Львів побачив Маріо Ботта

Але чи почув?...

Мала нагоду побувати на відкритій лекції архітектора Маріо Ботта «Моя архітектура. Проект парафіяльного центру Оріоністів у Львові», що відбулася в Центрі міської історії.  Такого ажіотажу я давно у Львові не бачила, тому й не змогла стриматись, щоб про це не написати.

Почну з того, що спробую коротко розповісти: хто ж це такий той Маріо Ботта, що викликав нечуваний ажіотаж. По-перше, це всесвітньо визнаний швейцарський архітектор, професор архітектури, один з основоположників Тичинської школи – феномен в європейській архітектурі кінця ХХ століття. Ботта спроектував свою першу будівлю в шістнадцять років, після цього навчався в Мілані та Венеції. Ще тоді він познайомився з Ле Корбюзьє і Луїсом Каном, котрі справили значний вплив на його формування. Назагал Маріо Ботта збудував близько сотні проектів по всьому світу, серед яких приватні будівлі, адміністративні, громадські будівлі та забудови, бібліотеки та театри, музеї, церкви та сакральні споруди.

По-друге – це науковець, який читає  лекції у безлічі навчальних закладів Європи та Америки. Він розпочав свій науковий шлях, вступивши до університетського Інституту Архітектури Венеції. Нині є також професором Політехнічного Університету м. Лозанна та у м. Нью-Гейвен (США). У свій час був членом Федеральної Комісії Швейцарії з Мистецтва. Протягом останніх років виступив в якості ідейного натхненника та засновника нової Академії Архітектури м. Мендрісіо (Швейцарія), де на даний час є головою та штатним професором.

По третє – це фахівець, якому феноменально вдається поєднати стару і нову архітектури, при цьому підкреслюючи вартісні моменти обох. Архітектор, якому вдається геніально поєднати існуючу ситуацію і вимоги сьогодення. Його проекти беззаперечно є відображенням епохи.

То хто ж такий Маріо Ботта, якщо узагальнити вищесказане – це один з небагатьох архітекторів сучасності, якому вдається працювати фахово, не зважаючи ні на економічні труднощі, ні на позицію замовника. Тобто на його робити має вплив лише любов до архітектури і професіоналізм. Якщо з тих чи інших причин він не може зробити того, що, на його думку, може вирішити поставлене завдання, чи якимось чином погіршить існуючу ситуацію, не дозволить цілісно втілити ідею, він просто відмовляється від роботи. Це чоловік, котрий не йде на компроміси зі своєю совістю, зі своїм професіоналізмом.

Музей сучасного мистецтва, Сан-Франциско, проект Маріо Ботта

Для Львова, де питання архітектури стоїть гостро як ніде, бо львів’яни з Божої ласки, інакше не скажеш, отримали в спадщину унікальне місто, не приклавшись до його створення, візит такого чоловіка не просто подія, а знакова подія. Явище. І як же відреагувало місто? Відбулось дві лекції в залах, не пристосованих до такої кількості бажаючих почути і побачити маестро. Ще за годину до лекції  в Центрі Міської Історії на Богомольця вже не було де яблуку впасти. Я прийшла за п'ятнадцять хвили і стояла майже в коридорі. Самого лектора видно не було, але висів екран, і можна було бачити лише рухому червону цятку указки. На подвір’ї тупцяла сотня розчарованих молодих людей, які так і не змогли потрапити на лекцію, де можна було ознайомитись з творчістю архітектора, його реалізованими проектами, можливостями, перешкодами та перспективами створення архітектурного образу міста, а також проектом парафіяльного центру отців оріоністів УГКЦ.

Позаду мене скромно стояв один з представників Оріоністів у Львові. Молодий усміхнений, в монашому одязі. Коли черговий раз довелось ставати на пальці, щоб хоч щось побачити над головами шанувальників Маріо Ботта, я не стрималась – обернулась і вирішила запитати того пана про те, чого ніяк не могла осягнути. Чому лекція відбувається в непристосованому для такої кількості людей приміщенні? Чому місто, багате на всілякі зали, не виділило чогось достойнішого? Питала, чи організатори усвідомлюють велич лектора, чи розуміють втрату молодих людей, яким, можливо, більше ніколи в житті не доведеться бачити живу легенду, питала, чому таке легковажне ставлення до подій, які стаються, можливо, таки з Божої ласки: чому не скористатися з нагоди і не поділитись такою подією з тими, хто цього потребує? Запитуючи, не могла приховати свого розчарування. Мені за це дуже прикро. Бо вірю, що той, коло про це питала, найменше завинив у цій ситуації. Також розумію, що в житті випадкових речей не трапляється, і що всі, хто мали на цій лекції побувати – побували.

Розчарувало інше: нікого з відомих архітекторів не було. Не було нікого з міської архітектури, не видко було й районних архітекторів, які завтра сядуть за стіл і далі продовжуватимуть керувати архітектурним простором міста, спираючись лише на те, що вчили колись в інституті, базуючись на основах радянської освіти, роблячи вигляд, що професійних рішень не буває, що світового досвіду не існує…. (Хочеться вірити, що я помиляюсь, і що вони всі були на лекції у «Львівській політехніці», на котру також не змогли потрапити всі бажаючі).

Трохи про саму лекцію: вона чудова. Там було все: професійний підхід до питання – коли маестро починав говорити про ту чи іншу споруду, то починав з, як він сам формулював, «тканини міста» – генплану. Показував пляму, яка цікавила в контексті міста, кварталу. Далі було найцікавіше – його роздуми: чому саме такі рішення він приймав, що його спонукало, які цілі переслідував? І коли після його пояснень на екрані зʼявлялись нарешті його об’єкти, то практично не залишалось сумніву, що саме таке рішення – досконале, саме таке рішення – найбільш гармонійне. Сподобалась одна заувага щодо певної невеличкої ділянки, яку йому пропонували вирішити. Після тривалих роздумів Ботта прийняв рішення, що найкраще буде там взагалі нічого не будувати, бо це принципово не вирішить жодного питання. Але запропонував зробити з цієї території галявину, на котрій би в певний час випускали на прогулянку коней, конюшні яких містились по сусідству. Таким чином ця територія працюватиме як рекреаційна зона для жителів містечка і, завдяки такому функціональному перепрофілюванню зможе принести більше користі. Далі він посміхнувся і сказав, що, нажаль, цей задум ніколи не буде втіленим, бо він є занадто простим.

Синагога Цимбаліста і Центр Єврейскої Спадщини університету Тель-Авіва, проект Маріо Ботта

Про що це говорить? Що в людини, яка робила реконструкцію театру Ла Скала, яка спроектувала Музей сучасного мистецтва в Сан-Франциско, унікальну по своїй задумці споруду Banca del Gottardo в Швейцарії (Лугано), (де на п’яти розташованих поруч ділянках Ботта запроектував суцільну споруду, але з умовно окремими п’ятьма фасадами, зберігаючи в такий спосіб історичну справедливість), Музей Тенглі в Швейцарії (Базель), Синагогу Цимбалиста и центр еврейської спадковості Университету Тель-Авиву в Ізраїлі (Тель-Авів), Церкву Святого Иоанна Крестителя в Швейцариі (Моньо) на місці знесеної лавиною автентичної церкви сімнадцятого століття, вистачає сміливості, гумору, інтелігентності відмовитись від речей, покращити яких він не може, чи вважає недоцільним.
 

Не обійшлось, звичайно, без передбачуваного запитання з залу про його думку стосовно центральної частини міста. На що він відповів просто і спокійно, без вилуплених очей, без піни біля рота і тремтіння в голосі, що на все свій час. Що потрібно шанобливо ставитись до історичної спадщини, але не забувати про потреби живих.
 

Церква св. Іоанна Хрестителя, Швейцарія, Моньо, проект Маріо Ботта

Безумовно не варто ідеалізувати навіть таку фігуру як Маріо Ботта, але, як на мене людина, яка досягла беззаперечних професійних висот в своєму житті, яка вирішила не одну проблему (і не лише містобудівельну) в найкрасивіших містах Європи, яка сьогодні працює над величезним кварталом в Китаї, і думки якої не сліпить ні псевдолюбов до рідного краю, ні псевдолюбов до Бога, ні мегагордість за здійснене, має можливість мислити неупереджено, структуровано, конструктивно.
Тому абсолютно згодна з маестро, що до кожного місця потрібен свій: виважений, індивідуальний, добре обдуманий підхід. Бо одного варіанту розв’язання одвічного питання архітектури всіх часів і народів: що будувати, як будувати, де будувати, не існує.

Розумію, що приїзд Маріо Ботта не може і, зрештою, не має вирішити усіх питань Львова, але можливо, той, кому вдалося побувати на його лекції, і хто є тепер, чи в недалекому майбутньому, можливо, стане причетним до формування міського середовища, перед тим, як провести випадкову лінію чи поставити випадковий підпис, все ж. на мить задумається, чи варто…

Коментарі:

Михайло Ягольник, архітектор:

Я вчора задав Маріо Ботта просте запитання: Що для вас – Архітектура? Професія, Магія чи Релігія? Він дав свою відповідь, але моє запитання не потребувало відповіді. Бо це про нього.....

Руслан Лукащук, архітектор:

Важко давати коментар до лекції Маріо Ботта. Та чи була ця подія лекцією? Скоріше – ковток чистого кисню, що п’янить, що додає сили, що вселяє надію…

Сарваш Габор, архітектор:

Жодних коментарів, по-скільки я не попав на зустріч (так само, як і сотні моїх колег-АРХІТЕКТОРІВ, власне, найкращі представники нашої професії (перерахувати?). Тож маю на згадку лише гарні фото про тусовку на подвір,ї... А шкода, тому що ТАКІ мега-зірки рідко залітають до нашого Львова...

Довідка 1

Маріо Ботта народився у Швейцарії у 1943 році. У 1969 отримав диплом архітектора в Університеті Венеції та почав свою професійну діяльність. У 1976 році Ботта був призначений професором Політехнічного Університету Лозанни, а в 1987 – Ельської Школи Архітектури у м. Нью Хейвен (США). З 1982 по 1987 був членом Федеральної Комісії Швейцарії з Мистецтв. Протягом останніх років виступив в якості ідейного натхненника та засновника Академії Архітектури м. Мендрісіо, де на даний час є головою та штатним професором.

Міжнародні нагороди митця: Європейська Премія Культури (1995), Почесний Легіон Французької Республіки (1999), Великій Особі у подяку від Італійської Республіки (Рим, 2005), European Union Prize for Cultural Heritage Europa Nostra (Гаага, 2006) та багато інших.

Кількість реалізованих проектів Маріо Ботта сягає сотні, серед них: реставрація та реконструкція театру Ла Скала (Мілан, Італія, 2002-2004), Національний банк Греції (Афіни, 1999-2001), Міська бібліотека (Дортмунд, Німеччина, 1995-1999), Церква Santa Matia Nuovo (Террануова Браччьоліні, Італія, 2005-2010), Музей сучасного мистецтво SFMOMA (Сан-Франциско, США, 1989-1995), Парк скульптур Ноїв Ковчег (Єрусалим, Ізраїль, 1995-2001).

Маріо Ботта працював над проектами у Франції, Швейцарії, Італії, Німеччині, США, Голландії, Ізраїлі, Китаї, Японії, Південній Кореї, Болівії та багатьох інших країнах.

Довідка 2

24 травня у місті Львові, по вулиці Лінкольна, 12, відкрито харитативно-виховний центр та парафіяльну каплицю Отців Оріоністів, які посвятив архиєпископ Львівський Української Греко-Католицької Церкви Преосвященний владика Ігор Возьняк, ЧНІ. В урочистості взяли участь владика Михаїл Микицей, Єпарх Буенос-Айреської єпархії для українців католиків в Аргентині та його єпископ-помічник Святослав Шевчук, Генеральний Настоятель Згромадження Отців Оріоністів отець Флавіо Полоза з Риму, учасники міжнародного екуменічного форуму «Милосердна любов як форма діалогу», що проходив у Львові-Брюховичах, а також представники місцевого духовенства і влади.