Горизонт европейської політики, або як хто волить: політичний горизонт Европи закутався в чорні хмари. Кожної хвилини може з тих хмар свиснути огненний батіг і вперезати найбільш підтоптану часть світа. А тоді потрясе грохіт основами землі, держав та народів, повалить неодну будівлю, лишить згарища та руїни на неоднім місці.
Ясна річ, що під таким захмареним небом не може бути мови про спокій душі, а тим більше про спокій язика. Люди хвилюються і балакають, говорять, кажуть, мовлять на всі лади і застави про одно: про війну.
Люди, що не знали, де лежить Портуґалія і як називається столиця Норвеґії, стали спецами европейської ґеоґрафії. Сиплять назвами островів, містечок, побереж, заливів, проливів і т. п. каналів — як з рукава.
— Пане! Отранто замкнуло вступ до Адрійського Моря, італійці на випадок війни мають, прошу вас, Пантелярію, Додеканез, в Еспaнiї Майорку...
— Так-так. Але ви не рахуєте Ґібральтару, Мінорки, Танжеру, Мальти, а крім цього Корфу...
А в іншім гуртку:
— Прошу вас, возьмім, наприклад: Словаччину. Чи ви уявляєте собі, яке кольосальне стратеґічне значіння може мати такий Турчанський Свети Мартін?! А Злін?!...
— Очевидно. Але беручи під увагу самостійну Словаччину...
— Пане мій. Ви хіба не слідкуєте за голосами мадярської преси. Зрештою і з останньої промови Телєкія в Пешті можна неодно вичути. Самостійність не буде перешкодою. Корона св. Стефана не зречеться так легко вилусканої перли. Тріянон так швидко не повториться.
В гуртку бувших командантів роїв б. командант чети трактує справу фахово,
— Лінія Мажіно потребує найвище кілька дивізій. Те саме лінія Зіґфріда. В гру входить Швайцарія з одної сторони, Голяндія з другої. Коли б німці кинули, кажім, на Шаффевзем три-чотири корпуси від сторони Штайну на Швайцарію, а від сторони Везеля на Голяндію, то тоді може витворитися ситуація така, що треба буде праве і ліве крило загнути, щоби фронтальним протинаступом вбити клин у напрямі на Карльсруге...
Ідуть балачки, снуються міркування всіх народів, станів і полів, a воно — ясна річ — не успокоює.
Ідея залізних харчевих запасів охоплює чим раз більше людей і каже їм таскати до своїх жилищ, що не побачать, до гашеного вугля включно. Вчора стрінув я знайомого з наплечником як гора.
— Ов! Так швидко на прогульку?!
— Добра прогулька! — відповів сумно. — Воєнна підготова.
— Щож такого несете?
— А от кілька кіля свічок, два мотки шпаґату, три кіля вугля до зелізка, цвяхи, нитки, голки...
— А з харчів нічого?
— Е, це вже маю дома.
— Слухайте... — спитав згодом. — Скажіть, чи буде війна?
— Напевно.
— Що ви не кажете!?
— Як два а два... Тільки, бачите, одно неясне: коли, де і з ким!
— Маєте рацію. I поплівся з наплечником у свояси.
[Діло]
14.05.1939