День 28. січня 1914 р. остане памятним в істориї довголїтних змагань за реформу творчої ординациї до галицького сойму.
В наших звітах про переговори над виборчою реформою ми ніколи не причинювали ся до дезориєнтациї нашого громадянства, охоплюючись безосновним оптимізмом. Та тепер, коли осягнено порозумінє і що-до останних основних спірних точок, коли протокол з осягненого порозуміня речники польської й української сторони зверифікували та скріпили своїми підписами разом з шефом краєвого приятельства, — можемо сказати, що виборча реформа буде рішена в найблизших тижнях.
Коли не зайдуть які непредвиджені перепони та коли вороги виборчої реформи не будуть силкувати ся на нові інтриги, то субкомітет полїтичний зможе упоратись з своєю роботою за дві-три години, субкомітет геометричний потребувати-ме кілька засїдань, а там прийде слїдуючого тижня черга на наради комісиї, яка тільки мати-ме заакцептувати те, що вже передебатовано й условлено. По сїм прийде виборча реформа на повну палату.
Вчерашного дня вирівнано остаточно ріжниці в основних точках. По заакцептованю українською стороною з тяжким серцем складу краєвого Видїлу після ключа 8: 2 осягнено польську згоду на те, що сей ключ не буде преюдикувати нї складу соймових комісий нї краєвих інституций. Число двомандатових округів знижено на 14, а притім примінивши принціп, щоб до двомандатових округів можна вчислювати лиш ті повіти, де є бодай 35% не Русинів, звужено полосу мішаних округів. Крім сього при полагодї компромісу в справі виборчої реформи — дали остаточно польські соймові партиї при енунцияциї провідників ще й деклярацию за найшвидшим креованєм українського унїверситету
Ось основні точки компромісу, яким покінчило ся шестилїтне невсипуще змаганє української репрезентациї переведення виборчої реформи, в якій вона мала зробити чималий досьвід що-до сути словноти й вірности голошеної програми ріжних полїтиків другого національного табору. Не час ще тепер підводити рахунки боротьби за виборчу реформу, виказувати взаїмнї здобутки і втрати та се годї й нинї поминути мовчанкою, що проти майже тих самих постанов, які означено чейже з компетентної сторони Богу милим дїлом, не так давно рушили були в похід польські шовінїсти з інфулами, оголошуючи похід проти мнимого масонства, чин викликали були заколот в цілім краю. Та клич демократизациї краєвої репрезентациї і потреба покладеня основ під вирівнанє ріжниць між обома нагодами показав ся сильнїйшим чим усї інтриги...
***
Геометричний субкомітет, вибраний для визначеня виборчих округів, зібрав ся для сповненя вказаної йому спільним засїданєм президий задачі вчера о 10-ій год. пер. под. в намісництві під проводом пос. д-ра Гломбінського. В засїданю взяли участь референт Незабітовський, віцепр. Ґродзіцький та посли Ценський, Стронський, Кашнїца (центровці), Левицький, Махух, Рожанковський і Цегельський.
Дебата почала ся тим, що віцепр. Ґродзїцький, як представник правительства, предложив проєкт конфіґурації на 14 округів. Він вправдї не назвав його правительственним та мали його уложити спільно віцепр. Ґродзіцький, Нєзабітовський і Ґломбінський яко субстрат до дебати. Після сего проєкту мали належати до двомандатової полоси полїтичні повіти: Ярослав, Чесанів, Перемишль, Лїско, Сянік, Добромиль, Самбір, Мостиска, Рудки, Городок, Львів, Перейшляни, Бучач, Камінка струмилова, Золочів, Зборів, Збараж, Тернопіль, Скалат, Гусятин, Теребовля, Чортків, Борщів, Підгайці й Броди, та крім того судові повіти: Куликів, Бібрка, Козова.
З української сторони представлено знов проєкт, після якого до двомандатової полоси мали би входити вичислені в попереднім проєктї повіти з вилученєм Перемишля, Самбора, Луки, Янова, Бібрки, Підгаєць, Вишнівчика, Борщева і Золотого Потока. Над сими пропозициями почала ся дебата. Спершу обговорювано справу з загального становища, при чім др. Цегельский вказував на се, що нинішне засїданє ґеометричного субкомітету має характер полїтичний, бо від вислїду його нарад по думці дебати на останнім спільнім засїданю сеймових президий залежить сфінансованє виборчої реформи. Тому треба сю справу трактувати як полїтикум з ширшого становища, поминаючи, льокальні й инші подрібні згляди. Для Українців є провідною гадкою звузити територию двомандатових округів, бо вони тільки під тим услівєм рішили ся підвисшити число двомандатових округів. При тім приймають Українці за основу влученє даного судового повіту до двомандатової териториї, тодї як в тім повітї процент не-Русинів сагає бодай до 35.
Посол Рожанковський обстоював звуженє двомандатової полоси вказуючи на те, що Поляки підчас необовязуючих переговорів ґеометричного субкомітету над уложенєм двомандатових округів при заложеню, що буде їх 16, згодили ся вже, щоби з тої полоси вилучити сїм чисто-українських повітів (Краковець, Яворів, Дрогобич, Миколаїв, Бережани, Лука, Зборів). Отже самі признали вже тодї, що нема причини, щоби ті повіти остали при двомандатовій полосї. Тим більше остати так мусить тепер, коли сих округів має бути лише 14, бо тепер мусять з тої вже звуженої полоси вилучити таке число населеня, яке пересїчно припадає на два двомандатові округи, отже менше-більше 300.000 народу. Тимчасом Поляки в нинїшнім проєктї того не роблять та вилучують лише коло 120.000, так що самі себе і нас лишають полїтичних прав, бо невилучених 180.000 будуть мусїли роздїлити між 14 округів і тим способом сї округи замість зменшити ся — збільшать ся.
Посли Цєнський і Стронський зі сторони центровців заявили, що звуженє двомандатової полоси є неможливе з їх становища, бо правительственний проєкт обіймає значно більше повітїв нїж предложені нинї пропозициї віцепр. Ґродзіцького і вони роблять велику жертву, коли в 17 двомандатових округів сходять на 14 о скільки ходить о ширину двомандатової полоси, то їм ходить о єї найбільше розширенє та о се, аби та полоса від сходу на захід була одноцілою, ще більше противлять ся вилученю так значного числа округів як се пропонують Русини, а границі 35% для польського населеня не можуть приняти, бо можуть числити лише на число Поляків, котрі є римо-католиками.
Посли Ґломбінський і реф. Нєзабітовський запропонували по сїм аби ґенеральну дебату замкнути та щоби приступити до укладаня округів.
Тепер почала ся дебата над конфіґурациєю округів, що тривала до пів до з-ої год. В тракті дебати установлено склад і конфіґурацию двомандатових округів, поступаючи від заходу на схід. Довші суперечки викликало придїленє повітів: Порохник, Перемишль, Добромиль, Самбір і Янів, а вже уперту боротьбу зведено що-до повітів Янів-Бібрка, Підгайці, Борщів і Вишнівчик.
В результаті, концедуючи собі взаїмно в ріжних точках дійшов субкомітет до згоди на 14. двомандатових округів, коли з них будуть вилучені отсї українські повіти судові з 2. мандатової полоси, пропоновані в правительсьвеннім проєктї: Краковець, Яворів, Янів, Добромиль, Нижанковичі, Лука, Дрогобич, Миколаїв, Бібрка, Зборів, Бережани та Підгайці.
При кінци дебати, коли прийшло до остаточного вирівнуваня ріжниць здавало ся, що через опір центровців все розібєть ся, бо вони наставали, щоб повіти Підгайці і Біорка конче влучувати до двомандатової полоси. Голова субкомітету др. Ґломбінський звернув ся тодї до намісника, аби він інтервенював. Та нам. Коритовський зрозумів сей заклик так, що став апелювати до Українців, аби вони не робили з таких дрібниць квестий! Та на се заявили Українці, що така інтервенция може довести хиба до розбитя а не до сфіналїзованя виборчої реформи, бо коли Українці малиби згодити ся на 14 двомандатових округів, то мають право жадати, аби їм концедовано на ширинї териториї.
О год. пів до 3-ої, коли здавало ся, що годї буде зломити опір центровців, заявив др. Ґломбінський, що при продовжуваню дискусиї прийдеть ся визначене на год. 3-ту засїданє президий відложити. Проти сего заявили ся Українці зазначуючи, що всяке проволіканє будуть уважати розбитєм переговорів. Тодї центровці уступили, особливо, що члени президиї др. К. Левицький і др. Макух вийшли з салї засїдань.
По сїм міг сконстатувати голова др. Ґломбінський згоду обох сторін в основних точках і обі сторони задокументували се поданєм рук.
***
Спільне засїданє президий почав кр. маршалок ґр. Ґолуховський о год. 3 м. 15, звераючись до провідника субкомітету д-ра Гломбінського, аби він здав звіт з сих нарад.
Пос. др. Ст. Ґломбінський заявив, що прийшло до порозуміня за виїмком малих ріжниць. Справа стоїть так, що на слїдуючім засїданю субкомітету дійде до повного порозуміня. Тому що число двомандатових округів знижено з 16 на 14 прийшло ся виелїмінувати з двомандатової полоси 14 повітів та придїлити сей терен до округів катастральних.
По удїленю вияснень пос. Ґ-им що-до подрібиих квестий прийшла черга на заяву д-ра К. Левицького, котрий ім. української сторони, заявив що вона акцептує в есенціональних точках вислїд нарад субкомітету, надїючись вирівнаня ріжниць щодо подробиць в дальших нарадах. По сїм запитав представника польських партий о закомунїкованє рішеня в унїверситетській справі.
На се запропонував кр. маршалок аби вперед полагодити справу округів, та щоб аж відтак приступити до квестиї унїверситетської.
По сїм звернув ся пос. Ґломбінський до представників партий, аби вони в інтересї швидкої полагоди справи виступили з евентуальними бажанями що-до твореня округів уже тепер, щоб наради могли піти гладше в субкомітетї.
Відповідно до сего поклику зажадав пос. Король, аби всїх Русинїв, мешкаючих в західній Галичинї прилучити до катастрального округа.
Пос. Ґломбінський признав прінціпіяльне уґрунтованє такого домаганя, але замітив, що воно неможливо зробити се зі всїми Українцями західної Галичини. Становище Поляків у східній Галичинї є куди инше, бо вони: творять тут всюди бодай 12%, тодї як Русинів на заходї буває нераз 2 або 3%.
Др. Король пояснює, що коли годї мати право голосувати на свойого національного кандидата всїм Русинам на заходї то повинні се одержати руські громади тай загалом Русини, як що вони живуть в компактних масах без огляду на те процентове відношенє до цілого повіта.
Ґр. Пінїнський закинув, що се домаганє іде поза рами правительственного проєкту. Се нова квестия, яку годї тут рішити та яку слїд передати субкомітетови.
Сю думку опрокинув др. К. Левицький. Вже на початку принято засаду, що всї Українці мають творити окремі округи. Коли про видвигненє тепер домаганє не було ще досї специяльної мови, то лише тому, що не стояла вона на порядку нарад. Виділенє українських виборців з польських округів на заходї є самозрозуміле. Не ходить о забиранє голосів Полякам, але о запевненє можности голосованя Українцям.
Голова субкомітету др. Ґломбінський заявив остаточно, що в обмеженій формі уважає українське домаганє справедливим та запевнив, що субкомітет сповнить його, приділюючи компактні групи окрайник Українців до округа катастрального або до найблизшого.
На сїм справу округів покінчено і др. Ґломбінський зложив ім. польських партий заяву, що вони годять ся на негайні переговори в унїверситетській справі з тим, аби вони були ведені так, щоб креованє українського унїверситету було найшвидше переведенє в житє.
По сїм зарядив краєвий маршалок відчитанє і зільних зверифікованє протоколу довірочних дебат спільних засїдань президий, ведених дром Дубановичем. При верифікациї звернув увагу др. К. Левицький, що в польській заяві бракує постанови, що національний склад краєвого Видїлу не має предикувати не лиш складу соймових комісий, але також і краєвих інституций. Бесїдник уважає, що сей пропуск полягає мабуть на ошибці та запропонував доповненє деклярациї в тїм напрямі. Та пос. Ґломбінський зазначив, що се зроблено нарочно а ґр. Пінінський заявив, що се для него нове домаганє, тож треба пирервати наради для даня можности обговореня постуляту на польських клюбах. По виказаню дром К. Левицбким безосновности польської опозициї з уваги на текст § 35а та в не назначеня, що в деклярациї маєть ся зазначити, що відношенє 8:2 в краєвім Видїлї тільки не преюдикує складу краєвих інституций без приниманя якоїсь позитивної постанови згодили ся польські президиї, аби розтягнути наведену вже постанову і на краєві інституциї о скільки їх вибирає сойм.
По принятю і підписаню протоколу всїми учасниками засїданя не виймаючи й намісника, приступлено до установленя соймового калєндарика. Кр. маршалок запрононував, аби на вівторок скликати пленум сойму та перевести на сїм засїданю вибір всїх комісий, які повинні працювати рівночасно з комисією виборчої реформи. Так само поставив справу також і намісник. Так само поставив справу також і намісник. Др. К. Левицький замітив, що вперед треба полагодити справу виборчої реформи. Отсим повинні передовсім покінчити свою працю субкомітет і сама комісия виборчої реформи. Праця прочих комісий повинна почати ся аж опісля. З посеред ною пропозициєю виступив др. Пінїнський. Субкомітети повинні приступити до праці безпроволочно. В слїдуючім тижни повелаб свою роботу комісия виборчої реформи, а коли комісия стане наближувати ся до кінця своєї задачі, мають почати наради прочі комісиї. Впрочім вказує, що визначенє порядку нарад належить до атрибуций краєвого маршалка.
Пропозицию ґр. Пінїньского принято. Після неї ґеометричний субкомітет збереть ся в четвер о год. 10. перед полуд. Кр. маршалок заявив також, що звернеть ся зараз до дра Лєа, щоб скликав комісию для виборчої реформи на второк.
По заяві реф. Незабітовського, що субкомітет полїтичний може тепер покінчити свою працю в кількох годинах, забрав голос пос. Д. Абрагамович. Він зазначує, що для здійсненя виборчої реформи Поляки поробили великі жертви. Жертви сї повинні бути основою лїпших відносин в краю. Він апелює до Українців, аби вони не сходили з дороги лєґальної боротьби в своїх дальших заходах коло розширеня своїх прав та апелює о відповідь на свій поклик.
Др. К. Левицький виказав у відповіди на се в довшій промові, що Українці нераз дали вже докази своєї миролюбивости та рязураз акцептували єї. Також і справу українського унїверситету піднесено тепер тому, аби усунути перепону в дальшій згідній праці. Нормальна праця пічнеть ся не тільки в новім соймі, але вже і в старім.
Нам Коритовський заявив, що приймає сю заяву до відома іменем правительства та висловив надїю, що і краю настануть тепер нормальні відносини.
Перед закінченєм засїданя забрав голос митрополит ґр. Шептицький. Він сказав, що не промовляє як посередник і не тому, щоб дякувати за принятє його пропозициї з деякими змінами, говорити-ме яко сьвященик, бо учасники нарад допомогти до Богу милого дїла. Передовсїм най буде дяка Богови за поміч до звершеня дїла. Вправдї те, що зроблено, не є ще повною згодою обох народів. Се лиш одна справа, але дуже важна та дає надїю, що за нею послїдує полагода инших спірних справ в інтересї мирного пожитя обох народїв.
Кр. маршалок ґр. Ґолуховський заявляє, що він наради президий з Богом зачав і з Богом кінчить та подякував митрополитови за його посередництво. Так само подякував митрополитови і всїм присутним намісник і на сїм серед незвичайно згідливого настрою замкнув кр. маршалок засїданє по годинї 6-тій, а клюбові провідники, що послують до парляменту, вибрали ся в дорогу до Відня на засїданє парляменту.
[Діло]
29.01.1914