Бо це Європа.

Я колись жартував про те, що на моє покоління випало дві революції і це забагато. Виглядає на те, що випадає третя.

Пора навчитися доводити справу до кінця. В дев'яносто першому році сталося велике диво, і Україна стала незалежною. Але країна стала незалежною не тільки тому, що за неї боролися десятки, сотні і, може, тисячі героїв, – а стала незалежною так само тому, що так склалися геополітичні обставини.

Тепер приходить нам час наповнити цю незалежність сенсом. І питання в тому, що означає європейська Україна. Європа – це не тільки тоді, коли ми підписуємо Угоду з Європейським Союзом. Європа – це не тільки тоді, коли ми зможемо пересуватися без віз.

Європа – це тоді, коли у нас чисті під'їзди, Європа – це тоді, коли ми з повагою ставимось один до одного.

Європа – це тоді, коли ми граємо за правилами. Європа – це тоді, коли водії не паркуються на тротуарах, а пішоходи переходять вулиці по зебрах.

Це практично означає, що Європа починається не тоді, коли Янукович або Азаров оголошує, що ми кудись ідемо, а Європа починається тоді, коли кожен з нас починає грати за правилами.

І це найважливіший висновок.

Тому те, до чого я хочу вас закликати, і те, що я хочу попросити кожного з вас: подумайте кожного разу, коли є бажання викинути щось поза смітник, подумайте кожного разу, коли є бажання перескочити по дорозі не по зебрі, подумайте кожного разу – чи ви чините по-європейськи.

Спитайтеся своїх родичів, чи вони платять податки. Спитайтеся своїх  знайомих, чи вони не дають хабарів. Спитайтеся людей, які працюють кожен на своєму місці, чи вони чесно виконують свою роботу. Чи вони вчасно приходять і чи сумлінно працюють.

Бо це Європа.

Дев'ять років тому на цьому Майдані ми дуже багато скандували «Ющенко, Ющенко, Ющенко!». Ми тоді ще були молодою і незрілою демократією і не знали, що скандувати треба інші слова, що скандувати треба «Демократія!«, що скандувати треба «Свобода!». Тому що якщо буде демократія, то будь-який президент, який перестає виконувати свої обов'язки, перестає бути президентом демократичним чином.

Дуже важливо, щоб ми не піддалися на спокуси сваволі, бо сваволя веде нас в несвободу. І не має значення, якою мовою розмовляє ця несвобода. Несвобода – це те, від чого ми з вами страждали. Несвобода – це те, від чого сім мільйонів наших співгромадян вісімдесят років тому поклали голову.

Тому говоріть з родичами, говоріть зі знайомими, говоріть з тими, хто з вами не погоджується, арґументуйте і слухайте арґументи. Приймайте позиції і переконуйте, дзвоніть своїм знайомим до Львова і в Донецьк, внаслідок того, що тепер відбувається, ми маємо перетворитися в сильніше суспільство, ми маємо перетворитися в сильнішу націю.

І тоді ми зможемо підписувати угоду про Асоціацію з Євросоюзом – не тому, що Янукович з Азаровим домовилися, а тому, що немає іншого виходу, і це абсолютно очевидно для всіх.

Скорше за все, що це буде тривалий процес. Скорше за все, що цей Майдан буде тривати довше, ніж той, який був дев'ять років тому. Маємо бути до цього готові. Маємо бути готові до того, що немає чарівної піґулки, яка зробить нас щасливими.

Але точно так само маємо розуміти, що немає альтернативи європейській інтеґрації України. Якщо ми хочемо бути в розвиненому світі, якщо ми хочемо мати добробут, якщо ми хочемо жити в безпеці, якщо ми хочемо, щоб наші діти отримували хорошу освіту і мали можливості, – це тільки Європа, в нашій частині світу немає альтернативи. Знову ж таки, незалежно від того, до якої ми ходимо церкви, якою ми розмовляємо мовою, і хто ми з походження.

На євромайдані збираються найфантастичніші люди, бо тут збираються не тільки ті, хто поділяють добрі переконання, але так само ті, хто мають сміливість і – найважливіше – мають відповідальність зробити дію. Тут ті, хто прийшли, тут ті, хто готовий до дії. Це дуже важливо, чим більше буде відповідальних українців, тим швидше Україна зможе твердо здійнятися на ноги і міцним кроком піти вперед.

Київ,  Майдан Незалежності, 23.11.13