«Цим концертом я живу»: польський скрипаль Бартоломей Телев’як зіграє концерт Бартока у Львівській філармонії
Завдяки унікальному мистецькому проєкту «Диригенти. Українською» у Львівській філармонії молоді й талановиті музиканти з різних куточків України отримують можливість гучно заявити про себе на світовій сцені. Виконавці виступають разом з одним із найіменитіших колективів країни — Академічним симфонічним оркестром. Саме такі творчі тандеми сприяють появі нових потужних симфонічних програм, що поєднують українську та європейську музичні традиції.
11 квітня о 19:00 програма містить музичну сенсацію — Концерт для скрипки з оркестром № 1 Бейли Бартока. Цей твір має дивовижну історію: 50 років він залишався невідомим, адже композитор присвятив його угорській скрипальці Стефі Гейєр, яка не захотіла розголошувати свої стосунки з митцем. Лише після її смерті світ дізнався про цей концерт, який дослідники називають музичним портретом їхніх почуттів. Тепер українські слухачі матимуть унікальну нагоду почути цей шедевр у виконанні талановитого польського скрипаля Бартоломея Телев’яка.
— Приїзд в країну, у якій триває війна, для виконання музики є сміливим вчинком. Що надихнуло вас відвідати Україну саме тепер?
— Для мене цей концерт є своєрідним посланням — залишатися з Україною. Музика — це універсальна мова, яка не повинна стихати навіть у найскладніші часи, і саме музиканти мають підтримувати її звучання.
— Та не лише музиканти — сьогодні Україну має підтримувати весь світ. Важливо показувати, що труднощі не стають на заваді творчим зв’язкам між народами. Зрештою, мистецтво допомагає нам усім залишатися сміливими.
— Чи працювали ви раніше з Академічним симфонічним оркестром Львівської національної філармонії? Чи можете поділитись враженнями від спільної роботи?
— У 2021 році я виконав Концерт для скрипки з оркестром № 1 Кароля Шимановського разом з оркестром під час фестивалю Любомирських. Це був чудовий досвід, переконатись у чому ви можете, переглянувши запис концерту. Наступна моя зустріч з оркестром відбулась близько двох років тому у польській Зеленій Гурі, там ми виконали Концерт для скрипки з оркестром Бейли Бартока, який і прозвучить 11 квітня о 19:00.
Я захоплююся майстерністю музикантів оркестру і з нетерпінням чекаю наступного виступу. Вважаю, що такі проєкти, як «Диригенти. Українською», надзвичайно важливі для молодих виконавців. Для талановитих музикантів, як-от Оксана Кротик, це унікальна можливість виступити з таким видатним оркестром. З нетерпінням чекаю на початок репетицій!
— Отже, Концерт для скрипки з оркестром № 1 Бейли Бартока займає чільне місце у вашому репертуарі. Що саме вас так вразило у цьому творі?
— Це один із моїх улюблених скрипкових концертів усіх часів — він звучить абсолютно магічно. Це присвята коханій Стефі Гейєр, яку вона берегла майже до власної смерті, не наважуючись відкрити світові. Я захоплююся всією музикою Бартока, але саме цей концерт уже п’ять років посідає особливе місце в моєму репертуарі. Можу сказати, що я не просто виконую його — я ним живу, і він став частиною моєї особистості.
Щодо моєї інтерпретації, то перша, лірична частина — це романтичне зізнання, звернене до Стефі Гейєр. У музиці відчутне щире захоплення Бартока, його спроба висловити свої почуття. Це глибока, емоційна, пізньоромантична музика, у якій я почуваюся дуже вільно як виконавець. Друга частина — віртуозна, яскраво виражена в стилі Бартока, наповнена угорськими фольклорними мотивами, динамічна, із несподіваними змінами темпу й характеру. Але водночас вона є своєрідним музичним портретом Стефі Гейєр, її внутрішнім світом, який Барток передає найвишуканішими звуковими фарбами.
Як згадувала Стефі Гейєр, Барток писав цю музику для «скрипаля, яким захоплювався». Однак вона так і не виконала концерт, зробивши його символом їхнього нерозділеного кохання. Світова прем’єра твору відбулася лише в 1958 році в Базелі — через 13 років після смерті композитора.
— Ви працюєте з оркестром, який є відомим амбасадором української музики у світі. Чи є українська музика у ваших програмах? Можливо, маєте улюблені композиції?
— Так, я виконую твори Мирослава Скорика та Бориса Лятошинського. Музика Лятошинського нагадує мені також польську традицію — вона експресивна, насичена яскравими мелодіями та драматизмом, що мене глибоко захоплює. Особливо мене вражає його симфонічна балада «Гражина» — це справді фантастична музика, сповнена сили та глибини.
А «Мелодія» Мирослава Скорика для мене, як і для багатьох музикантів, стала вкрай значущою. Вона звучить у моєму серці з перших днів повномасштабного вторгнення.
Розмовляла Марія Левкович.
04.04.2025