З великої хмари – малий дощ. Чи вдалася імпреза „маршу на креси"?

Діло, 13 вересня 1938

Варшава. 11. вересня 1938.

 

Плани були широкі, фінал акції та наявні її висліди випали значно скромніші. Говоримо про відомий від весни ц. р. та знаменний експансивний порух серед польського громадянства, особливо серед його молоді, з метою пробоєвого маршу на схід, культурницької офензиви у „Польшу Б", словом — „марш на креси".

 

Інформуючи про орґанізаційні заходи і пляни тої імпрези на сторінках "Діла" в червні п р. ми висловили сумнів щодо того, чи ентузіястичні побажання та матеріяльні засоби, вложені в неї, принесуть бажаний для її творців успіх. Наші сподівання показалися правдивими; якшо не зовсім, то бодай у такій мірі, в якій не сповнилися завойовницькі мрії та побожні бажання новітніх хрестоносців, себто тих, то орґанізували і для ідеї чи для инших цілей та мотивів брали участь у „поході на схід".

 

Багато орґанізаційних центрів.

 

Варто пригадати, навіть перестудіювати схему та орґанізаційну структуру славного й „закінченого" вже нині (в розумінні етаповому) „маршу", щоб на основі дотеперішніх осягів оцінити вартість, спромогу і діяльну силу того пляну, що — як видно з численних голосів преси чи заяв деяких його організаторів — не має обмежитись до одного року, а хоче щорічно відновлятись.

 

Орґанізаційних центрів "маршу на схід" було розмірно багато. По-перше: "Команда Леґії Академічної", з почину якої зорґанізовано в липні ц. р. військові табори на сокальському кордоні, при чому про участь у тих таборах (відмінно, ніж анальоґічних у Лідзбарку на Поморі) рішала добра воля і власна охота польської молоді. Далі: рухливе і властиво звязкове для більшости починів Т-во Розвою Східних Земель з багатьома окремніми секторами та незалежними господарськими орґанізаціями, з яких найважніші: Союз Польських Купців, "Звйонзек Польскі" та Обєднання Християнських (польських) Кас Безвідсоткового Кредиту. Третє: все зростаюча акція відомої "Польської Мацєжи Школьної", що в самій Варшаві зібрала на весну цього року понад 140.000 чол. на „креси" і під ідеольоґічним, себто суто-ендецьким проводом якої працювали мандрівні табори медиків що, діставши 60.000 зол. захлистувалися від погроз та обіцянок збудувати "лінію Мажінота" на сході. До четвертої групи можна зарахувати всі інші „конкуренційні" товариства та підприємства, здебільша льокальні, дбайливу опіку над якими перебрав Координаційний Комітет у Люблині чи подібні ініціятивні осередки, висунені далі на схід.

 

Серіями та постійно.

 

Реалізовано „марш на схід" двома головними методами. З одного боку служили йому орґанізовані серіями пропаґандивні реґіональні імпрези, з другого закріплювано польщинну акцію в терені імпортованим з заходу людським та грошевим матеріялом. За літо та осїнь ц. р. були чи будуть зорґанізовані такі імпрези першої катеґорії: Від 15 серпня до 4 вересня відбулись у Пинську голосно реклямовані "дні Полісся". Зорґанізовано там поліський ярмарок, звезено туристів, журналістів, молодь та шлеських вуглекопів. Зелектрифікували спеціяльно вибудовані павільони, влаштували автомобільний рейд, спортові змагання, забави, літунські пописи і то у прияві воєводи Костки Бєрнацького, що назагал не любить показуватися у твердому комірці, а від деякого часу проявляє пожвавлену меткість. Майже рівночасно з поліським ярмарком відкрили волинські торги (від 11. до 25. вересня). Волинську імпрезу злучили з великим римо-католицьким святом з нагоди 50-ліття священства луцького єпископа Шельонжка, а вступом до тих державно-костельних маніфестацій стали свята у Замості, куди 8. ц. м. привозили тіло св. Боболі і скликували також православне населення до них на молитву... Дня 11. вересня святкуватимуть на Білоруси „дні Міцкевича", а негайно після їх закінчення юрба „сходолюбців" поїде до Заліщик на свіже вино.

 

Все це — замітніші реґіональні імпрези, про менші, часами справді цікаві, не згадуємо. На орґанізацію тих імпрез витрачають масу гроша, зацікавлення ними стараються викликати велитенською пропаґандою; акцію ведуть цілі штаби спеціяльно вишколених і кваліфікованих урядовців. І які-ж її висліди?

 

„Нема там серця."

 

А висліди — признають це навіть ті, що найбільш ентузіястично „йдуть на креси" — бліді, в найкращому випадку цілком пересічні. Добре буде зілюструвати цей факт першим з берега прикладом, і то навіть не нашого авторства. Ось, німецька преса передруковує з варшавського „Експресу Поранного" такі завваги про „поліські дні":

 

„Треті поліські торги — це спеціяльна, цікава реґіональна імпреза. Крім розкішного мисливського павільону і штамових рож, крім одної банальної стоянки народнього промислу нема там ані одного дійсно реґіонального експонату, ані одного „живого" поліщука. Коли до цього додати, що багато із заповіджених у програмі точок не відбулося, а до найпопулярніших атракцій ярмарку належали щоденні дефекти елєктричної інсталяції — то це буде повна картина тої „реґіональної" імпрези. Ми бажали-б, щоб „поліські дні" відчинили свої ворота перед правдивим реґіоналізмом та показали справжнє, невистилізоване Полісся. На самому Поліссі забули за рекляму ярмарку. Вийшло наверх, що в багатьох поліських повітах селяни нічого не відали про пінські поліські торги, не кажучи вже про те, що в цілій імпрезі не було правдивої селянської поліської стоянки."

 

Таке буває з більшістю пропаґандових „кресових" імпрез. І про це орґанізатори „маршу на креси" добре знають.

 

Коли Ваш кореспондент нпр. звернувся недавно до одного з визначніших керманичів центральної пропаґанди тої акції зі запитом: чи є якісь наслідки цілої тої коштовної роботи в терені, то дістав дуже щиру відповідь: „Очевидно, є і багато; здається, навіть стільки злих, що і добрих, але найважніше: рух зростає..." В іншій розмові на ту тему ми почули від високопоставленої особи таке: Цілу акцію „маршу на схід" можна булоб уважати за цілком удатну, якби не ті, що їх всюди не бракне: люди інтересу, чистого бізнесу, грошолови, що їм байдужа доля автохтонів, ті, для яких креси — це копальня золота і які для них не мають серця..."

 

Кращі висліди приносить акція, яку ведуть другою методою: постїйною працею для польщини в терені. Проявів її не бракує на цілій території наших етноґрафічних земель. Ось нпр. фрагмент з інформаційно-пресового бюлетену "Т-ва Розвою Східних Земель":

 

„Природні умовини, прекрасний клімат та дешевість побуту на Східних Землях сприяють розвиткові туристично-літниськового руху. В цьому році під покровом „Централі Робітничого Дозвілля" (вчасів) зорґанізовано: над Нарочем табор праці, під Гродном випочинковий табор урядовців міністерства військових справ, під Сувалками табор Ліги Туристики. У Заліщиках є центр суспільної самопомочі варшавського маґістрату, — другий такий самий засновано в Сувалках. На Поділлі містяться табори Союзу „Сполем" з кооперативними курсами. У Городниці істнує літня стійка Робітничого Інституту Освіти та Культури ім. Жеромського. В найдальшій закутині Польщі, у Старих Кутах, істнує табор робітників з установ міністерства військових справ і т. д., і т. д "

 

Таких бюлетенів появляється в останніх часах дуже багато, але тільки денеде можна в них вичитати позитивні вістки про лікарську чи матеріяльну допомогу населенню; здебільша повно в них високопарних слів про „бібліотеки, співи, танці, вечорниці й ентузіазм кресових братів-поляків"...

 

У висліді?

 

У висліді методи „маршу на схід" скритикувала частина польського громадянства, а сама практика походу не видержала проби при зустрічі з життям. „Говорили нам — оповідав нам один студент-таборовик, — що населення з плачем вертається до віри батьків, а ми натрапили на Волині на такі села, де сільські парубки заганяли нас у політичних дискусіях в кут. Щойно в терені я переконався, що українська справа на селі дуже популярна та що не можна підходити до неї тільки зі святою іконкою нашого нового патрона"... Таких фактів та зревізованих поглядів можна навести багато.

 

Сьогодні вже можна ствердити, що „марш на схід" при співучасти поанґажованих урядовців і членів ріжних товариств, із великими секціями та цілим велитенським апаратом — не вдався. Такий його зрештою сподіваний вислід не повинен робити з нас оптимістів. Очевидно, краще булоб, якби велетенські змарновані засоби, що їх молоді та старші ентузиясти „кресів" топлять у пінських болотах, зуживати на доцільнішу для місцевого населення і для держави — осушку болот, на будову залізничних шляхів, лічниць, доріг, мостів, поправу жалюгідної сільської господарки і т. д. Але кожний працює, як уміє...

 

Для нас з останньої польської спроби одна вартісна наука, потрібна і для нашої праці: там, де є сам сліпий запал без знання та без серця — нічого справді корисного й доброго для народньої справи не вийде.

 

Гром.

 

[Діло]

13.09.1938