«Файне місто» пережило празник і згадало про те, що не таке воно вже й файне. «Беркутів» назвали рейдерами, а все решта — «зона».
День міста для голови міста — чудова нагода нагадати людям, як ти виглядаєш
Тернопіль направду гарно відсвяткував свій день народження, але вже в похмільному синдромі там почалися цікавинки. Наприклад, один з провідних місцевих сайтів потішив народ інформацією про автобус, який провалився крізь землю. Те, що написане під основним текстом шрифтом, який годі прочитати навіть тернополянам, з'явилося на Інтернет-ресурсі щойно через годину. За той час мали інсультну ситуацію мешканці міста, а деміурги цієї ініціативи згодом написали: «Даний фейк являвся засторогою для колег та читачів про те, що не можна сліпо вірити будь-якій інформації у всесвітній мережі. Одразу хочемо перепросити у тих людей, які, виконуючи свої професійні обов'язки, кинулися на "місце події" і добряче намокли чи змерзли. А також у тих наших читачів, які встигли повірити даній новині за ту годину, доки стаття "провисіла" без попередження про її "фейковість"». Перепросили. Дякуємо. Ідіть на…. Ну, десь так само потім перепросимо.
Тернопільський прокурор області Геннадій Мовчан
Після свята таки треба згадувати, що життя має різні кольори і для Тернополя. Найкраще це зробив місцевий обласний прокурор Геннадій Мовчан, який пригадав таке: «У Тернопільській області ще з дев'яностих років залишаються нерозкритими 33 навмисних вбивства. Досудове розслідування за цим особливо тяжких злочинів відновлено, а відомості про них внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Тому надалі актуальною залишається потреба у проведенні невідкладних дій у сфері розкриття та розслідування даних злочинів », — підкреслив Мовчан. Прокурор додав, що всі відновлені виробництва бере під свій особистий контроль. Добродія варто запитати через рік про те, що він говорив зараз. Добре, якщо буде кого питати.
Скоро в Україні залишиться лише чотири дитячі колонії. Одна з них — в Галичині
Крім того, Тернопілля потішив візитом уповноважений президента України з прав дитини Юрій Павленко. Казав, що сьогодні в Бережанській дитячій колонії залишилося 50 дітей, з них 17 неповнолітніх (які не досягли 18 років), а 33 — старші 18 років. Частину дітей звільнять умовно-достроково, частину переведуть у Самбірську колонію. Тяжко зрозуміти, чому цей клерк переймається проблемами неповнолітніх, але так, напевно, треба. Отже, слова Юрія Олексійовича: «Загалом, за планами пенітенціарної системи, має залишитися 4 дитячих колонії — по одній на сході, заході, півночі і півдні України. І цього достатньо. Нині їх є 8, а було 12. Але ми також ведемо мову, щоб ці колонії пережили дуже серйозний внутрішній ремонт, інфраструктурний ремонт, зміну роботи. Я поки що не знайшов відповіді на запитання, для чого у свій час на Західній Україні збудували чотири дитячі колонії. Нині є три, а після закриття Бережанської залишиться дві, потім вже буде вирішено, де залишиться дитяча колонія — в Дубно чи в Самборі».
Видатний львівський колядник написав книгу з назвою, як у Гітлера. Чекаємо наступних творів — за мотивами Маркса, Брежнєва та скандинавських леґенд і міфів
Зрештою, з Павленка можна сміятися, можна радити йому почитати «Одлян чи повітря свободи», але ж навряд чи уповноважений це зрозуміє. Тому згадаємо ще дві галицькі «заґратовані» історії. Перша — рафінований ідіотизм, який переходить у вишукане знущання з усього. Леґендарний суддя-колядник Ігор Зварич написав у тяжких умовах книжку «Mein Kampf in Ukraine». Судді-коляднику пасувало б ще написати «Капітал», «Малу Землю» і «Старшу Едду». Тоді про нього задумаються ще більше, ніж зараз.
Андрієві Слюсарчуку за ґратами ведеться тяжко. Тяжко і тим представникам пенітенціарної системи, які мають честь контактувати з геніальним «доктором Пі»
Утім Зварич ще одного галичанина — львівського «доктора Пі» — не переплюне. Про Андрія Слюсарчука не будуть знімати фільми типу «Зеленої милі» чи «Втечі з Шоушенка». Про його останній вибрик розповів спеціаліст у зв'язках з громадськістю та ЗМІ управління Державної пенітенціарної служби у Львівській області Мирослав Демків. Як він пояснив, суть конфлікту в тому, що до Слюсарчука підселили співкамерника-курця. «Слюсарчук не курить, а людина, яку підселили у камеру, — курить. На підставі цього виник конфлікт: Слюсарчук намагався довести, що це порушує його права. Хоча законодавством не передбачена заборона куріння в місцях попереднього ув'язнення. Це не є орган влади, як писав його адвокат, що там курити не можна», — зазначив Демків.
З його слів, в адміністрацію СІЗО Слюсарчук поскаржився вже після того, як порізався.
«Йому надали медичну допомогу. Особу, яку підселили в цю камеру, перевели в іншу камеру, щоб не загострювати конфліктну ситуацію. Життю і здоров'ю Слюсарчука нічого не загрожувало. Він перебуває в камері, його не госпіталізовували. Це ушкодження, швидше за все, було демонстративне. Проводиться перевірка», — повідомив Демків.
Порізатися Слюсарчук міг або заточеною ложкою, або обпаленим сигаретним фільтром (людина з його гіперрозвинутим інтелектом має знати, як з «бичка» зробити маленьку катану). Але Демків сказав, що «демонстративне», і чомусь хочеться вірити саме йому. А «геніальному» доктору віри нема.
Василь Скрипничук, голова Івано-Франківської облради, яка поставила інтереси громади краю вище інтересів «сім’ї»
Максимальний оптимізм живе в Івано-Франківську, де нема дитячих тюрем. Там йде борня за сланцевий (чи лупаковий?) газ, який, можливо, колись видобуватимуть в Галичині. 20 серпня Івано-Франківська обласна рада відмовилася погоджувати запропонований проект угоди про розподіл продукції між державою Україна, компанією «Шеврон Юкрейн Б.В.» і товариством з обмеженою відповідальністю «Надра Олеська» з видобутку вуглеводнів на ділянці Олеська. Потім голова Івано-Франківської облради Василь Скрипничук заявив: «Товариство з обмеженою відповідальністю не може бути державною власністю. Я не знаю, чия там сім'я є засновником цієї "Надра Олеська", але те, що ця компанія притягнута за вуха до прикарпатського сланцевого газу, — не викликає сумнівів. У нас була пропозиція, що ми утворюємо власне комунальне підприємство, тобто підприємство спільної власності територіальних громад області, яке буде називатися, наприклад, "Прикарпатслансгаз", і щоб міністр Едуард Ставицький озвучив, що готовий внести зміни до проекту угоди з тим, щоб таке підприємство існувало і щоб воно мало тих десять відсотків видобутої продукції, яка б ішла в обласний бюджет». Без коментарів. Кожен має свою голову.
01.09.2013