Минувшої пятниці (9 н. ст. жовтня) явився на порядку дневнім ради державної проєкт правительства до закона о управильненю наслїдя грунтів селяньских середної величини. Важнїйші точки сего закона заключаються в чотирох перших параграфах. Ми їх наведемо.
§ 1. Наколи властитель обійстя селяньского ґрунту з хатою середної величини умре без завіщаня, то ціле обійстє переходить неподїльно в руки одного лиця.
§ 2. Що належить розуміти під обійстям середної величини, означенє того лишаєся законодавству краєвому, але законодавство то мусить в постановах своїх придержуватись порядку спадкового цивильного закона, т. є. оно не може віддати наслїдя чужому спадкоємцеви, наколи лишились дїти; може однакож вибрати спадкоємця з-посеред тих дїтей, сказати, чи найстарша або наймолодша дитина, чи передовсїм сини або чи в разї недостатку их доньки. Тілько що-до вдови або вдівця може сойм краєвий означити, що они по недостатку дїтей перед всїми крівними мають першеньство до спадку, т. є. унаслїджують все обійстє, коли тимчасом цивильний закон постановляє, що вдовець або вдова мають право посїсти лише четвертину спадку.
§ 3. Вартість обійстя означує суд при помочи знатоків, наколи спадкоємці самі вартости не означать. Спадкоємець має відтак прочих наслїдників сплатити. Речинець і рати сплати як і опроцентованє рать означує суд, але сплата, наколи сторони не згодились, не може послїдувати нї скорше нї пізнїйше, як по трех лїтах. Виросла донька мусить, приміром сказавши, ждати три роки, заким одержить своє віно, виросший син мусить ждати три роки, заким зможе купити щось для себе або почати самостійне ремесло. Сойм краєвий може також означити, щоби суд спадкоємцеви не вчисляв спадку в високости повної ціни означеної, але щоби в користь спадкоємця вчислити єму спадок в цінї лише двох третин вартости. Коли приміром селянин лишить четверо своїм дїтям обійстє вартости 24.000 зр., то одна дитина одержує обійстє, а прочим троє дїтям не має сплатити по четвертинї, т. є. по 6.000 зр, але їй вчислиться обійстє в цінї 16.000 зр, а прочі дїти одержать яко сплату по 4.000 зр.
§ 4. Властитель обійстя може відтак своїм добром розпоряжати за житя і при завіщаню зовсїм свобідно. Закон новий має лишь вагу на случай, коли властитель умре без завіщаня і за житя своїм добром нїчрго не розпорядив.
В тих чотирох параграфах міститься ціла суть нового закона о наслїдю селяньских грунтів середної величини. Тепер питанє, які причини мало правительство, предкладаючи радї державній проєкть до обмеженя дотеперїшного зовсїм вольного дїленя грунтів селяньских?
Першою причиною мало бути надмірне задовженє селяньских земель. Довги на тих землях зросли від 1848 року з 11/3 миліярда на 2 миліярди зр. Другою причиною було надмірне роздробленє менших посїлостей. Наміренєм закона єсть, витворити здоровий стан селяньскій. Як давнїйше всї правительства в Европї стреміли в законодавстві до того, щоб одиници запоручити повну свободу дїланя у всякім напрямі, так тепер має послїдувати якійсь поворот до давного. Держава хоче обмежити свободу одиниці, взяти єї в свою опіку. Так зроблено з ремісниками, повернувши до институції давних цехів, так тепер хоче правительство взяти і селянскій стан в свою опіку. Вже в 1882 р. зажадало министерство рільництва від намістників поодиноких країв коронних і від господарских товариств справоздань о станї матеріяльнім селяньства австрійского. Матеріялів нагромаджено дуже богато, а правительство доручило их в 1881 р. послам ради державної. В 1886 р. порушено справу на ново, а тепер війшла она на порядок дневний.
Не ходить тут о витворенє дїйстних майоратів селяньских. Властителеви обійстя селяньского буде вольно розпорядити землею по своїй воли, продати, подїлити і т. Д. Закон буде лиш тогдї мати обовязуючу силу, наколи властитель умре без завіщаня. Тогдї тенденцією закона буде цілу землю віддати одному наслїдникови і не допустити до дробленя єї. Спадкоємець законний посяде єї в цілости а прочих членів родини сплатить. Але закон той о сплатї членів родини буде міг лиш тогдї виконатись, наколи спадкоємець зможе виплатитись. О тім говорить § 9. закона.
По нашій думці не зробить новий закон великого перевороту нї в вільности дїленя грунтів селяньских, бо кождий господар буде міг заздалегідь подбати о завіщанє; нї не виратує він селяньства нашого з прикрого положеня матеріяльного і з задовженя. Чи покажесь практичним, покаже будучність. На всякій спосіб великої ваги не можна привязувати до тої невеликої реформи.
[Дѣло]
13.11.1888