В Ґетеборзькому університеті знайшли досі невідомий щоденник Карла XII.

У бібліотеці Ґетеборзького університету знайшли 268-сторінковий щоденник шведського короля Карла XII з нотатками, які він робив у польових умовах.

Коли Антоанета Ґранберґ, доцентка кафедри слов'янських мов, на початку року досліджувала Вітфельдтську колекцію, то зробила несподіване відкриття: серед великого некаталогізованого матеріалу вона знайшла, серед іншого, польовий журнал Карла XII.

Кілька розділів були написані в Будищах, приблизно за 30 кілометрів на північ від Полтави, і датовані 17 березня 1709 року, лише за кілька місяців до фатальної битви. Коли вона запитала істориків на факультеті, то виявилося, що цей польовий журнал був абсолютно невідомий.

Збірка, що походить з бібліотеки Вітфельдтської гімназії, становить приблизно 650 метрових полиць і є однією з найбільших колекцій Ґетеборзького університету. Вона містить матеріали з XIII століття до кінця XIX століття. Більшу частину нинішніх фондів бібліотека гімназії придбала після 1721 року, коли сама гімназія була знищена пожежею.

Списки та каталоги колекції складалися протягом XVIII та XIX століть. Антоанета Ґранберґ зацікавилася, чи є там щось цікаве для славістів, і тому почала замовляти книги з колекції – на щастя, знайшовся 18-сторінковий каталог рукописів колекції, створений у 1970-х роках. Саме так Антуанета Ґранберґ відкрила польовий журнал Карла XII.

Книга налічує 268 сторінок. Найстаріший розділ датований 2 червня 1707 року (Альтранштедт в Саксонії), а останній – 20 листопада 1717 року (Лунд), за рік до смерті короля. Деякі записи підписані ім'ям короля, інші ж імена можуть зустрічатися на «шанобливій відстані» від монаршого підпису, нижче на сторінці; прикладом є Карл Піпер, найближчий радник короля.

Поруч із королівським підписом у кількох місцях стоїть абревіатура L.S. – Loco Sigilli, «на місці печатки», вказує на те, де була розміщена королівська печатка в оригінальному документі, що робить зміст рукопису дійсним навіть за відсутності самої печатки.

Щоденник незабаром буде оцифрований і доступний на сторінці бібліотеки Ґетеборзького університету.