Майже у всіх країнах частіше голосують старші, більш освічені та багатші виборці
Явка на минулих виборах мера Москви склала 32%. Багато це чи мало, враховуючи розмір міста, рівень і час проведення виборів? Це непросте запитання: явка на виборах складається з маси чинників, що пов'язані як з раціональними, так і нераціональними аспектами людської поведінки. У вчених досі немає єдиної гарної моделі, яка адекватно пояснювала б індивідуальне рішення: голосувати чи не голосувати. Це одна з головних нерозв'язаних проблем у сучасній політичній науці.
Логіка раціональної поведінки сама по собі не пояснює участі людей у виборах. Навіщо взагалі голосувати, якщо усе без тебе вирішено? Уявімо собі виборця, що вирішує, проголосувати йому за одного з двох кандидатів або залишитися вдома. Його голос буде мати значення лише в одному випадку - якщо голоси інших виборців розкладуться порівну між двома кандидатами. Такі події дуже рідкісні і можливі лише тоді, коли число виборців, що голосують, невелике. На найбільших виборах, на яких була зафіксована нічия, проголосувало лише 39 тис. осіб (це було у 1994 р. в одному з одномандатних округів штату Квебек). Для більших виборів - із сотнями тисяч або мільйонами виборців - уявити собі таке практично неможливо навіть у найдемократичнішій країні і за найчеснішого підрахунку голосів. Ймовірність того, що чийсь голос виявиться вирішальним, дедалі менша; що б не було поставлено на карту, участь у виборах не варта витрат, адже час, витрачений на відвідування виборчої дільниці, можна провести інакше. Виходить, що ніхто не повинен голосувати, - але ж люди голосують!
Чи означає це, що явку можна пояснити лише психологічними чинниками - такими, як бажання підтримати улюбленого кандидата, бути таким, як усі, або виконати свій громадянський обов'язок? Ні, не означає. Багато речей можна пояснити лише тим, що люди все-таки поводяться стратегічно і якось враховують свої шанси віддати вирішальний голос.
По-перше, більшість порівняльних досліджень показує, що явка залежить від того, наскільки конкурентними будуть вибори. Якщо у виборах бере участь два кандидати і очікується переконлива перемога одного з них, то явка повинна бути низькою; якщо два кандидати мають майже однакові шанси, то явка, навпаки, буде високою. Саме це й передбачає модель раціональної поведінки - адже ймовірність вирішального голосу буде вища, якщо виборець знатиме, що підтримка інших виборців порівну розподілена між двома кандидатами. Те саме ми бачимо і в реальному світі з поправкою на те, що люди, найімовірніше, серйозно переоцінюють свої шанси віддати вирішальний голос.
По-друге, теорія передбачає, що явка повинна бути вища за невеликого числа осіб, що мають право голосу. На невеликих виборах рідко, але все ж час від часу трапляються нічиї. На великих виборах нічиїх не буває - адже навіть перевага в 0,01% (як на німецьких федеральних виборах у 2002 р.) означає розрив у кілька тисяч голосів. Як наслідок, ймовірність вирішального голосу - і явка - повинні бути вищими на малих виборах, що підтверджується даними. Згідно з однією з оцінок, подвоєння числа виборців знижує явку приблизно на 2%.
По-третє, явка на парламентських виборах вища у країнах з пропорційною виборчою системою - за інших рівних різниця може становити до 4,5-5%. Причина та сама: шанси віддати вирішальний голос вищі тоді, коли більше місць у парламенті (дійсно, якщо депутатів парламенту стільки ж, скільки й виборців, то кожен голос буде вирішальним).
Нарешті, по-четверте, дуже важливими є чинники, що безпосередньо впливають на втрати від голосування. У країнах, де виборців, що ухилилися від голосування, карають (як, наприклад, в Австралії чи Греції), явка є високою. Якщо, навпаки, для голосування необхідно заздалегідь реєструватися (як у США), то явка нижча.
Мобілізація виборців не менш важлива, ніж раціональні розклади, продиктовані електоральними прогнозами, політичними інституціями та чисельністю населення. Безліч досліджень підтверджує, що витрати на виборчі кампанії позитивно впливають на явку.
Звичайно ж, витрати можуть бути спрямовані і на зниження явки - але є великі сумніви в ефективності таких «негативних кампаній» у конкурентному політичному середовищі. У науковому середовищі досі немає консенсусу щодо того, чи призводить негативна політична реклама до зниження явки, чи ні. Ефект мобілізації позначається на тому, що явка буде вищою, якщо вибори у різні органи влади відбуваються одночасно. Класичний приклад - США, де раз на чотири роки обирають президента і раз на два роки відбуваються вибори до нижньої палати парламенту; у «непрезидентські» роки явка, зазвичай, нижча. На рішення голосувати впливають і індивідуальні особливості виборців.
Майже у всіх країнах частіше голосують старші, освіченіші і багатші виборці. Мобілізація може бути вищою або нижчою серед представників різних етнічних і соціальних груп або просто залежати від кола спілкування виборця.
Так що порівнювання московських 32% з міжнародним досвідом вимагає великої обережності; у будь-якому випадку слід уникати моральних висновків щодо москвичів. Тим більше, що держава дійсно доклала зусиль до того, щоб явка на цих виборах була мінімальною.
Алєксєй Захаров — доцент Вищої школи економіки
Алексей Захаров
Почему люди голосуют
Ведомости, 19.09.2013
Зреферував Омелян Радимський