Сумніватися в тому, що Україна є европейською країною може або натуральний йолоп, або найбільший фанат російського державного телебачення. Навіть для мене, що отримав з ґеоґрафії в атестат за середню освіту трояка, це питання давно питанням не є. Куди не глянь, українці шаленими темпами рухаються в бік европейскього суспільства, з висолопленими язиками докладають титанічних зусиль для впровадження европейського способу життя тутка, на теренах Неньки. Інша справа, що «спосіб життя европейський» (як би вписали його в магазинну номенклатуру совєцкого магазину «овочі-фрукти») в українців свій, автентичний, на жоден інший не подібний.
І тут починаються нюанси. При цьому прошу зауважити, що йдеться не тільки про прикордонних українців, що тягають із «бєдронки» дешевий пральний порошок і морожену курятину. Бо на Великій Україні (тій, що після Збруча) европезація набирає обсягів стихійного лиха.
Причина цих нюансів, певне, запорпана по периметру західних кресів України, бо всі відпрацьовані літами механізми при їхньому перетині раптом починають збоїти, люди стають робити глупства, а найпродуманіші схеми сипляться, як паскудний тинк в сихівських панельках. Ну, бо чого б іще, зроблені за европейськими технольоґіями (ну, і відповідно, цінами) українські дороги раптом за 8 (вісім!) місяців обростають як місячна поверхня кратерами? Як пояснити поведінку директора київського макдональдза (біля загсу), котрий починає перед ображеним клієнтом захищати свого працівника, котрий тільки що цьому самому клієнтові нахамив? Чому в німецьких автомобілях, котрим в Запоріжжі прикручують колеса, відпадає в багажнику обшивка? За що нам це прокляття, котре навіть з чеського пива в Україні робить якусь поганючу люру, що місяцями не кисне у відкритих пляшках, залишених на осонні?
Якби-м був індусом, певне, би-м винайшов якісь таємні сили чи якусь паскудну карму, що файні речі робить злими, щойно їх стають продукувати в нас. Живи я у Великім Засранську, казав би-м що то «пороблено». Бо мимоволі згадується бородатий анекдот про те, що в нас зле виходить «все, що ми робимо руками».
Але чекай, скаже скептик, ми ж не самі найгірші! Поляки он теж такі. Чехи – теж, а про іспанців я взагалі мовчу. І країна їм їхня найгірша в світі. І дзюри в дорогах у них в наявності. А поляки і автобани під Евро 2012 не встигли позакінчувати. Правда, хідники в них таки прибирають, не як у Києві, але що з того? Ну, ще, правда, і поляцькі чиновники виплачують компенсації автомобілістові, який побив свою брику об яму, не позначену відповідним дорожнім знаком. Зате поляки, порівняно з українцями взагалі – бідося. За час торішньої поїздки до-Вроцлава-на-майські, що тривала днів з десять, ми бачили тільки один «порш каєнн» – та й той з київськими нумерами.
Ну, а ще мені відомий випадок, коли делегація одної великої компанії, котру вмовляли понизити ціну на їхню продукцію для бідних-нещасних українців, розвернулася й поїхала додому без жодних пояснень після того, як простояла в двогодинному лексусовім корку по дорозі з аеропорту «Бориспіль» до столичного центру.
Зрештою, як подивишся новини, то все в нас файно не тільки з автопарком. У нас є вільні квоти на викид вуглекислого газу – значить бережемо екольоґію. У нас низький рівень безробіття – куди там тим европейцям, іспанцям чи португальцям (про батьків демократії – греків – я взагалі мовчу). У нас передовими темпами зростає рівень проникнення широкосмугового доступу в інтернет. Куди там взагалі всім іншим. Одним словом, як казав класик, «прєстіж крєпчяєт». От, аби тільки не ті паскудні нюанси.
21.02.2013