28 квітня 1914 р.
В нашій редакциї заявили ся члени ратункового комітету для погорільців в Камінополи під Львовом з прошенєм помогти їм в їх нещастю. В селї згоріло 36 загород, в сїм 16 Русинів. Полякам погорільцям Поляки помогли і тепер вони насьміхають ся з Русинів, що Русинів Русини в горю не знають. Тому відзиваємо ся до українських інституций і жертволюбивих одиниць помогти нещасливим тимбільше, що з погорільців 4 погоріли зовсїм і необезпечені. Одній вдові з пятьма дїтьми згоріло все до тла і дві корови. Жертви посилати до Адмінїстрациї Дїла "для погорільців Камінополя," яка відішле до Ратункового комітету, на руки о. Вас. Бернацького, пароха в Підбірцях.
Польське pium desiderium. Кілька польських ґазет принесло під заголовком "Резиґнация митрополита Шептицького" такі "ревеляциї": "З руських жерел доносять, що в українських кругах обговорюєть ся тепер справу резиґнациї митроп. Шептицького з гідности львівськ. архиепископа. Іменно на найблизшім консисторі митрополит Шептицький має бути іменований кардиналом. Українська публична опінїя є отже тої думки, що митрополит повинен зрезиґнувати з архиєпископства і перенести ся на стало до Риму, де для него отворить ся нове поле працї. Для сеї опінїї Українців міродатна обставина, що рівночасно з наданєм пурпури митрополитови Шептицькому, стане кардиналом князь епископ краківський Сапіга, котрий вже мав одержати від секретаря стану кардинала Мері дель Валь запрошенє поселити ся в Римі та бути там репрезентантом і речником польської Церкви. Митр. Шептицький становив би там отже — на думку Українців — противагу супроти польонїзацийних впливів кардинала Сапіги. А що кардинал Шептицький по резиґнациї з львівської митрополії не мав-би більших доходів, бо своє родинне майно роздїлив на всякі церковні фондациї і українські національні ціли, тому Українці бажають, щоби становище львівського руського архиепископа зарезервовано для брата митрополита, котрий також покинув римський католицизм і перейшов на грецький обряд, а тепер перебуває в новіциятї в однім бенедиктинськім монастири в Бавариї. Сей плян попирає також кн. Максимілїян саксонський, особистий приятель митрополита ІІІептицького і знаний зі своїх частих візит у Львові". — Нотуємо сї "відомости" з дневникарського обовязку. Що нема в них слова правди, а що вони тільки висловлюють pium de siderium певних польських кругів супроти митрополита ґр. Шептицького, — про се нема нїякого сумнїву.
Проф. д-р Едвард Зіс помер в недїлю у 83. році житя на запаленє легких. Син купця, студиював на унїверситетї в Празї і Відни природничі науки, осягнув докторат і габілїтував ся на доцента палєонтольоґії на віденськім унїверситетї. Небіщик брав широку участь в громадянськім житю. Як член віденського маґістрату побудував кольосальні водопроводи, яких передніше Відень не мав. Як член парляменту і сойму був переконаний лїберал і виступав все острими бесїдами проти клєрикалїзму. Як вчений ґеольоґ був проф. Зіс властивим творцем науки про будову гір. Найважнїйший його твір п. з. "Личина землї" переведений на всї сьвітові мови. 1898 року вибрано його президентом віденської академії наук. Не принимав нїяких титулів анї ордерів, якими його надїляли.
Голод.
Поміченя очивидця.
Вертаюсь з села Покровець в жидачівськім повітї. Там довелось бачити і чути ось що:
Сїно збавили повени. Худоба масово гине на мотилицю. Село невелике, а доси згинуло 104 штук; крім того звиш 50 штук дорізали, аби попродали по 20, 30 корон. Скотина, що осталась, така слаба, й до їди не встає, кормлять її лежачу, а щоб яку штуку напоїти, скликає властитель родину і сусїдів і чотири пять осіб піднимає худобу. Виведена на зарінок, інстинктово глодже худоба жадно гіркі парости лозини і не дає узяти ся назад до стайнї. Землю обрабляють тут селяни виключно тільки волами і звичайно що року продають худобу за яких 7—8 тисяч корон. Тепер на весну, нема в селї нї одного вола здатного до роботи і дуже часто мож побачити селянина, як стоїть над своїм полем і плаче. Запитаний чого, відповідає: "Бо не маю чим до тої землї забрати ся і не маю що в неї кинути". В цілім селї нема нї одної безроги, всї попродані на житє і податки.
Як сїно, так і збіже, кукуруза, фасоля вимокли через повени, бульба збавила ся цілком. Люди живлять ся ріпою, вареним вівсом, вівсяними кормами, поливкою з торічного маку. По пашах збирають жінки що лиш добуваючий ся з землї квасок "щоби було чим дїти занести". Жахаючись, що ломлять піст, їли також мясо з дорізаної хорої худоби, їли його плачучи, затроювали ся ним і хорували. Нормально їдять раз на добу, часто раз на дві доби.
З ґрису, спровадженого для худоби, пече мати хлїб, дїти бють ся за него, як за Бог зна які ласощі. Одначе мати жалує ґрису дїтям, щадить його для корови — а корова за якийсь час гине.
Друга мати закопала пів кірця бульби на душу.
67 осіб голодує цілковито і жиє лише віктуалами, які видає місцева крамниця для кождої голодуючої душі за 8 (вісїм) сотиків на добу. І більше як за тих 8 сотиків на добу не їдять тих 67 душ нїчого.
Люди в церкві, дехто лишаєть ся дома і вбігши на обійстє, чи до хати тих, хапає чи то жмуток чорного, перегнилого сїна, чи що може забрати до їди, а потому кажуть тим, що вертають з церкви: "Татусю! я вкрав у вас сїна, чи чого там. Пан Біг вам віддасть".
Мати і 8 дїтий не їли три дни.
Третого дня мати в білий день бере з обійстя сусїдки курку, несе до жидівки: "Давайте борзо що небудь, бо ми вже не годні, гинемо"...
Дїти в школї часто мліють і терплять масово на нестримне розвільненє. Коли яке з багатших появить ся в школї з кусником разового хлїба, зараз сусїди з лавки випрошують той кусник, жертвуючи за него оловці, ручки і т. п. школярські маєтки. Колиж властитель, надмавшись, хоче відобрати свій хлїб, чує плач і відповідь: "Я вцора не їв". — Учитель мав троха більше капусти і довший час варив ту капусту з кунеролем і роздавав поміж голодну дрібноту. Тепер і капусти нема.
Люди в церкві не в силї встояти і півгодини. По кільканайцяти мінутах виходять, знову вертають ся і так через цілу відправу. Коли сьвященик питаєть ся, чого так роблять, кажуть: "Не годен витримати, Єґомосць, духу не стає".
В селї починає прокидати ся тиф.
Незадовго мають надійти ваґони з дешевою бульбою, кукурудзою. Нарід, по більшій части поплатив по пів, чи чверть задатку а тепер не буде могти, не має защо тої бульби, кукурузи викупити. Зарібків тут жадних нема. До Прусиї, чи Америки нї за що виїхати.
Таке в Покрівцях. Таких сїл в Жидачівщинї більше. В недалеких Пчанах голодує 33 родин. У Верчанах повісив ся з голоду загально шанований господар...
Суспільність наша заратовала торік щедро голодуючих Гуцулів, хоч там голод не мав певно розмірів так страшних, як тепер в Жидачівщинї. Хибаж дамо тепер на очах наших гинути людям з голоду?
Подаю ті страшні факти до публичного відома, бо такі факти повинні бути відомі і всякий можливий ратунок, всякою можливою дорогою повинен бути даний.
Торік викликала мене була п. Ґолуґовська на Гуцулів, а що се було друге з ряду викликанє на Гуцулів і що відомість про се дійшла за пізно до мене, складаю тепер 5 корон на голодну Жидачівщину і до кого промовляють висше наведені факти, той весь страшний маєстат голоду, прошу о датки на ту ціль під адресою: Йосиф Макаревич, Покрівці п. Гнїздичів-Кохавина або: п. Мария Білецька, Львів, ул. Шимоновичів ч. 5.
Евгенїя Бохенська.
Заграничний огляд.
В Альбанїї нема спокою.
ВІДЕНЬ. (Ткб.) Wiener Allg. Ztg. пише: Білгородські дневники оголошують інформациї з Петербурга, з яких виходить, що австрийський і італійський амбасадор були в росийського мінїстра заграничних справ і повідомили його, що Австро-Угорщина й Італїя евентуально будуть примушені до війскової інтервенциї в Альбанїї, бо в краю анархія. Дальше подає згадана ґазета інформацию, одержану з компетентного жерела, що наведена відомість неправдива. Австро-Угорщина й Італія тим менше мають причину до війскової інтервенциї, що така річ як окупация — се щось такого, що навіть в дальших консеквенциях не дасть ся подумати.
РИМ. (Ткб.) Аґ. Стефанї доносить з Берату, що Альбанці 26. с. м. по сорокгодинній боротьбі заняли місцевости Тек і Клїсура. Епіроти цофнули ся. Втрати по обох сторонах.
БЕРАТ. (Прив. тел.) Греки опускають Епір.
МЕДІОЛЯН. (Прив тел.) Італїйська фльота відплинула під проводом князя Абруців до Дурацо, де буде принята кн. Відом.
ДУРАЦО (Ткб.). З певного жерела зачувати, що ріжниці в справі Епіру змалїли до кількох справ, що-до котрих ведуть ся переговори.
ДУРАЦО (Ткб.). В суботу пополудни прибула сюди італїйська ескадра, зложена з воєнних кораблїв "Рома", "Наполї", "Реджіна Елєна" і три нищителї торпедовців під проводом князя Абруців. Альбанський князь приняв князя і командантів кораблїв.
ДУРАЦО (Ткб). В полуднє альбанська княжа пара з почотом пійшли на поклад адміральського корабля "Реджіна Елєна", де було снїданє у князя Абруців. По полудни дипломатичне тїло, мінїстри й инші альбанські достойники відвідали князя Абруців на покладї адміральського корабля. Вечером княжа альбанська пара видала двірський обід, на котрий запрошено: князя Абруців й инших командантів кораблїв, тутешних дипльоматичних представників і членів альбанського кабінету.
Вибори у Франциї.
ПАРИЖ. (Ткб.) До рана були відомі вислїди виборів з 249 округів. Вибрано 168 сторонників трилїтної війскової служби а 81 противників.
Всї мінїстри і підсекретарі стану, котрі були членами палати, вибрані знова. Дальше вибрані: Делькасе, редактор Temps-a Тардіє, Діпії, Лєбрен, Мільран, Кльоц, Жоре, Кайо, Варту, Дешанель, Талям, котрий ґратулював панї Кайо замаху на Кальмета, перепав. Консерватисти здобули 4 мандати. Action liberale здобула 3, втратила 5. Републїкани з лївиці здобули один, втратили 7. Социяльні радикали здобули 3, втратили 2. Зєдиненені радикали-социялїсти здобули 12, втратили 13. Социялїстичні републїкани втратили 2. Зєдинені соцнялїсти здобули 5. В 251 округах будуть тїснїйші вибори.
ПАРИЖ. (Ткб.) Преса обговорюючи вислїд виборів, констатує, що вони не змінять вигляду палати.
Ульстер.
ЛЬОНДОН. (Ткб.) Тimes доносять з Деблїна, що всї полки стаціоновані в Деблїнї дістали в суботу приказ бути готовими до маршу. Два полки з Йоркшір вчера рано прибули до Белфесту, три полки є в дорозї.
ЛЬОНДОН. (Ткб.) В палатї громад заявив Аскіт у відповіди на запит, яких кроків правительство ужиє з огляду на послїдні подїї в Ульстері, що ізза тяжких ексцесів, котрі доси не мали прецеденсу, правительство хопить ся найенерґічнїйших запоряджень, щоби запевнити пошанованє законів і охоронити офіцирів у виконаню їх обовязків.
Вибори в Швециї.
Дня 23. с. м. покінчено обчислюванє голосів в цілім краю. Вибрано 86 консерватистів, 73 социялїстів і 71 лїбералів. Социялїсти здобули 9 мандатів. Отворенє нового парляменту буде мабуть 18. мая.
(«Дїло»)
____________________________
29 квітня 1914 р.
Росийська пропаґанда в Галичинї. Центральна полїтична Орґанїзация Українців міста Львова уряджує в неділю 3. мая с. р. шість зборів горожан міста Львова з рефератами про "Справу росийської пропаганди в Галичинї". Збори будуть в отсих льокалях: 1) в салї тов-а "Руська Бесїда ул. Костюшка ч. 1. a о год. 5-ій по пол., 2) в салї школи ім. Б. Грінченка при вул. Городецькій ч. 95 о год. 6. веч., 3) в тов-і "Сила" Ринок ч. 10. ІІ п. о год. 7. веч., 4) в салї "Руської Захоронки" при ул. Жовківській ч. 62 о год. 7. вечер, 5) в салї тов-а "Робітнича Сїч" о П. Дорошенка при ул. Бернштайна ч. 19. о год. 6 вечер, 6) в салї читальнї "Просьвіти" личаківського передмістя при ул. Петра ч. 11. о год. 6. вечером.
Посольське справозданє. З Миколаєва н. Дн. пишуть: Вчора ставав тут перед численно зібраними делєґатами майже всїх громад Миколаївського суд. повіта посол радник Левицький і складав звіт посольський з дїяльности в соймі. Збори одобрили дїяльність укр. клюбу і висказали признанє послови Л. Левицькому і цілій українській репрезентациї з домаганєм подїлу краю, знесенєм рад повітових, подїлу ради шкільної краєвої і Ради культури краєвої. — Зборам проводив ем. судия д-р Мих. Присташ.
Панамський канал усуваєть ся. З Ню Йорку доносять, що панамський канал коло Кухарака усуваєть ся. Усуненє знищило працю з послїдних місяців. Фаховці заявляють, що самому каналови се не грозить небезпекою.
Ілюстрована Україна.
Ось журнал, потреба в якому відчувала ся у нас дуже давно. Від часів, як перестала виходити "Зоря", ілюстрована часопись для українських родин, не мали ми подібного виданя. В своїм часї, коли "Наукове Товариство імени Шевченка" рішило звинуги видаванє "Зорі" й розпочало натомість видавати поважний місячник Лїтературно Науковий Вістник, було се великим кроком наперед в наспрямі розширеня й особливо поглубленя змісту лєктури нашої інтелїґентної читаючої публики. "Зорю" мусїло ся звикнути, коли хотїло ся мати журнал неодного типу, — бо обставини нашого культурного житя були в тих часах (кінець 90-их років) такі, що годї було і мріяти про можливість істнованя одночасно аж двох журналів, як "Зоря" й Лїтературно Науковий Bісник. Пригадаємо, що довший час (до 1905 року) Лїтературно Науковий Вістник удержувало своїм коштом Наукове Товариство ім. Шевченка і доперва пізнїйше міг він перейти в pуки приватного підприємства.
Одначе з розвитком нашого культурного житя, зі зростом, — що правда, — не особливо визначним, кадрів нашої читаючої публики, знову почала відчувати ся чим раз більше потреба мати ілюстровану часопись, що давала би легкий, а заразом ріжнородний лїтературний і популярно-науковий материял. Часопись "Недїля", що видала ся як додаток до Дїла, добре відповідала сїй ціли, одначе власне той факт, що вона була додатком до иншої часописи, не позволив сьому тиждневникови розвивати ся як слїд під зглядом материяльним і по 2 роках се виданє мусїло спинити ся.
На росийській Україні такі часописи, як Рідний край, а потім Сяйво містили й містять багато і гарних ілюстраций. Одначе обидва сї виданя мають специяльний характер і не можуть як слїд заспокоїти потреби нашої читаючої публики. Прекрасно редаґоване й видаване Сяйво присьвячене головно плеканю нашої штуки і тому в його обсяг цілком не входять задачі популязизацийно наукові в широкім розуміню сього слова.
Ось тому з найбільшим інтересом треба привитати появу в Галичинї, яка останнїми роками виявила занепад видавничої дїяльности, видавництва з таким характером, яким є Ілюстрована Україна. Се видавництво поставило собі дуже високу й гарну задачу — знайомити читачів в ілюстрациях і в текстї з одної сторони з усіма проявами українського культурного житя як в минувшинї так і в теперішности, а з другої сторони — з сучасним культурним житєм Західної Европи.
Другий рік уже виконує видавництво поставлену собі задачу, і треба признати, що виконує її з цілковитим розумінєм справи і не нехтуючи праці і коштів. Особливо цінними є журналї, як того вимагає його задача, люстрациї — фотоґрафічні знимки української природи, репродукциї українських і чужих художних творів, репродукциї памяток нашої культури, портрети визначних українських дїячів і т. д. Редакция намагаєть ся в ілюстрациях можливо повнїйше і всестороннїйше осьвітлити не лише наше минуле і призабуте житє, але також житє сучасне.
Зі знимків і ілюстраций, які уміщено в тих числах, що вийшли доси (загалом вони містять вже тепер величезний ілюстративний материял — понад 500 ілюстраций) особливу увагу звертають на себе насамперед "Шевченкіяна", далї йдуть ріжні памятники нашої культури — руїни батуринського замку, згадки українського архитектурного стилю, старого і сучасного, зразки народньої творчости (різби, орнаменти, вишивки), рідкі фотоґрафії українських дїячів і т. д.
Зміст уміщеного в журналї материялу теж представляєть ся дуже добре — він інтересний і ріжнородний. Се треба особливо підчеркнути, бо звичайно ілюстровані журнали мають слабий що-дo своєї внутрішної вартости зміст. Знаходимо в Ілюстрованій Україні зовсїм добрий поетичний і белєтристичний віддїл, велике число коротких нарисів, оповідань і новель, як українських авторів, так і чужих. Є чимало статий лїтературно-критичного характеру М. Евшана, О. Грицая, Д. Лукіяновича й инших. З особливим признанєм треба піднести віддїл популярно-наукових нарисів з істориї нашої культури І. Kpипякевича, М. Возняка, В. Різниченка і т. д.
Не хочемо й не можемо вичислювати далї заголовки статий і давати докладнїший перегляд змісту Ілюстрованої України . Хто охочий, хай візьме до рук новий річник і перегляне його. Скажемо лише загально, що журнал справдї з честю виконує поставлену собі задачу й на нашу думку повинен бути в хатї кождого, хто інтересуєть ся нашим культурним житєм. Він справдї дає легку, але здорову й гарну лєктуру і справдї повинен стати конечною потребою кожної української родини. Се дїйсно журнал "для української хати й родини" в найкрасшім значіню сього слова.
Коли починало ся се підприємство, воно відразу викликало загальну симпатию й признанє. Треба одначе памятати, що всяке дїло мусить рости й розвивати ся, бо інакше воно може легко заснїтити ся. І тут власне треба сказати, що дальший розвиток так потрібного й гарного журналу лежить не лише в руках видавців і редакциї, але в руках самої публики. Ми думаємо, що коли наша читаюча публика справдї має певні культурні й художні інтереси, вона сама подбає про те, щоби дати видавничу можливість полїпшити й поширити його видавництво, поставити його на тверді ноги. Видавництво вже встигло зарекомендувати себе й вказало, що хоче і вміє виконувати своє завданє. Хай же й наша публика покаже, що вона вміє дбати про свої культурні інтереси й дасть видавництву можливість ще красше виконувати своє завданє.
Микола Залізняк.
Війна в Мексику.
Конфлїкт між Злученими Державами і Мексиком увійшов у нову фазу. Республики полудневої Америки, з Арґентиною й Бразилією на чолї, запропонували своє посередництво в ціли мирного полагодженя конфлїкту. Як видко з телєґрам, президент Вільсон прихильно приняв се посередництво. Таким чином правительство Злучених Держав відступило від свого первісного становища, що воно властиво не має з ким вести переговори в Мексику. На таку зміну мусїв вплинути передовсім той факт, що бльокада портів, занятє Тампіка і Веракрузу зовсїм не зробили на Мексиканців того вражіня, якого сподївало ся правительство Злучених Держав.
Навпаки, становище Гуерти в країні є сильнїйше, нїж було перед тим, а Американці опинили ся перед тяжким питанєм — що робити далї. Думати про похід в середину країни нема чого при її величезних розмірах, при воєвничім дусї мешканців і слабости американських воєнних сил. А орґанїзувати війско, щоби розпочинати велику сухопутну війну — се підприємство яке потягне за собою величезні видатки й якого успіх є дуже сумнівний. Ось причини, що змусили президента Вільсона приняти посередництво полуднево-американських держав.
Війну з Мексиком розпочали Злучені Держави з виразно імпериялїстичними тенденциями. Мексико числить коло 2 мілїонів квадратових кільометрів, значить, є майже чотири рази більше від Австро-Угорщини. Але число населеня виносить по перепису з 1910 року лише 15 мілїонів, значить, лише трохи більше, як третину населеня Австриї. Таким чином, Мексико насамперед є богатою скарбницею добрих ґрунтів. Рільнича господарка там дуже екстензивна з панованєм лятифундий, а в додатку випас худоби переважає над рільництвом. Головним продуктом рільництва є кукурудза і три чверти населеня живуть з рільництва. Одначе в берегових низинах з тропікальнйм клїматом дуже добре вдаєть ся управа бавовни, тютюну, цукру, ванилї. Сї галузи сільського господарства потребують вкладу капіталу, і тому вони є дуже ласим кавалком для Американців. Та ще в більшій мірі притягає їх увагу гірництво. В Мексику знаходять ся дуже добрі копальнї срібла, і ще досї ціла третина сьвітової продукциї срібла походить з Мексика. Останнїми десятилїтями незвичайно зросла також продукция золота. Крім того є в Мексику богаті поклади міди, олова, цини, антімону й живого срібла.
Та найважнїйшим обєктом змагань американського капіталу є величезні жерела нафти, які відкрито перед десятьма роками. Вони знаходять ся здебільшого на побережу затоки коло Тампіко, і тому їх дуже добре можна експортувати. Тому власники американського нафтового тресту прикладають всї стараня, щоби забрати сї жерела в свої руки.
Війна Злучених Держав з Мексиком увійшла тепер в стадию переговорів. Треба дуже сумнївати ся, чи прибере вона більші розміри. Одначе не підлягає сумнївови, що Злучені Держави доложать заходів, щоби запевнити собі економічну геґемонїю в Мексику.
ВЕРАКРУЗ. (Ткб.) Від нинї має тут над головною кватирою контрадмірала Флечера американський прапор.
ВАШІНҐТОН. (Пр. тел.) Гуерта приняв посередництво полуднево-американських републик.
НЮ ЙОРК. (Пр. тел.) New York Herald доносить, що Бріян заявив, що вістка про розстріленє американських горожан Мексиканцями не є правдива. Також европейські посли заперечили сю вістку.
ЛЬОНДОН. (Пр. тел.) Наслїдком інтервенції полуднево-американських републик здержано воєнні операциї.
БЕРЛІН. (Пр. тел.) Berliner Tageblatt доносить з Ню Йорку, що принятє Вільсоном і Бріяном посередництва полудневих держав викликало між членами конґресу остру критику. Домагають ся там аґресивних кроків. Одиноким вислїдом медияциї буде мабуть проволока випо відженя війни. Незважаючи на посередництво правительство дальше готовить ся до війни.
Коли американська фльота в Тампіко відплила трохи від берега, вибухли заворушеня проти Американців в околици Аквас Калїєнтес. Мексиканці задержали і увязнили ґрупу збігців, між якими був також американський консуль.
Нїмецькі й анґлїйські воєнні кораблї перешукують мексиканське побереже і приймають на поклад збігців з Мексика.
(«Дїло»)
Tragiczna śmierć Zeusa olympijskіego... w gmachu uniwersyteckim.
Na opłakaną ruderę zwana gmachem uniwersyteckim zagniewali się nawet bogowie. Oto w sali instytutu archeologicznego zaszedł niedawno wypadek, który świadczy o wielkiem niezadowoleniu Olympijczyków na powolność prac przygotowawczych do nowej budowy. W poklasztornym budynku, w ostatnich latach prowizorycznie łatanym, zaczynają na dobre w wielu miejscach rysować się i pękać zbutwiałe ściany. Podobnie jaki gdzieindziej, pojawiło się w sali archeologicznej na jednej ścianie kilka rys, które pociągnęły za sobą runięcie i rozbicie się na drobne okruchy kolosalnego biustu Zeusa z Otricoli, umieszczonego nad drzwiami na ozdobnej konsoli.
W ten sposób zginął tragiczną śmiercią Zeus gromowładny, przykrząc sobie pobyt w ruderze, a mając to święte przekonanie, ze na powolność władz galicyjsko-austrjackich nie pomogą nawet pioruny.
Lecz kto wie, czy który inny Olympijczyk nie pomści wnet przedwczesnej śmierci "ojca bogów i ludzi". "Caveant consules!"...
(«Kurjer Lwowski»)
____________________________
30 квітня 1914 р.
Щоби здати собі справу з того, яке повинно бути становище української репрезентациї в делєґациях, треба перше всего звернути увагу на міждержавне положенє в Европі. Отже тут стоять проти себе: тридержавний союз і тридержавне порозумінє. До першого з них належить Австро-Угорщина, до другого Росия, — держави, між які розділений український нарід. Дотеперішний устрій габсбурської монархії і тенденциї її полїтичного розвитку такі, що тут український нарід має змогу здобувати правний простір, потрібний для свобідного національного житя. Натомість в сучасній Росиї така можливість виключена і ми мусимо бути приготовані на те, що доки не наступить основна переміна тих підстав, на яких доси опирала ся російська державна думка, доти українській нарід в Росиї мусить вести важку боротьбу вже навіть не за правний простір, потрібний для свобідного національного житя, а за само національне існованя, за те, щоб не бути стертим з лиця землї.
Правительственний надзір над еміґрациєю. Korrespondenz Wilhelm доносить: Погляд, який появив ся серед населеня, що правительство заборонило еміґрувати особам між 17 і 36 роком житя, не відповідає дїйсному станови річий. Подібної загальної заборони не видано, а ходить тут лише про перестеріганє істнуючих приписів. Полїцийні орґани, котрим поручено пильнувати еміґрацийного руху, дістали приказ пильнувати передосїм еміґрантів, щодо котрих є підозрінє, що еміґрацією хочуть нарушити обовязок війскової служби.
Наслїдник Кальмета. Шефом полїтичного віддїлу у Figar-і на місце убитого жінкою мінїстра Кайо Кальмета, зістав звісний письменник Альфред Капі.
Здоровлє цісаря.
ВІДЕНЬ. (Ткб.) Korr. Wilhelm доносить. Цісар перебув ніч знов добре, прояви нежиту далї уступають способом відрадним, загальний стан здоровля тепер добрий.
Альбанїя опорожнена.
РИМ. (Ткб.) Аґенция Стефані доносить, що грецький посол вручив учора мінїстрови заграничних справ ноту, котра каже, що опорожненє Альбанїї вже скінчило ся.
Ульстер.
ЛЬОНДОН. (Пр. тел.) Офіцири мали згодити ся на се, щоби всї прикази видавати в імени короля, а зажадали, щоби їм не велїли наперед стріляти. Се відповідає інтенциям правительства, котре не хоче проливу крови.
БЕЛФЕСТ. (Ткб.) 11 панцирників причалило до пристани в Банґор.
Війна в Мексику.
ВЕРАКРУЗ. (Ткб.) Як доносять несправджені ще вісти, упроваджено 6 Американців з вязниці в Кордобі й убито їх.
ВАШІНҐТОН. (Ткб.) Амбасадори, котрі підняли ся посередництва, відложили засїданє до нинї. Є повна надїя, що посередництво вдасть ся.
ВАШІНҐТОН. (Ткб.) Бразильський посол заявив секретареви Бріянови, що інтервенция держав зміряє до завішеня оружя.
Засипані в копальни.
БЕКЛЕЙ. (Західна Вірджінїя. Ткб.) Наслїдком вибуху в шибах засипало 203 гірників. Є мала надїя виратувати їх. Витягнули вже 4 убитих і 50 ранених.
Гураґан в Петербурзі.
ПЕТЕРБУРГ. (Ткб.) Нинї в ночи шалїв тут і в околиці сильний гураґан з великою снїговицею. Нева візбрала і залила низше положені части міста, заподїюючи значні шкоди.
(«Дїло»)
____________________________
1 травня 1914 р.
Тов. "Сільський Господар" повідомляє, що мінїстерство зелїзниць продовжило тарифову знижку на средства поживи і паші до кінця мая сего року.
Відзначенє. Цісар надав д-рови Йосифови Жукови, апостольському протонотареви і парохови св. Варвари у Відни, ордер зелїзної корони ІІІ. кляси з увільненєм від такси.
Обікража урядника. В суботу вечером около год. пів до 10-ої при ул. Жовківській ч. 139 невислїджені злодїї обікрали на більшу суму Максимілїяна Сусоловського, урядника почтової дирекциї, коли з жінкою вийшов на прохід. Забрали трохи гроша, решта в дорогоцінностях, як столове срібло, ґарнїтур, то є ковтки і брошку, годинник і ланцух золотий, кілька штук дукатів і т. д., все вартости більше як 800 корон.
Для виобразованя на фахових війскових ветеринарів з початком шкільного року 1914—15 буде принятих 14 аспірантів до ц. к. ветеринарийної академії у Відни і 8 аспірантів до кор. угорської академії ветеринариї в Будапештї в характері війскових ветеринарийних академіків. Петенти мають зобовязати ся до семилїтної служби в ц. к. армії в характері війскових ветеринарів. Підчас студий будуть на рахунок війскового буджету спільно поміщені, харчовані, умундуровані й уоружені і є вільні від плаченя чесного, іспитових такс і за виставленє дипльому. Отже мають нагоду без материяльних жертв зі своєї сторони або зі сторони їх родичів покінчити студиї і підчас війскової служби дійти до ранґи штабового ветеринаря, зглядно стар¬шого штабового ветеринаря (VІІІ. зглядно VІІ.ранґа).
З Відня до Солуня. З днем 1. мая запроваджено нове полученє поспішними поїздами між Віднем з одної сторони, а Бєлгородом, Софією, Царгородом і Солунем з другої сторони. Після пляну їзди подорож з Відня до Солуня буде тривати 36 зглядно 38 годин і три чверти, з Відня до Царгорода майже 50 годин. До Царгорода курсувати будуть вагони І. і II. кляси, до Солуня будуть запроваджені також вагони до спаня. Подорож з Відня до Солуня буде відбувати ся без пересїданя.
Прошеня НТШ.
Недоцінювані памятки нашої старої культури. По українських селянських домах, звичайно таких, що з їх родин виходили дяки, не рідко й инших а також по наших сьвященичих родинах стрічають ся памятки старого нашого культурного житя, які в нас звичайно не доцінюєть ся. Мова тут про старі сьвітські і духовні співаники, яких останки уратувати велить нам бажанє як найдокладнїйшого пізнаня нашої рідної культурної минувшини. В сих старих так часто легковажених шпарґалах можуть знайти ся і річи лїтературної стійности, деколи й значної. Тому Наукове Товариство імени Шевченка у Львові (вул. Чарнецького, ч. 26) звертаєть ся з прошенєм до цілої нашої інтелїґенциї (сїльської і міської) уможливити наукове використанє таких співаників, віддаючи їх до біблїотеки Товариства (навіть за винагородою) або бодай випозичаючи їх Товариству на короткий час. Всї наші часописи в Галичинї, Буковинї, Угорщинї і росийській Україні просить ся о передрукованє сього прошеня Товариства.
Наукове Товариство імени Шевченка звераєть ся з прошенєм до всїх властителїв листів або инших материялів до житєписи й дїяльности Якова Головацького, щоби визичили їх на короткий час Товариству для наукового використаня. Потрібні між иншими листи Якова Головацького до: Івана Бірецького, Кирила й Н. Блонських, Григорія Боднара, Івана Борисикевича, Дениса й Тита Бурачинських, Івана Вагилевича, Миколи Верещинського, Юлїяна Вислобоцького, Головацьких, Т. Гуминського, Івана Гуркевича, Дасевича, І. Досковського, Йосафата й М. Кобринських, Івана й Йосифа Кропивницьких, Йосифів Левицьких з Заболотова та з Перемишля, Михала Малиновського, Порфира Мандичевського, Антона Любич Могильницького, Йос. Вас. Сокульського, Стефана Турчинського, Миколи Устіяновича, Григорія Шашкевича, Осипа Шухевича й инших. Усякі материяли треба слати на адресу: Канцелярия Наукового Товариства імени Шевченка у Львові, ул. Чарнецького ч. 26. Инші часописи просить ся о повторенє сього прошеня.
Здоровлє цісаря.
ВІДЕНЬ. (Ткб.) Цісар приняв учера кг. Монтенуово і обох ґенеральних адютантів ґр. Пара і ґр. Больфраса.
ВІДЕНЬ. (Ткб.) Korr Wilhelm доносить, що цісар перебув нинїшну ніч так само добре, як і попередні. Загальний стан вдоволяючий.
Угорський сойм.
БУДАПЕШТ. (Ткб.) На вчерашнім засїданю сойму пос. Польонї, мотивуючи свою інтерпеляцию з приводу запорядженя в Австриї побору рекрута на основі §14, візвав мінїстра Гонведів, щоби з огляду на се здержав асентирунок, бо припис закона вимагає, щоби війскові закони в обох половинах монархії впроваджувано на основі ухвал парляментів, а не дорогою розпорядку.
Міінїстер гонведів ґен. Газай заявив, що сим разом не ходило про установленє військової ситеми або про її зміну, а лише про устпленя числа рекрутів, так, що не заходила конечність предвидженя угодовим законом, на котрий покликуєть ся інтерпелянт. З сеї причини мінїстер не може засистувати побору рекрутів.
Підчас голосованя над внесенєм про принятє повисшої відповіди на інтерпеляцию до відома опозиция вийшла зі салї, потім сю відповідь принято одноголосно до відома.
Пос. Сабо зазначив, що признає конечність спільного цлового округа, але все таки Мадяри повинні поробити приготовленя до утвореня самостійного цлового округа. Пос. Сентталї домагав ся відновленя договору з Австриєю в справі обороту мливом.
Мінїстер торговлї заявив, що признає, що цлово-торговельний договір з 1907 р. не вдоволив угорських інтересів і що Угорщина мусить домагати ся полїпшеня торговельного договору з Австриєю.
Нещаслива пригода італїйського аташе.
ВІДЕНЬ (Пр. тел.) Італїйський військовий аташе у Відни Бошаренї, підчас кінної прогульки в Пратері, впав вчера з коня, дізнав стрясеня мозку і зломив праву ногу.
З Альбанїї.
ДУРАЦО (Ткб.) Приватна телєґрама доносить, що Греки відійшли з Біґлїште.
Княгиня одержала телєґраму альбанських жінок, котрі дякують князеви, що заняв ся долею полудневої Альбанїї і за оконечне увільненя її з ярма.
На воздушну фльоту.
ЖЕНЕВА (Пр. тел.). Національна збірка в Швайцариї на воздушну фльоту виказала яко оконечний вислїд суму 1,650.000 фр.
Панамський канал.
ВАШІНҐТОН. (Ткб.) Біл палати репрезентантів, силою котрого знесеню увільненє американських кораблїв від оплачуваня такс за переїзд через Панамський канал приняв сенат але з додатком, що сим Злучені Держави не зрікають ся своїх прав зверхника над каналом.
ПАНАМА. (Ткб.) Полковник Ґетгальс отворить дня 10. с. м. рух кораблїв через Панамський канал.
(«Дїло»)
Sprawy miejskie.
Sprawa budowy kamienicy Sprecherów na pl. Marjackim nie będzie omawianą na jutrzejszem posiedzeniu rady miejskiej, gdyż — jak donoszą — p. Sprehtr prosił o zwlokę, oświadczając, że przedstawi nowy projekt, który rozwiąże przykrą tę sprawę.
Gmina dzierżawi od rządu opłaty rządowe pobierane od środków spożywczych do miasta wprowadzanych i płaci obecnie rocznie 820.000 kor. Okres dzierżawy kończy się z upływem roku bieżącego. Sekcja finansowa upoważniła do zawarcia umowy o dalszą dzierżawę komisję niestałych dochodów.
Sprawa zakupna gruntu pod budowę szkoły na Wulce omawianą była wczoraj na sekcji finansowej. Magistrat i sekcja techniczna zgodziły sie na grunt, położony tuż ponad znaną kapliczką pamiątkową r. 1863 przy drodze Wuleckiej naprzeciw wylotu ul. Issakowicza, będący własnością pp. Dylewskiego i Krosińskiej. Cena kupna wynosi 100.000 kor. za około 1.400 sążni obszaru. Grunt ten ma tę wadę, że budynek ma stanąć na stoku pagórka, będzie więc musiał być wkopanym w teren tak, że z trzech stron będzie otoczony dość wysokim szkarpem. Pozostaje zatem wątpiwość co do dostępu słońca, obawa o usuwanie się ziemi i zalew terenu szkolnego wodą w razie silniejszej ulewy. Te obawy dadzą się usunąć przez odpowiednie techniczne urządzenia zabezpiecające. Wobec koniecności bezzwłocznego przystąpienia do budowy tej skoły mającej obsługiwać także dzieci z poblizkich miejskich zakładów sierocych i wobec braku innego lepszego gruntu, sekcja finansowa zgodziłą się z wnioskiem zakupna tego gruntu z pewnemi poprawkami. Sprawa ta będzie w piątek przedmiotem uchwały rady miejskiej.
(«Kurjer Lwowski»)
____________________________
2 травня 1914 р.
Еміґрацийне слїдство. Краківський слїдчий суд для еміґрацийних справ покінчив слїдство що-до певних груп еміґрацийних справ. Покінчено слїдство в справі головних аґентів Фішера і Кріґера в аґенциї Canadian Pacific. Слідчі акти відступлено державній прокураториї. Слїдство в справі "Австро-Амерікани" потриває ще довший час, бо її аґенциї обіймали цілий край і концентрували ся в Кракові. Ідуть дальші арештованя.
Нове людське племя. Бувший президент Злучених Держав Рузвельт вертає тепер зі своєї наукової подорожі по бразильських пралїсах. Експедиция принесла богато природних здобутків між иншим найдено невідоме досї племя Павчатів.
Шевченко "росийський" поет. В жіночім Клюбі в Берлїнї (Berliner Frauenklub von 1900) уладжено минулого місяця — як доносить Berliner Tageblatt — "росийський вечір" для вшанованя столїтнього ювилею уродин "росийського" (!) письменника Тараса Шевченка. Прелєґентка письменниця Ельза Бетіхер подала живими словами образ поета і його глибоку і горячу любов рідної країни, при чім прочитала з пориваючим натхненєм кілька віршів поета в перекладї Юлїї Вірґінїї і уривок роману "Художник". Після того співала панї Лянґе піснї Чайковського, Ґречанїнова й Онєґіна. Berl. Tagebl. подає Шевченка як росийського поета, a Vossische Ztg. в згадці про сей самий вечір пише "руський (ruthenischer) поет". Варто-би сих Нїмців, котрі так захоплюють ся Шевченком, поінформувати, що Шевченко анї росийським поетом, анї навіть приятелем Росиї не був.
Львівський театральний комітет зібрав на будову театру: в лютім с. р. 430 кор. 93 с., в мартї 387 К. 80 с., а в цьвітни 359 К 70 с. Подрібний виказ жертв появить ся з кінцем мая.— Комітет пригадуєсь ще і просить Вп. Публику, щоби зволила подавати йому адреси тих львівських осіб (панів або пань), котрі йому досї незвісні, а котрі могли би деколи кинути свій даток на ту ціль. Най не буде нїкого в громадї, що не зложив би в сю будову своєї цеголки. Такі вісти можна висилати на "Руську Бесїду" (ул. Костюшка ч. 3, 2 поверх).
Наша байдужність. Ц. к. Дирекция почт і телєфонів розсилає своїм абонентам стаций телефонїчних що року в сїчни і липни головний "Спис абонентів", а в цьвітни і жовтни менші додатки, одначе лише в польськім язиці друковані, а то тому, бо нїхто з Русинів абонентів не жадає спису в своїй мові. Хто зажадає спису в українській мові, сему присилає Дирекция телефонїв спис абонентів сеї місцевости, де жадаючий мешкає, по українськи лїтоґрафований. Сего року зажадали абоненти Українці з Борислава спису в рідній мові і всїм такий дирекция прислала, хотяй в Бориславі є лиш 7 абонентів. Якби всї абоненти зі Львова, де їх є найбільше, і з кождої місцевости на провінциї зажадали такого спису, то з певностию Дирекция не присилала би літоґрафованого, але вже би видруковала. Длятого не будьмо байдужні і в час зажадаймо всї руського спису. Поданя без стемпля післати треба найдальше до 15. мая до ц. к. Дирекції.
Росийські пляни і турботи.
З росийських зброєнь.
Серед росийських воєнних кругів весь час бороли ся — як пише війсковий співробітник Zeit-у — дві основні ідеї що-до напряму зброєнь і тактики у західних областях держави. Кілька лїт тому переважила ідея дефензиви, опертої на лїнїї укріплень в глибинї краю. В звязку з сим припинено роботи над укріпленєм пограничних кріпостий і пересунено оборонну лїнїю в глубину краю. Одначе останними часами особливо по балканських подїях, ся тактика виразно змінила ся. Правдоподібно під впливом француських домагань рішено на випадок війни тримати ся офензиви, і сею зміною тактики пояснюєть ся незвичайно оживлена дїяльність над укріпленєм пограничних кріпостий, концентрація війска, будова нових зелїзничих лїнїй, складів зброї і т. д.
Доси найбільше укріпленою була росийська границя проти Нїмеччини. Тут на першім місци стоять укріпленя Варшави, які тепер наново розширено. Далї йде ряд менших укріплень від Варшави на північ здовш пруської граннцї — Сєроцк, Пултуск, Рожан, Остроленка, Ломжа, Осовец, Гродно, Ковно і т. д. На полудень і схід від Варшави маємо — сильну кріпость Івангород і Брест-Литовський. Проти границь Галичини останними часами дуже сильно укріплено Ковель, Луцк, Рівне. Від двох років Росия звернула свою стратеґічно-фортифікацийну дїяльність виключно проти Австриї. Вона перевела будову сильних укріплень у Кременці, Острозї й Проскурові. Крім того вже вироблено і затверджено пляни будови укріплень Київа, який має бути операцийною базою в операциях проти Австро-Угорщини.
Великоросия проти Малоросиї.
Під заголовком "Подїл Росиї" умістив Мєншіков у Новом Времени (ч. 13.681) інтересну статю. Він каже, нїби адмінїстрация Кавказу подбала про те, що кольонїзацию Кавказу й Закавказя будуть дозволяти лише "Малоросам" і взагалї мешканцям півдня. Власне з сього приводу й пише він цілу статю, нарікаючи на упослідженє "пануючого" народу, який своєю кровю завойовував богаті і теплі краї, а тепер користають з його здобутків инші народи. Сї ляментациї Мєншікова нам не цікаві. Важно зазначити лише, що він консеквентно тримаєть ся своєї лїнїї — ворожнечі до всього, що є українське, і зовсїм не довіряє навіть льояльним із льояльних "Малоросів". А заразом він боїть ся розцвиту українства і навіть починає признавати істнованє української нациї. Він виразно пише: "Таким чином на полях і кручах, напоєних великоруською кровю і густо посїяних великоруськими кістками, має розцвисти "українська" нация, інкрустована Жидами, Вірменами, Молдаванами, Татарами й иншими "полудневими народами". Отак п. Мєншіков від неґациї українського народу, як такого і проповіди, що він є ідентичний з "русским" народом, під напором фактів житя змінив тягар тепер свою позицию.
Треба систематичности в репресиях!
У вступній статї Прикарпатской Руси (ч. 1335) читаємо між иншим таке: "Ми нїколи не виступали з домаганями адмінїстративних репресалїй у відношеню до "Українців" у Росиї. Навпаки ми завсїгди тримали ся того погляду, що потрібна культурна боротьба з сею хоробою русскаго національного орґанїзму". Хто читає Прикарпатскую, той знає, що се її твердженє чиста брехня. Вистане пригадати бодай її передруки україножерних статей з росийських чорносотенних ґазет. Зрештою, як виглядає ся "культурна" боротьба проти Українців, бачимо в тім самім числї Прик. Руси у віддїлї "серед ґазет та журналів". Надруковано там за Кіевляниномъ зміст реферату про боротьбу з "мазепинством", який читав у київськім клюбі націоналістів еміґрант з Галичини й "учений" (його дїяльність полягає головно на пачкованю цінних рукописів з Галичини до Росиї) Ю. Яворський. Він між иншим сказав: "репресивні заходи ледве чи дадуть позитивні наслїдки, о собливо коли вони мати-муть випадковий, спорадичний характер". Ось того треба п. Яворському — репресий не випадкових, а систематичних! Що се справдї так, бачимо з його дальших виводів: "Щоби завдати тяжкий удар рухови, треба знищити головне огнище — гнійник у Галичинї, звідки падають удари на Україну. Коли буде зроблено нешкідливим мазепинецько-галицький гнійник і коли будуть прогнані з наших висших наукових заведень і Академії наук ширителї українського сепаратизму, тодї він сам собою загине". Ось як виглядає "культурна" боротьба проти Українців, про яку говорить орґан пп. Бендасюка, Дудикевича і — найновійшого їх приклонника — п. Солянського.
Здоровлє цісаря.
ВІДЕНЬ (Ткб.). Korr. Wilhelm доносить про стан здоровля цісаря, що нічний відпочинок був хвилями перериваний. Загальний стан цілком вдоволяючий.
Галицька позичка.
ВІДЕНЬ. (Ткб.) Wiener Zeіtung оголошує цісарський розпорядок з дня 1 мая с. р., який признав пупілярне безпеченство довжним листам галицької позички в номінальній вартости 80 мілїонів корон.
Подорож альбанського президента мінїстрів до Відня.
РИМ. (Пр. тел.) Giornale d' Italia доносить, що альбанський президент мінїстрів Туркан паша прибуде сими днями до. Риму, а відси відїде до Відня. Подорож ся має мати велике значінє.
Продовженє війскової служби в Нїмеччині.
ПАРИЖ (Пр. т.) Matin доносить з Берлїна, що війскові нїмецькі власти виготовили проєкт продовженя війскової служби в Нїмеччині з 2 років на 30 місяців. Коли сей проєкт війшов би в житє, нїмецька армія побільшила ся би о 225.000 жовнїрів.
Румунїя і Греция.
БУКАРЕШТ. (Ткб.) Унїверзуль оголошує інтервю з грецьким президентом мінїстрів Венізельосом в справі плянованого подружя між королївською румунською і грецькою родиною. Венізельос сказав: Подружя ceгo горячо бажає грецький нарід, бо подружє се затїснить звязи приязни між обома народами. Більше Венізельос не міг сказати, бо справа ся є предметом переговорів між обома монархами.
Війна в Мексику.
ВАШІНҐТОН. (Ткб.) Гуерта приняв предложенє в справі здержаня неприятельської акциї між Злученими Державами і Мексикою підчас акциї посередництва.
ВАШІНҐТОН. (Ткб.) Як доносять з м. Мексика д-ра Ріяна, урядника Злучених Держав, що перебував в Мексику, а котрий помагав американським збігцям, повішено під закидом шпіонажі. Державний секретар Бріян, хоч не вірить сїй вістці, інтервенїював у еспанського амбасадора в Вашінґтонї, яко представника Гуерти.
ЕЛЬ ПАСО. (Ткб.) Ґен. Каранца змобілїзував 12 тисяч людий, котрі під проводом ґен. Віллї мають заатакувати Тампіко.
Зять ґен. Каранци заявив, що розєм в північнім Мексику є неможливий.
(«Дїло»)
Echa.
"Non multa sed multum".
Ta trafna maksyma Rzymian wydawała zawsze, a szczególniej w zastosowaniu do nauki szkolnej jak najlepsze rezultaty. Niestety obecnie w naszcm szkolnictwie inne górują prądy. Nazywa się to troska o "ogólne wykształcenie" — co przetłumaczone na jeżyk faktów znaczy uczyć wiele, a "po łebkach". — Zwłaszcza w szkołach żeńskich w t. zw. liceach szaleje to "ogólne wykształcenie". Wprawdzie zdarza sie nieraz, że panna z ukończoną matura licealną waha się jak pisać "matka" czy "madka", a zupełnie już nierzadko, rzadko pisze "żadko". Ale za to zajrzyjcie w kajety takiej panny, jakież tam tematy: "Twórczość Zeremskiego", "Byronizm u Słowackiego", "Filozofiezne ideje Krasińskiego" i t. p. Jednakże ta sama osoba, gdy przyjdzie jej opowiedzieć o najmniej skomplikowanych faktach, których była świadkiem — lub o rzeczach, które widziała — nie umie dokładnie i wiernie zdać z tego sprawy. Cóż więc warte jest całe te "ogólne wykształcenie" — co warte jest owo ćwiczenie w literackiej frazeologji.
Niedawno powiada mi jeden znajomy: Panie — popatrz pan — jakie tematy dostała moja córka do wyboru dla opracowania: "Dzisiejsze społeczeństwo polskie w "Weselu", "Wrażenia z przedstawienia "Wesela" (w formie dialogu!), "Impresje na temat twórczości Mickiewicza".
Zaiste zapytuje człowiek sam siebie: do czego to ma prowadzić! To tematy dla dziennikarza, literata — ale nie dla panny z liceum. Jaką drogę umysłową i życiową wytyczy jej podobna praca? Najczęściej oczywiście obarcza taki temat brata, kuzyna lub t. zw. "fatyganta" — zatem nie jest żadnym probierzem samodzielności umyslowej i pracowitości uczenicy. Gdy zaś sama koniecznie wysila się na pracę własną — prowadzi to prędzej czy później do grafomanji, która zalewają dziś pióra kobiece półki księgarskie — lub do gorszego jeszcze niż grafomanja ujmowania wszystkich rzeczy przez pryzmat pretensjonalnej, bałamutnej frazeologji wypaczającej umysł i duszę dziewczyny i czyniącej z niej nieźnośną żonę i nierozumną matkę.
Z.
(«Kurjer Lwowski»)
____________________________
4 травня 1914 р.
В. Черевko. "Руський" і "український".
В 4/5 зшитку "Нашої школи" за 1913 р. появила ся передовиця п. з. "На порозі шкільного року", в якій автор доказує невідповідність уживаня назви "Русин", "руський". Навязуючи до сеї статї, застановимо ся над історичним розвоєм термінів "Україна", "Українець", "український", бо много не лише несьвідомих селян, але і інтелїґентів не хочуть звати себе Українцями саме тому, що уважають ту назву "недавно винайденою".
Львів проти poсийської інвазиї.
Чим раз більш інтензивна діяльність росийських націоналістичних кругів в напрямі зросийщеня нашого народу через своїх емісарів, на котру так ярке сьвітло кидає теперішний процес у Львові, дає привід нашій суспільности публично зареаґувати. "Народ. комітет", як начальна полїтична управа націон.-демократичної партиї, видав в сїй справі комунїкат, а отсе вчера підняли свій голос широкі круги української людности столиці краю.
Нагінка на українських збирачів УПТ. у Львові. Вчера функціонарі ц. к. полїциї і фукціонарі TSL. зєдиненими силами уладили по улицях Львова облаву на українських колєктантів, що збирали на українську школу кн. Льва на Личакові.
І так секретар TSL. п. Felicyan Skórski, побачивши дві учениці УПТ. з синьо жовтими відзнаками і пушками в руках під "Просьвітою" завізвав полїциянта і так в двох відвели збирачів на полїцию, де по сконфіскованю пушки і списаню протоколу випущено обі учениці на волю.
Инші дві учениці з такими відзнаками і з пушкою вертаючих до дому стрінув на Академічній вулиці полїцийний аґент, відібрав пушки і записав імена учениць.
Таке дїєть ся у Львові в той сам час, коли сотні і тисячі польських колєктантів преспокійно і під охороною ц. к. полїциї збирають фонди на ріжні польські ціли!
Зїзд радикальної демократиї. Вчера радив у Львові в салї готелю Esplanade зїзд делєґатів Радикальної демократиї. В зіздї взяло участь коло 600 делєґатів, переважно міщан, рільників, промисловців і ремісників з 72 повітів Галичини. Зїзд отворив посол Брайтер, до президії вибрано б. ректора полїтехнїки Романа Марецького, проф. Дмитерка з Винник і адв. Вірпса. Перший реферат виголосив ред. Гонїґман про становище радикальної демократиї до заграничної полїтики Австриї. Опісля говорив пос. Брайтер про автономію національностий, рівноправність і згоду національностий в цілій державі і зокрема в Галичинї. Адв. д-р Ціпсер з Відня реферував про охорону горожан перед бюрократичною, фіскальною і полїцийною системою та про рівноуправненє жінок. Про "вільну школу" реферував п. Маєр з Кракова. Про оборону інтересів селянства говорив рільник з Товмача Оссовський. Опісля реферував пoc. Райцес про торговлю і промисл. Справу ремісників обговорив подрібно п. Драбік, робітниче законодавство п. Марецький. Вкінци пос. Брайтер говорив про орґанїзацию партиї і партийний дневник. При кождім рефератї дискутовано й ухвалювано відповідні резолюциї. Головою партиї вибрано посла Ернеста Брайтера, заступниками пос. Райцеса, Марецького, Дмитерка і Гонїґмана, а крім сього до заряду вибрано 25 членів зі Львова і з провінциї. О 4. год. по полуднє було велике манїфестацийне віче, з якого резолюцию проти панованя 14. §. вислано телєґрафічно Штіркови. По вічу пішли зібрані походом з таблицями "проч з 14. §", "Вільна школа" і ин., котрий розвязав ся під памятником Смольки.
Чи культ Шевченка не є обниженєм його пошани?
В вчерашнім відчитї під сим заголовком торкнув ся п. Михайло Рудницький одного з прінціпіяльних питань в ювилейнім Шевченківськім році: відносин суспільности до поета. Прелєґент звернув увагу на невідрадне явище, що ювилейне сьвято в честь поета налягає на уми силою суґґестиї і впливає на обниженє критичної уровени посеред інтелїґенциї. Ось головний хід гадок сього викладу:
Поклін поетови і його звеличанє не лише що не повинні ставати перепоною в зрозуміню: чим Шевченко був справдї, а чим не міг бути наслїдком умов свого духового розвитку, але повинні викликати потребу безпосередного відношеня до його творчости. Культ Шевченка може мати велике просьвітне, суспільне чи полїтичне значінє як пропаґанда посеред неусьвідомлених мас — за те там, де ходить о психольоґічну аналїзу творів, годї забувати, що Шевченко впливає на некритичний загал чинниками, які находять ся переважно на поверхнї елєментами майже зовнїшними, підрядними, отже не творчими в великому розуміню сього слова.
Інтелїґентна одиниця, осьвічена в сучаснім розуміню, глядить у поета духових первнїв наскрізь ориґінальних, які видержали би міру домагань сучасности, і знає, що не може при тім покликувати ся на історичну ролю, яку колись відограв поет завдяки питомим умовам даного історичного моменту і своєрідних потреб тодішньої переломової хвилї. Анґлійська й француська лїтература богаті примірами, що найбільшим національним представникам іде рівночасно на зустріч безоглядна, сувора критика високої культури, — критика, яка силкуєть ся розкрити внутрішний сьвіт письменника до найбільше притаєних пружин і не лякаєть ся, що коли виведе його перед нами з усїми хибами та промахами, в цілій людській несовершенности — то тим самим принижить його величину.
Культ домагаєть ся слїпої віри, осліплюючого захвату, а в творчости найважнїйшою підоймою є якраз його протиставленє: сумнїви, на яких здвигають ся переоцінка вартостий. Сумнїви, якими в силї потрясти нас творчий дух, є одною з найважнїйших умов не лише нашого розвитку, а й його. В кождім з нас різьбить поетове слово инакший образ инакшу форму і приневолює нас перейти самому анальоґічну дорогу, яку мусїв перебути сам поет. Нїмий захват, чистий лїричний настрій — се наша пассивність, деморалїзуюча відсутність умової здібности.
Суспільність, яка розвиваєть ся, зміняє невпинно відношенє до своїх творців згідно з довершеною еволюциєю і психічна однозгідність сьвідчила би лише про застій. Хто з пієтизму для національного поета держить осторонь від нього крітериї, яких уживає ся супроти чужинних письменників, сей паде жертвою самообману або абстрактних теорий, призначених на загин, бо безсильних в обличчю дїйсности. Природним і відрадним явищем в момент, коли й найбільший поет перестає інтелїґентній клясї вистарчати: се доказ, що не він зменшав, а що сучасність зросла, — що одиниця почуває себе вже на стільки независимою в своїх осудах і самостійною, що може на богату чужу творчість глядїти крізь ширший сьвітогляд, збо гачений здобутками більш зрілої та зріжничкованої культури.
Підготовленєм до такого моменту мусить бути критика, яка вміє в творчости поета перевести розмежні лїнїї і вказати, де поет переходить в незнану собі область, прогрішуєть ся свому талантови, знасиловує його. І у Шевченка не треба тратити з очий такого розріжненя між прикметами правдивого артизму, натхненої лїрики, могутньої уяви, не все зрівноваженої ідеольоґії чи поетичного вислову суспільних потреб.
В сїм напрямі критична оцінка дається перевести лише порівнаною методою. Оцінка мусить бути осудом, а осуд се порівнанє двох величин. Критика родить ся з порівнаня і лише її строгість в силї відкрити правдиву вартість поета. Західно-европейська лїтература накидає цілу низку домагань та мір, крізь які перейшли великі представники всесьвітної штуки. До них треба сягнути, щоби дати відповідь на питання, на скілько Шевченко европейський, сьвітовий поет.
Та заки се станеть ся, треба ждати, поки вирине дїйсна, нестримна потреба нанизаня ниток симпатиї між обожателями "Кобзаря" й творчістю сих великих духових провідників людства, яких імена так радо звязуємо з іменем Шевченка.
Буджет Чорногори.
ЦЕТИНЇЯ. (Ткб.) Скупчина покінчила подрібну дебату над буджетом і приняла буджет, який містить недобір в квотї 3.160.000.
ЦЕТИНЇЯ. (Ткб.) В звітї фінансової комісиї сказано, що фінансове положенє держави погіршило ся наслїдком воєнних подїй, так, що буджет замикаєть ся великим недобором і вимагає радикальної реорґанїзациї державних фінансів. Тому конче треба покликати специялїстів і інструкторів.
Поєдинок Кайо.
ПАРИЖ. (Ткб.) Кайо післав секундантів свому контркандидатови в послїдних виборах Даілєрови з причини, що в виборчій відозві написав, що власні виборці Кайо не хотїли стати ся співвинними злочину і заявити ся за мінїстром, котрий скомпромітував ся з лайдаком.
ПАРИЖ. (Ткб.) Мирові судиї в справі Кайо-Даілєр зібрали ся вчера вечером і переслухали передівсїм сьвідків обох сторін. Потім списали протокол, який стверджує, що слова ужиті Даілєром є обидливі, але з зізнань сьвідків Даілєра здаєть ся виходить, що на думку їх повновласника слова сї не могли обидити анї Кайо, ані виборців. З огляду на се мирові судиї гадають, що сьвідки можуть уважати справу полагодженою.
Сьвідки зберуть ся нинї, щоби заняти становище до сеї заяви.
Нова пробна мобілїзация.
ПЕТЕРБУРГ. (Ткб.) Вчера появив ся царський указ, яким оголошуєть ся пробну мобілїзацию в двох повітах і покликанє резервістів під оружє в двох инших повітах катеринославської ґубернії.
Росийська рука в Фінляндиї.
ПЕТЕРБУРГ. (Пет. аґ.) Суд присяжних засудив за нарушенє закона про рівноуправненє Москалїв в Фінляндиї членів виборського маґістрату Цімермана, Вуктрішена і Годельгельма, та посадника маґістрату м. Тавастус Генріхзена і радних Пальміо і Комеляі на 8 місяців вязниці і відібранє на 10 лїт права сповняти публичні уряди.
Ульстер.
ЛЬОНДОН. (Ткб.) В промові, виголошеній в Кавентї, Бальфур заявив, що нїщо инше не полагодить ульстерської крізи, не запобіжить домашній війнї, як виразне віддїленє Ульстера від решти Ірляндиї. Хоч-би навіть в будучих загальних виборах край змінив дотеперішну свою думку про гомруль, то й так годї би полагодити оконечно і мирово ульстерську справу, бо в Ульстері остало би положенє, котре унеможливило би гомруль.
Боротьби в Танжері.
ПАРИЖ. (Ткб.) До часописий доносять з Танжера: Колюмна француського війска звела боротьбу з війском Роґія, котрий потерпів пораженє. Тубильці мали великі втрати. Полягло 9 Французів, 25 було ранених.
Війна в Мексику.
НЮ-ЙОРК. (Ткб.) З Мексика наспіла вістка, що мінїстер заграничних справ і державний віцесекретар подали ся до димісиї. Причин урядово не подано до сеї вістки, але зачувати, що мексиканський кабінет відкинув внесене мінїстра заграничних справ що-до висланя до Вашінґтону комісиї до мирових переговорів.
ВЕРАКРУЗ. (Ткб.) Урядово оголошено, що д-ра Ріяна випустили з Закатекас і що він є вже в дорозї до Мексика. Дальше доносять, що Гуерта поручив Ріянови безпечну подорож до Веракруз.
ВАШІНҐТОН (Ткб.) По розмові секретаря Бріяна з представниками трех інтервенюючих полуднево-американських держав, оголосив державний департамент комунїкат сего змісту, що сї посередники доручили правительству Злучених Держав та Гуертї і Каранці візванє іменувати заступників в переговорах з посередниками.
ВЕРАКРУЗ. (Ткб.) Мексиканці заатакували коло Вотерпленд (9 миль від Веракруз) передні американські сторожі, хотячи відтяти їм відворот. Американці зажадали при помочи бездротної телєґрами помочи, яку їм безпроволочно віслано зелїзницею.
Заворушеня в Кольорадо.
РИМ. (Аґ. Стефані) Доносять з Вашінґтону: Союзне правительство має лише мало вістий про страйк в Кольорадо і не знає числа і національности осіб убитих або ранених в страйковій области. Певним є, що між жертвами є австро-угорські і грецькі горожани. З італійських горожан мало згинути двох мужчин, одна жінка і пятеро дїтий.
(«Дїло»)
Trzeci Maja.
Prawdziwym dniem święta narodowego był tegoroczny obchód rocznicy Konstytucji 3. Maja. Już w sobotę na oknach polskich mieszkańców miasta czerwieniły się nalepki z białopiórym orłem naszym. Publiczność zakupywała świąteczne odznaki, sypał się do puszek grosz na "Dar Narodowy".
W sobotę popołudniu komenda skautów zarządzila wielka rewię skautowską. Na błoniach "Żelaznej wody" nastąpiła zbiórka wszystkich drużyn, a po ćwiczeniach i zabawach odbył się przegląd wobec starszyzny sokolej i biskupa ks. Flandurskiego, który w podniosłych słowach przemówił do młodzieży.
Wieczórem staraniem komitetu odbyła się uroczystość w sali ratuszowej, gdzie panował bardzo podniosły nastrój. Przemówił tu dr. Gląbiński, wspominając dobę wiekopomnej Konstytucji. Pięknie wykonało program uroczystości Tow. śpiew. "Echo", z ogólnem aplauzem spotkała się też deklamacja panny Kallenbachówny i Pr. Kruczkowskiego, oraz. śpiew utalentowanej śpiewaczki p. Eleonory Wawnikiewjcz-Tatarczuchowej i p. Tad. Szymonowicza.
Na ulicach miasta rozbrzmiewały pobudki, a orkiestra Tow. junkcjonarjuszów m. koleji elektrycznej jeżdziła po ulicach w wozach tramwajowych i grała utwory narodowe.
Na stokach Kopca Unji Lubelskiej płonęły olbrzymie stosy łuczywa. Wspaniali był to widok. Iluminacja Kopca zajęła się lwowska "Gwiazda". Bardzo silny wieher dął na Kopcu i miotał słupami ognia, co powiększało efekt. Z widocznych punktów miasta i z dalszych okolic podziwiano iluminację Kopca. Członkowie "Gwiazdy" odśpiewali kilka pieśni narodowych.
Wczoraj rano przed g. 6 zaroiło się na szczycie Kopca i na polanie. Przyjętym od wielu lat zwyczajem młodzież zebrała się dla odśpiewania pieśni, a jeden z zebranych krótko przemówił. Ranek był bardzo piękny, ale dotkliwe było zimno i wicher szalał na szczycie Kopca.
Z Kopca część młodzieży udała się pochodem do miasta, zaś grupa członków "Gwiazdy", jak co roku, poszła na wieżę ratuszową. Po wpisaniu się do księgi pamiątkowej, odśpiewano pieśni, a o godz. 8 dwaj trębacze odegrali hejnały.
W mieście panował ruch ożywiony. Miasto przybrało charakter odświętny. 'Z wieży ratuszowej, z Kopca, z gmachów: kasy oszczędności, teatralnego i z bardzo wielu domów powiewały chorągwie, a przed oknami wywieszono dywany i kilimy, tu i ówdzie bardzo piękne z emblematami narodowemi, zwłaszcza w ul. Łyczakowskiej, ul. Czarnieckiego aż do pl. Mariackiego bogatą była dekoracja.
Na boisku.
Kulminacyjnym punktem wczorajszej uroczystości była msza polowa na boisku sokołem; wspaniały to i krzepiący ducha moment. Kilkanaście tysięcy ludzi okrążyło boisko, a kilka tysięcy zorganizowanej rzeszy gromadzi sie na boisku i słucha cichej mszy. Na stokach boiska od strony wschodniej przy ołtarże, ozdobionym purpurą i gronostajem odprawił mszę ks. biskup Bandurski. Ciszę, jaka zapanowała wśród tysiącznych rzesz, przerywa pieśń: to skauci swoją rotę: "nie damy ziemi", śpiewają, potem znowu dają się słyszeć poważne tony pieśni "Boże coś Polskę", odśpiewane przez skautów i sckolstwo i religijne utwory, odegrane przez orkiestrę internatu im. Piramowicza. którą dowodzi p. Władyka.
Po mszy ks. Żukowski zajmuje miejsce na mównicy i donośnym stosem przypomina zgromadzonym owe wzniosłe chwile, gdy w Warszawie powszechnie radość w narodzie panowała, wyjątkiem sprzedaczyków i zachęca do dalszej, żmudnej pracy dla Ojczyzny.
Pochód.
Wzięło w nim udział kilkanaście tysięcy osób. Przed godz. 12 pierwsze szeregi ruszyły z boiska, a przed godz. 2 ostatnie szeregi przedefilowały przed pomnikiem Mickiewicza.
Barwny i imponujący był to pochód. Na czełe sokole oddziały konne "Macierzy" i "Sokola III.", około 100 koni, za nimi banderja chłopów sokołnickich w krakuskach.
Długi szereg publiczności od ul. Cełnarowskiej aż do kasy oszczędności przypatrywał się pochodowi. Wszystkie okna mieszkań wzdłuż tych ulic wypełnione były widzami.
Za oddziałem konnym, po korpusie ochotniczej straży pożaniej honorowe miejsce w pochodzie zajęła rada miejska z prezyd. Neumanem i wiceprezydentami dr. Rutowskim i dr. Stahlem na czele, uczestnicy powstania r. 1863 i Tow. strzeleckie. Grupę tę zdobiły stroje polskie. Za czcigodnymi weteranami ostatniej walki narodowej szli ich następcy: skauci i sokolstwo polskie wszystkich gniazd z sokolstwem wlościańskiem z Dublan, Krzywczyc, Barzczowic, Kleparowa, Dawidowa, dalej żeńskie oddziały skautów i sokolice, Drużyny Bartoszowe z orkiestra włościańską z Biłki szlacheckiej i drużyny strzeleckie sokole i kościuszkowskie.
Po organizacjach militarnych kroczyły reprezentacje młodzieży rękodzielniczej i różnych Stowarzyszeń rękodzielniczych i przemysłowych, oraz cechów ze sztandarami, z Iow. "Gwiazdą" i "Skalą" na czele. Licznie stawiło się Towarzystwo żydowskich rękodzielników i przemysłowców "Jad Charuzim" ze sztandartem i z swym prezesem arch. Ulamem, co z uznaniem podnieść należy. Tow. młodzieży im. Stanisł. Kostki kroczyło z własną orkiestrą. W poważnej liczbie wystąpili wczoraj funkcjonarjusze miejskiej koleji elektrycznej ze sztandartem i własną orkiestrą.
Olbrzymą grupę w pochodzie stanowiła młodzież żeńska rozmaitych zakładów naukowych i szkół publicnych, uczniowie gimnazjalni z dyrektorami i nauczycielami i młodzież szkól ludowych, wreszcie młodzież akademicka. W tej grupie maszerowały też dziarsko biedne sieroty miejskiego zakładu sierót.
Ostatnią grupę, najbarwniejsza i owacyjnie witana przez publiczność, stanowiło wlościaństwo polskie z okolic Lwowa, gromadzące się przeważnie w czytelniach T.S.L. Na czele tej grupy stanął Związek okręgowy T.S.L. z prezesem dr. Adamem i przedstawicielami różnych kół T.S.L. Włościańska orkiestra z Dublan przygrywała na czele włościańskich szeregów, za orkiestra szły dziewczęta z Kłodna w malowniczych strojach, wlościaństwo z Kochajowa, Zaszkowa z wieńcem, dalej z Barszczowic, orkiestra w krakuskach z Siemianówki, dziewczęta ze szkoły sztucznych kwiatów Ligi p. p. z Dawidowa, reprezentanci Związku teatrów i chórów włościańskich ze Lwowa, Zboisk, Prus, Konopnicy, Zimnowódki, Dobrotwór i Sichowa, członkowie czytelni w Lewandówce, Kamjenopolu i Prusach, wlościaństwo z Podborzec, orkiestra z Dawidowa, wlościaństwo z Starego sioła, Wodnik, Sokolnik, wreszcie duża grupa włościan z organizacji narodowej w Rzęśnie polskiej z własna orkiestra, za którą szły dzieci szkolne z Batorówki. Grupa włościan wywoływała entuzjazm; jest się czego radować, bo z każdym rokiem coraz więcej włościan bierze udział w uroczystości 3-go Maja.
Pochód przeszedł w porządku, nic nie zakłóciło powagę chwili.
Wieczorem zgromadziła się licznie publiczność w teatrze miejskim i żywo oklaskiwała sztukę Komornickiego "Za Wisłę, za Wisłę".
Uroczystość wczorajszą zakończyły obchody narodowe w organizacjach i Stowarzyszeniach, między innemi w "Gwieździe", skautowej drużyny "Sokola IV.", w "Sokole II." itd.
Drużyna strzelecka Związku strzeleckiego uczciła wczoraj rocznice Konstytucji ćwiczeniami polowemi na błoniach za rogatka Łyczakowską.
(«Kurjer Lwowski»)
04.05.2014