01.12.1888 Cубота 

 

1848-1888.  

Завтра народи Австрії обходять велике свято — ювилей 40-лїтного панованя Цісаря Франц-Іосифа І. 

 

Археологично-библіографична вистава Ставропигійского Института доповнилась в сих днях дуже цінними старинностями. Ітак надіслано на виставу з Тилича, дек. мушиньского, старинні образи, походячі що найпізнїйше з XIV віку, а може бути, що ще з раншого часу; на виставі можна оглядати митрополичу митру т. зв. сучавску і многі старинні, артистично виконані инсигнії владичі, многі окази рускої старини, переховані в Народнім Домі у Львові, та археологичні монети, надіслані о. Лаврецким з Залукви, найдені ним в околици старинного Галича. 

Д-ра Стефана Смаля Стоцкого затвердило министерство просвіти сталим професором черновецкого университету. 

"Boże coś Polskę" подложив якійсь дотепний польскій патріот-композитор під ноту австрійского гимну. Поляки підхопили се і можна вже було денеде почути ту композицію. Власть, як довідуємось, стараєся тому запобігти. 

Злоги в трамваю. Передвчора вечером всїли три селянки до трамваю коло касарнї Фердинанда і заки ще виїхали до улиці Сапіги, вже прибільшилось их товариство, бо одна з них породила дитину. Коли закликано полиціянта, щоби відвіз матїр до шпиталю, не хотїла она на се пристати, лише взявши дитину в подолок, забралась пішки разом з матерею і сестрою домів. От се зелїзне здоровлє! 

 

Святочне. 

У всїх школах галицких нема нинї науки шкільної по причинї ювилею цісарского а після розпорядженя министра Гавча. 

В честь ювилею цісарского порїшила рада повітова в Городку основати Фондацію для підпомоги дїтей, ходячих до шкіл народних в повітї городецкім, і на сю ціль має вкладати що року по 200 зр. аж до укінченя своєї каденції. — Бр. Гирш зложив вже суму 12 миліонів франків в честь ювилею на основанє і підпомогу жидівских шкіл промислових в Галичинї. — Краківска каса щаднича порїшила дати 50.000 зр. на будову музею промислового в Кракові і 15.000 зр. на викупно найнизших фантів заставлених в єї ломбардї, а именно одежу від 1 до 3 зр. і звернути єї тим, що заставили. 

Народні учителї кіцманьского повіту виставили у Кіцмани власним коштом величезний обелиск в память цісарского ювилею з рускою і нїмецкою написею. Відкритє і посвященє сего памятника відбудеся завтра.  

 

Телеграми. 

Відень 1 грудня. Є. Вел. цісар виїхав вчера до Мирамаре. 

Париж 1 грудня. Комисія буджетова ухвалила буджет войсковий на 1889 р. в сумі 125 мил. франків. 

Занзибар 1 грудня. Адмирали нїмецкої і англійскої фльоти видали проклямацію о розпочатю бльокади. Всхідно-африканьске товариство жадає від султана Занзибару 170.000 рупій (майже тількож зр.) відшкодованя. 

Мадрид 1 грудня. Саґаста заповів в кортезах закон о загальнім голосованю. 

Софія 1. грудня. Рашид-бей именований комисарем Порти для Болларії. Факт сей не уважають тут однакож заповідженєм признаня кн. Фердинанда лиш полїпшенєм відносин між Туреччиною а Болгарією. Рашид зробив визиту князеви і министрам. 

 

(»Дѣло« ч.258) 

* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *  
 

 

04.12.1888 Второк 

 

Сварня між союзниками. 

На сонци тридержавного союза (Австрії, Нїмеччини і Италії) почали остатним часом показуватись пятна. Полудневий союзник Австрії, на око сидить тихо і офиціяльно заявляв для неї як найбільшу симпатію, але "ирредента", що розсїлася в полудневім Тироли та в австрійских провинціях над Адріатиком, не перестає воювати давним своїм способом против Австрії і де може, стараєся заявити свою ненависть до "ярма австрійского", під котрим нїби-то стогне италійскій нарід в Австрії. Так поступають ирредентистичні товариства, як "Pro patria", товариства гимнастичні, "комитет екзекутивний для юльских Альп" і другі. Добру нагоду до такої демонстрації подала їм недавно нїмецка ескадра, що гостила на австрійских водах. Ирредентисти вислали до контр-адмирала нїмецкої фльоти кілька письм, в котрих звинялися, що не можуть витати приятелїв і союзників Италії так, як годиться, бо стогнуть тепер під "австрійским ярмом". Ба "екзекутивний комитет для юльских Альп" видав до нїмецкої ескадри привітну відозву, в котрій просто каже: "В борбї і війнї стоїмо ми против... До радістного оклику Риму і Неаполя прилучався також і Трієст, пересвідчений, що Италія і Нїмеччина, скріпившися в своїй дружбї, признають наші національні права і лагодять наше сполученє з великою италійскою отчиною". Слова се аж надто ясні. А звістна рїч, що ирредента в Австрії не єсть виключно домашним продуктом, а мав своє жерело по-за границями нашої держави. При тім треба ще й то примітити, що Италіянці в приморских провинціях ведуть борбу не лише против самої держави, але ще може завзятїйше виступають проти полудневих Славян, з котрими жиють на одній і тій самій земли. 

Так то представляєся нєофиціяльно союзник Австрії в полудня. Не лїпше виглядає також неофиціяльний союзник Австро-Угорщини з півночи. Сварня, яку розпочали недавно тому газети з-над Шпреї з австрійскою прасою віденьскою і пештоньскою, показала і відворотну сторону медалю, тілько-ж що тут справа ще більше скомпликована, більше запутана, а жерело єї ще мутнїйше. І тут входять в гру Славяне, ба як тепер показуєся, суть головною причиною, за-для котрої настала завзята сварка газет, котра мимо офиціяльних відзивів все ще не притихла. О що отже ходило в сїй борбї, котрої поодинокі фази ми на иншім місци нотували? Не о що иншого як лиш о то, щоби було так, як сказано в пословици: "скачи враже, як пан каже". Коли "Voss. Ztg." стала доказувати, що политика гр. Таффого стоїть в суперечности з политикою гр. Кальнокого і коли розпочалась полемика "Pester Lloyd-a", запримітила ческа "Politik" — здаєсь, зовсїм справедливо, — що статья в "Voss. Ztg." коли не вийшла таки з нїмецких опозиційних кругів віденьских, то певно була ними инспирована. Північному союзникови треба було конче вказати на то, що Славяне в Австрії беруть страшно верх, треба було єгоo візвати на поміч, бо инакше Нїмці в Австрії пропадуть. До того дав добру нагоду "Schwarzgelb", виступаючи дуже остро против Прус нїби то в оборонї Австрії. і дивна рїч! Ті самі газети, котрі доказували, що з-поміж стрічок "Schwarzgelb-a" пробивався заграничне золото, — котрі доказували, що видавець "Schwarzgelb-a" (буковиньскій жид Бресниц) єсть кореспондентом "Варшавского Дневника", — не обмежились лише на тім, щоби виступити против сеї газети, але старались втягнути до своєї сварнї ще і особи стоячі близько престола. Так "Kreuzztg." одержала була письмо в Відня, в котрім сказано, що францускій банкир (Гирш) зумів припомочи двох поетів, жидів-вихрестів, так вплинути у Відни на одну високу особу, що настроїв єї дуже прихильно для Франції а зовсїм ворожо против Нїмеччини. Лондоньскій "Standard" донїс був знов, що межи гр. Таффе а кн. Райсом настало якесь непорозумінє. З сего скористали нїмецкі газети і знов ударили на политику гр. Таффого, доказуючи, що через него росте в Австрії сильно партія противна австро-нїмецкому союзови. 

До сеї борби вмішалася півурядова віденьска праса і рїч стала трохи розяснятися. "Fremdenblatt" пояснив насамперед, длячого віденьска праса не виступила против "Schwarzgelb-a", і сказав, що длячого бо газета ся була сконфискована, праса віденьска мусїла отже з оглядів прасово-законних мовчати. Наконець "Pol. Соrr." почала в инспированім з Берлина письмі, таке вельми характеристичне поясненє рїчи: 

"Треба насамперед сконстатувати — пише "Pol. Corr." — що в добрих відносинах межи берлиньским а віденьским правительством не настала нї найменша зміна і в Берлинї пересвідчені, що відносини ті анї не стали анї не стануть холоднїйшими. Союз обох держав не основуєсь на чувствах, котрі дуже легко зміняються, але на спільних интересах. В поодиноких справах може бути між обома державами якійсь антагонизм, але навіть і такого непорозуміня; котре впрочїм не мало-би великого значїня, нема між обома правительствами. Також і то, що пишуть газети о якімсь непорозуміню між гр. Таффе а нїмецким послом у Відни, кн. Райсом, єсть чистою видумкою. Тілько-ж до сего треба додати, що по-при відносини правительства до правительства, суть ще відносини великих мас до себе, а они хоч і не мають безпосередної участи в политичній акції, мають все таки значїнє, з котрим кождий оглядний мусить числитися. Отже що-до відносин тих мас, то треба признати, що прилюдна гадка в Нїмеччинї в послїдних часах з якимсь невдоволенєм слїдить за тим, що дїєся в Австрії і добачує, що там ведеся з великою силою формальний похід против Нїмців. То невдоволенє, котрого не в силї сконтролювати нїяке правительство, пробиваєся нераз також в часописях, часом в дуже нетактовний спосіб, котрий не сподобався і тутешним (берлиньским) кругам міродайним. Що Нїмеччина дуже интересуєся нїмецким елементом в Австрії, се рїч зовсїм природна; дивно виглядало-би, коли-б дїялося противно. Однакож в голов голосах нїмецкої праси, котра звернула на себе у Відни увагу, годї добачувати що-небудь инше як тілько симпатії нїмецкого народу для судьби Нїмців в Австрії. 

Наконець треба тут ще і то примітити, що у Відни можуть рїч лїпше осудити, як в Берлинї. Кажуть именно, що в однім крузї в Австрії, котрий якось нїколи не міг погодитися з австро-нїмецким союзом і готов би ще нинї приступити скорше до союза з Россиєю і Францією, як вязатися з Нїмеччиною, — що в тім крузї проявляються змаганя: піднести обговорюванє австрійских відносин в нїмецких газетах до чогось дуже важного, до погляду нїмецкого правительства, щоби тим викликати роздор між Нїмеччиною а Австрією. Можна сподїватися, що таке підриванє не принесе нїякої шкоди, скоро єго спостережеся..." 

Характеристична рїч, що навіть инспирована з Берлина "Politische Correspondenz" згадує про невдоволенє "мас"... 

 

(»Дѣло« ч.259) 

* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *  
 

 

05.12.1888 Середа 

 

Перегляд политичний. 

Посол Жиллі, що недавно тому оголосив письма, котрі мали скомпромитувати многих членів францускої комисії буджетової, наробив собі немало клопоту. Зачіплені виточали єму аж шість процесів а запізвали єго перед суд в шість різних місцевостях. Жиллі подав прошенє, щоби єму вільно було станути перед суд присяжних в Парижи і відповідати нараз за всї шїсть процесів. Він має надїю, що парискій суд присяжних буде для него ласкавійшій а відтак і не мав-би тілько коштів, як наколи-б мусїв ставати перед кождим судом окремо. 

В италійскім кабинетї заноситься на кризу. В парляментї показалася велика опозиція против підвисшеня доходів з солиа Криспи готов вже або взяти назад предложенє правительства або спонукати министра Маліяніого до уступленя. Наслїдником Маліяніого був-би або сенатор Перацці або пос. Джолитті а єсть надїя, що колиб Маліяні уступив, то парлямент пристав-би на жаданя правительства. 

В кругах италійских политиків і урядників запанувало велике невдоволенє з того, що россійске правительство оставляє посаду россійского посла при Квириналї вже через кілька місяців не обсадженою а рівночасно навязує дипломатичні відносини з Ватиканом. Италійске правительство добачує в тім вороже поступованє против тридержавного союза. Крім того здаєся ще що переговори з Ватиканом доведуть до доброго кінця, бо вже тепер говорить, що канцлер россійского посольства в Лондонї, Бутенев, має бути именований послом при Ватиканї. В такім случаю вернув-би Извольскій, котрий веде тепер переговори з Ватиканом, на свою давну посаду в Вашинґтонї. 

В понедїлок розпочалися в Сербії нові правибори. Кажуть, що король помилував всїх тих радикальних агитаторів, що допустилися всїляких надужить при послїдних уневажнених виборах з виїмкою лиш тих, що допустилися убійств і рабунку. Завтра має розпочатися повне засїданє комисії для зміни конституції. 

До "Corr. de l' Est" доносять, що король Милан забезпечив собї в проєктї нової конституції повне право наслїдства і висказався також в справі нового одруженя. Король обїцяв отже торжественно більше не женитися, а кн. Александра Обреновича, свого сина, признав одиноким своїм законним наслїдником. 

 

(»Дѣло« ч.260) 

* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *  
 

 

06.12.1888 Четвер 

 

Дїяльність найвисшого трибуналу судового в р. 1887. На 14.702 справоздань і подань було з Галичини 4966, а именно 2583 з Галичини всхідної а 2383 з західної. На 3740 процесів цивильних, порїшених в трибуналї, припадає на округ судовий львівскій 423 а 542 на округ краківскій. Оречень провизоріяльних видано в загалї 1544, на Галичину з того приходить 854 (Львів 445, Краків 409). Відкликів в справах спірних порїшено 4026 (Львів 186, Краків 582). Решта справоздань і зажалень відносилась до справ карних. З загального числа сего виказу найвисшого трибуналу припадає одна трета часть справ на нашу бідну Галичину. 

Стацію телеграфичну отворено 1 н. от. грудня в Каньчузї з обмеженою службою дневною. 

 

Перед трибуналом львівскім. 

Перед трибуналом львівскім ставав перед кількома днями Валерій Кочай, котрий прибравши собі прозвища: Новачиньскій, Совиньскій, гр. Морскій і много инших, волочився по Галичинї та видурював гроші. В своїй вандрівці попавсь він кілька разів до Иванової хати. Коли остатним разом видістався з вязниці в Тернополи, зайшов Кочай піхотою аж до Городка і тут надав слїдуючій телеграм: "До канцелярії нотаря Вольского у Львові. Єсмь в дорозї, не стало менї гроша, прошу отця прислати менї телеграфично 200 зр. до готелю Герштока; вижидаю, коли-б не було вітця, то прошу о се єго заступника; коли поверну, відішлю. Франц Вольскій". І справдї телеграм не застав дома нотаря Вольского а єго заступник п. В. Маєр, котрому якось все те видалось підозрїлим, зателеграфовав до Бережан, де проживав п. Франц Вольскій і поспитав, де він тепер проживає. З Бережан відповїли, що Фр. Вольскій нїгде не виїздив з Бережан. П. Маєр вибрався зараз до Городка, щоби пізнатись з тим дотепним підшиванцем і там довідався, що сей чоловік сидить вже в вязници. Сталося се все случайно; коли фальшивий Вольскій, вижидаючій нетерпеливо грошей, явився в урядї телеграфичнім і питався, чи гроші надійшли, був там п. Іос. Свитальскій, котрий лично знав цілу родину Вольских. Трибунал львівскій засудив Кочая за обманьство на 18 місяців тяжкої вязниці а відтак має мати нагляд над ним полиція. 

 

Телеграми. 

Відень 6. грудня. Министер Дунаєвскій відповідав на интерпеляцію Барайтера в справі підвисшеня ціни тютюну і цигар і сказав, що нема нїякого закона, котрий-би правительству того не дозволяв. Консумція тих сорт, що подорожіли, завсїм не зменшилася. 

Відень 6. грудня. Мин. Шенборн заявив в комисії, що незадовго буде предложене поступованє цивильне. — Є. Вел. цісар одержав від папи по причинї свого ювилею прекрасний образ мозаїковий в дарунку. 

Берлин 6 грудня. Цісар Вильгельм маєся вже лїпше і виїзджав вчера на прохід. Експедиція Висманна до Судану буде до трох недїль готова. Сам кн. Бисмарк дуже єї підпирає а Висманн має сими днями виїхати до Фридрихсруге. 

Білград 6 грудня. Правибори відбулися зовсїм спокійно. Радикали узискали знов значну більшість. Найменше правиборців вибрано з партії поступової. 

Петерсбург 6 грудня. Справа болгарска починає знов займати тутешні круги. "Нов. Время" доказує, що справа болгарска мусить конче бути залагоджена, а що Россія єсть тепер ще для сеї справи рівнодушна, то не доказ, що она вже відреклася Болгарії. 

 

(»Дѣло« ч.261) 

* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *  
 

 

07.12.1888 Пятниця 

 

На будову церкви в Хотїни, пов. калуского, дозволило намістництво рескриптом з 3 падолиста с. р. до ч. 11799, збирати добровільні жертви в повітах: станиславівскім, богородчаньскім, бучацкім, бережаньскім, рогатиньскім, тернопільскім, долиньскім, стрийскім і підгаєцкім. Церковний комитет дістав 100 зр. підпомоги від цісаря, а тепер просить уклінно Всч уряди парохіяльні і парохіян з згаданих повітів, щоби зволили причинитися жертвами добровільними до будови сеї церкви на руки коллектантів, котрі вже вскорї загостять в ті сторони. 

200 челядників шевских не має роботи у Львові. Майстри виповіли їм роботу, бо і при зменшеню сил робучих в своїх робітнях не можуть видержати конкуренції з фабричними виробами п. Френкля з Модлинґа. Челядники були у президента міста, котрий їм дав 50 зр. підпомоги та прирїк їм дати роботу при дорогах міских. В суботу сходяться челядники на віче в ратуши. — Як ми доносили, магистрат краківскій не видав карти промислової для п. Френкля і тому торговлю фабричної обуви не можна було отворити в Кракові. Тепер знесло намістництво се зарядженє краківского магистрату і в Кракові не стане певно так само роботи для шевців, як і у Львові. 

На загальних зборах акціонарів зелїзниці львівско-белзецкої ухвалено вчера у Відни будову трамваю парового з Клепарова до Львова, та до всїх двірців зелїзничих у Львові і до Винник. Рада управляюча зелїзниці зістала цілком уповноміцнена дїлати в тім напрямі. 

 

В школї заведеня карного для мужчин у Львові (в т. зв. Бриґидках) відбудуться дня 13 і 14 с. м. о год. 9-тій перед полуднем річні испити, а именно в четвер, дня 13, в II. і III. клясї а в пятницю, дня 14, в І. клясї. Перед испитом, дня 13, відправиться в заведеню о год. ½ 9-тої тиха служба Божа в присутности всїх вязнїв, ходячих до школи; в часї богослуженя відбудуться продукції тих вязнїв, що вчилися музики вокальної і инструментальної. 

Етнографичний склад австро-угорскої армії. Полків піших єсть в Австро-Угорщинї 102; з числа того складаєсь 52 полків з одної народности. Полків чисто славяньских єсть 32, мадярских 9, нїмецких 8 а румуньских 3. Славяньскі полки по своїм народностям дїляться так: 8 полків складаєсь з Русинів (нр. 9, 15, 55, 58, 77, 85, 89, і 95), 4 з Поляків (нр. 13, 20, 40 і 57), 6 з Чехів, 3 з Сербів, 2 з Хорватів і 1 з Словаків. Дальше складаєсь 8 полків з двох славяньских народів, а именно 4 полки з Русинів і Поляків (нр. 10, 30, 45 і 90), 2 з Сербів і Хорватів, 2 з Чехів і Словаків та Поляків. Крім того Славяне перемішані з другими народностями в 34 полках. Взагалї служить в пішім войску підчас мира: 45.478 Чехів і Словаків, 18.557 Русинів, 10.678 Поляків, 7.901 Словінців, 20.671 Сербів і Хорватів, 97.753 Нїмців, 46.216 Мадярів, 11.281 Румунів і 31.169 Италійців. 

 

Телеграми. 

Відень 7. грудня. Палата послів удобрила вибір посла Ковальского, а відтак приступила до нарад над законом войсковим. — "Pol. Corr." доносить, що гр. Шувалов їздив до Петербурга і конферував там в справі перешкоди, яку роблять в Берлинї для россійскої позички. 

Париж 7. грудня Палата послів постановила видати Вильсона судови. 

Берлин 7 грудня. Правительство предложило проєкт закона о забезпеченю робітників на старість і нездібність до роботи. — Банк державний піднїс за-для россійскої позички дисконт, що викликало на биржи значне обниженє паперів. 

Петербург 7 грудня. Цар надав министрови просвіти, Деліянову, при нагодї єго 50-лїтного ювилею титул графа. 

Рим 7 грудня. Папа приймав Изволского, котрий вручив єму власноручне письмо царя. — Палата відкинула проект підвисшеня ціни соли на ціли войскові. 

 

(»Дѣло« ч.262) 

* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *  
 

 

08.12.1888 Субота 

 

Час зірвати з Голуховщиною!  

Не раз, не два указували ми в "Дѣлі", що головним жерелом межинародних роздорів в Галичинї, як і в других краях коронних, єсть оскорблюванє прав національних, гарантованих кождому народови основними і державними законами.  

 

Цісарску санкцію одержали рїшеня галицкого сойму, котрим дозволено побирати мито у всхідній Галичинї: 1) громадї разом з двором в Зарваници від мосту на рїці Стрипі; 2) громадї разом з двором в Глухові від мосту на Солокії; 3) громадї і дворови в Соколові від мосту на Стрипі; 4) громадї в Гориглядах від перевозу на Днїстрї; 5) раді повітовій в Перемишлянах на повітовій дорозї перемишляньско-свирскій; б) радї повітовій в Коломиї на повітовій дорозї Коломия-Печенижин; 7) парохії в Лежайску від перевозу на Сянї. 

Секретар державний покараний тїлесно. П. Марко Драгович, секретар министерства просвіти в Чорногорї, якось не надто честний і вірний урядник, украв — як доносить "Глас Црногорца" з архиву министерства важні акти і попродав їх. В крадежи помочним було єму і се, що архивом єсть стара, спорохнавіла деревляна скриня, з попсованим замком, до котрої кождий може добратися. Та потерпів п. секретар за свій злочин, бо "велики суд", найвисшій трибунал, засудив єго на пять лїт тяжкої вязниці і кару тїлесну. Після "Гласу" вже відбулось покаранє п. секретаря, бо в присутности князя Никити вичислили єму ту тїлесну кaру. 

 

Славяньске товариство имени Миклосича. Під таким именем має завязатись у Львові нове товариство академичне і в тій ціли мають відбутись завтра, с. є. в недїлю в III. сали университету о 4 год. з полудня збори академиків як Русинів так і Поляків. Се нове товариство мало-би ширшій обєм дїланя як тамторічний "Кружок славяньскій". Товариства такі истнують від давна в Празї, Грацу і Відни, а тим більша задача вижидає се товариство у Львові, де на поли спільного пізнаня між Русинами і Поляками так мало доси робилося. "Кружок славяньскій", що так гарно торік процвітав, не міг довше истнувати за-для зарядженя львівскої полиції і сенату университетского, тому повстала гадка основати нове товариство. 

Зміст ч. 2 "Правди": Львів 15 (27) падолиста 1888. — Сучасне становище Русинів. — Славяньским гостям, X—л. — Народні болячки а урядові плястри на Українї. — Вісті: С Чернигівщини, с Катеринослава, з Станїславова. — Критика: Історичні байки п. Маріяна Дубецького, П-с-к. —- Перегляд полїтичний. — Собаки, поезія В-й. — На прощанє до друга Славянина, поезія Чміля. — На вічну память Котляревському (лист до Редактора "Правди") Журавеля. — Молодий вік Осипа Федьковича, Ів. Франка. — Народне жидівське письменство в Россії, Уманця. Библїографічнї звістки, Гр. — Ш. — Від видавництва. Лист до Редактора "Правди". — Степан Качала, посмертна згадка. — Пропащі, повість. — На окладинках: Переписка Редакції і Адмінїстрації, та Від видавництва. 

 

Телеграми. 

Берлин 8 грудня. Справа африканьска сталась для Нїмеччини пекучою. Вісти з Занзибару доносять, що ворохобня против Нїмців збільшаєся. Нинї має бути роздана біла книга в справі африканьскій. 

Петербург 8 грудня. Знесенє царем т. зв. комисії жидівскої під проводом гр. Палена, має стояти в звязи з россійскою позичкою. — Вишнеградскій приказав витягнути з обігу 15 мил. рублїв, котрі мають покритє в золотї. 

Брукселя 8 грудня. В наслїдок частих атентатів динамитових запанував в цілій Бельгії великій переполох. Арештовано предсїдателя конгресу соціялистів в Шательроа і кількох проводирів робітників. 

Мадрид 8 грудня. Министер війни подався до димисії; здаєсь, що прийде до зміни цілого кабинету. 

Букарешт 8 грудня. Новий кабинет заманифестувався вже тим, що знїс визу паспортову для приїзжих з Россії і застановив укрїпленє Букарешту. 

 

(»Дѣло« ч.263) 

* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *  
 

 

10.12.1888 Понеділок 

 

"Гуцульска Спілка промислова в Коломиї" отворить в сїчни слїдуючого року свій склад виробів гуцульских в каменици о. Софр. Левицкого з Рунгур, котрий ведений патріотичним чувством і хотячи прийти в поміч молодому товариству, відступив під користними условіями торговлю побіч "Народної Торговлї". На складї будують на разї вироби деревляні і вовняні а відтак прийдуть і всї инші. Таким отже способом увійде в житє нова наша институція економична, котру весь рускій загал всїми силами повинен підпомагати за-для єї великих задач. 

О крадїж риб в Днїстрї обжаловали властителї села Горигляди, пов. товмацкого, тамошних селян і дня 1 с. м. відбулась росправа в тій справѣ в повѣтовім судї в Товмачи. Властителї опирали своє право на ореченю суду станиславівского з р. 1873, признаючім їм виключне право риболовлї, а селяне заявили, що они як перед тим так і тепер все ловлять риби ба навіть продають їх до двора. Так роблять і по инших селах по-над Днїстром і нїхто не має виключного права риболовлї. Авскультант п. Вєржбицкій засудив всїх селян по одному дневи вязниці, а в поводах свого засуду орїк, що истнованє права риболовлї мусить бути доказане осібним титулом і фактичним виконуванєм риболовлї. Се право доказали властителї Горигляд ореченєм станиславівского суду а селяне не набули ще засїдженя сего права, та зі взгляду, що закон мусять хоронити риби в краєвих рїках перед винищенєм, тому уважаєсь тих селян за диких рибарїв. Селяне зголосили відклик. 

 

Вилїзло шило з мішка. 

Вже то давно знана исторія, що Поляки братаються з Мадярами, Турками і тим подібними народами, хотяй попри се і величаються перворядними Славянами як що-до патріотизму так і любови старої "Слави", але коли прийде заявити ті виголошені пусті слова дїлом, тогдї можна бути певним, що Поляка нїгде не доглянеш. Не дотичить се лише старої генерації наших галицких Поляків, те саме доглянути можна і у молодших. Такі гадки найшли вчера на зборах академиків, що завязати мали "Товариство славяньске им. Миклосича." В відозві комитету сего Товариства скликувались на збори ті академики, що чують потребу такого товариства і хотять приступити до него. В ІІІ. сали университету яви лось над 100 академиків і всї радувались, що преці найшлось на кількасот академиків Поляків, бодай з пятьдесять здорово мислячих. З професорів явились: ректор д-р Пентак і д-р Калина, протектор бувшого "Кружка славяньского." З полиції прийшов комисар Котовскій. Збори отворив промовою академик Сербин Радован Кошутич, по польски і руски, і зазначивши коротким начерком національнйі змаганя в Европі від часу революції францускої, закінчив цитатом з Шевченка "щоб усї Славяне..." та зазивом до Поляків, щоб покинули стереотипний а пустий оклик "koсhajmy się" а замість того, най приняли-би "poznajmy się", бо лиш там можна щиро любитися, де добре взаїмно пізнаються. Зібрані з одушевленєм приняли сю промову і одноголосно вибрали Р. Кошутича головою сих зборів а Русина Охримовича секретарем. Мали слїдувати відчитанє і дискусія над провизоричними статутами Товариства. Втім забирає голос ректор д-р Пентак і радить, щоби перше розпочати генеральну дискусію, чи таке товариство єсть конче потрїбним. Сі слова подїлали мов ток електричний. Почали говорити академики Поляки і кождий зазначував, що лїпше полишитись в давнім "Кружку славяньскім" під материньскою опікою "Czyteln-ї", чим віддїлятись і заявляти якісь сепаратистичні змаганя. Не помогли заявленя Русинів, що тут ходить лише о се, щоби спільно Русини і Поляки могли віддаватись науковим студіям, а се неможливе після розпорядженя полиції в давнім "Кружку" при читальни. Почавсь гамір і крик з сторони молодих шовинистів, так що голова зборів Кошутич мусїв замкнути збори і завізвати лише тих, щоби вписалися участниками зборів, що хотять приступити до нового товариства. Вписалося сорок членів, в третій части Русини і тепер почались обради над поодинокими параграфами статутів. В своїй загорїлости відзивались деякі впрост до комисаря, щоби розвязав збори, а один академик Б. заявив навіть, що не треба товариства, де студіовали би поезію і байки (sic!) славяньскі, бо радше треба заниматись біологією, соціологією, Морґаном, Енґельсом і т. п. Коли опорожнилась саля від непрошених гостей, наради відбувались спокійно і ухвалено статути. Можна було добачити також якусь неохоту до нового товариства і з сторони ректорату университетского. 

 

Телеграми. 

Прага 10. грудня. Вчера рано вручила Ригерови депутація народний подарунок в сумі 100.000 а вечером зроблено ювилатови в народнім театрї величаву овацію. 

Рим 10. грудня. Комисія войскова приняла одноголосно предложенє правительства. 

Мадрид 10. грудня. Ціле министерство подалося до димисії. Королева регентка припоручила Саґастї зложити новий кабинет. — До нового кабинету війде ймовірно Чінчілля яко министер війни, Канадехас яко министер для справ внутрїшних і Арфихо для справ заграничних. 

 

(»Дѣло« ч.264) 

* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *  
 

 

11.12.1888 

 

Артист Матейко приїздить нинї вечером до Львована запросини проф. д-ра Ис. Шараневича, щоб оглянути археологичну виставу Институту Ставропигійского, головно галерію икон церковних. В середу удасться Матейко на виставу. Через весь час пробуваня у Львові буде Матейко гостем Впреосв. митрополита Сильвестра, — "Сzas" доносить, що маляря Матейка супроводити будуть єго доньки, котрі журячись о здоровлє свого отця, не хотять єго самого полишити в тій подорожи. При виставі археологичній устроєно робітню для Матейка на случай, єсли-би хотїв скопіовати дещо з виставлених предметів. — Як довідуємось, Матейко пробуде у Львові кілька днїв, а в честь єго будуть дані пири: у Впреосв. митрополита Сильвестра, в Институтї Ставропигійскім і у намістника. 

Про зневаженє королевої Бельгії на улици в Бруксели такі доносять близші вісти: "В одній дїльници міста відбувалися зборы робітників під голим небом. По промовах удалося ціле товариство в числї кількох сот людей до осередку міста. Передом один робітник нїс революційну червону хоругов, а ціла громада при музиці співала карманьолю і марсилянку. Супротив походу надїхала королева, котра що дня виїздить на переїздку. Ледви товариство робітниче побачило королеву, як она надїздить і сама править кіньми, почало зараз кричати, сичати і свистати. Полиція не могла нїчо порадити. Королева, дуже змішана і стревожена, зараз завернула конї і чим скорше погнала до палати." 

У Франції збудовано після пляну п. Зеде, директора варштатів корабельних, підводний корабель, котрий може погрузитись у воду і пробути так кілька годин. Цілий механизм корабля порушає машина електрична. Дотепер знані кораблї підводні порушались при помочи машини парової, тому мусїла все якась часть комина виставати понад воду. В новім корабли підводнім находиться згущений воздух, тому кілька людей без нїякої небезпечности утрати житя видержать кілька годин під водою. Перші проби з тим кораблем повелись знаменито і коли покажеся се винайденє практичним, то з тревогою повинні глядїти на него держави, що побудовали дорогі панцирні пароходи. Бо що-ж легшого, як підплисти сему підводному кораблеви під панцирний парохід, причїпити у споду набій динамитовий і відтак єго запалити. Се все сталось-би так, що нїхто нї зміркував-би. Новий сей корабель названо "Gymnote" і Французи можуть погордитись сим новим винайденєм. Писатель Верне, що в своих фантастично-наукових оповіданях виписав твір "Двацять тисячів миль під водою", може побачити, що люде доходять в дїйстности до єго вигадок, бо, як кажуть, сей підводний корабель побудований в головних чертах післа Вернівского "Навтіліюса". 

 

Промова руска Радована Кошутича при отвореню зборів "Товариства славяньского им. Миклосича" 

"Товариші! Се поступованє наше зробить справдї добре вражїнє у людей просвічених, але найдуться і такі, що начнуть показувати на нас пальцем та з погордою зватимуть нас панславистами. Тому з гори тим всїм панам заявляємо, що принимаємо се имя о стілько на себе, о скілько єго принимають катедри славяньскої филології при австрійских университетах у Відни, Грацу, Празї, Львові. Єсли-б було зборонено слїдити исторію культури Славян, то всїх людей, що дїлають в тім напрямі, прогнано-би з краю, а єсли-б се знов було чимсь непотрїбним для науки, то Є. В. цісар не именував-би професорів для катедри славяньскої филології. А тому, що правительство творить згадані катедри, признає оно працю над культурою, исторією, язиком і литературою за рїч потрїбну і необходиму і тому, товаришї, надїємся не лише апробати нашого поступованя, але і підпомоги найвисших кругів. Єсли-ж нас хто в тім змислї назве панславистами, приймемо се имя яко почесть, бо по нашій сторонї стоїть наука, катедри славистики университетів австрійских і правительство; єсли же схоче хто нас, так именуючи, обкинути грязею политичних инсинуацій, то повідаємо ему, що наше лице єсть надто чистим і світлим, щоб єго могло покаляти болото клевети — оно впаде на лице того, що єго кинув. Мало нас єсть, початок тяжкій, але не лякаймося, братя! Наше поступованє буде отверте, бо ми не маємо нїяких злих намірень, і начнїм горячо роботу культурну, як молоді люде, котрі готові все посвятити, щоб добитись своїх идей. Не грозить нам, товариші, погибель від меча, як Славянам на Балканї, але погибель культурна. Познакомімся, працюймо над собою, поважаючи взаїмно святости народні, щоби Славянщина зрівналася з культурою инших народів і мов луч цивилизації спільно пішла з нею, котра в противнім случаю погубить нас. Витаю вас ще раз товариші! В имя культурного пізнаня на ниві славяньскій, мов ті каменярї, други молоді, сміло вперед!" 

 

Телеграми. 

Відень 11. грудня. Посол Казимир Грохольскій помер вчера в Аббації. — В палатї послів велася нинї дальша дебата над законом войсковим. 

Берлин 11 грудня. Газета урядова оголосила телеграму цісаря Вильгельма II. до цісаря австрійского при нагодї єго торжества ювилейного, в котрій нїмецкій цісар дякує між иншим за щиру дружбу і желає цісареви австрійскому многих ще лїт для добра народу і удержаня мира. Цісар Франц Іосиф відповідаючи на телеграму висказав надїю, що непохитна дружба обох монархів забезпечить мир державам. 

Париж 11. грудня. Палата послів ухвалила буджет 383 голосами против 115. 

Мадрид 11 грудня. Кабинет новий вже зложений; Саґаста президентом, Чинчиґоля министром війни, Веґа Армихо министром для справ внутрїшних, Ґонцалес финанси. 

 

(»Дѣло« ч.265) 

 

Listy z kraju. 

Śniatyn 7. grudnia. (Czytelnia. Nadużycia targowe i sanitarne). Przed kilkoma tygodniami umieszczono w jednem z pism lwowskich szlachetną denuncjację na tutejsze ludowe czytelnie, ale rzecz to wcale nie ciekawa, i świadczy tylko o dobrym humorze korespondenta, który zdaje się chciał troszkę nastraszyć kogoś widmem urojonem. Tutejsza ruska, mieszczańska czytelnia urządza dość często muzykalno-deklamacyjne wieczorki, na których produkuje się mieszczański mięszany chór, a i inne punkty programów wykonywane bywają zwykle przez samych mieszczan, a są to lndzie bardzo spokojni. 

Według ustawy budowlanej domy w śródmieściu leżące, mają być kryte blachą. W istocie obowiązuje to zwykłych śmiertelników śniatyńskich — ze szczęśliwymi jednak, których Bóg większym obdarzył sprytem, rzecz ma się nieco inaczej. I tak jeden z tych szczęśliwców pokrył dach swego domu, niedaleko nowej cerkwi, prawie w rynku stojącego już do połowy gontami, gdy w tem jeden z nieprzewidzianych malkontentów w radzie gminnej interpeluje, jak coś podobnego może mieć miejsce. Postawiono więc policjanta kolo owego domu na straży z poleceniem, ażeby do dalszego pobijania gontami nie dopuścił. W jaki sposób dzielny len stróż bezpieczeństwa publicznego spełniał swój obowiązek, dowodem fakt, że wieczorem tego samego dnia dach byt już całkowicie pokryty gontami, a burmistrz oświadczył: "fakt dokonany — teraz trudno dach zrywać". — Jadącego w dzień targowy z Zabłotowa do Śniatyna, zdziwią niemało, co robi mnóstwo handlarzy plci obojej rozstawionych przynajmniej na 3 kilometry przed Śniatynem z koszami po obu stronach gościńca. Są to handlujący jajami, którzy napadają na idących na targ, i nieraz prawie silą, mocą wyrywają je babom z rak. Tuż przy drodze leżą całe stosy jaj, a każdy nieostrożny zwrot wozu może narobić jajecznicy, i w dalszym ciągu zaprowadzić furmana przed groźny trybunal targowy. Przekupnie ci urządzili sobie prawie w mieście na wygonie jeneralny skład jaj, a zepsute wyrzucają bez skrupułów na tłokę, tuż kolo studni. Trzeba sobie przedstawić co za fetor rozchodzi się stąd po mieście, i dlategoto ze Śniatyna prawie nie wyłażą rózne epidemie. Władza miejska nie czyni temu żadnych przeszkód, bo niejaki Słark stoi na straży "swobód nadużycia i samowoli". 

 

(»Kurjer Lwowski«) 

* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *  
 

 

12.12.1888 Середа 

 

Церков в Ляшках мурованих в пов. староміскім, котру хотять відобрати для себе тамошні латинники і в тій ціли подали петицію до ради державної, приналежить від р. 1796 до Русинів. В приходскім инвентари записано, що се була замкова каплиця (Sсhłosskapelle), котру намістництво на просьбу двора віддало Русинам. За церков одержав двір 100 зр. від громади і можна догадатись, що та каплиця мусила находитись в дуже нужденнім станї. Говорять також, що тогдїшний дїдич хотїв єї розібрати, єсли б була єї не купила громада. Каплицю побудовали Мнишки для латинників і надали поле в дотацію латиньскому священикови. Се поле уживає тепер рускій священик а се на основі акту даровизни. Говорять також, що камінь, звезений громадою на будову нової церкви, забрав собї двір за ту деревляну каплицю. Від р. 1857 заходяться латиники відобрати для себе сю церков і подають просьби до властей в тій справі. В табулї записано, що та каплиця належить до гр. кат. парохії. 

Институт св. О. Николая у Львові складає щиру подяку всїм тим Вп. Добродїям, що зволили подарити книжки до библіотеки институтскої, а именно: О. Партицкому за 97 книжок, Тов. "Просвіта" за 155 книжок а Тов. им. Шевченка за 38 книжок. 

В Берлинї називають так своїх трех цісарїв: der greise Kaiser, der weise Kaiser і der Reise-Kaiser. 

 

Ян Матейко у Львові. 

Польскій маляр Ян Матейко з Кракова, запрошений старійшиною Ставропігійского Института д-ром Исидором Шараневичем на виставу археологично-библіографичну, прибув вчера о 4 годинї з полудня до Львова в товаристві двох дочок і одної старшої женщини. На двірци ожидали гостя: від Ставропигії — старійшина д-р Шараневич і надинжинер Гавришкевич; від Народного Дому — предсїдатель управл. совіта о. д-р Делькевич з крил. Павликовом і учит. Вінцковским; від Впр. митрополита — митрат о. Готеровскій. Д-р Шараневич повитав гостя, представив єму присутних відпоручпиків, а потім всї з Матейком і єгo родиною удалися до митрополичої палати. Тут дожидали Матейка: митрополит з семи членами Капитули і з кількадесять членами Ставропигії і Дому Народного. Митрополит повитав гостя промовою рускою, а закінчив єї словами: "Чим хата богата, тим рада". Матейко подякував, висказуючи свою утїху з того, що буде міг через кілька днїв приглядатись виставі рускої штуки, студіювати єї і о скілько буде в єго силах, причиниться до наукового зужиткованя єї. Під конець заявив, що Русинам дуже сприяє, хоч не має нагоди з ними стикатися. Потім забрав слово д-р Шараневич в имени Ставропигії, заявляючи радість, що такій европейскої слави знаток штуки прибув на виставу, і внїс для него оклик "многая лїта". Питомці рускої семинарії духовної відспівали "многая лїта", а потім, коли Матейко розмавляв з поодинокими Русинами, питомці відспівали ще три пісни народні. Матейко пильно прислухувався співови, хвалив спів та дякував питомцям. 

 

Телеграми. 

Відень 12 грудня. Палати послів ухвалила закон о будові зелїзниці з Мостару до Сераєва. 

Грац 12. грудня. Є. Вел. цісар приїхав сюди о 10 год. рано. Ціле місто святочно украшене, хоч приїзд цісаря був досить пізно оголошений. На перонї повитали цісаря намістник Стирії, маршалок краєвий і бурмистр міста. 

Будапешт 12. грудня. Правительство предложило палатї послів новий закон карний. — Против закона войскового вписалося 40 бесїдників. На узброєнє гонведів прелиминовано 13 мил., платних в 4 річних ратах. 

Берлин 12. грудня. Соціялисти голосували против ставленя памятника цісареви Вильгельмови. — Правительство приняло вже модель нового карабина.— Ситуація Нїмців в Африці єсть критична. 

Прага 12 грудня. Ригер одержав звиж 800 привітних телеграм. — Намістник повідомив видїл краєвий, що министерство просвіти займеся на жаданє цісаря ческою академією наук. 

Бєлград 12 грудня. По виборах наступить имовірно криза в кабинетї, позаяк радикали мають значну більшість. — Велика комисія ухвалила систему конституційну о одній палатї. 

 

(»Дѣло« ч.266) 

* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *  
 

 

13.12.1888 Четвер 

 

Причини зубожілости наших селян і міщан через судівництво. 

Проєктований закон о неподїльности селяньских посїлостей, над котрим в радї державній дебатують, має запобїгти зубоженю наших селян. Интенція гарна і начасї, але проєктованим законом єї не осягнеся, як взагалї законом таким, котрий можна законними дорогами обійти.  

 

Замість до Риму — до Индії. 

Що року майже висилають від нас учеників-Русинів до Риму, котрі в тамошнім Атанасіянеум виховуються на будущих пастирїв духовних. Сего року виїхав з Перемишля до Риму син пана Ж-ого. В Трієстї знать зле єго поінформували, бо замість сїсти на корабель, що їхав до Анкони, він всїв на корабель, котрий відплив до Индії. І ось замість опинитися в Анконї, він опинився в Азії межи індійцями в Бомбаю, де люде добрі завели єго до консуля австрійского, котрий щиро ним поопікувався. Ввічлива жена консуля враз з дочкою одвезли сердегу до архієпископа латиньского, котрий примістив єго в семинарії духовній на час, заким из Риму наспів корабель. Потім надїлив він єго десять талярами і відпровадив до пристани, де вручив єго опіці начальника корабля, котрий лагодився полишити береги индійскі, щоби до Италії повернути. 

 

Ян Матейко на виставі Ставропигії. 

Маляр Ян Матейко прибув вчера о 11 годинї рано на виставу Ставропигії. В першій сали, в котрій було богато членів Ставропигії і гостей, повитав его коротко д-р Шараневич. Матейко виголосив дуже довгу политичну бесїду. Зазначивши на вступі дуже велику важність вистав для науки, а именно в краях, замешкалих двома народностями, для означеня взаємного впливу поодиноких вітей культурного житя, говорив обширно о значеню унії Люблиньскої, а закінчив більше-менше так: "Я дуже ганю тих Поляків, що з дитинним упором і з цілком неоправданих, фальшиво понятих патріотичних мотивів відмавляють Русинам рівноуправненя. На Руси Русь горою, але в загально-політичних напрямах идїм разом, бо маємо спільних ворогів. В противнім разї "nas Polaków zdusi Niemiec, a was Rusinów połknie Moskwa". Я бажаю згоди і щирого примиреня на основі не фикційної, а правдивої, цілковитої рівноправности, а "zbawcze tсhnienie tego ducha" повинно вийти від мужїв науки. Під прапором тих идей приступаю до огляненя вистави." Матейко забавив на виставі три години, переглядав всї предмети дуже подрібно і старанно, приписав деяким більшу старість і важність, як їм приписувано в катальогах і справозданях, і кількократно вимовно хвалив цінность і богатство вистави.— В великій сали вистави представив д-р Шараневич Матейкови кількох гостей, як крил. Малиновского, крил. Лотоцкого з Бродів, надв. сов. Лїтиньского, д-ра Ив. Добряньского, д-ра Кл. Ганкевича, адв. д-ра Лїтиньского. Матейко забавить довше, як було проєктовано, бо хоче спеціяльно ще оглянути деякі рїчи, котрі після єго гадки "заслугують на докладне фахове оціненє, а исторія старо-рускої штуки буде від тепер могла бути трактована науково". — Перед відходом Матейка из Ставропигії питомці бурси відспівали ему "Многая лїта!" 

 

(»Дѣло« ч.267) 

* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *  
 

 

14.12.1888 Пятниця 

 

Комисія буджетова львівскої ради міскої порїшила вставити до буджету на р. 1889 суму 45.000 зр. на розширенє ул. Килиньского, ведучої з ул. Гетьманьскої, з над Валів до Ринку. Улиця та єсть дуже вузка, тому порїшено збурити каменицю двоповерхову під ч. 2 а замість неї вибудовати для властителїв єї иншу каменицю в прямій лінії фронтовій до камениці п. Сокаля. 

Вписи учеників до школи кутя коней будуть відбуватись від 27 до 11 грудня с. р. в львівскій школї ветеринарії. Курс науки тревати ме шість місяців, від сїчня до липня 1889 р. При вписї треба мати: метрику, свідоцтво з укінчених шкіл народних і відбутої практики в ремеслї ковальскім. Для трех пильних учеників по першім місяци науки визначить видїл краєвий стипендію по 10 зр. місячно. 

 

Церков Василіянок у Львові буде торжественно посвящена дня 9 (21) грудня. Чину посвященя довершить Впреосв. митрополит Сильвестер. Церков та побудована ревними заходами Впреосв. митрополита і добровільними жертвами всїх галицких Русинів. Принесе она великій хосен як дївочому воспиталищу, так і мешканцям Львова, поселившим-ся в тій части міста, бо они дотепер не мали в тій сторонї нїякої церкви. 

З статистики міста Львова. В падолистї померло у Львові 252 осіб, 136 мужчин а 116 женщин, що чинить на 1000 мешканців 24.87%. Після віроісповіданя померло: 141 рим.-кат., 44 грек.-кат., 61 жидів а 6 иншого віросповіданя. — Секретар львівскої палати рукодїльничої, п. Стеф. Висоцкій, зіставив статистику рукодїльників у Лвові. Показуєся, що з днем 10 грудня с. р. було у Львові 11.045 осіб, що займаються рукодїльництвом, а то 3141 майстрів, 6028 челяднинів а 2236 учеників. З загального числа припадає на женщини 1027, хотяй се число єсть значно більше, бо многі не зорганизовалися ще тепер в товариства і тому не входять до спису палати рукодїльничої. Числа, в котрі входять вже майстри, челядники і хлопці, так представляються (подаємо лиш деякі ремесла): кравців 762 (майстрів 248), шевців 2947 (417), шинкарїв 878 (526), швачок 507 (107), модисток 164(52), кравчинь 279 (66), голярїв 116 (59), друкарїв 429 (20), мулярїв 646 (6). 

 

(»Дѣло« ч.268) 

* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *  
 

 

15.12.1888 Субота 

 

Фондація Роберта Домса. 

П. Роберт Домс, властитель млина парового і першій богач у Львові, основав фондацію на дім притулку для старців. П. Домс дає на ту ціль реальність при ул. св. Тереси (повисше майдану під св. Юром) і капитал в квотї 107.000 зр. в листах заставних гал. Товариства Кредитового земского. Заряд сеї институції буде в руках кураторії, зложеної з 12 осіб, а именно з одного священика обряду гр. кат. і рим. кат. (митрополит і архіепископ именують їх після своєї волї), з пастора протестантского, з кождоразового президента міста Львова і трех відпоручників ради міскої, з двох купців і двох представителїв стану купецкого, та з одного відпоручника политехничної школи. До сего дому притулку могуть бути приняті: купці, промисловці, архитекти, инжинири, химики, литерати, артисти-малярї і рїзбарї, взагалї особи, що положили заслуги для добра краю, хотяй і не мали-би австрійского горожаньства. Кождий з старців буде мати осібну комнатку, одержить місячно 15 зр. на прокормленє і 10 зр. на видатки. З фондації віддїлив п. Домс 40.000 зр і від тих грошей має він побирати проценти до кінця свого житя і єго наслїдники в першій линії. Ціла сума фондаційна буде зложена в касї львівского магистрату. Намістництво не поробило нїяких закидів против сеї фондації і рада міска приняла всї условія акту фондаційного. 

 

Петиція о виготовленє географичних мап і гльобів. 

Руске товариство Педагогичне внесло, як ми звіщали, до краєвої ради шкільної петицію о виготовленє географичних мап і гльобів руских для шкіл з руским язиком викладовим. Доносять нам отже, що краєва рада шкільна розіслала окружник до шкільних рад окружних з запитанєм: чи рускі карти і гльоби для шкіл руских потрібні? Можна сподїватись, що відповідять окружні ради. Цілий той спосіб полагодженя справи дуже досадно характеризує краєву раду шкільну. 

 

Телеграми. 

Петербург 15. грудня. Правительство россійске рїшилося виступити енергично против Персії. Кн. Долгоруков виїхав з відповідними инструкціями до Тегерану. Поважний конфликт з Персією дуже можливий. 

Білград 15. грудня. Уступленє кабинету Христича єсть майже певною рїчею. Радикали говорять вже тепер, що король буде мусїв або пристати на їх жаданя, або зложити корону. 

Букарешт 15. грудня. В декотрих сторонах Румунії вибухли знов непокої селяньскі. Причиною того має бути агент Илфов, котрий їздить від села до села і підбурює людей. 

 

(»Дѣло« ч.269) 

* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *  
 

 

18.12.1888 

 

Posiedzenie Towarzystwa historycznego. 

Posiedzenie Towarzystwa historycznego we Lwowie, które odbyło się w sobotę wieczór w sali uniwersyteckiej, mimo nader zajmującego i ważnego przedmiotu, o którym mial mieć otczyt p. Margasz, odbyło się przy niezbyt licznym udziale członków. P. Margasz, młody pracownik na niwie historycznej, odczytał swą pracę "O stosunkach włościan na Rusi w XV. wieku", opracowaną głównie na podstawie aktów grodzkich i ziemskich, znajdujących się w tutejszem archiwum bernardyńskiem. 

Powoławszy się na wstępie na dawniejsze w tym przedmiocie prace prof. Bobrzyńskiego i dra. Tad. Piłata, prelegent charakteryzuje ustrój społeczny włościaństwa na Rusi w wieku XV. jako podobny z wielu względów do ustroju niemieckiego. Spotykamy tu włościan wolnych zorganizowanych w t. zw. sotnie i włościan przypisanych do gleby, jedni i drudzy jednak pozostają w zależności od szlachty, klasztorów lub starostw królewskich. Mimo tych cech ogólnych widzimy jednakowoż wielką różnorodność stosunków prawnych. Powodem tej różności jest brak sił roboczych. Szlachta mając nadane sobie przez królów ogromne obszary ziemi na Rusi, stara się koloni zować je, ze wszech stron zapraszając kolonistów i osadzając ich zazwyczaj na ich własnych prawach. I tak powstają osady na prawie niemieckiem, polskiem, ruskiem i wołoskiem. Prelegent charakteryzuje następnie osady na prawie niemieckiem i następnie w ogólnym obrazie osady na prawie ruskiem i polskiem, szczególnie rozwodząc się nad emigracją chłopską i środkami prawnymi, przedsiębranymi celem jej regulacji i powstrzymania. Odczyt ten wywołał ożywioną dyskusję, w której głos zabierali pp. dr. Papee, dr. Kwiatkowski, dr. Prochaska, dr. Piłat jun., dr. Abraham, dr. Piłat Tadeusz, Franko i dr. Balzer. 

Ten ostatni, w gruntowenj przemowie reasumując niejako rezultaty dyskusji, podniósł konieczność lepszego uwydatnienia różnic między poszczególnemi kategorjami prawnemi włościan, dalej konieczność dokładniejszego uwydatnienia historycznego gruntu, na którym rozwijały się stosunki, a więc bliższego zbadania stosunków, jakie istniały na Rusi przed zaborem polskim, a wreszcie konieczność dokładniejszego określenia ekonomicnej strony kwestji, tj. zbadania rozmiaru i rodzajów danin, czynszów i powinności naturalnych, jakie składają włościanie dziedzicom. Zdaniem dr. Balzera badanie takie jest możliwem, gdyż w aktach mamy mnóstwo dat szczegółowych do tej kweslji się odnoszących. Dalej wskazuje dr. Balzer na ważny brak odczytu, mianowicie na nieuwzględnienie procesu stopniowego usuwania chłopów z przed sądów publicznych i wykupywania praw sołtysów przez szlachtę. Ostrzega wreszcie dr. Balzer przed zbytnio pessymistycznem zapatrywaniem się na ówczesne stosunki ruskie. Były one złe dla chłopów, to prawda, w XV. w. były gorsze, niż w XIII. i XIV., ale pogorszenie takie spostrzegamy nie na samej tylko Rusi. Przeciwnie mamy świadectwa, że na Rusi było jeszcze chłopom stosunkowo lżej, niż gdzie indziej, np. niż na Mazowszu i w Małopolsce. Szlachta na Rusi uciskała i ścieśniała chłopa nie dlatego, że był chłopem ruskim, ale dla tego, że był chłopem, który wogóle w owym czasie uważanym był za silę roboczą i nic więcej. 

Przy końcu posiedzenia odczytał dr. Balzer list R. Roeppella, który w serdecznych wyrazach dziękuje towarzystwu za zaszczyt, wyświadczony mu przez mianowanie go członkiem honorowym. 

Іw. Fr. 

 

(»Kurjer Lwowski«) 

* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *  
 

 

19.12.1888 Середа 

 

Фонд стипендійний имени Стефана Качали. Як виказано в справозданю видїлу "Просвіти", надіслав п. З.Грушкевич 5 зр. 50 кр. в ціли утвореня при "Просвітї" Фонду стипендійного им. Стефана Качали. Подаючи сю вістку до прилюдної відомости, позваляємо собї висказати надїю, що гарна думка — почтити память заслуженого ветерана патріота найде загальне одобренє у всеї нашої публики. Датки можна присилати під адресою "Просвіти", ул. Вірменьска, ч. 27. — Від центр. Видїлу тов. "Просвіта". 

П. Радована Кошутича по доконаній ревизії покликано до полиції і там увязнено. Вчера мав удатись ректор университету д-р Пєнтак до президії полиції, щоби розвідатись близше о причинї увязненя п. Кошутича, а евентуально потавитись о скоре випущенє єго на волю. 

Корнило Устіянович, після дописи "Kurj. lw.", мав небезпечно занедужати в Красносїльцях, пов. збараского. 

 

Окружні віча народні, котрі з кінцем осени або з початком зими мали відбутися в Стрию і в Бродах, відложені на дальші місяці, при кінци зими або з початком весни; на всякій спосіб они мають відбутися ще перед новими виборами до сойму. Ми уважаємо в теперїшній порї віча провинціяльні, побіч віча всенародного у Львові, не тілько за дуже пожадані але навіть за конечні. На таких окружних або повітових вічах, де, побіч справ дотикаючих цілий нарід, мусять трактоватись також справи місцеві, являєся багато і таких людей, котрі з розличних причин на вічу краєвім не бувають; отже далеко ширші круги народу набирають свідомости своїх интересів і своїх прав, як і набирають духа і бодрости до хороненя тих прав і интересів. Обявляючи же тверду волю і солидарність руского народу, мусять віча бути також пересторогою для єгo противників і упімненєм та понукою для ц. к. правительства. Всї наші віча були манифестаціями і дуже поважними і відбувалися в повнім порядку; тож і не можна припустити, щоби ц. к. власти хотїли им ставити які перепони. Окрім віча в Стрию і в Бродах були ще дуже пожадані віча в Перемишли, Тернополи і Снятинѣ або Чорткові. 

В справі вдовиць і сиріт по священиках. Священики деканата холоївского, зібрані на соборчику дня 8 грудня с. р. в Лопатинї у о. Проскурницкого, порїшили внесенє о. Дияковского, пароха Кривого і просили записати се рїшенє в протокол та предложити до дальшого прихильного урядованя. Внесенє єсть слїдуючого змісту: Почавши від 1 сїчня 1888 р. з річних вкладок 15 зр. на вдови і сироти посилати до Фонду у Львові лише 12 зр., а оставші 3 зр. полишити в деканатї і з тих грошей утворити фонд деканальний під відповідним зарядом. Сей деканальний фонд міг-би в першій хвили катастрофи нести поміч вдові і сиротам. Звістна рїч, що родина покійного священика попадеся в першій хвили по смерти часто в велику нужду і потребує скорої помочи, тому можна сказати, що хто першій подає поміч, сей в троє помагає. Гадаємо, що священьство всїх єпархій розважить на своїх соборчиках деканальних, якої ваги єсть такій фонд деканальний, і своїми порїшенями прискорить і переведе осущенє сеї гадки, піднесеної священиками деканата холоївского. 

 

Перегляд политичний. 

Ситуація на західно-африканьскім побережу сталася для Нїмців критичною. Вісти з Занзибару доносять, що місцеві жителї зібрали в Кильнї і Виндї дуже значні сили против Нїмців. В самім Занзибарї панує великій неспокій, позаяк там повно Нїмців без занятя. Директор нїмецкого товариства плантажїв виїхав на телеграфичний зазив з Берлина до Европи. 

Загальну увагу звернув на себе факт, що цісар Вильгельм зробив испаньскому послови Беномарови і єго женї перед их виїздом визиту і перебув у них майже цілу годину. 

При виборах до великої скушптини одержали радикали величезну більшість. Звістний доси результат виборів представляєся так: радикалів вибрано 504, либералів 86, поступовців 4 і 19 послів, котрі ще не належать до нїякого сторонництва. Радикали і либерали побїдили навіть в самім Бїлградї. В виду такого стану рїчей розійшлася вже чутка, що кабинет Христича подасться зараз до димисії, скоро лиш скупштина уконституує ся, і що радикали не приймуть проєкту нової конституції a бодай не в тій формі, в якій она буде скупштинї предложена. Стан рїчей в Сербії викликав у Відни велике занепокоєнє. 

 

(»Дѣло« ч.270) 

 

20.12.1888 Четвер 

 

Перегляд часописей. 

Єсть се похвальною рїчею, коли якась часопись своїх читателїв стараєсь знакомити з справами краєвими. Неменче розумним дїлом для кождої польскої часописи в Галичинї і заграницею єсть тенденція, знакомити суспільність польску з справами рускими.  

 

Вибори послів до ради державної з більших посїлостей випали так: з округа Львів-Городок вибрано 23 голосами на 26 голосуючих министра Филипа Залеского, а з округа Тернопіль-Скалат-Збараж-Теребовля 66 голосами на 82 голосуючих гр. Льва Пининьского, властителя Грималова. 

Гр. Мечислав Мнишек, посол до ради державної з більших посїлостей округа Жовків-Рава-Сокаль, оголошує в урядовій газетї, що задля недуги і занятій господарских та повітових не могучи совістно повнити обовязків посла до ради державної складає мандат посольскій. 

 

Від видавців "Библіотеки музикальної" одержали ми слїдуюче письмо: "Маємо честь повідомити всїх Интересованих, що дванацятий випуск "Библіотеки музикальної" вже появився, містить в собі муж. хор (з фортепяном) о. П. Бажаньского п. з. "До бою" і продаєся по 20 кр. — Коли-б хто з давнїйших предплатників не отримав сего нового випуска зволить о тім як найскорше повідомити видавців (при тім проситься подати докладну адресу). На сїм місци відзиваємось ще раз з просьбою до всїх наших довжників, щоби свої залеглости як найскорше присилали. Рівнож відзиваємося з прошенєм до всїх любителїв музики, щоби як найчисленнїйшими предплатами піддержали одиноке руске і на нїякі користи неочислене видавництво музикалій. Випуск окрашений мережанкою, текст печатаний, а цѣле виданє о много дешевше від найбільше розповсюднених музикалій чужих народів. На ХІІІ-ий випуск вийдуть по руских Різдвяних святах два соля з фортеп. М. Лисенка п. з. "Вечір" і "Милованка", а в ХІV-ім муж. хор молодого нашого композитора Г. Топольницкого п. з. "Три шляхи". У всїх справах видавництва просимо удаватись виключно до Кирила Студиньского, богослова II-го року, ул. Коперника ч. 36. — бо лише в такім разї можемо ручити за точність в відповіди.—Львів дня 19 грудня. Кир. Студиньскій, Остап Нижанковскій, Иван Бачиньскій, Волод. Садовскій і Евген Купчиньскій, питомці гр.-кат. духовної семинарії, видавці "Библіотеки музикальної". 

П. Северин Обст, котрий до своїх образів бере темати з житя Гуцулів, виготовив нові три образи слїдуючого змісту. Один представляє Гуцулку, що натягнувши гуню на голову втїкає на кони перед находячою бурею. Другій образ мов пендант до першого, розкриває перед очима зрїтеля прегарний, чудовний захід сонця в наших Карпатах. На передї краєвиду грає гарна дївчина на сопілці. Третя композиція, найбільша, представляє поворот з весїля гуцульского. Вісїм осіб красно угрупованих можна побачити на тім образї. На передї пара молодих оглядаєся позад себе, де один легінь заслонює очи дївчинї, що сидить на камени. Инші особи держаться в задї. Цілий уклад і добір красок в тих образах знамениті. Образи ті змалював п. Обст на замовленє. 

 

Телеграми. 

Відень 20 грудня. Сойми ческій і галицкій скликані нa 3 сїчня а стирійскій на 27 грудня. Розійшлись тут поголоска, що на Кретї вибухли небезпечні непокої. Потверджуєсь також вість о викритю заговору між Вірменами в Россії, котрого цілею було утворити з россійскої і турецкої Вірменії одну державу. 

Рим 20 грудня. Між студентами университету вибухли непокої в наслїдок обмеженя числа студентів на правничім видїлї. Университет замкнено. 

Букарешт 20 грудня. Палата послів відкинула внесенє пoc. Іонеску о реальній неутральности Румунії. 

Дармштадт 20. грудня. На похоронї кн. Александра Геского були кн. Генрих Прускій і вел. князь Павло і Сергій. 

Петербург 20. грудня. Цар визначив для женьскої школи в Цетини 10.000 рублїв запомоги. 

Турин 20. грудня. В театрї на острові Мальта підложено пачку динамиту з запаленим люнтом в часї, коли кн. Единбургска сестра царя була на представленю. 

 

(»Дѣло« ч.271) 

* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *  
 

 

24.12.1888 Понедїлок 

 

Анальфабети. 

"London Nеws" подає такі статистичні дані що-до проценту людности, не знаючої нї читати нї писати в різних краях: в Румунії, Россії і Сербії число людей неписьменних виносить 80 пр., в Испанії 63 пр., в Италії 48 пр., в Угорщинї 43 пр., в Австрії 39, в Ирляндії 21, в Бельгії і Франції 15, в Англії 13, в Голяндії 10, в Швайцарії 2½, в Нїмеччинї 1, а в Швеції, Данії Баварії і Виртембергії нема анї одного чоловіка, що не знав би читати і писати. 

 

Новоименованый вицепрезидент Иван Лидль. 

Новоименованый вицепрезидент, п. Иван Лидль єсть сином бл. п. секретаря магистрату і братом бл. п. Кароля, вицепрезидента львівскої апеляції. Родом зі Львова, покінчив також ту і свої студії университетскі, а вступивши в р. 1861 за практиканта до магистрату з платнею 350 зр. річно, дослужився за 11 лїт ранги совітника магистрату. У Львові був президентом під той час д-р Земялковскій, а ставши в р. 1873 министром для Галичини, покликав п. Лідля на секретаря до свого бюра министеріяльного. За кілька лїт настали зміни: п. Филип Зуалескій війшов за секретаря до министерства для Галичини а п. Лидль обняв бюро в министерстві для справ внутрїшних. Koли именовано п. Залеского вице-президентом львівского намістництва, п. Лидль повернув до министерства для Галичини і тут полишився аж до сего найновійшого именованя в ранзї совітника министеріяльного. П. Лидль має до 50 лїт а у Львові посвоячений з кількома родинами польскими. Жона єго єсть донькою львівського купця, п. Ад. Маньковского. 

 

Телеграми. 

Відень 23 грудня. Узброєнє кріпостної артилериї має бути змінене; вояки одержать замість сїкачів артилерійских карабини Вернддя. 

Пешт 23 грудня. В тутешних кругах политичних побоюються, що в Сербії вибухне кождої хвилї революція. Ходить поголоска, що король дав білградскій залозї вже від двох недїль подвійну платню з приватних фондів і що одержав кілька листів остерагаючих єгo. 

Париж 24 грудня. Часті атентати динамитові викликують тут великій переполох. Радикальна праса виступила остро против консервативної полїтики Ферріого, яку він предкладав в своїй бесїдї в товаристві републиканьскім. 

Софія 24 грудня. Князь стараєся удержати коаліційне министерство. — Суд присяжних увільнив Киселева, котрий свого часу стріляв до Начевича. 

Білград 24 грудня. Предсїдателем комисії верификаційної вибраний Риста Попович. Вибір сей єсть ознакою, що радикали не хотять робити ніяких трудностей. 

 

(»Дѣло« ч.273) 

* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *  
 

 

25.12.1888 Второк 

 

Народна Рада у Львові постановила удатися з петиціями до министерства просвіти і до ради державної, щоби або гимназія в Бучачи була зреорганизована і розширена на 8-клясову руску гимназію або щоби в Чорткові заложена була гимназія з руским язиком викладовим. До тих петицій спонукали Народну Раду крім давно даючої-ся чути потреби рускої гимназії в тамтих сторонах з одної сторони недавна резолюція сойму, взиваюча правительство до зреорганизованя бучацкої гимназії на 8-клясову гимназію державну, з другої сторони заходи польских послів в Відни о заложенє нових польских гимназій в Галичинї. 

В театрї львівскім не могуть собі дати ради з италіяньскими співаками в сегорічнім сезонї оперовім. Дирекція замовила з Италії тенориста і примадонну, та мабуть не відповів їм воздух галицкій, бо безпереривна хрипка не дала їм відспівати добре ні одної опери. Тому по кількох неудачних пробах відослали їх назад до Италії, а замість них виступати-муть в операх то заїзжі співаки, то таки у Львові виобразовані таланти музикальні. По святах в перших днях сїчня має дебютовати на львівскій сценї в "Жидівці" Маєрбера панна Павликівна. З дотеперішних виступів сеї співачки, приниманої публикою вельми симпатично на всїх концертах, можна вносити, що і єї першій дебют на сцені випаде дуже добре та зможе вдоволита досита переберчиву публику львівску. І ми желаємо паннї Павликівній як найлїпшого успіху. 

При помочи фонографу Едисона дізналися, що нїхто з людей не знає і не розпізнасть свого власного голосу. Робили проби і кождий докладно познавав чужій голос. Се зявище можна тим пояснити, що ми занадто близько єсьмо свого власного голосу, щоби можна єго розпізнати, ми радше чуємо той голос, коли ще витворюєсь в гортанці, але як він виглядає з віддаленя, сего без фонографу не дізнаємось. 

 

На засїданю центр. видїлу общества Качковского з 5 (17) грудня принято до відомости: 1) що президії намістництва предложено 3 екземплярї книжочки "Император Франц Іосиф І.", виданої обществом на ювилей 40-лїтного панованя цісаря; 2) що вислано до министерства просвіти письмо против "фонетичних затїй"; 3) що сов. Ковальскому і п. Григ. Купчанкови в Відни вислано письма в справах общества; 4) що за сїчень 1889 друкуєся книжочка (о. Бирчака з Побережа) "Житіє і чудеса св. О. Николая", за лютий "Гражданское сознаніе", а за марець вже надруковано "Як управляти пшеницу, жито, ячмень, овес, і просо". Ухвалено членами на тернопільскій почті висилати книжочки під власною адресою а не через филію, а друкованє рукописи "Куликовская битва" відложити до "лучших" часів. Принято 33 членів з Галичини, Буковини і Відня. 

На Українї появилися послїдними часами, визволившись з-під драконьскої цензури, ось які книжочки: В Кієві: "Вечир на хутори, або Василь та Галя". Зложив К. И. Ванченко.. Єсть се комедія в однім актї з українского житя на селї в лїтї. Формат 16-ки, сторін 46; печатано 8.000 примірників. — "Веселий oповідач". Формат 16-ки, сторінь 32, печатано 8.000 прим. В Одессї видали "Катерину" Шевченка в 2000 примірниках; формат 8-ки, сторін 31. 

"Библіотеки для молодежи", виданє "Рускої Бесїди" в Чернівцях, книжочки 18. містить: Св. О. Николай чудотворець, стих Ю. Федьковича. — Князь Андрій Боголюбскій, з "Исторії Руси" Костомарова. — Чому Юрко Гарбузенко став начальником села Темносвітки? переповів Данило Млака. — Куропатва, розказав А. Молодченко. — Чоботи, передав И. Новицкій. — З цісарского ювилею: два гарні образці, представляючі Відень в р. 1858 і в р. 1888. — Пословиці из збірника Данила Млаки. — Віл та жаба, байка И. Н. — Шануйте старших! уваги Евг. Ярошиньскої. 

 

Телеграми. 

Відень 24. грудня. "Роl. Соr." доносить що Садбошев з Филинополя обняв теку министерства финансів а президент палати Тончев має обняти теку министра судівництва. 

Брукселя 24. грудня. Король одержав з острова Cв. Томи вість, що Стенлей єсть над рікою Арувими. 

Петербург 24. грудня. Проєкт ґр. Толстого рішучо перепаде а буде імовірно принятий проєкт мин. кн. Воронцова-Дашкова. Наряди в госуд. совітї відбуваються під проводом вeл. кн. Михайла. 

Лондон 25. грудня. Наспіла тут вчера вість з Америки, що президент Сполученних держав, Клівленд, стався жертвою атентату. Клівленд має бути лиш легко ранений. 

 

(»Дѣло« ч.274) 

* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *  
 

 

26.12.1888 Середа 

 

Винагорода зa невинний засуд. З вязниці в Лондонї випустили на волю двох людей. Бpaнінджена і Мурфа, котрі невинно пересидїли 9 лїт в вязниці. Правительство англіске визначило для кождого по 800 фунтів штерлинґів винагороди. Так само признав лондоньскій суд цивильний субєктови у ювилера Стефензонови 300 фунтів штерлингів винагороди від єго наставника за то, що пересидів невинно дві години у вязници за для звичайного підозрїня о крадїж. Як бачимо, в Англії уміють пошановати волю особисту чоловіка. 

В навечеріє Рождества, після латиньского обряду, в многих школах народних у Львові устроїли щирі приятелї шкільної молодежи т зв. боже деревце. Добровільними жертвами збиралось дарунків і грошей, за котрі можна було справити для бідних і пильних школяриків найпотрібнійші рїчи з одежи і прибори шкільні. Минувшого року устроїли учителї рускої школи народної им. М. Шашкевича таке торжество для своїх школяриків а жертволюбивість интелигенції рускої розвеселила серце неодної бідної дитини рускої і внесла луч радости хоч на хвилину у хату бідних родичів. Тому можна пригадати і в сїм році при надходячих святах загалови Русинів львівских, щоби не забули на школу им. М. Шашкевича а по змозї в своїй жертволюбивости складали вже тепер дари для школяриків на руки заряду школи або катихита о. Чапельского. Також можна надїятись, що і президент міста д-р Мохнацкій, що так печально заходиться коло добра міских шкіл народних, не призабуде на рускі діти. А молодїж шкільна не лиш, що тїшиться таким торжеством, але і довго хоронить в своїх серцях вдячність і згадку для добродіїв, що не забувають єї. 

 

Запросини до предплати на рік 1889. 

За Божою помочею і при ревних заходах патріотів наших вступає "Дѣло" з днем 1. (13.) сїчня 1889 року в десятий рік видавництва. 

Програма єсть, яко органу вповнї независимого, останесь і на дальше незміненою. 

На прапорї нашім стоїть завіт Шевченка: "В своїй хатї свої правда і сила і воля!" До осущеня ceгo завіту приложимо всї наші труди. 

Розвій всїх духових і матеріяльних сил руских, громадженє їх в любві до спільної праці, піддержуванє всїх истнуючих товариств і институцій руских, двиганє нових, знакомленє суспіности рускої з всяким проявом духового, національного, економичного і политичного житя — отсе вдячна задача "Дѣла" на внутр. 

Віримо, що о своїх силах найскорше і найневиннїйше доб’ємося до лучшої будучности. 

На внї буде нашою задачею: оборона всїх прав і интересів національних, культурних і политичних всего двацятимиліонового народу руского. На внї буде нашою задачею: Оборона всїх прав і интересів національних, культурних і политичних всего двацяти-миліонового народу руского. 

Дотеперїшні труди наші в тім напрямі не лишились без результатів. Мимо дуже трудних обставин взросла у всїх верствах свідомість національна, розбудилась охота до просвіти межи темнїйшою братією, обявилось змаганє до поправи матеріяльного положеня. На поли культурного і политичного труду бачимо чим-раз більше ревних тружеників і защитників долї руского народу. 

Справа руска набирає в Австрії, Славянщинї і Европі що-раз більшої ваги. 

В Австрії перетревали ми щасливо прикрий час всесторонної неґації з звістної сторони. В интересї Австрії лежить тепер зробити і нарід рускій участником повних свобід конституцийних. Того ми добиваємось всїми силами, о то боремось що-дня. Без того нїколи не уложаться мирно межинародні відносини в Галичинї. 

В Славянщинї становить нарід наш найкрїпше забороло против погубних утопій. Mи бережемо своїх предковских историчних традицій і святощей національних. Ми держимо прапор вольного Славянства з девизою: suum cuіgue. Тим і вяжеся наш интерес з интересом і судьбою тих народів славянских, що не хотят потонути в чужій пучинї. 

Навіть для Европи справа наша стала питанєм немалої ваги. На той темат заговорила уже нераз праса европейска. 

А до всего того покладало і "Дѣло" крїпку підвалину, загрїваючи нарід рускій до розвою на своїх питомих національних основах, бережучи чистоти програми своєї при всякій нагодї і борючись з всякою витревалостію о права для свого народу. 

З тої єдино реальної дороги не зійде "Дѣло" яко орган вповнї независимий стоїть від самого початку свого єдино довірієм і матеріяльною підмогою Русинів-передплатників. Не на акій-небудь зиск обчислене наше видавництво. Духові труди для негo ложаться з почутя патріотичного обовязку. За-для того, "Дѣло" не тілько устоялось десяток лїт, але і розвинулось на щоденну газету руску, першу в Галичинї. Видавництво наше доказало перед роком того, о чім Русини до того часу не важились і подумати серіозно. Предплату поставили ми так уже низьку, що низшої годї було, і нїяка щоденна газета независима — не єсть в силї зійти понизше 18 зр. річної предплати. 

При тім старались ми що-раз більше підносити "Дѣло" до висоти єго задачі. В 1888 році ми доповнили єго письмами з славяньских земель, за котрі читаюча публика наша висказала нам своє признанє. З наступаючим 1889. роком ми ще доповнимо зміст "Дѣла" періодичними письмами з Россії, особливо з україньско-руских земель. Впрочім, удержуючи на рік 1889. обєм і ціну "Дѣла" без зміни, ми "Дѣло" з "Библіотекою найзнаменитших повістей" старатись-мемо вести після найлучшого нашого знаня, після вимогів нинїшного часу і интересів рускої суспільности, — а все під окликом: 

Русь для Руси! 

 

Телеграми. 

Відень 25. грудня. Министерство финансів приказало не відкидати від 1. лютого 1889 поданя в справі пільг при конверсії довгів гипотечних, лиш принимати их так довго до відомости, доки дотичний закон не буде порїшений в палатї послів. 

Шлесвик 25 грудня. Министерство просвіти наказало, що в північнім Шлесвику має бути від 1 цвітня 1889 заведений по всїх школах народних нїмецкій язик викладовий замість дуньского. Малі виямки дозволені лиш при науці религії. 

Лондон 26 грудня. Посла наспівших тут вістей прийшов лиш сам Стенлей над рїку Арувими. Панує загальний погляд, що Емин-паша дістався з Италіянцем Черуттим до неволї. 

Букарешт 26. грудня. Королева Наталія має вже незадовго вернути сюди на сталий побут. 

 

(»Дѣло« ч.275) 

* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *  
 

 

27.12.1888 Четвер 

 

Завіщанє б. п. Стефана Качали. 

Галицким Русинам майже нїколи не хибувало мужів, котрі з незвичайною жертвенностію, відмовляючи собі навіть всяких вигід і приємностей житя, ціле майно і добро своє складали на престолї вітчини. 

 

Нові почти. 

З днем 1 сїчня 1889 р. отвираються нові уряди почтові на двірцях зелїзничих в Жехові, пов. мілецкого, і в Тарновци, пов. яслиского, та в Завадці, пов. калуского. По всїх тих урядах будуть принимати і видавати листи і вартістні пересилки та перекази до висоти 500 зр. Уряд почтовий в Завадці буде мати тижднево чотири рази полученє почтою пішою (одходячою о год. 5 мин. 30 рано а вертаючою о год. 8 мин. 30 з полудня) між Завадкою а Калушем, а то: в понедїлок, середу, пятницю і суботу, а до округа доручень того уряду будуть належати громади і обшари двірскі в Завадці і Болохові та обшар двірскій в Верхній. 

 

Рускі братства в Америці. 

По посвященю церкви в Олифантї зібралися відпоручники руских братств американьских в домі п. Салея і почавсь митинґ (збори). Цілею тих зборів були наради, як получити не лиш всї братства але і всїх Русинів в Америці в одну громаду. За-для браку часу, бо декотрі мали відїхати того самого дня, відпоручники урядили головні точки а виготовити статути поручили головному зарядови. Точки ті суть: 1) Головний заряд того товариства має бути на тепер в Шенандорї. 2) В слабости котрого з членів має місцеве братство, до котрого той належить, дати підпомогу, а в разї смерти має також місцеве братство справити похорони після своїх статутів. 3) Посмертне мають всї братства складати. І то кождий член має зложити одного доляра і братя будуть так довго складати по доляру, доки не буде 500 членів. Єсли буде над 500 членів, то посмертне дасться 500 дол. і кождий член зложить тілько, кілько на него припаде. Посмертне має віддатися жінці умершого члена або єго дїтям або тому, кому він перекаже, а єсли-би він умер і нїкому не переказав, має ужитися посмертне так, як відпоручники братств урадять на загальних зборах. 4) Єсли-би жінка котрого члена померла, то має датися єму підпомогу 100 дол. на похорони. А коли-би і член по тім помер, то з приналежного єму посмертного відтягнеся тих 100 дол., що дістав на похорони жінки. 5) Єсли-би котрий член занедужав так тяжко, що не був-би нїяк спосібний до роботи, а то, єсли-би стратив двоє очей, дві руки, дві ноги, або одну руку і одну ногу, то має достати ціле посмертне. Єсли стратить одну з висше наведених частей тїла, то о підмозї рїшає комитет до того вибраний. 6) Кождий секретар з кождого братства має вислати докладний виказ членів в добрім здоровлю до головного заряду, і послати кождого першого в місяци по 5 цт. за кождого члена до головної каси. З тих пять центів половина має іти на зелїзний фонд а друга половина на видатки. 7) На посмертне кождий член має зложити наперед 1 дол. і секретар має відослати до головної каси. 8) Єсли котрий член перейде до другого місця, де єсть братство, і викажеся, що він фактично належав до братства, то має приняти-ся єго за давного члена. 9) Загальні збори сего товариства мають відбутися два рази до року і кожде братство має висилати двох відпоручників. 10) Повисші ухвали мають війти в житє з новим роком с. є. 1-го сїчня 1889 р. — Як бачимо з сего начерку головних точок организації братств вь Америці, Русини основали товариство взаїмних убезпечень на житє, котре справдї величезні користи може принести своїм членам. Русини в Америці переймили живо ту велику гадку Заходу товариств і ассоціяцій та скоро впровадили єї в житє, знаючи і руску приповідку, що "громада великій чоловік". Щасть Боже сему великому дїлу та Спаси-Біг о. Воляньскому, що так щиро і розумно дав почин до такої роботи. 

 

Телеграми. 

Париж 27 грудня. Булянже постановив кандидувати в Парижи на місци помершого посла Гиде. 

Софія 27 грудня. Президентом собранія вибраний Захарія Стоянов. Кандидат опозиції Стоїлов одержав лиш 82 голоси. 

Врукселя 27 грудня. Після вістей наспівших з Конґо запанувало тут переконанє, що Емин-паша дістався дїйстно в руки Магдистів. Станлей вертає назад, но вісти не доносять на певно котрою дорогою. Після одних іде він з над Арувими до Занзибару, після других долї Конгом. 

Рим 27. грудня. В Мессинї було вчера сильне землетрясенє. — Папа в промові до кардиналів сказав, що єсть клеветою говорити, що Ватикан єсть ворогом Италії. 

 

(»Дѣло« ч.276) 

* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *  
 

 

28.12.1888 пятниця 

 

Іспити з лїсництва. 

Іспити з лїсництва відбулись в падолистї с. р. в львівскім намістництві. З кандидатів здало 8 на самостійних господарїв лїсових, а 26 низшій испит на техничних помічників лїсових. З всхідної Галичини здали іспит на господарїв лїсництва: Бол. Андрушевич з Борщович і Отто Бихнер з Микуличина. 

 

Намістник в рускій семинарії духовній. 

В середу, другого дня латиньского Різдва, о год. пів до першої в полуднє вийшов п. намістник пішо з своєї палати і улицею Собіского і Коперника зайшов перед руску семинарію духовну. На входї поспитався дверника, чи дали вже обід питомцям, а коли почув, що ще нї, казав дверникови завести себе до кухнї. В кухни запитав дверника: "Хто варить їсти?" Дверник відповів: "Я не знаю." На то намістник: "Ти би, небоже, не знав?" Потім намістник оглянув кухню і казав завести себе до о. ректора. Тут запитав, чи зараз буде обід, а поки-що просив ректора провести себе по числах. Був під кількома числами чинив свои заміти: декуди було дуже зимно. Потому около 11 год. зазвонив звонок на обід. Намістник удався з о. ректором до кухнї і кушав страву. Вийшовши з кухнї почув в першім рефектари гамір: "До намістника! до намістника!" Намістник зараз звернув туди свої кроки, а за ним о. ректор. В рефектари представився намістникови вицеректор о. Мільницкій, а на запитанє, чого питомці піднесли гамір, о. вицеректор відповів: "Coś znaleźli w potrawie." Один питомець запрезентував п. памістникови на вилках "шваба". Намістник зробив visum repertum и, не сказавши й слова, відійшов до другого рефектаря. Там представився єму вицеректор о. Тороньскій. Намістник пробув там хвильку і вийшов, скінчивши свою визиту. 

 

Телеграми. 

Пешт 28. грудня. О наміреню румуньского правительства відновити переговори в справі угоди торговельної з Австро-Угорщиною не звістно тут нїчого. 

Берлин 28. грудня. Сойм прускій буде відкритий дня 15. сїчня. — "Nordd. Allg. Ztg." доказує, що Нїмеччина бажає порозуміня Россії з Ватиканом, бо тогдї рїшиться судьба Поляків, що лежить також і в интересї Нїмеччини. 

Париж 28. грудня. Булянже поставив вже свою кандидатуру в Парижи. — Сенат ухвалив буджет 214 голосами против 16. — Акціонери Панамского каналу пристали на застановленє виплати купонів і виданє нових облигацій. 

Рим 28 грудня. Сенат ухвалив без дебати закон війсковий. — Правительство тунетаньске зажадало натурализації заграничних урядників яко Французів або Тунетанців, а в противнім случаю грозить їм увіьненє ві служби. Италія порозумілася вже в сїй справі з Англією і повідомила о тім Нїмеччину і Австрію. 

 

(»Дѣло« ч.277) 

* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *  
 

 

29.12.1888 Субота 

 

Перші замети снїгові сегорічної зими. З дирекції зелїзниць державних подають, що на шляху між Чортковом а Гусятином всякій рух поїздів зелїзничих здержано з днем 27 н. ст. грудня за-для великих заметей снїгових. 

Буджет міста Львова на рік 1889, зложений комисією буджетовою, виказує розходи на 1,301 271 а доходи 1,201.142 зр. Недобір в сумі 94.129 зр. має покритись сподїваною надвишкою доходів. 

 

Що коштують війни? 

В кримскій війнї лягло 750.000 війска; в италійскій (в р. 1859) 45.000; в шлезвицкій 3000; в австрійско-прускій 45.000; в мексиканьскій 65.000; в француско-нїмецкій 215.000; в турецко-сербскій 25.000; в турецко-россійскій 600.000; в американьскій 800.000. А кілько то в кождій війнї згине людей, що не належать до війска! Кілько їх потому вимре на різні пошести! А в грошах ті самі війни за остатних 35 лїт коштували 58.575 миліон. франків (два франки можна числити на оден зр. )! 

 

(»Дѣло« ч.278) 

* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *  
 

 

31.12.1888 Понедїлок 

 

Свій до свого.  

Тілько до руских купців!  

 

Недуги епидемичні. Министерство справ внутрїшних на предложенє найвисшої ради санитарної видало нові розпорядженя для всїх країв що-до відносин санитарних, а именно що-до укладаня виказів статистичних о епидеміях. Та реформа має війти в житє з д. 1. сїчня 1889. Для міст і місцевостей числячих по над 15.000 людности, видано нові формулярї, котрі що тиждня мають надсилатись до центральної комисії статистичної. Начальства громадскі мають доносити зараз староствам єсли появиться яка недуга епидемична: тифус, віспа, дифтерія і т. п. і що тиждня предкладати справозданє о дальшім станї недуги та о средствах предпринятих, щоби єї усунути. Староства з своєї сторони мають що чотири тижднї предкладати намістництву виказ о кождій недузї з осібна, а намістництва відсилають всї ті справозданя до министерства. Тим способом буде можна вести докладні дані статистичні о епидеміях і оголошувати їх в органї найвисшої ради санитарної. 

Степень докторів права одержали в университетї львівскім пп.: Ал. Балько, конципист прокураторії скарбу, Мих. Мязґа, офиціял прокураторії скарбу і Сев. Пакет, конципієнт адвокатскій. 

Видїл тов. "Руска Бесїда" у Львовї заключив на рік 1889 контракт що-до веденя руского народного театру так як в попередних роках з дирекцією зложеною з пп. Ивана Биберовича і Ивана Гриневецкого. 

 

Наука, штука і литература. Товариство "Просвѣта" печатає на І-шу книжку за рік 1889. "Закон громадскій" з основними поясненими д-ра Костя Левицкого. Книжка обіймати-ме 8—9 аркушів печати. — "Просвѣта" видала також доповнений статут для читалень сельских і мало-міских. Де мають закладатись нові читальнї, там основателї нехай спровадять собі ті доповнені статути з тов. "Просвѣти". 

Богдана Хмельницкого том III. (Рускої Историчної Библіотеки т. XI.) друкуєсь в Тернополи і небавом буде укінчений (доси напечатано 9 аркушів.) Вп предплатники зволять звинити сю проволоку і неправильности в висилці, споводовані моїм переселенєм до Львова. Хто-би ще не дістав Богдана Хмельницкого томи І. і II., зволить замовити. Оправні примірники І. і II. т. можна достати по 3 зр. 10 кр. з пересилкою. При сїй нагодї прошу всїх Вп. предплатників, котрі мають залеглости, щоби зволили як найскорше вирівнати належитости. На мпогосторонні запитаня про VII і VIII т. Руск. Истор. Библіотеки заявляю, що будуть печататись по виходї Богдана Хмельницкого. —Олександер Барвіньскій, проф. семинарії учит. Львів, ул. Личаківска ч. 7. І. поверх. 

Конкурс краси жіночої в Америці. Сегорічний конкурс краси в купелевім місци Спаа, устроєний для европейских женщин, наробив великого розголосу по цілій Европі a преміовані краси їздять тепер по головних містах европейских та показуються за гроші. Подібні конкурси відбуваються що року в Америці, хотяй троха відмінно як в старім краю. В Канзас Ситі, в так зв. "Парижи американьскім", відбувся недавно такій конкурс, до котрого допущено лиш тих женщин, що родом з Сполучених держав, а до комисії судіїв, рїшаючих о красї кандидаток, покликано всїх мужчин. От і почали кандидатки агитовати за собою. Кожда мусїла особисто являтись перед мужчинами, що вписалися за судіїв. Не щадили они нї солодких обїцянок, нї грошей, щоби лиш зискати як найбільше число голосів. Одні женщини намавляли своїх знакомих мужчин вписуватись між судіїв, другі мали велике число агентів, а инші роздавали по улицях сотки своїх фотографій. З поміж всїх кандидаток вибирали судії лише мале число до стислїйшого осуду. Найбільше загорїлим агитатором був якійсь пристарковатий джентлемен, що поручав свою доньку, і хотяй єго противники два рази викинули єго за дверї, то все таки війшла єго донька до тїснїйшого кружка вибраних. В тім кружку було двацять женщин і чотири з них одержали нагороду. Перша нагорода припала молодици. Коли виголосили осуд, вся товпа радістно загула, бо відзначена молодиця ще перед 26 лїтами, яко мале дитя "baby" одержала нагороду, а перед роком она і єї мала донечка також здобули нагороду. Мабуть краса єсть наслїдственна в єї родинї. Зовесь она Бронсон, мала за собою 600 голосів а в нагороду одержала крїсло до гойданя, виложене подушкою, вишиваною брилянтами. Три инші нагороди припали одній молодици і двом паннам. Судіїв конкурсу було 2000; між ними а публикою були часто сварки. Коли сей пристаркуватий старець закинув предсїдателеви судіїв нечестне поступованє, в одній хвили вилетїв він разом з судженим своєї доньки через вікно на улицю між нарід. Знайшов собі сторонників і почалась бійка, в часї котрої відзначені краси позабирали свої нагороди і утїкли домів. Мужі відзначених молодиць тїшаться в своїй гордости, а панни вскорї вийдуть замуж. 

 

Телеграми. 

Білград 31 грудня. Скупштину відкрив министер королевским указом. Президентом вибрано Тавшановича, вицепрезидентом Поповича. Проєкт конституції передано комисії. В середу буде скупштина закрита. 

Софія 31 грудня. Собраніє поручило правительству затягнути позичку 92 ½ мил. на будову зелїзниці і портів в Варнї і Бургасї. Князь принимав депутацію опозиційних послів, що зробило добре враженє. Вчера закрив князь собраніє, помилувавши перед тим Попова. 

Відень 31 грудня. Архикн. Людвик-Виктор занедужав небезпечно на запаленє кишок. 

Мадрид 31. грудня. В Тарраґонї наступив вибух динамитових патронів і розірвав два доми та убив пятеро людей. 

 

(»Дѣло« ч.279) 

 

 

* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *  

 

листопад 1888 року
 

жовтень 1888 року

 

вересень 1888 року

 

серпень 1888 року

 

липень 1888 року

 

червень 1888 року

 

май 1888 року

 

цвітень 1888 року

 

марець 1888 року

 

лютий 1888 року

 

сїчень 1888 року