Ірина Федоляк

Містика, перше кохання і древні Карпати… Одвічна легенда про боротьбу добра і зла, мольфар та сучасні студенти... І цвіт папороті, що лікує рани і повертає з потойбіччя, де життя не закінчується, а лише переходить в інший вимір…

 

Всі ці компоненти гармонійно поєднуються в новому вітчизняному кіно «Тіні незабутих предків», створюючи вибухову суміш голлівудського ексцентризму та української самобутності. Містичний молодіжний трилер про безтурботних студентів, життя яких раптово змінюється, коли в їхню реальність вривається інший світ, руйнуючи її, балансуючи на межі сьогодення та містики, кохання й ненависті. Назва стрічки перегукується із культовим фільмом Параджанова «Тіні забутих предків». Вибрана вона не випадково, режисер Любомир Левицький хотів, аби фільм легко запам’ятовувався і мав певну глибину. А ще автор повісті Михайло Коцюбинський народився в один день із режисером – 17 вересня. Містика чи просто збіг обставин?

 

 

В основі сценарію – легенда, почута з уст карпатського старця. Саме вона надихнула Левицького на створення довгоочікуваної української стрічки. «В часи, коли Карпатські ліси були переповнені злими духами та іншими містичними істотами, а люди там безслідно зникали цілими сім’ями, дев’ять мольфарів об’єднали зусилля, щоб утримати рівновагу темних сил та створили Коло сили, – розповідає режисер. – В 1810 році, коли загадкові вбивства ставалися ледь не щодня, за допомогою древнього ритуалу мольфари полонили всіх карпатських духів у Книзі тіней, запечатавши її магічною Згардою. На волі залишився лише один демон, дводушник. Він почав полювання на згарди, а для того, щоб звільнити решту духів – необхідно сім душ».

 

Головну роль студента Вані у стрічці зіграв Дмитро Ступка. Найважчим під час зйомок, на думку актора, було вставати кожну ніч протягом цілого тижня. «Крім того, важкі транспортні локації. Іноді добиралися вночі, щоб на ранок прибути на місце, – коментує Дмитро. – В Києві зйомки проходили зимою, павільйон майже не опалювався. Доводилося зніматися хворому, з температурою, приймаючи антибіотики. Та результат вартий витрачених зусиль. А ще ми здружилися зі всіма акторами, в нас тепер «кіносім’я», так би мовити.

 

- Як сприймає публіка побачене на екрані? Їм подобається?

Так. В людей виникають різні емоції – сміх, захоплення, здивування…

 

- А сльози?
- Сліз я не бачив, хоча мій батько (Остап Ступка) плакав в кінці фільму.

 

- Йому сподобалося?
- Так, і фільм, і моя роль.

 

- Батьки заперечували чи підтримували вас у бажанні стати актором?
- Вони до цього поставилися якось нейтрально. Зокрема мама хотіла, щоби я був стоматологом чи вивчав іноземні мови. Проте я ріс за кулісами, і від маленького приймав участь у виставах та різноманітних заходах. Тому особисто прийняв рішення стати актором. Хоча професія важка і не завжди «виплачується»: не кожен може стати успішним.

 

Кадр з фільму

 

Влад Никитюк, який у фільмі зіграв двозначну роль Захара, задоволений і роллю, й своєю грою у стрічці. На знімальний майданчик потрапив через інтернет-кастинг, хоча від початку не вірив, що таке можливо. «Я думав, тут давно все розподілено і куплено за гроші» – ділиться актор. Виявилося, що ні. Можна пробитися власними силами і талантом. «Деякі фішки» під час гри запозичив у знаних американських акторів Аль Пачіно та Коліна Фаррела. «В другій половині фільму слід було перевтілюватися в усіх сенсах слова, – розповідає Влад. – Грим привезли із Голлівуду. І лінзи, які створюють моторошний ефект відсутності зіниць, теж».

 

Роксолана Кравчук зіграла дівчину-готку Юлю, відлюдницю, одягнену у чорне, з лялькою на руках. Вона знається на езотериці та законах магії і від самого початку вірить у те, що все це відбувається насправді. «Я деякий час прожила в Верховині Івано-Франківської області, – коментує Роксолана Кравчук. – Тому мені дуже близька енергетика гір, карпатська містика. Я вірю в енергетику людини, в біополе, вірю, що людина думками може впливати чи змінювати довколишній світ». На думку дівчини, акторський склад фільму підібраний ідеально, в кожного свій характер, однакових образів просто не було. «Коли я вперше прийшла на майданчик і побачила акторів, зрозуміла, що Любомир знайшов своїх героїв, кожен повністю відповідав необхідному образу. Нині не уявляю, що хтось інший міг би краще зіграти відповідні ролі».

 

Кадр з фільму

 

«Тіні незабутих предків» став найкасовішим фільмом українського прокату вже протягом першого уікенду від моменту старту, залишивши позаду навіть голлівудські кінострічки з відомим акторським складом. «Я радий, що публіка сприймає фільм так, як планувалося. Претензії до своєї роботи у мене є, але ж про це ніхто не знає, – жартує режисер. – Це повністю український фільм, рідною мовою, з вітчизняними акторами і фінансуванням. Аудиторія після перегляду виходить з іншими почуттями».

 

На питання, чи планується продовження, режисер відповідає: «Так. Якщо буде попит, буде й продовження – масштабніше, якісніше, яскравіше…

                                                                              

 

 

02.12.2013