Прогнози в політиці – невдячна річ. Адже соціальні події є результатом вільного волевиявлення багатьох індивідів, наділених свободою волі, непередбачуваних у своїх вчинках, які діють в конкретному місці, в конкретний час і у контексті унікальної соціальної ситуації.
До того ж, якби соціальна теорія могла передбачити майбутнє, то вже саме пророкування спонукало би дійових осіб до зміни існуючої ситуації з урахуванням цих прогнозів (звідси т. зв. закон Ґудгарта – коли індикатор стає метою, він перестає бути індикатором). Відтак доходимо парадоксального висновку: прогнозування конкретних соціальних змін безглузде, бо якщо сценарії будуть правильними, то їм не дозволять реалізуватися, а якщо неправильними, то в них немає ніякого сенсу. Отож, усе написане нижче ніяким прогнозом не є. Це не більше, ніж спроба привернути увагу до деяких положень із теорій соціальних революцій, що базуються на осмисленні безлічі революційних подій у різних країнах і в різний час.
Вчені вважають, що хоча історично відомі революції є вкрай різноманітними, у них все таки є загальні, типові риси. Зокрема, соціологи виявили притаманну всім революціям закономірну послідовність проходження певних стадій. Назву лише деякі етапи – а саме ті, що стосуються періоду після повалення влади, оскільки якраз цей період, зі зрозумілих причин, сьогодні цікавить нас найбільше. Отже:
● Після повалення старого режиму настає революційний медовий місяць – період ейфорії після перемоги.
● Серед переможців з'являються ознаки внутрішнього розмежування щодо головних питань: консерватори прагнуть до мінімальних змін, радикали хочуть ці зміни рішучо підштовхнути, помірковані виступають за поступові реформи.
● Помірковані реформатори домінують, намагаючись зберегти деяку спадкоємність з колишнім режимом. Це входить в суперечність з очікуваннями, надіями й мріями мас, викликаючи в них розчарування.
● Радикали та екстремісти отримують можливість використати загальне невдоволення, мобілізують маси й усувають поміркованих.
● Починається стадія «терору», коли радикали намагаються навести порядок силою і стерти всі прикмети старого режиму. Виникаючі соціальні заворушення створюють благодатний ґрунт для захоплення влади диктаторами або військовими.
● Поступово відновлюється деяка рівновага і настає кінцева стадія – «термідор», коли ексцеси радикалів засуджено, й акцент зміщується з політичних змін на економічний прогрес і формування структур стабільних інститутів.
Час проходження тих чи тих етапів у кожному конкретному випадку може бути дуже різним, від тижнів до років. Оскільки ми живемо у дуже динамічну епоху, я вважаю, що в Україні все відбуватиметься швидко або дуже швидко.
Ясно, що сьогодні ми переживаємо медовий місяць революції, ейфорію, водночас спостерігаємо чітке розмежування на консерваторів (від кримської Вандеї до олігархів, які заявили про визнання й підтримку нової влади, політиків більше або менше пов’язаних з попереднім режимом, які, тим не менше, працюють в коаліційній Верховній Раді, представників еліти, готових співробітничати на місцях і т. ін.), поміркованих (колись т. зв. реєстрова опозиція, а нинішня влада) і радикалів (Майдан, Самооборона, Правий сектор).
Ясно, що сьогодні помірковані домінують, намагаючись зберегти деяку наступність із попереднім режимом. Це видно і по складу уряду (Продан, Денисова, Мохніцький тощо). Чи вдасться їм опанувати ситуацію, вивести країну з кризи? Побачимо. Але часу у них дуже мало, Майдан підпирає, і це невдоволення обов’язково використають радикали й екстремісти від Яроша до Юлії Тимошенко. Я би навіть сказав, неминуче використають, бо екстремісти ніколи не є самостійними, а завжди є знаряддям у чужих руках, і ці руки не дадуть їм відсидітися збоку. Звичайно, самі екстремісти не вважають себе знаряддям, думаючи, що це вони маніпулюють партнерами, як, наприклад, Ленін, беручи гроші у німців абсолютно не вважав себе ані їхнім агентом, ані чимсь їм зобов’язаним. Проте план німецького Генштабу він виконав відмінно.
Далі, на думку теоретиків, мала би настати стадія терору. Але не хвилюйтеся, адже все це не більше, ніж байки. Як уже було сказано вище, соціологія – не точна наука.
28.02.2014