«Вечір в театрі Casino de Paris» – програмою під такою назвою 2 березня Львівський академічний театр імені Леся Курбаса відзначив цікаву подію в культурній історії Львова. 115 років тому на вулиці Рейтана (тепер Леся Курбаса) було святково відкрито театр-вар’єте «Casino de Paris». Програма вечора складалася з історичного екскурсу, співочо-музичного дійства «Екзотика» й танцювального майстер-класу.
Візуалізованою розповіддю про подію, а також про подальшу історію театру-вар’єте та самої будівлі вечір розпочала її дослідниця в.о. директора-художнього керівника театру Дарина Ольшанська.
Глядачі довідалися чимало цікавих фактів і про вар’єте, і про його фундатора. Усе починалося 1908 року з першого проєкту чотириповерхового будинку, представленого Віденським архітектурним бюро. Згодом 1909 року свій проєкт на спорудження театру подали львівські архітектори Зиґмунд Федорський та Станіслав Мацудзинський. Саме його підтримав міський підприємець Францишек Мошкович, який без жодних вагань вклав власні гроші у будівництво нової споруди.
Францишек Мошкович народився 1873 року у Львові в єврейській родині. Свій підприємницький шлях він розпочав з роботи офіціантом у місцевій кав’ярні «Театральна», де він мав змогу познайомитись із справжньою львівською богемою. На початку 1900-х років Мошкович стає власником кав’ярні, а пізніше співвласником автомобільного бізнесу. Людина з великим підприємницьким потенціалом, розумна, відома в творчих колах — він охоче погодився вкласти свої ресурси в проєкт. Прагнув створити простір, де органічно поєдналася б культура споживання їжі та вишукані розваги. І йому це вдалося. Так власне і постав театр-вар’єте «Casino de Paris».
Францишек Мошкович безпомильно відчував дух часу, про це свідчили репертуар закладу, організація його простору та постійні реконструкції. У вишуканій будівлі розмістилися зала з театральною сценою, ресторація та готель на верхніх поверхах. Від 1912 року тут показували й кінофільми.
За 115 років у будівлі театру відбулося чимало: зі зміною історично-політичних обставин змінювалися концепції програм, склад трупи, репертуар і власники.
Дарина Ольшанська розповіла й про те, як театр функціонував під російською окупацією 1914-1915 років і коли був власністю Червоного хреста у 1916-1918 роках. Дослідниця яскраво описала період, коли у 1920-му році в будівлі запрацював літературно-мистецький театр «Багателя». Його кращі роки пов’язують з іменем директора Броніслава Броньовського. «Багателя» і кав’ярня «Варшавська» (ще один заклад Мошковича) перетворилися на улюблені локації львів’ян: тут можна було насолодитися розважальною програмою, смачно поїсти або просто збавити час за улюбленою газетою. До театру запрошували зірок, часто з-за кордону. Наприкінці 1930-х років зі своїм гуртом на вулиці Рейтана концерти давав Еді Рознер. Виступали тут й українські артисти. Репертуар змінювався кожні два тижні й складався з номерів на різні смаки: сатиричних скетчів, танцювальних виступів, опереток, кабаре, гумористичних номерів, фарсу.
Від 1940 року упродовж наступних 40 років тут розміщувалися Обласна філармонія, Палац піонерів, Будинок народної творчості та відділ музично-театральної літератури Державної обласної бібліотеки імені Я. Галана, Обласний науково-методичний центр народної творчості та культурно-просвітницької роботи.
Сучасна історія – історія львівського академічного театру імені Леся Курбаса, який того вечора приймав гостей з нагоди ювілею першої вистави «Casino de Paris», – розпочалася 1987 року. Тоді був створений Львівський український молодіжний театр-студія. У 1990 році його було названо на честь видатного українського режисера, новатора театру Леся Курбаса. 1 жовтня 1992 року театр отримав статус державного.
Опісля захопливої історії про театр-вар’єте глядачі занурилися в «елегантну атмосферу» 1920–1930-х років завдяки музичному дійству «Екзотика». Його творили акторка й співачка Марія Онещак та піаніст Андрій Ящук.
На сцені театру прозвучали легендарні пісні «Бонді», відомого автора українських джазових і танцювальних шлягерів Богдана Весоловського. У 1930-х роках у Львові Богдан Весоловський був справжнім улюбленцем публіки. Він писав пісні для гурту «Ябцьо-джаз» (у народі відомого як «Капела Яблонського»), разом із гуртом виконував українські та світові джазові композиції.
У виконанні Марії Онещак пісні Весоловського напрочуд органічно поєдналися з неперевершеною любовною лірикою українських поетес Лесі Українки та Ліни Костенко. Неймовірний голос співачки, манера виконання, її акторська майстерність, легке музикування Андрія Ящука – усе це створило обіцяну атмосферу й настрій.
Завершився вечір-фестини танцювальним майстер-класом від професійних танцівниць Олександри Улашиної та Олександри Середи. У далекому 1925 році Францишек Мошкович запропонував публіці нові розваги: сезон театру відкрився безкоштовним сімейним дансингом. Джазові композиції витіснили класичні танці, популярними стали шуммі, фокстрот, чарльстон, танго та бостон. У 1927 році приміщення навіть було почасти реконструйовано, а із заснуванням львівського радіо деякі трансляції відбувались просто з театру. На радіо звучала легка танцювальна музика з дансингів.
Усі присутні на вечорі-фестинах вповні відчули атмосферу танцювальних вечорів, яка панувала у «Casino de Paris» у 1920-х роках. Гості намагались повторити запальні рухи чарльстону. Причому танцювали усі – і в глядацькій залі, і на балконі. Танцювальний майстер-клас і ритмічні джазові мелодії нікого не лишили байдужими.
У часи першої світової війни «Casino de Paris» практично не припиняв свою діяльність. Після радянської окупації Галичини була видана заборона на діяльність театрів, які не пройшли цензуру. Вже за два тижні від початку окупації театру вдалось відновити свою роботу. Незважаючи на обставини, люди охоче ходили до театру на вистави.
Щось схоже відбувається й нині. Після початку повномасштабного вторгнення українці почали активніше відвідувати театр. Квитки на вистави розкуповуються у перші дні продажу, зали повні, глядач чекає на прем’єри і тішиться улюбленим виставам. «Вечір в театрі «Casino de Paris» у Львівському академічному театрі імені Леся Курбаса став гарним подарунком усім його шанувальникам.
Фото: Влада Бойко
05.03.2025