Родимці!
Коли другі краї і народи доокола нас двигаються і поступають наперед, добувають собі нові права і поправляють свою долю: нас, Русинів Галичини, неприязні політичні відношеня усувають ще в зад. На земли Данила, прилученій до австрійскої монархії яко край рускій, обдарені рівною з другими конституцією, — ми чуємо в школї, урядї і судї чужій язик, видимо на всїх висших становищах чужих людей, в радї державній і в соймі краєвім чужі пишуть для нас устави; чужі втискаються навіть до нашої церкви, чужі в значній части користають з нашої праці. Ми поносимо рівні або і більші тягари, робимо шарварки, платимо податки, даємо рекрута — але не уживаємо нї рівних прав, нї рівних користей.
Як в политичних і народних правах Русини упослїджені супротив других народів, так в поношеню тягарів публичних найбільше діткнені низші верстви, селяне і міщане, рільники і ремісники. На школу, на церков, на дорогу богач-капиталіст часто не дає нїчого, властитель більших посілостей завсігди розмірно менше, як селянин. Всї змаганя в остатних часах розложити тягари публичні після рівнішої міри, оказались даремними.
Тепер Русинам, як і всему селянству та міщанству грозять нові небезпеченьства. Автономічні права громад готова ограничити нова устава о писарях громадських радам шкільним місцевим, устава о народних учителях відбирає права презенти, нова устава о податку від горівки збілшила тягари низших верств, нова устава пропинаційна може знов вийти в некористь селян і міщан.
Ми, підписані посли Русини, вибрані свобідною волею сельских і маломіских громад, обовязані перед всїми боронити справ руских і громадских. А обовязані ми тим більше, що послїдне всенародне Віче у Львові з червня 1883 року узнало нас за єдиних заступників руского народу і завізвало нас, щоби ми потреби і интереси руского народу всїх сторін і повітів Галичини заступали.
Вірні нашим обовязкам і послушні голосови народу, ми боронили і не перестанемо боронити интересів руских і народних репрезентацій краю. Але що хвиля нинїшна тяжка, що точаться тепер справи великої ваги, то кличемо весь нарід, щоб і він сполучив могучій свій голос з голосом нашим. В тій ціли устроюемо Віче всенародне в столици нашого краю у Львові, в власній хатї всего народу нашого, в Народнім Домі, дня 29 вересня (11 н. ст. жовтня) в четвер перед св. Покровом. Нехай сам голос народу, завсїгди важкій, а ще важшій в нинїншій порі грозячих зі всїх сторін бур, відозвеся сильно і заявить перед краєм, перед другими народами, перед управителями держави і перед цісарским троном, чи Русини, чи нарід нашого краю годиться з теперішним своїм положенєм, чи і як довго може єго ще видержати, чи і якої домагаєся зміни.
Именно хочемо на тім Вічу обговорити отсі справи:
1) Нинїшне положенє Русинів, що нам долягає і чого домагаємося;
2) нову уставу дорогову ;
3) уставу пропинаційну.
Просимо отже на то всенародне Віче всїх, котрих доля нашого народу і справи, що мають обговоритися, обходять: весь нарід наш зі всїх сторін нашого краю і зі всїх верств єго, селян і міщан, ремісників і купців, учителїв і пастирів духовних, і всю прочу интелигенцію. Именно просимо і наших достойників церковних, давнїйших заступників народу в соймі краєвім, заступників в радї Державній, в радах повітових і громадських. Могучій а згідний, спокійний і поважний голос Ваш не прогомонить надармо.
У Львові дня 13 (25) вересня 1888.
Д-р Николай Антоневич. Теофил Бережницкій. Щастний Білиньский. Стефан Качала. Матвій Кашевко. Петро Лїниньский. Ксенофонт Охримович. Юліян Романчук. Николай Сїчиньскій.
[Дѣло 25.09.1888]
25.09.1888