Нині ціна за те, аби підкорити всю Україну, є настільки високою, що навіть бундючний Путін може виявитися не готовим її заплатити
Цілком можливо, що Владімір Путін таки сповнений рішучості безповоротно перетнути червону лінію і заявити про анексію Криму після недільного референдуму. Таким чином українські Судети опиняться в руках агресора. Згодом стане ясно, чи великий чоловічок Кремля має на меті анексувати ще й східну Україну. Після порушення міжнародних кордонів України, які Росія визнала в міжнародних Угодах від 1994 та 1997 рр., з точки зору закону однаково, скільки сотень тисяч квадратних кілометрів вона окупує. Чого не зможе Росія - хіба що захоче застосувати всі методи сталінського минулого – це здійснити повний аншлюс. Приєднання України до її імперського євразійського проекту здавалося доконаним фактом в листопаді - завдяки угодам з Віктором Януковичем та магнатами. «Ні» асоціації з ЄУ і «так» інтеграції в альянс автократів Євразії під проводом Москви. Та Україна вийшла на вулиці, й оте швидке, дешеве та безкровне рішення провалилися. Нині ціна за те, аби підкорити всю Україну, є настільки високою, що навіть бундючний Путін може виявитися не готовим її заплатити.
Безперечним є те, що Європа вже не буде такою, якою вона була впродовж сорока років. Після підписання в Гельсінкі 1 серпня 1975 р. Акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі. З того часу континент пережив демократичні революції та потрясіння. Радикально змінилася мапа. Розділилися штучні держави, посталі в ході Великої війни, як от СРСР, Чехословаччина та Югославія. Остання в насильницький спосіб. Та жодна країна не вторгалася з територіальними претензіями до сусіда, чиї міжнародні кордони сама визнала. Тепер вже, здається, стало ясно, що при допомозі цієї інтервенції Путін хоче створити нову геополітичну реальність. Здійснюється велетенська вилазка, яка не залишає можливості вести перемовини про повернення до попереднього стану речей, що існував до появи в Криму людей в масках без розпізнавальних знаків.
Тепер Європу чекає повторення моторошних авантюр ХХ ст., трагедійний потенціал яких вона добре знає. В минулому столітті радянське вторгнення одержало би негайну військову відповідь. Із застосуванням тактичної ядерної зброї. Під загрозою гарантованого взаємного знищення. Нині це так само неймовірно, як чекати захисту від теракотових китайських солдатів. Відсутня сила військового стримування. Вашингтон попереджає про це вже кілька десятиліть. Розгромна промова міністра оборони США Роберта Гейтса 10 червня 2011 р. була останньою спробою додати відваги європейським демократіям, аби вони взяли на себе відповідальність за видатки перед своїми виборцями. Та вона виявилася марною. Нині східні країни НАТО та ЄУ, які межують з Росією, Україною та Білоруссю, тобто спроектованою Путіним Євразією, відчувають на собі загрозливий подих. Країни Балтії, Польща і Румунія раптом опинилися в окопах. І їм відомо, якими збитками це може для них обернутися. Придушення волі українців автоматично робить менш вільними ці східні європейські суспільства. А тому і всю Європу. Європейці від Другої світової війни хотіли мати дармову безпеку та захист. Ті, хто обстоював культуру захисту – від Черчилля чи Аденауера до Шмідта і Тетчер – завжди протистояли суспільствам, які відчували себе зручно, і радо дозволяли спокусити себе гаслами пацифізму та роззброєння, знаючи при цьому, що у них є США як гарант їх свободи. Сьогодні цей гарант хоче піти. Й по суті з Бараком Обамою США вже не є надійним гарантом. Це показала Сирія, і це знає Росія. Беззахисні європейці можуть лише сподіватися, що маячливий націоналістичний дискурс не змусив Путіна цілком забути про здоровий глузд та його власні інтереси.
Германн Терч, журналіст
Hermann Tertsch
La libertad gratuíta
АВС, 14.03.2014
Зреферувала Галина Грабовська