Для Кремля анексія Криму виявилася такою легкою та дешевою, що все вказує на те, він не зможе утриматися від повторення цієї операції
Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров є витонченим чоловіком. Його можна прийняти за мультимільйонера-інтелектуала і космополіта. Його повсякчасний спокій і майже патриціанські манери, мабуть, перейшли йому у спадок від його батька-вірменина. Тож для його вишуканого поводження аж ніяк не є характерною неповага до його співрозмовників. Відтак дуже тривожним є те, що Лавров дозволяє собі ображати усіх нас, усю міжнародну спільноту, коли нині говорить з найгіршою інтелектуальною безличністю про українську кризу. Бо саме безличністю є звинувачувати зараз Європейську Унію та Північноатлантичний альянс у втручанні у внутрішні справи України. Тільки цинічною зневагою є це звинувачення з боку того, хто місяць тому здійснив військове вторгнення та силою анексував цілий український регіон. З вуст одного з лідерів російського режиму, який вже запустив іще одну інсценізацію, дуже схожу на кримську, у східних регіонах України.
Безсоромність колись галантного Лаврова цілком може вважатися символом трансформації тієї Росії, яка скинула личину і – після двадцяти п’яти років запевнень у тому, що є партнером Європи, - вирішила повністю показати своє справжнє обличчя бандита, ласого до чужого. Однак Росія є нужденним бандитом. І слабким, яким би поневолювачем вона не була. Й цілком можливо, що її великі патріотичні подвиги початку 2014 р. врешті-решт закінчаться для Росії лише неприємностями. До російської помилки призвели, як це не парадоксально, слабкість Європи та НАТО і непростима розхристаність адміністрації Обами. Для Кремля анексія Криму виявилася такою легкою та дешевою, що все вказує на те, він не зможе утриматися від повторення цієї операції. Вона не буде такою чистою, як у Криму. Введе Путін регулярні війська на українську територію чи ні, він вже займається творенням нової реальності, завжди маючи в своєму розпорядженні громадянський конфлікт як привід для можливого вторгнення та окупації. На даний момент в Москві ніхто не думає про те, що буде потім. Як буде важко, коли ентузіазм ослабне, оскільки Путін може силою змінити багато кордонів, однак не той факт, що патріотизм не їдять. А Росія годується із сировинних матеріалів, які продає за кордон. Як будь-яка країна третього світу.
Є багато країн, які вона може шантажувати своїми енергоресурсами. Однак ніхто не є більш залежним від продажу російських енергоресурсів, аніж сама Росія. В якої немає інших джерел надходжень. Коли потужний потік газу потече з регазифікаційних терміналів в Іспанії до споживачів у Центральній Європі, Росія тужитиме за цими часами залежності. Кремль скинув личину і, можливо, зробив послугу всім тим суспільствам, які усе ще дрімають. Тому що стало видно, яким небезпечним є світ. І наскільки нерозумно бути беззбройним. Кількість оборудок з купівлі озброєння Росією, Китаєм, арабськими чи африканськими країнами постійно зростає, тоді як західними демократіями, включно із США, зменшується. Це зміниться. Невідомо, чи буде війна в Україні в найближчі тижні. Однак точно відомо, що театр дій цієї війни вже визначено на найближче майбуття в загальному стратегічному проекті політики європейської безпеки. І ясно, що всі народи, які хочуть бути вільними, мають кого боятися і від кого захищатися. Росія усе ще може спустошити регіон. Підім’яти частину України. Потрясти Європу. Однак вона не може уникнути ані самотності, ані певності того, що її експансіоністська авантюра поглибить і продовжить її відсталість.
Германн Терч, журналіст
Hermann Tertsch
El matón necesitado
АВС, 15.04.2014
Зреферувала Галина Грабовська