перекладу книги загальних цивільних законів з усїми додатковими приписами, розпорядками, та законами (т. зв. новелями), до чого мали би прийти примітки і відсилані, та поясненя на основі наукових теоретичних висновків і систематичного укладу рішень судової практики. Висказано також бажанє, щоби побіч українського тексту цивільного закона з 1811 року подано також нїмецький автентичний текст.
Автор виданя хотїв з початку видати лише переклад цивільних законів з короткими відсилачами, щоби як найскорійше подати правничим кругам текст цивільного закона разом з новелями до ужитку. Але Товариство українських правників у Львові перевідало бажаня українських правничих кругів, та рішило ся приступити до повного научного виданя цивільних законів по гадці згдаданих поглядів загальних зборів. Д-р Станислав Днїстрянський підняв ся сего дїла, та отсим подає Товариство українських правників до відома, що починав друк сего видавництва в друкарни Наукового Товариства імени Шевченка.
Виданє дуже обємисте, обіймає закони та розпорядки до найновійших часів, теоретичні поясненя і судову практику аж до нинїшної хвилї. Своїм обємом воно переходить значно обєм подібного польського виданя професора Яворського з Кракова. Мимотого воно має видати ся, не як виданє Яворського, в двох, але як нїмецькі виданя Манца в однім великім томі. Друк вельми скомплїкований, та прелїміновані кошти друку дуже великі. Сам друк потребує довшого часу, та обчислює ся по всякій імовірности до кінця сего року (1914).
Щоби облекшити висилку та розпродажу примірників зараз по покінченю друку, рішило Товариство українсько-руських правників запорядити субскрипцию. Субскрибенти зволять пересилати свої зголошеня з точною подачю своїх адрес переписними картками на адресу заступника голови Товариства українсько-руських правників, адвоката д-ра Евгена Гвоздецького (Львів, улиця Красїцьких ч. 6). Для тих, що зголосять ся до кінця року 1914, коштувати-ме примірник 15 корон. Опісля буде ціна підвисшена. Субскрибенти дістануть се виданє зараз по скінченю друку за послїплатою.
Гостина анґлїйської фльоти в Кільонїї.
ЛЬОНДОН. (Ткб.) Daily Graphie обговорює відвідини анґлїйської фльоти в Кільонїї рівночасно з нїмецькими фльотовими торжествами в Кільонїї і пише: Коли відвідини через це одержують більший натиск, то се відповідає лише потребам міжнародного положеня і бажаням Анґлїї. Сьвіт не жадає запевненя, що відвідини анґлїйських кораблїв в Ревли і Кронштадї є доказом щирих відносин між анґлїйським і росийським народом, але що-до відвідин в Кільонїї, то треба побороти ріжні пересуди. Тому бажане одно сказати, що теперішні відносини між Анґлїєю і Нїмеччиною є знамениті.
Пренк Біб Дода в помодї.
ДУРАЦО. (Ткб.) 22 червня год. 10 веч. Минула ніч і нинїшний день пройшли без важнїйшої подїї. Нинї рано запримічено далеко на північ від Дураца густий дим. Він походив, як показало ся, з горіючих сїл, котрі Пренк Біб Дода підпалював у своїм походї. Чути було також гарматні стріли.
Передполуднем прибув парляментар, висланий повстанцями, з просьбою, щоби князь велїв Ґренкови Біб Додї здержати бомбардованє, котре заподїює страшне спустошенє серед повстанців. Парляментар відїхав з нїчим. Розєм продовжено до середи рано.
Грецько-турецький конфлїкт.
АТЕНИ (Ат. Аґ.) Вечірні часописи доносять, що мінїстерство маринарки покличе під оружє резервістів трох років, стануть вони до ряду вже найблизшої суботи.
ВАШИНҐТОН (Ткб.) Туреччина внесла протест проти продажі двох американських воєнних кораблїв Грециї.
Русін в Парижи.
ПАРИЖ (Ткб.) В честь перебуваючого тут шефа ґенерального штабу росийської маринарки ґен. Русіна видав мінїстер маринарки снїданє, підчас котрого піднесено щирі тости.
ПАРИЖ. (Ткб). З Тульону доносять, що шеф ґенерального штабу маринарки Русін їде в товаристві шефа француського ґенерального штабу Півета на вправи фльоти до корсиканських побереж.
ЦАРСЬКЕ СЕЛО. (Ткб). Саксонський король відїхав учера.
Замах чи випадок?
ПЕТЕРБУРГ. (Ткб.) Пет. Aґ. повідомляє в справі зелїзничого випадку коло Чуднова, що катастрофа почтового поїзда наступила 8 годин по переїздї царських поїздів і на иншім шляху, тому вісти часописий про якийсь замах безосновні. Катастрофа наступила мабуть наслїдком хибної конструкциї льокомотиви.
Гостина анґлїйської ескадри.
КРОНШТАД. (Ткб.) Прибула сюди анґлїйська ескадра.
Продажа "Сторстада" на лїцитациї.
МОНТРЕАЛ. (Ткб.) Суд постановив продажу корабля "Сторстад" на лїцитациї на заспокоєнє претенсий "Canadian Pacific" з причини знищеня корабля "Емпрес оф Айрленд".
(«Дїло»)
____________________________
24 червня 1914 р.
Др. Степан Смаль-Стоцький. Дїди, батьки і внуки у Шевченка.
Промова на ювилейнім Шевченковім сьвятї в Коломиї.
Девятнайцятий вік дав Україні великого поета, мученика за правду, славу і волю України, Тараса Шевченка.
Хлїборобська, кріпацька дитина, що якраз перед стома роками 1814 під найбіднїйшою стрілою прийшла на сьвіт Божий, своєю цікавостю, своїм талантом, своїми здібностями до малярства звертає повну увагу на себе і доводить до того, що при помочи добрих людий 1838 р. викуплений із панської неволї Тарас став вольним і може побирати науку малярства в Петербурській академії штук.
Недоля сезонових робітників. З Кракова доносять: Сезонові робітники щораз частїйше вертають пішки з Прусиї, зовсїм обдерті і голодні. Там нема кому заняти ся ними, тому коли громадно замикають їх в арештах яко волоцюг для відшупасованя до громад приналежности, то сей побут в арештї нещасні вважають спасенєм, бо бодай мають дещо зїсти і де переспати ся. Тепер зелїзнича дирекция не хоче вже давати їм білєтів на поворотну їзду.
Румунська шпіонажа. Pesti Naplo доносить, що звісний в Румунїї і Семигородї рисівник Йосиф Кемпінський перестеріг ґенеральний штаб і мінїстерство війни в Будапештї перед румунськими збігцями, серед котрих богато має бути шпіонами. Кемпінського свого часу також намовляли до шпіонажі. На одній стациї стрінув Кемпінський театральну ґрупу, що вертала з Будапешту, а між ними пізнав переодїтих трох румунських офіцирів. — Тасама часопись доносить, що послїдними часами арештовано в Семигородї богато Румунів, підозрілих в шпіонажі.
Жертва утечі Ґеровських. Czernowitzer Tagеblatt з дня 23. с. м. доносить: "Нинї передполуднем застрелив ся вистрілом з карабіна вязничний дозорець Касван. Вистріл було чути геть далеко, на місце збігли ся судові урядники, але застали вже дозорця з послїдними знаками житя. Куля перейшла попід бороду і вилетіла черепом. Тїло самоубийника перевезено до дому його родини. Як довідуємо ся, самоубийство вязничного дозорця в звязи з утечию Ґеровських. Касванови 7. червня, отже в дни утечі Ґеровських з черновецької вязниці, казав один судовий урядник принести кілька книг законів з салї суду присяглих. Сей приказ дано йому около 11. години перед полуднем, отже в часї, коли оба Ґеровські переодягали ся в салї суду присяглих. Дивне було, що Касван не явив ся з книгами, тому є підозрінє, що він був в звязи з утечию. Касван має бути також сим, що то яких чотири тижнї перед утечию братів Ґеровських давав дозорцям вино в вязничім льокали. На основі сих підозрінь мали нинї передполуднем переслухати Касвана". — Czernowitzer Allgetmeine Zeitung з дня 23. с. м. пише, що заступники матери Ґеровських, Фелїциї Ґеровської, внесли до суду просьбу, випустити її з слїдчого арешту за кавциєю. Радна палата, яка має радити над сею просьбою, не заняла що до сего ще нїякого становища. — 3 Петербурга доносять, що там прибули брати Ґеровські. На зелїзничім двірци витали їх націоналїсти.
Українська фабрика в Канадї. В місті Едмонтонї (провінция Альберта) основано фабрику дротяних виробів. Властителем є Українець п. Никифорчук. Фабрика дуже гарно розвиває ся, хоч ще недовго істнує. Вона одержала від міста контракт обвести дротом високий міст на 9-тій улици. Роботу покінчено 12 днїв скорше як була умова. Місто зовсїм вдоволене роботою. Фабрика одержала знова кілька більших контрактів.
Гальванізованє "старорусинів". З приводу виїзду "староруської" депутациї до Відня пише Deutsches Volksblatt під сим заголовком, по вступних поясненях про руссофільство, таке: "Се не новий плян польських консерватистів східної Галичини, названих подоляками, привести до нового житя старорусинів; до сього спонукає подоляків консерватизм старорусинів. Попередник намісник Бобжинський заявив ся одначе проти сих змагань подоляків і інспірував в урядовій Ґазетї Львівській ряд статий, в котрих ясно виказував, що старорусини свою ролю вже скінчили, та що є обовязком правительства оперти ся на Українцях, котрі визначають ся безсумнівним австрофільством. Під новим намісником, Коритовським, також вшехполяки запалили ся бажанєм відживленя статорусинів і тому, що в них бачать вигідний засіб в поширюваню русссфільства серед українського населеня в Галичинї без того, щоби компромітувати себе співдїланєм з руссофілами радикального крила. Перед Коритовським вшехполяки мотивували свій плян в той спосіб, що, мовляв, через попиранє старорусинів підкопаєть ся руссофілів радикальних. Так отже приїхали старорусини до Відня з запевненями льояльности і сї запевненя старають ся заявити також наслїдникови престола. Ціле отсе підприємство — полїтична похибка. Та на всякий випадок вшехполяки виконали сим способом при безпосередній помочи галицького намісника одно з петербурських припоручень і на случай успіху можуть тїшити ся гарним полїтичним здобутком".
"Король журналістики". До новинки під повисшим заголовком, поміщеної свого часу в нашій часописи, подає американська Свобода цікаві подробиці. Луіс Гамерлїнґ, президент "Американського Стоваришеня чужомовних часописий", до якого належить 626 часописий, друкованих в 29 мовах — не є властителем сих часописий, але видають їх ріжні люди і ріжні орґанїзациї чужинецького походженя для своїх однодумців чи членів. До стоваришеня сего належить і американська Свобода. Заслуга Гамерлїнґа в сїм, що він покликав до житя се стоваришенє і ним опікуєть ся. Луіс Гамерлїнґ родом з галицьких Бродів (там він має й свою реальність і резиденцию) але жиючи змалку в Америці зовсім замериканїзував ся. Йому пощастило в Америці, бо всїм спритним людям там щастить ся. Він оснував окреме товариство і ставши його головою, стягнув нїбито під один прапор кількасот всїляких часописий. Раз в рік скликує "король журналїстики" всіх видавців репрезентованих в стоваришеню і справляє їм гарний бенкет. Гамерлїнґ росте постійно в силу і готов зробити високу полїтичну кариєру. Гамерлїнґ видає двічи в місяць журнал "Амерікен Лїдер", в якім — треба признати— заступаєть ся за всякими чужинцями, а рівночасно робить собі рекляму. Своїх часописий Гамерлїнґ не видає, але як лише дізнаєть ся, що якась часопись почала виходити, зараз приєднує її до стоваришеня.
Росия й Анґлїя.
Поволи, але без упину, ослаблюють ся звязки, що лучили доси сяк-так Анґлїю з Росиєю. В Льондонї й Петербурзї вже зареґістровано взаїмне охолодженє відносин. Анґлїйсько-росийске порозумінє з самого початку мало виключно дїловий характер, і воно починає слабнути, бо вже не дає нїяких користий. В Парижи випробували всїх способів, щоби затїснити звязки між Росиєю й Анґлїєю, одначе се не вдало ся. Перед подорожию короля Юрия до Франциї була бодай надїя на те, що вдасть ся довести до фльотової комісиї між обома державами. Тепер не підлягає сумнївови, що про се нема чого й мріяти. Офіціозне дементі Нового Времени й заяви Ґрея в парляментї є досить виразні.
Навпаки, що раз сильнїйше починають проявляти ся моменти, які вказують на зміну у взаїмних відносинах обох держав. Анґлїя приступила до порозуміня з Росиєю тому, що хотїла таким способом краще вести боротьбу проти Нїмеччини. Росия думала, що їй удасть ся приєднати Анґлїю до своєї політики на Балканї. Підчас боснійської крізи Анґлїя дїйсно була на сторонї Росиї й Франциї проти Австриї й потрійного союза. Але друга мароканська кріза відкрила Анґлїї очи на небезпеку, яка загрожує їй, коли вона занадто тїсно лучитиме себе з якою небудь з континентальних держав. Нарештї смерть короля Едварда дала місце на анґлїйськім тронї особі, яка була вихована в імпериялїстичнім дусї й головну увагу звернула на внутрішну консолїдацию бритийської імпериї.
Балканська кріза була пробним каменем. Росия й Франция бажали веденя зовсїм окремої й самостійної полїтики. Одначе в Анґлїї зрозуміли небезпеку такого поступованя й довели до скликаня реунїону амбасадорів. Одначе дальший розвиток балканських подїй недвозначно викрив змаганя Росиї, які в жаднім разї не могли бути приємні для Анґлїї. Питанє про Дарданелї перестало бути далеким і абстрактним питанєм. І Росия побачила, що Анґлїя з отвертою нехітю й навіть ворожнечо дивить ся на її заходи на близькім сходї. Через се порозумінє з Анґлїєю відразу стратило для Росиї значну частину своєї ваги.
Рівночасно почали проявляти ся ще й инші моменти. Росия з незвичайним поспіхом будує велику фльоту на Чорнім морі. Ясно кождому, що вона робить се не для оборони своїх берегів, а для будучих виступів на Середземнім мори. Проти кого скермує вона її? Проти потрійного союза ? Се дуже можливо, але Анґлїя має такі великі й житєві інтереси на Середземнім мори, що не може байдужно дивити ся на виступ там нового чинника — росийської фльоти. Адже обставини можуть змінити ся й Росия може опинити ся серед ворогів Анґлїї. Тому там і дивлять ся з великим підозрінєм на росийські заходи й роблять відповідні приготованя.
Нарештї, в Персиї все виразнїйші стають противенства і взаїмне недовірє. Росия вже від довшого часу концентрує війско в сфері своїх торговельних впливів, а у відповідь на се Анґлїя умістила полк кавалєриї в середній Персиї, в нейтральній части, яка має для неї першорядне економічне значінє. Останними часами велику увагу звернув на себе той факт, що анґлїйське правительство стало фактичним властителем нафтової компанїї, яка має концесию на добуванє нафти по цілій териториї Персиї. Сей факт викликав велике затрівоженє в Росиї, де Новое Время вже вдарило на ґвалт. Дїйсно нафтові терени в Персиї незвичайно богаті, й вони можуть дуже придати ся на паливо для анґлїйської фльоти. Умова про розграниченє сфери впливів в Персиї, яку свого часу підписала Росия й Анґлїя, показала ся тепер перестарілою. Зрештою обидві сторони вже давно почали нарушувати її. Все се впливає на те, що Анґлїя тепер з великою резервою ставить ся до Росиї. Таке становище Анґлїї може бути найкрасшою запорукою европейського мира.
(«Дїло»)
____________________________
25 червня 1914 р.
Замкнена границя. Д-ра Івана Франка, котрий на днях вибрав ся їхати в Росию, завернули росийські власти з Волочиск, заявляючи, що приїзд його в Росию заборонений... Імовірно думають росийські власти, що від приїзду Івана Франка на фериї затряслись би основи росийської імпериї.
Страйк українських студентів в Канаді. Едмонтонська ґазета Новини доносить, що в місті Ріджайнї в провінциї Саскачеванї 46-ох українських студентів тамошної учительської семинариї застрайкувало і покинуло науку. Причиною того є се, що учителї Анґлїйці в сїй семинариї (лїберали) поводили ся зневажливо з українськими студентами.
Похорон девяти летунів. Вчера на центральнім кладовищи у Відни відбув ся дуже величавий похорон девяти жертв летничої катастрофи коло Фішаменд. Іменем цісаря взяв в похоронї участь ґр. Пар. Всі архикнязї й війскові аташе чужих великих держав, які перебувають у Відни, віддали жертвам послїдну прислугу. Летуни на 20 лїтаках, прикрашених чорними прапорцями, прибули з Асперн і весь час похорону кружляли над кладовищем. З лїтака скинули два летуни на могилу китицю з написю: "Послїдне поздоровленє".
Архикнязь кароль Альбрехт в Галичинї. Архикнязь Кароль Альбрехт, про котрого подорож до Галичини ми вже писали, був в Перемишли кілька днїв і брав участь у воєнних грах, у яких взяло участь 57 ляйтнантів. Потім архикнязь відвідав кріпости в Уйковичах, Оріхівцях і Зимній Горі. Минулої пятниці взяв архикнязь участь у вправах в Селисках.
Стріли до поліцая. На улиці Захоронок сполошив в ночи полїцийний жовнїр Гнатюк трех злодїїв, як добували ся крізь вікно до партерового мешканя, причім одного з них придержав. Злодїй почав борикати ся з полїцаєм так грізно, що полїцай мусїв добути шаблю і вдарив нею злодїя в голову. В сїй хвили надбігли два инші злодїї і почали стріляти до полїцая, але не вцілили. Потім усі три злодїї втікли. Та небавом другий полїцай найшов одного з них на иншій улици закровавленого. Се дезертир 30. п. п., Едмунд Венклєр. Його відставлено до ратункової стациї а потім до ґарнїзонового шпиталю.
Дрібні вісти. Добра Креховичі 2500 морґів набув на власність від Владислава Пухалека п. Микола Терлецький з Стебника.
Загальні збори Краєвого Союза господарсько-молочарського в Стрию.
Дня 11. червня с. р. відбули ся Загальні Збори Краєвого Союза господарсько-молочарського в Стрию. На зборах явило ся небувале дотепер число членів зглядно відпоручників, бо 82 на 219 всїх членів, після стану з кінцем 1913 року. Були заступлені 32 спілки молочарські або 60 прц. істнуючих тепер спілок, а кромі того взяли участь в Зборах репрезентанти центральних наших інституций економічних, як "Сільський Господар", "Краєвий Союз кредитовий" "Народна Торговля", "Дністер", "Краєвий Союз господарсько-торговельних Спілок" і прочі. Значне число учасників зборів складало ся з селян, які зїхались з усїх кінців краю, де тілько є молочарські спілки, щоб нарадитись над станом молочарської орґанїзациї. Така численна участь в зборах є заслугою теперішної Управи Союза, яка не жалїє труду, щоб заінтересувати широкий загал справами молочарського провислу, справедливо уважаючи найбільше відповідним до сего місцем загальні збори Союза.
Збори отворив ім. Ради Надзираючої і ними проводив о. Лев Горалевич, витаючи зібраних, з осібна присутних послів парляментарних і соймових, а специяльно д-ра Евгена Олесницького, який перший у нас заінїціовав акцию молочарську, не спускаючи з ока сеї справи через цілий час в своїй громадянській та парляментарній діяльности.
Відтак приступлено до відчитаня протоколу з попередних загальних зборів, відбутих дня 10. сїчня 1914, яке тягло ся майже пів години і дало нагоду присутним пізнати внутрішні відносини в Союзї в хвили, коли він переживав найскрутнїйші часи. Скоро по тих зборах уступив з Управи Союза о. Остап Нижанковський і Ярослав Небиловець. До керми в Союзї прийшли нові, сьвіжі сили і о. Лев Горалевич, отвираючи збори, міг зложити осьвідченє, що Союз, переживаючи крізу, поволи виратовує ся з прикрої ситуациї, а діяльність нової Управи стоїть на добрій дорозї.
Звіт з дїяльности Союза і рахунків за 1913. рік зложив директор Павло Ґлодзїнський, підчеркуючи численну участь членів у зборах як знак великого заінтересованя справами Союза, а се може служити запорукою, що спільними силами загалу удасть ся поставити Союз і союзні спілки на ноги та двигнути так важну у нас галузь рільного господарства, як молочарство. Спинившись довше над представленєм сумних обставин економічних, в яких перебував наш край підряд кілька лїт, а які спричинили цілковитий упадок селянського рільного господарства і затамували розвій молочарства, подав дир. Павло Ґлодзїнський головні моменти з житя і дїяльности так спілок молочарських як і Союза молочарського, підносячи, що Управа Союза головну свою увагу мусить тепер звертати на злагодженє і направу тих спустошень в молочарській орґанїзациї, які повстали за попередних лїт в наслїдок елєментарних нещасть фінансової крізи і ріжних инших причин.
Орґанїзациїйна дїяльність Союза майже устала, бо коли худоба вигинула, або випродана, а значна часть спілок з того приводу перестала функціонувати, то годї було думати про основуванє нових спілок. Все-ж і в сїм напрямі дещо зроблено — повстало кілька нових зглядно відновлено старих спілок, а Управа уважає орґанїзацийну сторону своєї дїяльности справою першорядною. З тих самих причин торговельна дїяльність Союза підупала, а до того долучив ся ще залив нашого краю дешевим заграничним масловом. Коли ходить о спілки, то Союз осягнув для них в торговлї маслом зглядно корисні результати, бо у виплатї за масло додержував кроку иншим союзним інституциям в краю, а в послїдних місяцях 1913 р. платив за масло навіть більше, як тамті інституциї. Провізия, яку побирає Союз від продажи масла, а яка служить головним жерелом доходів Союза, не може покрити коштів адмінїстрації, субвенция державна на сю ціль (15.000 корон) , не є вистарчаючою і Управа Союза не одержуючи помочи з краєвих фондів, яку одержують прочі молочарські орґанїзациї, примушена була до найдальше ідучих ощадностий. Загалом заощаджено на коштах адмінїстрациї в 1913 р. около 17.000 корон. В доходах своїх мав Союз значні недобори, а вплинули на сей недобір також недомаганя фінансові з попередних лїт. Вияснивши додатне значінє на уреґульованє торговлї маслом набутої холоднї, спинив ся п. директор Павло Глодзїнський на фінансовому станї Союза, який представляє ся не найлїпше, але при красших обставинах, в надїї на лїпші роки є вигляди на поправу. Управа Союза прикладає до сего найбільші свої стараня та має надїю, що як і доси знайде попертє у центральних орґанїзаций фінансових і у парляментарної та соймової репрезентациї. Управа занята упорядкованєм внутрішних відносин Союза і союзних молочарень, не могла доси більше уваги присьвятити справі основаня молочарської школи і використати для сего фонди, призначені на попиранє молочарства, але в дальшій своїй дїяльности уважає зорґанїзованє школи за річ конечну. На закінченє свого справозданя згадав дир. Павло Ґлодзїнський, що в році справоздавчім мало місце виключенє членів Союза за неплаченє удїлів і за шкідливу для Союза дїяльність.
Близші поясненя до рахункового звіту подав новозаіменований директор-книговодець Роман Ґіжовський, а відтак збори вибрали осібну комісию, яка заняла ся провіренєм предложеного замкненя рахункового і білянсу з книгами та інвентарями. Тимчасом о. М. Матковський зложив звіт іменем ревізийної комісиї з внесенєм на удїленє управі Союза абсолюториї та іменем Ради Союза поставив внесенє в справі рахунків, зисків і страт. Над усїма звітами отворено дискусию, яка була дуже оживлена і ціхова. В дискусиї забирали голос Вп. пп.: Г. Тершаковець, д-р Е. Олесницький, Рудницький, Панич, А. Жук, М. Павлюк, Семчишин, І. Филипович, Могильницькии, д-р Й. Охримович, В. Мацєх і инші. Крім численних запитів о поясненє до Звітів, на які відповідали дир. П. Ґлодзїнський і о. Лев Горалевич, з дискусий варта піднести слїдуючі моменти. Зверталось увагу на хибні методи орґанїзацийної роботи Союза, в наслїдок чого спілки скоро по основаню упадають або ледво животіють, незалежно від лїпших або гірших обєктивних умов для істнованя в дотичній місцевости молочарської спілки. Спілки не мають достаточної фахової опіки і контролї. Система виплат за молоко не одностайна і подекуди хибна, ціни за масло бували дуже низькі. Союз занимав ся ранїш всякими иншими інтересами, як торговля господарськими артикулами і проче, а спілки занедбувано. Не звертало ся уваги на відповідне уздібненє людий, що мали провадити орґанїзацию спілок. Союз одержує мало запомог з публичних фондів, а субвенциї господарно і розумно використані можуть стати основою ширшої дїяльности. Годї кошти утриманя Союза покривати лише з провізиї за масло, бо при малих оборотах мусить провізия бути великою, а в сїм случаю не Союз є для спілок, а спілки для Союза, — повинно бути навідворот. Управа Союза повинна розважити справу сироварства і щось в тім напрямі зробити. Для фінансового скріпленя Союза належить віднестись до членів, щоб деклярували і вплатили готівкою додаткові удїли. Належить скликувати конференциї відпоручників спілок для обговореня технїчних і орґанїзацийних справ. Взагалї відпоручники спілок порушували головно справи практичні та жалували, що нема часу на обговоренє їх. Зрештою дискусия оберталась найбільше коло рахункового звіту Союза.
Д-р Е. Олесницький пояснював між иншим походженє субвенций, призначених на попиранє молочарства, час їх треваня та спосіб використаня, підносячи необхідність здавати з їх ужитя найдокладнїйші справозданя, з задержанєм усїх ставлених вимог. Говорив про здобутки, які удало ся нашій парляментарній репрезентациї осягти на злагідненє наслїдків елєментарних нещасть, про фонди, які б ще до використаня і як їх населенє має використовувати. При сїм обіцяв своє співдїланє в заходах коло виєднаня дальших запомог для піднесеня молочарства. Збори приняли се з подякою.
Піднесенї в дискусиї заміти відносились головно до попередних років або дотичили наслїдків дїяльности Союза з попередних років і теперішна Управа за те не відповідає. Що-до вказівок на будуче, то Управа осьвідчила, що до них примінить ся з найбільшою точностию.
По зложеню комісиєю для провіреня рахунків звіту, приняли збори звіти Управи і Ревізийної комісиї до відома та удїлили Управі абсолюторию.
Відтак затвердили збори заіменованих Радою директорів — Павла Глодзїнського, як начального директора, Р. Ґіжовського, як директора каиговодця і інж. В. Дутку.
До Ради надзираючої вибрано: о Л. Горалевича, М. Тюна, о. М. Матковського, Я. Кисїлевського, А. Гладишовського і ще двох відпоручників спілок молочарських.
Удержавненє приватних українських ґімназий.
ВІДЕНЬ. (Вл. тел.) Голова укр. клюбу д-р К. Левицький — як довідуєть ся ваш кореспондент — одержав повідомленє, що предложеня в справі удержавненя українських приватних ґімназий вже одержали його підпис.
Ґр. Скарбек на чатах!
ВІДЕНЬ. (Вл. тел.) На вчерашнім засїданю президиї польського кола счинив провідник вшехполяків ґр. Скарбек бучу ізза обсади місць в пресовім бюрі мінїстерства справ заграничних. Становище його остало — як довідуємо ся — зізольованим.
Осторога для наших переселенців.
ВІДЕНЬ. (Вл. тел.) Мінїстерство справ заграничних одержало звіт ц. к. консуляту в Пітсбурґу, з якого виходить, що в цілім його окрузї панує економічна кріза в области сталевої і зелїзної продукциї та в копальнях вугля. Через обмеженє руху в підприємствах остали тисячі австрийських робітників без занятя і — в нуждї.
Нема виглядів, щоб відносини праці швидко полїпшили ся, тож еміґранти не повинні йти в околиці Пітсбурґа.
Заплата за Бендасюка.
ПЕТЕРБУРГ. (Ткб.) Урядова чaсопись оголошує цісарський рескрипт до президента мінїстрів Горемикіна "наказуючий йому безпроволочно внести до думи ще перед кінцем її сесиї проєкт закона про міську автономію в польських ґубернїях з огляду на конечність сеї реформи".
З двірських кругів.
ВІДЕНЬ. (Ткб.) Княжна Софія Гогенберґ учера рано поїхала через боснїйський брод до Ілїдже.
ТРИЄСТ. (Ткб.) Архикнязь Франц Фердинанд на "Viribus Unitis" відїхав учера до Метковіч.
МЕТКОВІЧ (Ткб.). Нинї рано прибув сюди арх. Франц Фердинанд з почотом на корабли "Дальмат", потім поїхав зелїзницею до Мостару в товаристві шефа краєвого правительства ґенерала Потьорека.
Правительственний комісар в Ґрацу.
ҐРАЦ (Ткб.) На вчерашнім засїданю міської ради відчитано письмо намісника, яким розвязано міську раду й установлено правительственного комісаря.
Шпіонажа в Нїмеччинї.
БЕРЛЇН (Ткб.) Вольф доносить: Арештовано урядника тутешної кріпосної власти; се фельдвебель Поль з першої інжинєрської інспекциї. Справа прибрала великі розміри, в Дрезнї в звязи з нею арештовано д-ра Блюменталя.
Бельґійський король в Швайцариї.
БЕРНО (Ткб.) Бельґійський король, який їде на кілька днїв інкоґнїто до Швайцариї, висловив бажанє, щоби міг офіцияльно відвідати Союзну Раду в Бернї. Відвідини будуть 7. липня.
Страйк листарів в Парижи.
ПАРИЖ. (Гавас). Наслїдком відкиненя сенатом внесеня про підвисшенє додатку на мешканя для листарів, учера демонстрували листарі. В числї около 600 уставили ся вони перед головним почтовим будинком і унеможливлювали службу. О год. пів до 11 вечером прибув мінїстер робіт і почти Його приняли бурливими окликами. Мінїстер представив, що парлямент ухвалив уже велику часть їх жадань, а мінїстер буде старати ся, щоби й инші бажаня була виконані. Тому, що гамір тривав дальше, мінїстер забрав ся. Около півночи демонстранти уступили з почтового будинку, а служба перервана від 5 попол. до півночи від тодї відбувала ся правильно.
ПАРИЖ. (Ткб.) Депутация купців явила ся у мінїстра робіт з зажаленєм, що страйк заподїяв їм уже втрати в висотї 1 міліона. Мінїстер відповів, що коли страйк скоро не устав би, тодї хопить ся запоряджень, щоби запевнити належне функціонованє почтової служби.
Цар дякує Думі.
ПЕТЕРБУРГ. (Пет. Аґ.) В Думі президент відчитав телєґраму царя до президента мінїстрів позавчерашної дати, в котрій цар висловлює Думі своє щире вдоволенє з приводу її патріотичної ухвали в справі кредитів на доповненє воєнної оборони держави. Дума відповіла на телєґраму трикратним "yppa".
Реґенция в Сербії.
БІЛГОРОД, (Ткб.) Урядова часопись в надзвичайнім виданю приносить таку королївську проклямацию: "До мого дорогого краю! Тому що недуга не позволяє менї виконувати правлїнє, запоряджую на основі уст. LXIX. конституциї, щоби підчас моєї курациї наслїдник престола Александер в моїм імени виконував правлїнє. Поручаю при сїй нагодї мою дорогу вітчину опіці Всевишнього". Проклямацию підписали всї міністри. О год. І. в полудне король специяльним поїздом поїхав до Врянської Банї. Від часу вступленя короля на престол се перший випадок, щоби король на час побуту в краєвій здоровній місцевости переносив правлїнє на сина.
Розвязанє Скупштини.
БІЛГОРОД. (Ткб.) Скупштину розвязано. Вибори будуть 14. серпня.
Кровава бійка гірників.
НЮ ЙОРК. (Ткб.) Телєґрама з Бот Сіти (Монтана) доносить, що на зборах Юнїон Гол, на котрих мали полагодити спір між ворожо настроєними гірниками, прийшло до бійки, підчас котрої убито дві особи. Нападаюча сторона часть салї висадила динамітом. Між полїцийними урядниками і гірниками прийшло до перепалки, нападаючі вкінци завернули ся.
Згинуло 10 тисяч людий?
ЛЬОНДОН. (Пр. т.) З Кантону доносять: Рижові жнива в Квантунґ знищені зовсїм виливами і поперериваними греблями. Більше як 10.000 людий мало згинути в филях води.
(«Дїло»)
____________________________
26 червня 1914 р.
Орест Онуляк. Втратили службу.
Малий фейлетон.
З нинїшним числом розсилаємо картки з замовленями на нїмецьке ювилейне виданє в честь Шевченка. На картках подані виїмки з голосів нїмецької преси, яка дуже прихильно віднесла ся до сего виданя. От що пише Neues Wiener Tagblatt: "Солїдний том прикрашений потретом укр. поета отвирає присьвята Івана Франка, яка коротко та ядерно нашкіцовує Шевченкову дїяльність. Опісля слїдують численні статї про поета і його твори. При кінци зголошує ся до слова сам поет в родї своїх творів, які виявлюють всю силу і повню величнього дару духа великого Українця. Ся книжка про Шевченка має за собою всї дані до того, щоби вчинити зрозумілою всю вартість творчости незвісного в нас доси ґенїя".— Die Zeit пише: "З богатого змісту підносимо гарну "Присьвяту" д-ра Ів. Франка, статї д-ра Галїпа, проф. Романчука, д-ра Волошина, А. Поповича і д-ра В. Кушнїра. Надто містить книжка зразки Шевченкових поезий у вдатнім нїмецькім перекладї. Редакция Ukrainische Rundschau виявила в уложеню книжки богато доброго смаку і справности. Житє і твори Шевченка вичерпані тут в інтересній формі у всїх напрямах, так що книжка подає знаменитий загальний образ поета". — Ціна книжки 2 К 50 сот. 5 прц. ціни з розпродажі призначені на фонд памятника Т. Шевченка в Київі.
В окрузі міськім ч. 29 — як нам доносять — дїють ся вже великі надужитя. Жидівським виборцям видають карти голосованя вже з вибитим назвищем Дембінського. Українським виборцям не видають взагалї доси нї лєґітимаций, нї карт голосованя. Вносимо жалоби телєґрафічні до президента мінїстрів Штірка і до намісника Коритовського.
Розправа за шпіонажу відбула ся вчера перед карним трибуналом проти Володислава Крегера. Обжалований познакомив ся з відомим орґанїзатором росийської шпіонажі в Галичинї Стецишином і росийським почтовим урядником з Радивилова Кащенком і за їх намовою згодив ся вести шпіонажу в Галичинї. Мав осїсти в Галичинї і звідси інформували своїх наставників про рух війск, настрій серед населеня і т. и. За то мав діставати 120 кор. місячно. По переведеню доказів засуджено Крегера на два роки тяжкої вязниці з вчисленєм 9 місячного слїдчого арешту. Оборонець д-р Солянський внїс рекурс від виміру кари.
Стан засївів. Вигляди на сегорічне жниво такі: В Злучених Державах є гарні вигляди, особливо в Канзас, околиці, де засїває ся головно озиму пшеницю. Також гарний буде урожай в Канадї. В Америці вже розпочали ся жнива, отже нема страху, щоби щонебудь погіршило ся. Вісти з Росиї про тамошні засїви не є однакові, однак є досить вдоволяючі. За те в Румунїї не надїють ся таких гарних жнив, як минулого року. З Нїмеччини і Франциї надходять добрі відомости так, що вигляди на сегорічне жниво є добрі. В Галичинї є околиці (прим. коло Сокаля), де засїви представляють ся доси дуже гарно, але на Підгірю, хоч лїпше, як минувшого року, та все годї сказати, щоби були добрі. Все те залежить від дальшої погоди.
Перед здвигом.
Демократия і карність.
Один день дїлить нас від ювилейного Шевченківського здвигу українських орґанїзаций руханкових, пожарничих і стрілецьких Галичани, що поставали собі високу мету — вироблювати серед народу фізичну справність і орґанїзацийну карність.
Здвиг сей — чи не найзамітнїйша масова манїфестация українська в рядї ювилейних Шевченківських сьвят і він може більше, нїж наші сьвята, викликує рефлексиї з погляду на українську історию, теперішність і будучність.
Одним з траґічних історичних моментів нашого народу було се, що не завсїгди умів він лучити індивідуальну свободу й демократичний лад з почутєм карности, яка забезпечує тривкість демократичних установ Звідси повставало його невмінє в рішаючих моментах виступати солїдарно й однодушно, проявляло ся розбитє сил. Розбудити серед широких мас народу почутє карности, навчити їх піддавати ся загальній дисциплїнї, робити координовані й упорядковані виступи — ось висша ціль роботи наших "Сїчий", "Соколів", наших — найновійших — стрілецьких орґанїзаций.
Демократизм має силу лише тодї, коли широкі маси вміють слухати тих, кого вони самі з власної волї вибирають, особливо підчас акциї. Коли сього нема, тодї демократизм вироджуєть ся в демаґоґію й веде до анархії а заразом і до цілковитого занепаду суспільного орґанізму. Сила Запорожської Сїчи полягала в тім, що на випадок акциї всї безумовно мусїли слухати власти, що вийшла з загальної волї всїх. Відповідно духови часу мають наші руханкові орґанїзациї дуже широкі задачі. Крім чисто практичної роботи є вони жерелом національної сьвідомости, а люди, що навчили ся бути карними в рядах сїчових або сокільських дружин, вчать ся тим самим бути карними, вміти вступати масово й на инших полях національного житя.
Демократизм, злучений з карностию — ось одвічна сила народів. Візьмімо клясичний приклад — один з богатьох в істориї людства. Чому так стало ся, що власне Рим з малих початків дійшов до панованя над цілою Італією а потім сьвітом тодїшним? Ще в пятім столїтю перед Христом було в Італїї богато міст, більших й дужших від латинсько-етруського осїдку над Тибром. Чому нї одно з них не витримало конкуренциї з Римом?
Причин сього треба шукати в основних прикметах римського державного устрою й римської війскової орґанїзациї. Вже Тит Лївій нотує oпoвіданє про те, що в 340 р. перед Хр. консуль Манлїй засудив свого власного сина на смерть за те, що він всупереч виданому наказови прийняв візванє Латинця на двобій. Се оповіданє показує, яке високе понятє про дисципліну мали Римляни. А їх воєнна сила полягала на координациї виступів кінноти (патрициїв) з пішим війском (плєбеями), славетним римським лєґіоном. Старий Рим, ціла римська держава, числив всього коло 60 тисяч вільних мешканців. І з таких дрібних початків виросло пізнїйше панованє Римлян над цілим відомим тодї сьвітом завдяки понованю прінціпа безглядної карности супроти виборних горожанських і воєнних властий. Як і по грецьких державах, в старім Римі переведено прінціп загальної воєнної служби всього вільного населеня, а загальний війсковий обовязок повів до загального виборчого права. Одначе по грецьких демократиях загальне виборче право повело до остаточного занепаду полїтичної й воєнної сили, а в Римі демократичний лад був тїсно звязаний з авторитетом виборних властий. Великість Риму й полягала власне в його демократичнім устрою, який давав поле до дїяльности для широких народних мас, і у внутрішній дисциплїні й солїдарности, яка не позволяла масї розсипуватись на атоми, а творила з неї сильний знаряд могучости Риму. Ось головні чинники, що дали Римови можливість завоювати перше місце в Італїї, обєднати її а потім стати на чолї цілого старинного сьвіта.
В днях 28. і 29. буде ювилейний Шевченковий здвиг у Львові! Буде се демонстрация нашої орґанїзацийної сили і карности національної. Буде вона наочним доказом, що наш нарід, ідучи до відродженя, борячи ся за красше житє, вміє заразом працювати і над собою. В тяжких часах доводить ся нам сьвяткувати ювилей ґенїя Нової України. Три роки неврожаїв і елєментарні нещастя минулого року тяжкою зморою злягли на наш нарід в Галичинї. Тому і здвиг своїми розмірами не може бути такий імпозантний, як міг би він бути при инших обставинах. Одначе всеж буде він величавою манїфестациєю.
Тисячі й десятки тисяч людий на заклик зїздять ся до Львова на сьвято. Тисячі й десятки тисяч ітимуть походом по улицях міста Львова, давної столиці українських князїв. І що особливо важно — йтиме не товпа, а добре орґанїзоване війско, справне, карне і сильне, обєднане одною думкою, одними почуванями.
В добрий час! Дочекаємо ся ми красших часів, коли будемо самі своїми власними панами і потрафимо самі, по своїй волї уладити своє власне житє.
Боротьба за престол і державу.
Від початку альбанської війни не було про події в Альбанїї таких суперечних відомостий і такої дезориєнтациї, як в останних двох днях. Преса, котра попирає австрийську полїтику в Альбанїї, основуючись на ноторичній ворожнечі італїйської публичної опінїї, на признаню самої Tribun-и і на сталім перекручуваню вістий з поля боротьби на некористь кн. Віда згл. Австриї, підносить з обуренєм, що відомість про побитє Пренка-Біб Доди виссана з пальця інтриґантською італїйською пресою, та що навпаки, Пренк-Біб Дода побідним походом йде до Дураца.
Осьтак Reichspost пише, що по телєґрамі італїйської аґенциї Стефані, в котрій донесено про упадок Пренка, одержала вона пять телеграм з Альбанїї, чотири з Дураца й одну зі Скутарі, а нї одна з них не згадує про якунебудь побіду повстанців, а навпаки, дві з них доносять про побідний похід Пренка. При сїм замічає Reichspost, що на случай правдивости італїйської відомости, справа кн. Віда була би безвихідно програна.
До сеї хвилї нема потвердженя відомости про побитє Пренк-Біб Доди мимо того, що перший алярм подала аґенция Стефані ще у второк о 10. год. вечером. Останна депеша з Дураца, яка наспіла до Відня в середу о годинї 11 в ночи, доносить, що побідні війска Пренка находять ся між Тіраною і Шіяком. Досї отже нї одна австрийська ґазета не має відомости про побитє Пренка, та взагалї не знає нїчого певного про його захованє, підчас коли італїйська преса подає дальше чимраз сумнїйші відомости про положенє кн. Віда.
РИМ. (Пр. тел.) Сюди доносять з Альбанїї, що відомість про пораженє і положенє Пренк-Біб Доди справдила ся. Тїренк-Біб Дода дістав ся до неволї з чотирма тисячами людий. Повстанці посувають ся наперед. Ціла Альбанїя з виїмком Скутарі і Дурацо в огни. З Вальони доносять, що Берат і Фієрі в руках ворохобників. Всї дневники подають приватні депеші з Дураца, в яких говорить ся про положенє Пренка. Подробиць на разї нема. Панує тут переконанє, що Пренк-Біб Дода сам віддав ся в руки повстанців, щоби в сей спосіб покрити свій перехід до повстанців.
РИМ. (Пр. тел.) Останні відомости говорять про здобутє Вальони.
МЕДІОЛЯН. (Пр. тел.) Corriere d'Sera доносить, що 16.000 повстанців перстенем окружає Дурацо. Провідники їx думають, що треба заняти цілу Альбанїю, бо аж тодї князь буде мусїв остаточно зрезиґнувати.
ДУРАЦО. (Ткб.) Ніч і день перейшли супокійно. Вчера мешканці співдїлали в працях коло укріплень. Склепи зачинені. Нинї покінчить ся праці так, що навіть на случай наглого нападу повстанців буде можна сильно боронити ся. Надійшло письмо від повстанців, щоби вислати до Шіяку делєґатів. Вислано 4 магометан і одного православного. З причини неприсутности повстанців в Шіяку делєґати вели необовязуючі переговори. Прошено делєґатів, щоби лишили ся до слїдуючого дня, одначе делєґати вернули на ніч до Дураца. Продовжено завішенє оружя, що в Дурацо викликало невдоволенє, бо повстанці використають мир на лїпші приготованя до здобутя Дураца.
(«Дїло»)
____________________________
27 червня 1914 р.
Василь Щурат. Львовянам ратуш північ прозвонив.
Львів. 27. червня 1914.
Ректором львівського унїверситету вибрано проф. фільософії д-ра Казйм. Твардовського. Деканами вибрані: на видїлї теольоґічнім о. д-р Адам Ґерстман, на видїлї лїкарськім проф. д-р Генрик Гальбан, на видїлї фільософічнім проф. д-р Ст. Толочко, на видїлї правничім радник двору д-р Володисл. Абрагам. — На полїтехнїці деканом видїлу інжинєриї вибрано д-ра Кароля Вонторека, професора будови доріг і зелізниць; деканом видїлу будови машин Жигмонта Цехановського, професора теориї і конструкциї помп і моторів водних; деканом хемічного видїлу д-ра Тадея Вісньовського, проф. мінеральоґії і ґеольоґії. На двох видїлах остають дотеперішні декани (проф. Криґовський і проф. Обмінський), бо функцийний період деканів на полїтехнїці триває два роки.
Перегони воздухом навколо сьвіта. На всесьвітній виставі у Сан Франціско уладжуєть ся перегони аероплянів навкола сьвіта. Перегоновий комітет утворив нагороди у висотї 150.000 доларів, котрі зложив уже в однім нюйорськім банку. Учасники перегонів мають підлетїти в Сан Франціско і тут злетїти. Амбасади і посольства Зєдинених Держав повідомили всї правительства цілого сьвіта про сї перегони і сподїють ся, що правительства причинять ся до перегонів всїми можливими влекшенями.
Гомонїмні імена у великім місті. Після найновійшої переписи мешкає в Берлїнї 15.600 людий, які носять назвище Шульц. 11.280 називають ся Мілєрами, 10.170 Шмідтами, 6.600 Маєрами, 5.860 Кріґерами, Гофманів є 5.340, Найманів 5.270 і 5.090 Лєманів. Кравзів і Шредерів є по 4.000, кілька тисяч є також Фішерів, Лянґів і Шнайдерів, не говорячи про численних Конів, Кінів, Франків і т. д.
Вигляди сьогорічних жнив. Міжнародний рільничий інститут в Римі видав ширший звіт зі своїх дослїдів над вислїдом сьогорічних жнив на основі урядових інформаций. В звітї говорить ся, що найкориснїйші вигляди жнив у Росиї, менше корисні в Нїмеччині, Австро-Угорщинї і Тунїсї. Загально збір пшениці буде сього року менший як попередного. Цукрові бураки, бульба і тютюн потерпіли через приморозки і дощі. Збір вина буде добрий.
Війскові орхестри будуть грати в місяци липни с. р.: дня 1 липня перед палатою намісництва, 2 на Високім Замку, 7 перед домом інвалїдів, 8 перед командою корпусною, 9 в Єзуїтськім огородї, 14 в Стрийськім парку, 15 перед палатою намісництва, 16 на Високім Замку, 22 перед корпусною командою, 23 в Єзуїтськім огородї, 28 в стрийськім парку, 29 перед палатою намісництва і 30 на Високім Замку.
Приватна українська школа у Відни. Ідея "Рідної Школи", клич: "Яка молодїж, така будучність народа" знайшли свій відгомін також серед чисельно досить поважної української кольонїї в столиці Австриї. Бо серед чужого моря засуджені були вже з гори дїти перебуваючих у Відни Українців на денаціоналїзацию. В послїдних лїтах проявило ся одначе серед віденських Українців змаганє протидїлати тому. Справу ту взяло в свої руки остаюче під проводом посла д-ра Евгена Левицького товариство "Просьвіта" у Відни, яке перше заложило у Відни приватну українську шкілку, в якій дїти віденських Українців побирали би науку рідної мови. Завдяки зусилям кількох одиниць удало ся побороти всї трудности і поставити справу української шкілки у Відни на певнїйших основах. В недїлю, 21 червня с. р., відбуло ся в льокали тов-а "Просьвіта" урочисте закінченє шкільного року при участи родичів та численно зібраних членів товариства і гостий. Торжество се розпочав короткою промовою п. дир. Кошак, містоголова "Просьвіти", почім дїтвора, під проводом своїх учителїв мала нагоду прилюдно показати, чого в своїй "рідній школї" навчила ся. Маленькі школярики і школярки, які ще недавно слова майже не знали по українськи, виголосили зовсїм поправно кілька віршиків. По іспитї, який на всїх присутних зробив незвичайно миле вражінє, слїдувала роздача нагород. На закінченє промовляли ще о. мітрат Жук, віденський парох, д-р Евген Левицький, Мих. Пасїчник, голова шкільної секциї тов-а "Просьвіта" і инші. В шкілці побирало науку 16 дїтий. Учили безплатно члени акад. тов. "Сїч" пп. М. Соневицький і Ю. Лукач. З уваги на те, що велике число робітників мешкає в XX окрузї, мусїло тов. "Просьвіта" постарати ся в тім окрузї о окремий льокаль, і провадило там філїю шкілки. До покритя коштів, получених з удержанєм так хосенної інституциї, причиняла ся віденські українські товариства: "Просьвіта", "Кружок Земляків", "Сїч" та церковне брацтво, які зі своїх фондів, будь то в дорозї складок між членами покривали всї видатки. Щоби дати можність дітям віденських робітників скріпити ся фізично і морально, наміряє тов. "Просьвіта" вислати cero року гурток віденської дїтвори на вакацийні оселї до Галичини. Товариство вакацийних осель у Львові згодило ся приняти якесь число віденських дїтий, і є надїя, що і сей плян удасть ся перевести в дїло.
Виборчі надужитя відживають. Як звісно, дня 30. с. м. буде доповняючий вибір в міськім парляментарнім окрузї ч. 29 Бережани-Рогатин. Польським кандидатом є проф. Дембінський, і в користь його кандидатури староства в Бережанах, Рогатинї і Бібрці допускають ся ярких надужить, пригадуючих часи ери Баденїя і Потоцького. Маґістрати і уряди громадські в порозуміню і на приказ староств доручають жидівським і нашим виборцям карти голосованя, виповнені вже з уряду стампілею д-ра Дембінського. Нашим сьвідомійшим виборцям не доручили взагалї лєґітимацийних карт голосованя, числячи на те, що богато з них не упімне ся о леґітимациї і карти голосованя і в сей спосіб наш кандидат п. Микола Заячківський, директор "Народної Торговлї" у Львові, стратить сотки голосів. Рівночасно розвинули ц. к. полїтичні власти нечуваний терор на всїх хоч вчасти зависимих виборців і погрозами та шиканами змушують їх голосувати на кандидата Rad-и narodow-oї Виборці парляментарного округа ч. 29 переживають тепер часи з 1907 р., коли послом "вийшов" (тільки з помочию "штучок" в урнї виборчій, бо фактичну більшість мав д-р Рапапорт) д-р В. Дулємба. Наша орґанїзация в Бережанах віднесла ся вчера телєґрафічно до д-ра Коритовського і ґр. Штірка з протестом проти виборчих розбоїв і з жаданєм лєґальности виборів. Намісник д-р Коритовський знав отже про виборчі надужитя своїх підчинених урядників а округа парляментарного ч. 29 і повинен безпроволочно ті надужитя усунути. Наші люди повинні всїми силами усувати сї надужитя і ще в послїдній хвилї розвинути акцию в тім напрямі, щоби всї українські виборці явили ся до голосованя і свої голоси віддали на дир. М. Заячківського.
Виїзд цісаря до Ішлю.
ВІДЕНЬ (Ткб.) Цісар нинї рано о год. 8. виїхав на літний побут до Ішлю. Улиці, котрими монарх переїздив, були прикрашені. Шкільна молодїж творила шпалїри. Прибули також численні стоваришеня з музичними капелями і тисячі публики. Цісар їхав в отворенім повозі і дякував за овациї. На двірци промовив до цісаря посадник Вайскірхнер. Висловив надїю, що цісар в певнім здоровлю верне в осени до Відня. Цісар подякував за сї слова і за участь населеня, виявлену підчас недуги цісаря, та за нинїшні ознаки привязаня. Опісля монарх всїв до поїзду і ще з ваґону уклонами дякував за овацию.
Берхтольд у цісаря.
ВІДЕНЬ. (Пр. т.) Цісар прйняв учера мін. Берхтольда на авдиєнциї.
Новий президент угорської палати вельмож.
БУДАПЕШТ. (Прив. тел.) Як доносять бувший австрийсько-угорський посол в Берлїнї бар. Сеґенї буде іменований президентом угорської палати вельмож на місце бар. Йошіки.
За підложенє бомби.
РЄКА (Ткб.) Робітника Белелї, котрий в мартї с. р. в огородї ґубернатора підложив бомбу, засуджено на рік і 30 днїв вязниці.
Ціли француської фльоти.
ПАРИЖ. (Ткб.) В сенатї, в дискусиї над етатом маринарки, справоздавець Шотемп заявив:
Головною цілию нашої фльотової полїтики є забезпеченє за всяку ціну нам і нашим союзникам опанованя Середземного моря. Не лише мусимо мати спромогу свобідної комунїкациї з північною Африкою і нашими подальшими посїлостями, але мусимо також могти перешкодити, щоби Нїмеччина бльокована з півночи росийською й анґлїйською фльотою, могла заосмотрювати ся в засоби поживи і сирі материяли дорогою через австрийські й італїйські пристани. Чи ж маємо рішучу перевагу над злученими фльотами Італїї й Австро-Угорщини. Нинї є рівність щодо корабельного материялу, але в 1920 р. мусимо будувати 4 наддреноти, щоби бодай сю рівновагу удержати. Отже є річию конечною побільшити нашу воєнну фльоту з 28 панцирників на 33 себто на 4 ескадри кожда з 8 кораблїв з одним адміральським кораблем.
Проти замкненя Дарданелїв.
БУКАРЕШТ (Ткб.) Півурядова Independanсе Roumaitie потверджує, що Росия і Румунїя інтервенїювали в Царгородї проти евентуального замкненя Дарданелїв. Відповідь великого везира ще не звісна.
Інтервенцию Румунїї мотивує ся часопись економічними інтересами, котрі дізнали би великої шкоди на випадок замкненя Дарданелїв.
Маневри грецької фльоти.
АТЕНИ. (Ткб.) З причини побільшеня фльоти і великих маневрів на мори, на найблизші тижнї покликано 7 кляс резерви маринарки.
Пожежі.
САЛЄМ (Ткб.). Половина міста знищена. Шкода 20 мілїонів долярів, 10.000 людий без даху. Збірники ропи, котрі експльодували, знищили 13 домів.
НЮ ЙОРК (Пр. тел.). В містї Салєм (в стейтї Месечузетс) впало жертвою пожежі 2.000 домів і 20 фабрик. Пожежу зльокалїзовано.
ЛЬОНДОН (Ткб.). Пожежа знищила маґазини збіжа, вовни і яєць в Ґрінбі. Шкода виносить около 50.000 фунтів. До полудня пожежа не була ще зльокалїзована.
Землетрясенє на Суматрі.
ГАҐА (Ткб.). Урядово доносять, що Суматру навістило землетрясенє. 11 убитих, богато домів знищених.
(«Дїло»)
____________________________
28 червня 1914 р.
Otwarcie wystawy krawatek.
Staraniem Ligi pomocy przemysłowej odbył się we Lwowie czterotygodniowy kurs dla nauki krawatek, a dziś przedpołudniem odbyło się otwarcie wystawy krawatek, sporządzonych przez uczenice tego kursu. W uroczystości wzięło udział sporo wybitnych osobistości, dyrekcja Ligi p. p. i uczenice z kierowniczką kursu p. Leśniak-Mączyńską, która odbyła w tym celu studja w fabrykach krawatek w Londynie.
Przemówił do zebranych prezes Ligi p. p. ks. Lubomirski, zaznaczając, że jest to 54 z rzędu kurs naukowy, urządzony przez Ligę w naszym kraju, a 12 urządzony we Lwowie. W kursie brało udział 25 pan, w tem 15 nauczycielek szkół ludowych. Celem kursu jest zbogaceme wiedzy fachowej w dziedzinie przemysłu domowego i jest to pierwszy tego rodzaju kurs w kraju. Podniósł pracowitość i pomysłowość uczestniczek kursu i wyraził nadzieję, że użyją one zdobytych na kursie wiadomości dla skutecznego podniesienia przemysłu krajowego. Podziękował wreszcie radzie szkolnej kraj. za poparcie kursu i wszystkim osobom, które się do tego przyczyniły.
Przemówił jeszcze dyr. Olszewski, a nauczycielka p. Pretschówna miała krótki odczyt na temat metodyki, jaką zdobyła na kursie wyrobu krawatek, przyczem przedstawiła program, jak zużyje w szkole wiadomości, nabyte na kursie.
Po przemówieniach oglądano wyroby kursistek. Są tam różnego rodzaju krawatki bardzo szykowne i starannie wykonane. Wystawa świadczy o doskonałej metodzie, jaką stosowano na kursie i o zdolności uczenic.
(«Kurjer Lwowski»)
____________________________
29 червня 1914 р.
Розпочали ся здвигові сьвята ювилейні в суботу вечером великим концертом.
Концерт в Спортовій Палатї відбув ся дїйсно величаво. Величезна саля була виповнена по береги. Явили ся громадно українські посли соймові й парляментарні, керманичі ріжних наших інституций, культурних і економічних. На концерт прибуло богато гостий з росийської України. Прибули також представники Чехів.
САРАЄВО, 28. VI. (Ткб.) Коли наслїдник престола з женою їхав авто, кинено бомбу. Архикнязь Франц Фердинанд відкинув бомбу рукою, від вибуху є вісїм ранених. Потім два ученики осьмої кляси ґімназияльної стрілами з бровнїнґа зранили архикнязя і його жінку. Обоє ранені померли.
Росийська рука? З жерела, що-до автентичности якого не можна мати найменшого сумнїву, одержала наша редакция відомість, що в Одессї вже на тиждень перед атентатом рознеслась і радісно коментувалась серед тамошних росийських націоналїстичних кругів — тодї ще не правдива вість, що архикнязь Франц Фердинанд замордований. Інформатори наші — тай взагалї всї перебуваючі у Львові росийські піддані, з якими ми мали нагоду стрічатись, висловлюють однозгідно здогад, що заговором проти бл. п. наслїдника престола, котрого в Росиї вважали небезпечним ворогом росийського заборчого імпериялїзму, кермувала чорна росийська рука...
Нинїшну часть Ювилейного Здвигу відкликано на знак жалоби ізза катастрофи з Сараєві.
І. зїзд українських ремісників отворено нинї в сали "Народного Дому" в присутности коло 100 учасників. З послів присутні: д-р Кость Левицький, д-р Макух, д-р Лагодинський і проф. Колесса. Зїзд отворив іменем президиї Т-ва "Просьвіта" заступник голови д-р Е. Озаркевич, котрий у своїй промові піднїс, що в сю радісну хвилю орґанїзациї українського ремісництва прибила всїх сумна і болюча відомість про траґічну смерть наслїдника престола архикнязя Франца Фердинанда. До президиї вибрано Василя Нагірного, Теодора Мельничука з Перемишля і Василя Ґресяка зі Львова. Витали конґрес: іменем українських кооперативних товариств д-р Кость Левицький, "Сїльського Господаря" секр. Струк, українського Технїчного товариства інж. Корнелля, "Народної Торговлї" дир. М. Заячківський, "Зорі" дир. В. Нагірний, "Міщанського Брацтва" п. Чорній. По сїм почали ся мериторичні наради.
Заведенє четвертої кляси на державних зелїзницях. Відповідаючи на внесенє члена державної зелїзничої ради пос. Мастальки в справі заведеня IV. кляси на австрийських зелїзницях державних, заявив представитель правительства секцийний радник др. Генох, що студиї переведені мінїстерством зелїзниць виказали неможливість заведеня ваґонів четвертої кляси, бо се обнижилоби дуже доходи австрийського державного скарбу. Заяву речника правительства по переведеній дискусиї принято до відома.
Підвисшенє посольських диєт. В хорватськім соймі заявив представитель правительства в дебаті над предложенєм правительства про підвисшенє платнї соймового віцепрезидента на квоту 3600 К річно, що правительство уважаючи, що висота диєт соймових послів не відповідає теперішним відносинам, внесе незабаром предложенє про управильненє виплат посольських диєт.
Архикнязь Франц Фердинанд.
Франц Фердинанд Есте уродив ся 18. грудня 1863 р. в Ґрацу, отже мав тепер 51 рік. Був найстаршим сином архикнязя Кароля Людвика і його другої жінки архикнягинї Марії Анунціяти. При хрестї одержав імена Фердинанд, Кароль, Людвик, Йосиф, Марія. Плила в нїм кров найстарших династий, бо батько його був братом цісаря Франца Йосифа І., а мати дочкою Фердинанда II. Сіцилійського, з дому Бурбон.
Від першої молодости показував архикнязь Фердинанд поважний настрій, в противенстві до свого брата Оттона. Коли кн. Оттон любив забави і розривки, арх. Фердинанд вже в хлопячих лїтах виявляв велике замилуванє до наук, а передівсїм до природних наук. Батьки архикнязя нераз мусїли відтяґати його від книжки і видавали приказ гасити в ночи сьвітло в його спальни. З великою любовю відносив ся архикнязь усе до своїх родичів, котрі ставили його за взір другому свому синови Оттонови. Яко 10-лїтний хлопчина сидїв через цілу ніч при ліжку недужої матери, а коли вранцї лїкарі запевнили його, що небезпека минула, пішов до каплиці і в довгій молитві дякував Господеви за приверненє матери здоровля.
Архикнязь Фердинанд почав дуже вчасно війскову службу. В 15 році житя був уже поручником в 32 п. п., що мав назву "Есте" по своїм властителеви кн. Модени. Коли в р. 1875 помер послїдний князь Модени Франц V. з дому Австрия-Есте, а родинна спадщина його припала Францови Фердинандови, він одержав також назву "Есте".
В р. 1883 зістав іменований архикнязь Фердинанд надпоручником кавалєриї і перенесений до Зальцбурга. Про свій побут в Зальцбурзі згадував князь усе з найбільшим вдоволенєм. Пристійний і стрункий офіцир ясного волося і синих очий, звертав на себе загальну увагу на улицях міста. Незвичайна чемність і привітливість зєднала йому симпатию всїх кругів. Опісля авансував арх. Фердинанд дуже скоро. В 1885 р. зістав перенесений яко майор до Праги, а в 1889 р. був уже полковником.
На сей час припадає важна зміна в становищи арх. Фердинанда. Дня 29. сїчня 1881 був ще рівний иншим архикнязям, день пізнїйше був уже наслїдником австрийського престола. Того дня наспіла вістка про траґічну смерть арх. Рудольфа, а коли арх. Кароль уже давно заявив, що претенсий до престола зречеть ся в користь свого найстаршого сина, бачили в арх. Фердинандї будучого монарха Австро-Угорщини.
В р. 1895 занедужав архикнязь Фердинанд в своїм замку Конопішт, а недуга його показала ся небавом поважною, а саме лїкарі сконстатували небезпечну інфекцию лехких. Кола cтан архикнязя трохи полїпшив ся, вислали його лїкарі до Мерану, а потім до Єгипту, відки вернув до Відня щойно 1897 р.
В мартї 1900 р. признався архикнязь Фердинанд цісареви про свою любов до ґрафинї Софії Хотек і просив позволити йому оженитися з нею. Цісар задержав тодї архикнязя у себе близько три години, бо хотїв переконати ся, чи почуванє архикнязя не є лише перелетне і представити йому наслїдки його кроку. По розмові з архикнязем заявив тодї монарх: "Не даю ще призволу, але й не відмовляю".
Ґрафиня Хотек походила з старої чеської родини Хотек де Хоткова і Воґнїн, котра в році 1723 одержала чеське, а в р. 1745 австрийське шляхотство. Цісар знав добре ґрафиню, знав надзвичайні її прикмети ума і серця і тому не лише що позволив на її подружє з престолонаслїдником, але крім сего піднїс її до достоїнства княгинї Гогенберґ.
Дня 20. сїчня 1900 відбула ся торжественна ренунцияция, себто зреченє архикнязя з претенсий до престола що-до своїх евентуальних потомків, а 1. липня 1900 відбув ся слюб архикнязя в чеськім замку Райхштад, в тім самім, в котрім в 1876 р. цісар Франц Йосиф конферував з царем Александром IІ. По слюбі відїхав архикнязь з жінкою до свого замку Конопішт і там перебував відтодї постійно, на скільки присутність його у Відни не була конче потрібна. Pодинне житє архикнязя було все взірцеве. В окруженю своєї жінки і дїтий почував ся все найщасливійшим. В жінці своїй найшов не лише щиру жінку і женщину незвичайної краси, aле також дорадницю в важних хвилях житя. В липни 1901 р. народилася перша дитина Софія, рік пізнїйше син Макс, а 1904 р. другий син Ернест.
На замку Конопішт вів архикнязь житє сільського шляхтича. Ціле передполудне присьвячував господарці, віддаючи ся з замилуванєм огородництву, пополудни перебував серед родини, а від вечера працював до пізної ночи. В осени уладжував усе великі лови, на котрі запрошував головно чеську шляхту. Часто приїздив на сї лови і нїмецький цісар Вільгельм.
Від р. 1900 репрезентував архикнязь дуже часто цісаря при ріжних торжествах і відвіджувавав у його заступництві заграничні двори, а в 1901. був в сїм характері в Петербурзї, в р. 1902 в Льондонї при коронациї короля Едварда, в 1906 p. в Дрезнї і в Мадридї, при слюбі короля Альфонса, при котрій то нагодї був сьвідком замаху анархістів на королївську молоду пapy. Архикнязь мав тодї заявити, що не розуміє, як можна скритоубийче оружє підносити проти монархів, котрим добро горожан і держави хіба передівсїм лежить на серци.
Найбільше поважні авторітети в війскових справах і то не лише австрийські, але також заграничні, вважали архикнязя знаменитим ґенералом і орґанїзатором. Послїдна реорґанїзация австрийської армії і маринарки відбувала ся під особистою управою архикнязя. Незвичайну енерґію і велику силу волї виявив архикнязь по анексиї Боснїї і Герцеґовини. В часї, коли майже половина Европи грозила Австрії війною, заховав архикнязь, будучий вожд армії на поли війни, цілковиту рівновагу ума і з подиву гідним спокоєм робив приготовленя до чинної розправи.
В відношеню до офіцирів був острий, але справедливій і чемний. З великим замилуванєм відносив ся архикнязь до штуки. В 1910 р. був в Кракові, де огялдав тамошні історичні памятки. В рр. 1892—93 відбув подорож довкола сьвіта, яку описав в книжці п. з. "Дневник моєї подорожі довкола землї".
Згідно з постановами праґматичної санкциї, престолонаслїдником є тепер архикнязь Кароль Франц Йосиф, син арх. Оттона Франца Йосифа, що помер в 1906 р. Уродив ся 17. серпня 1887, отже має 27. лїт. В р. 1911. оженив ся з Зитою Бурбонською, княжною Парменською, уродженою 9. мая 1892 р. З подружя сего уродило ся двоє дїтий, в р. 1912 і 1913., два сини, старший, будучий наслїдник престола, називаєть ся Франц Йосиф Оттон. Архикнязь є майором і жиє у Відни. Недавно перебував в Коломиї.
По атентатї в Сараєві.
Нинїшні телєґрами.
ІШЛЬ (Ткб.). О 6. год. рано цісар відїхав до Відня. В його товаристві був ґенеральний адютант ґр. Пар. Цісар їхав замкненим повозом до двірця, овацийно витаний публикою. В другім возї їхали инші адютанти цісаря. Перед вступленєм до сальонового ваґону цісар розмовляв коротко з директором зелїзниць, почім поїзд рушив з місця.
ІШЛЬ (Ткб.). Мимо ранньої години зібрали ся в хвили відїзду цісаря товпи людности, котра овацийно витала цісаря. Цісар виглядав добре мимо потрясень останного дня. В товаристві цісаря вертав до Відня цілий двір. Архикнязь Франц Сальвадор з жінкою всїв в Амштетен до двірського поїзду і товаришив цісареви до Сан Пельтен.
ВІДЕНЬ (Ткб.). Нинїшна Wiener Ztg. в не-урядовій части славить дїяльність бл. п. архикн. Франца Фердинанда на всїх полях публичного житя, зокрема його доцільну працю коло будучности і сили держави.
Fremdenblatt також розглядає його дїяльність. Що до самого атентату, то слїдство покаже, чи був він характеру полїтичного чи анархістичного. В сїй хвилї думки всїх народів монархії звертають ся до цісаря, котрого біль глибокий. Кілька днїв тому, виїзджаючи до Ішлю сказав: "В сїм році особливо потребую відпочинку" — вже нинї вертає назад до праці.
ЗАРА (Ткб.) Відомість про атентат викликала в соймовій палатї, в містї й инших місцевостях Дальматиї якнайбільший жаль і обуренє. Краєвий видїл скликано на надзвичайне засїданє. Громадські зверхности Зари і Сплїту вислали до кабінетової канцеляриї кондолєнцийні телєґрами.
ЛЬВІВ (Ткб.) Намісник буде завтра у второк 30. с. м. о 12. год. в полуднє приймати кондолєнциї з приводу траґічної смерти архикнязя Франца Фердинанда і княгинї Гогенберґ.
ПАРИЖ. (Ткб.) В австро-угорській амбасадї богато осіб записувало ся на виложенім аркуши для висловленя своєї кондолєнциї, між иншими війсковий ґубернатор Парижа ґен. Мішель, префект поліциї, посли Бразилїї, Сербії і б. и.
ПАРИЖ. (Ткб.) Президент Пуанкаре, як лише наспіла сумна вістка, вислав до цісаря Франца Йосифа кондолєнцийну телєґраму.
ДАРАЦО. (Ткб.) Вістка про замах викликала всюди велику констернацию і найглибше співчутє.
БУДАПЕШТ. (Ткб.) У второк обі палати сойму відбудуть засїданє в справі жалібної маніфестациї.
ВІДЕНЬ. (Ткб.) З цілої заграниці і з усїх частий монархії надходять вісти про глибоке вражінє, яке викликав страшний замах в Сараєві. Краєві і заграничні часописи присьвячують помершій парі горячі спомини і констатують, яке велике вражінє сей факт викликав у всіх кругах населеня.
Наспіло велике число кондолєнций від заграничних володарів держав.
Анґлїйський король запорядив тижневу двірську жалобу і відкликав нинїшний двірський баль.
ЗАГРЕБ (Ткб.) Бан-бар. Скерлец іменем своїм і краєвого правительства вислав кондолєнцийні телєґрами до цісаря і до членів цісарського дому, та вислав до всїх старших жупанів обіжник, наказуючий вивісити жалібні фани і заборонюючий відбувати забави. Такий самий розпорядок видав посадник столиці краю. Три-барвні хоругви, котрі були вивішені з приводу побуту Хорватів з Рєки, уступили місце в перших пополудневих годинах жалібним хоругвам. Всї забави перервано і відкликано, також торжества з нагоди роковин боротьби на Косовім Поли.
Около 7 год. вечером студенти унїверситету з трибарвною хоругвою, обвішаною жалібною крепою, серед окликів "Слава" на честь архикнязя переходили улицями. До них прилучили ся товпи публики.
Сюди прибуло вчера 300 Хорватів з Реки і Побережа. Гостї в довгім походї переходили містом, причім співали патріотичні піснї. Тимчасом наспіла вістка про замах, почім торжество відкликано.
РИМ (Ткб.) До пізна збирали ся люди перед редакциями часописий, вижидаючи нетерпеливо на надзвичайні виданя з подробицями про підлий замах в Сараєві.
БІЛГОРОД (Ткб.) Вістка про замах розійшла ся тут пополудни надзвичайними виданями часописий. Патріотичні почуваня з нагоди роковин боротьби на Косовім Поли, зараз як наспіло і офіцияльне потвердженє чуток, котрим спочатку і не вірили, уступили місце перелякови з приводу страшної судьби, яка стрінула престолонаслїдника Франца Фердинанда і його жінку. Загально обявляли якнайгорячійші почуваня для цісаря Франца Йосифа, котрій ледви виздоровів з довгої недуги, а тепер так тяжко зістав діткнений.
(«Дїло»)
____________________________
Zamordowanie następcy tronu i jego żony.
Śmierć arcyksięcia następcy tronu Franciszka Ferdynanda i jego małżonki księżny Hohenberg wzruszyła cały świat. Celnie strzelają studenci w Serajewie.
Stała się okropna zbrodnia. W Serajewie, w biały dzień dwa razy dokonano zamachu na następcę tronu arcyksięca Ferdynanda i jego małżonkę księżnę Hohenberg. Dwa razy przedpołudniem zbrodnicza ręka zapaleńca patrjoty serbskiego sięgała po te dwa życia i po nieudałym pierwszym zamachu bombą dokonano drugiego browningiem. Od kuli studenta gimnazjalnego Principa z VIII. klasy ż Grahowa zginęli oboje arcyksięstwo. A gdyby ich były i te kule brauninga nie dosięgły, czekały na nich kilka kroków dalej bomby z Belgradu, które znalezione zostały w pobliżu drugiego zamachu.
Nie ulega wątpliwości, że w Serajewie był spisek Serbów prawosławnych przeciw katolickcięciu Habsburskiemu, popierającemu politykę katolickich Chorwatów w Bośnji. Obydwa zamachy wskazują na serbską rękę. Bomby miały być przesłane z Belgradu, student Princip odbywał swe nauki poprzednio w Belgradzie, serbski poseł w Wiedniu Jowanowicz otrzymał przed tygodniem poufną wiadomość, że w Bośnji przygotowuje się spisek i wstrzymywał następcę tronu przed wyjazdem do Serajewa.
Los się spełnił. Jak przed trzystu laty pisano o Austrji "Tu felix Austria nube" tak od XIX. wieku los ściga zawistnie dom Habsburgów.
Dwóch następców tronu straciła Austria w ciągu 26 lat. Stary cesarz Franciszek Józef przytłoczony takiem brzemieniem nieszczęść, które tragizmem swym przechodzą wszystko co kiedykolwiek historia zapisała. Trzebaby w tragedji greckiej szukać przykładów rodziny ściganej przez Eumeneidy, trzebaby sięgać do Sofoklesa lub Eschylosa, aby znaleźć mytyczne przykłady takiej zowiści losu jak te, które ścigają starego wiekiem skołatanego cesarza Franciszka Józefa. Właśnie mija lat 47 jak w Queretaro został brat jego Maksymilian w Meksyku rozstrzelany wraz z dwoma innymi generałami. Kiedy Bazaine nie mógł już dłużei utrzymać się z swymi Francuzami. Natychmiast potem straciła żona jego rozum i do dziś przebywa obłąkana w zamku belgijskim. W dwadzieścia lat potem zginął w sposób tragiczny jedyny syn i następca tronu arcyks. Rudolf w Meyerlingu, w dwanaście lat później pada od morderczej ręki żona jego Elżbieta nad brzegami Lemanu: stary cesarz Franciszek zostaje zupełnie osierocony, nad grobem bez dziedzica imienia i korony i bez zapewnionego następstwa na Węgrzech. Trzeba było całej trudnej pracy przygotowania sobie następcy państwu, dziedzica starej korony Habsburgów. Nie było to łatwem. Najbliższy dziedzietwa syn ukochanego brata Karola Ludwika arcyksiążę Franciszek Ferdynand był młodu chorowitym, mówiono, że długo nie pożyje. Szczęśliwie wyszedł z ciężkiej choroby. Nastąpiło potem ożenienie się z hrabianką czeską Zofią Chotkówną, które wprowadziło pewne trudności. Pokonano wreszcie wszystkie trudności. Arcyksiążę Franciszek Ferdynand został od roku 1899 uznany następcą trenu w Austrji. Inaczej mogło było być na Węgrzech, gdzie także i jego małżonka miała być uznaną jako krÓlowa węgierska. Teraz dopiero trzeba było zapoznać się z wielkiemi obowiązkami panującego. Arcyksiążę Franciszek na cesarza Austrji i króla Węgier od pierwszej młodości nie był chowanym. Dopiero później nauką i długa praca nad sobą uzupełniał to co panujący nad 17 krajami koronnymi w Austrji i nad Węgrami z Siedmiogrodem, oraz Chorwacją, a teraz jeszcze Bośnją i Hercogowiną nad 11 narodami i 23 krajami wiedzieć powinien.
Nastąpiła także zmiana w personalu politycznym. Sami niedawno podziwialiśmy jak szybko dokonywano zmian osobistych zwłaszcza na stanowiskach najbliższych zawodowi i zamiłowaniu arcyksięcia następcy tronu w ministerstwie wojny, oraz w generalnym sztabie. Ale także i inne stanowiska obsadzone były nie bez porozumienia się z przyszłym panującym.
Indywidualność zmarłego arcyks. nast. tronu wywierała na wszystkie sprawy w monarchji wpływ decydujący. Nie tylko na wojskowość, w której był samoistnym kierownikiem. Także w polityce zagranicznej, w jej częstych zwrotach i nagłych zakrętach czuć było młodą i nerwową rękę zmarłego.
W polityce wewnętrznej nauczyli się ministrowie liczyć się i upodobniać się do woli przyszłego monarchy.
Teraz nagle kurs się zmienia.
Nie będzie polityki Belwederu.
Będzie już odtąd tylko polityka Burgu.
Muszą o tem pamiętać także i ci, którzy około świętego Jura skupiali swe intencje i przez ludzi tam możnych wpływali na Belweder.
Pod względem polityki zewnętrznej mogą nastąpić wielkie niespodzianki. W Belgradzie były nici spisku, który odkrył ambasador serbski w Wiedniu p. Jowanowicz. W Belgradzie uczył się ów gimnaz. Princip, który tak celnie strzela, z Belgradu pochodziły bomby, którymi brukowano miasto wczoraj na drodze do ratusza. I gdyby pierwszy zamach się nie udał, to musiał się udać następny drugi i trzeci — znaleziono bowiem bomb wiele.
W Serbji przychodzi obecnie do steru po wyjeździe króla Piotra, następcy tronu, wojowniczy książę Aleksander.
Mogą nastąpić komplikacje, jeżeli Serbja powołaną zostanie do wytłómaczenia się, jakim to sposobem bomby są przemycane do stolicy Bośnji.
Śmierć następcy tronu zmienia cały dotychczasowy układ z Niemcami. Czy cesarz Wilhelm potrafi utrzymać tak serdeczny stosunek z nowym następcą tronu jak ten, który go osobiście łączył z zmarłym? to ważne pytanie.
Serbowie umieją mordować. Niedawne jest jeszcze wspomnienie krwawej nocy czerwcowej w konaku Belgradzkim, kiedy oficerowie serbscy, którzy dziś są gener. armji serbskiej, wymordowali całą rodzinę królewską. Serbowie umieją zemsty zaprzysięgniętej dochować. Za Zagrzeb zemsta dosięgła niewinnych.
Skutki tego morderstwa mogą być daleko sięgające.
Z chwilą, kiedy by się okazało niewątpliwie, że zamach był w Belgradzie uplanowanym, następstwa mogłyby być fatalne. A nie ulega wątpliwości, że Serbowie wiedzieli o przygotowującym sie zamachu, jeżeli serbski ambasador przestrzegał następcę tronu przed wyjazdem.
Wiedeń będzie musiał się raz rozprawić z Serbią. A jak wtedy ukształtuje się stosunek do Rosji, to łatwo przewidzieć. Do Belgradu nie daleka droga. Ale i do Lwowa nie daleka. Zemsta w Belgradzie mogłaby mieć skutki powszechnej konflagracji. Stary cesarz teraz rządzić będzie a cesarz jest symbolem pokoju. I dlatego musimy przewidywać, że jakiekolwiek byłyby zawikłania — pokój nie będzie naruszony.
Tragedja Austrji spełniła się. Tragedją domu Habsburskiego spełniła się, ale pokój, jak długo żyje cesarz Franciszek Józef, nie będzie naruszony.
Taką jest polityka Franciszka Jozefa.
(«Kurjer Lwowski»)
29.06.2014