Діти – егоцентричніші, ніж дорослі. Нещодавнє дослідження Інституту когнітивних і неврологічних наук імені Макса Планка довело: дітям на емоційному рівні складніше уявити себе на місці іншої людини. За словами вчених, щоб запобігати негативній поведінці, зумовленій таким типом мислення, має бути достатньо розвинена надкрайова звивина правої півкулі головного мозку.
Егоцентризм зумовлює неадекватну соціальну поведінку.
Коли маленький хлопчик тріумфує з приводу перемоги в грі, він не здатен збагнути, чому його найкращий друг, який програв, не тішиться так само. І навпаки. «Діти просто егоїстичніші, ніж дорослі», – озвучує загальновідому гіпотезу Ніколаус Штайнбайс, учений Інституту імені Макса Планка.
Егоцентризм – це нездатність відрізняти свою думку від поглядів інших людей; у такому випадку власну персону вважають центром усього, що відбувається, й усі події оцінюють відповідно. Егоцентричні люди проектують свої ідеї, страхи та прагнення на оточення. Досі постулювали тільки теоретичні роздуми на цю тему, а також результати досліджень розвитку когнітивної емпатії. Питання егоцентризму емоційних станів та процесу розвитку особи в дитинстві донині науку не дуже цікавило. «Наразі відомо дуже мало про те, як проявляється емоційний егоцентризм в дитинстві і якими нервовими та когнітивними процесами він зумовлений», – пояснює Штайнбайс.
Аби порівняти емоційні стани людей різного віку, він залучив суб’єктів експерименту до гри з грошовими винагородами та покараннями. «Попередні дослідження довели: така система стимулів провокує сильні емоції як у дітей, так і в дорослих: і ті, й інші щиро тішаться грошовому виграшу та зляться в разі поразки», – розповідає науковець. Дослід полягав у тому, що змагалися дві людини, які не бачили одне одного. Через екран учасники дізнавалися, чи їм (або іншим) тішитися перемозі чи злитися з приводу невдачі. Завдання полягало в тому, щоб за допомогою клавіш розповісти про своє ставлення до тих емоцій, які їм демонстрували.
Цікавим зокрема було, наскільки особисті переживання впливають на ставлення до чужих життєвих ситуацій. Наприклад, коли учасник-переможець радіє збиткам іншого, проявляється важлива ознака егоцентричної проекції власного емоційного стану. Результати дослідження доводять: дорослі легко можуть подолати цю тенденцію, але діти в віці від 6 до 13 років свої почуття вважають орієнтиром для інших. Здатність самостійно розуміти біль суперника, незалежно від свого досвіду, розвивається з віком. «Зазвичай, чим старша дитина, тим легше їй перенестися в емоційний світ іншого», – пояснює Штайнбайс.
Також учені виміряли активність різних ділянок головного мозку через МРТ і виявили ту, яка має вирішальне значення для подолання егоцентричної установки вважати свої почуття визначальними. Так звана права надкрайова звивина – частина скроневого зчленування, яка долає абсолютизм особистої перспективи. Вона сильно пов'язана з проекційними ділянками мозку, що відповідають за здатність співпереживати.
«Тобто, надкрайова звивина – це ділянка мозку, яка долає особисті почуття», – говорить Штайнбайн. Вчені також помітили: з віком товщина кортикального шару нервових волокон цієї частинки зменшується. Це означає, що нерви стають активнішими.
У конфліктах емоційний егоцентризм відіграє вирішальну роль, адже нездатність подолати такий тип мислення зумовлює неадекватну соціальну поведінку. Ті, кому властива ця риса, ізольовують себе, що суттєво впливає на їхні здоров’я та розвиток. Науковці хочуть зрозуміти причини негативної соціальної поведінки та розробити шляхи її подолання.
Зреферувала Соломія КРИВЕНКО
Оригінал за посиланням http://www.mpg.de
26.05.2014