У Швейцарії відбувається більше виборів і референдумів, ніж у будь-якій іншій країні світу. Щонайменше один чи два щомісяця. Участь у них не дуже висока, і результати голосування не надто цікавлять когось за межами країни. Але референдум, проведений у Швейцарії минулої неділі, відрізнявся. Він викликав великий інтерес, бо більшість громадян проголосувала за обмеження імміграції іноземців. Правда, більшість, яка проголосувала «за», не була переважаючою (50,3%). І, що цікаво – як уряд, так і основні партії (крім тієї, яка запропонувала провести референдум) були проти такої пропозиції. Проте результат виражає настрій, який, очевидно, притаманний не лише Швейцарії.
Пояснити результат цього референдуму нелегко.
В останні роки у багатьох європейських країнах проходили маніфестації проти в’їзду іммігрантів – наприклад, проти імміграції циганів і румунів, а також вихідців із мусульманських країн. Антиімміграційні партії з’явилися, наприклад, у Греції, але також у Нідерландах і Скандинавії. Та особливість швейцарського випадку – таке саме неприйняття спрямоване проти імміграції, яка походить із сусідніх країн, як-от Німеччина й Італія.
А ще воно не обмежується ультраправими політичними партіями чи правими популістами. Згідно з останніми опитуваннями, такі партії багато де суттєво наростили силу. У Франції Національний фронт перетворився на найсильнішу партію, щось схоже може статися також у Данії та Нідерландах. В Німеччині, якби було поставлене таке саме, як на швейцарському референдумі, питання, дві третини населення проголосували би так само, як їхні сусіди гельвети. Також в Об’єднаному Королівстві Партія за незалежність Великої Британії (відверто антиєвропейське утворення) може відігравати ключову роль на майбутніх європейських виборах.
«Ні» іммігрантам у Швейцарії сказали також ліві та зелені, бо є загальне занепокоєння, що масова імміграція означатиме з одного боку експлуатацію дешевої робочої сили, а з іншого – ляже надто важким тягарем на соціальні служби, як-от охорону здоров’я, освіту й інші. Немає сумнівів у тому, що неконтрольована імміграція спровокувала підвищення цін на квартири та будинки, а також на їх оренду. Аби ще більше заплутати загальну картину – опозиція в Швейцарії є сильнішою в кантонах, де живе відносно мало іноземців.
Тоді як пояснити швейцарське голосування? Коротка відповідь полягає в тому, що немає чіткого й очевидного пояснення, за винятком, можливо, того факту, що Швейцарія є домівкою для більшої кількості іноземців (23%), ніж будь-яка інша європейська країна. Й існує загальне занепокоєння, що ще більший приплив іноземців означатиме те, що особливий характер швейцарців, їхні традиції та цінності розмиватимуться ще більше. І, можливо, в Німеччині й інших європейських країнах, де частка іммігрантів серед населення складає лише 10%, буде така ж відмова. Можливо, це пояснюється тим, що в період після Другої світової війни у багатьох країнах була неконтрольована імміграція, чи тим, що з громадянами ніколи не радилися. І в період економічної кризи та високого безробіття з’явилося сприятливе середовище для зростання такого несприйняття.
Як виявилося, Європейська Унія була неприємно здивована результатом голосування у Швейцарії, і Брюссель пригрозив економічними санкціями країні гельветів. Швейцарія, яка не є членом ЄУ, має спеціальний статус і користується доступом до європейського ринку, не будучи зобов’язаною платити митні збори.
Деякі речники Брюсселю пригрозили швейцарцям серйозними наслідками. Один із них заявив, що Швейцарія не може закривати свої кордони перед іммігрантами і водночас залишатися податковим раєм для осіб з усього світу, які ухиляються від сплати податків.
Проте це не буде легко з цілої низки причин. Занепокоєння щодо неконтрольованої імміграції дуже поширене в сучасній Європі, а не є чимось виключно швейцарським. Окрім того, багато (ймовірно, більшість) європейських країн останніми роками запровадили заходи, які в непрямий спосіб обмежують імміграцію.
У принципі Європейська Унія заснована на вільному обігу товарів і людей, але європейська практика не завжди збігається з теорією. Добрим прикладом є Німеччина, найбільший критик швейцарського голосування проти імміграції. Швейцарці можуть арґументувати, що навіть країни, які традиційно поглинали мільйони іммігрантів, поступово запровадили заходи й обмеження. Це сталося в Сполучених Штатах 1924 року. У всякому разі, вперше в історії швейцарське голосування спричинило невеличкий "землетрус" у Європі, який може стати початком тривалої дискусії щодо майбутнього континенту.
Вальтер Лакер, радник Центру міжнародних та стратегічних досліджень у Вашингтоні
Walter Laqueur
Suiza causa un terremoto
La Vanguardia, 14.02.2014
Зреферувала Галина Грабовська