Нераз підносили ми на тім місци і голос про невдоволенє народу руского в Галичинї з обмежуваня єго прав національних. От недавно статью нашу о кривдах Русинів повторив і пів офиціяльний "Fremdenblatt", зазначивши як найвиразнїйше, що всїх тих національних кривд він не береся заперечувати. Було се, по нашій гадці явно висказане memento, адресоване до центрального, а неменче до краєвого правительства і до Поляків галицких, що крайний уже час зірвати з системою, противною 3-миліоновому народови рускому, шкідною в наслїдках для держави, а огірчаючою всю Русь австрійску. По-за "Fremdenblatt-ом" лучаєся нам дуже часто і в других австрійских та заграничних часописях читати симпатичні для справи рускої голоси, а з другої сторони пересторога для австрійских мужїв державних, щоб системи своєї в Галичинї не доводити до крайности.
Мимо того добачає весь нарід рускій, що кабинет гр. Таффого в рускій справі бересь до нїякого рїшучого кроку. Коли в борбі Чехів і Словінців з забагами гегемонії елементу нїмецкого правительство центральне стануло рїшучо по їх стороні і раз-на-раз дає їм нові концесії, — то для рускої всхідної Галичини не робиться нїчого! Навіть справедливе жаданє "Народної Ради", щоб власти всхідної Галичини в переписці з Русинами уживали письма руского замість польского, порїшило министерство гр. Таффого неґативно. Рускі посли в радї державній, хочь солидарно з правицею підпирають кабинет гр. Таффого, не добули доси для Русинів нї одної хоч-би найдрібнїйшої концесії, в соймі галицкім рускі посли змайоризовані, а при всїх тих тяжких ударах доводиться нам нинї сконстатувати факт, що остатними часами урядникам-Русинам, не тілько що трудно якось добитись висших становиск в єрархії урядничій, але ще, чи то при именованях чи й без того, множество їх буває переношене до Галичини західної, на Мазурщину.
Близше розводитись над сим предметом нема потреби. Досить взяти до рук шематизм урядничій, а факти самі б’ють в очи. Цілі сотки урядників-Русинів сидять нинї на Мазурщинї, далекі від родин, від церкви своєї, без можности виховувати дїтей своїх в язиці матернім та при обряді своїм. Єсть се страшна шкода як для самих "заточених" так не менше і для цілого народу руского. Урядник, що яко Русин міг-би з подвійною користію служити державі посеред народу руского, знаючи добре єго язик в мові і письмі, урядник, що має повне право яко горожанин землі рускої служити тій земли в першій линії,— той урядник мусить за-для якоїсь дивної системи нидіти на Мазурщинї.
Система та датуєсь у нас від сумної памяти губернаторства гр. Голуховского, котрий в шовинизмі своїм не знав ніяких границь. Але чи та система нині оправдана? Чому-ж в других краях коронних ніхто єї не приміняє в практиці? Чому там шануються чувства національні і увзглядняються льокальні народностні потреби?
Не раз, не два указували ми в "Дѣлі", що головним жерелом межинародних роздорів в Галичинї, як і в других краях коронних, єсть оскорблюванє прав національних, гарантованих кождому народови основними і державними законами. Чому-ж кабинет гр. Таффого, знаючи, що Русини від своих прав не відступлять, й що роздор національний в Галичинї з кождим днем зростає, не може здобутись не то на рішучій крок, але бодай на які-небудь средства паліятивні? Коли новий на містник депутацій руских товариств так остентативно заявив, що стоїть і стояти-ме при конституції з 1867 р., то питаємо: чому та конституція не має переводитися для нас в практиці? Ми ради би не тілько не чути більше таких драстичних теорій з уст шєфів урядів, як ми чували: "Prędzej ті włos na dłoni porośnie aniż pan dostaniesz się do wschodniej Galicyi" — але для добра і спокою в краю та відповіднїйшого лагодженя справ в ц. к. урядах, жадаємо, щоб з системою переношуваня урядників до західної Галичини зірвано раз на все. Може бути, що польонизаційні интенції "hierarchii społecznej" потерплять на тім, але чи-ж правительство може з такими интенціями солидаризуватися? Justitia fundamentum regnorum. Без того межинародні відносини в Галичинї можуть з кождою хвилею тілько погіршитися...
[Дѣло]
08.12.1888