Міністерство культури отримало нового керівника. Яку політику він проводитиме? Які визначатиме пріоритети? Чим запам’ятається українцям?
Найкраща партія -— провладна
Українське міністерство культури отримало нарешті нового очільника. Згідно з указом Януковича, ним став 59-річний Леонід Новохатько. До останнього часу він працював заступником голови Київської міської державної адміністрації, зокрема координував роботу головного управління культури. Не цурався й політичної діяльності. Очолював столичну організацію Партії регіонів. За радянських часів був комуністом — аж до розпуску компартії в серпні 1991-го. Спочатку на посаді скромного лектора-пропагандиста, згодом у кріслі завідувача відділу Київського міському партії. Потім в апараті ЦК КПУ очолював прес-центр. Ліз би по партійній драбині й далі, якби не капосне ГКЧП…
В незалежній Україні Леонід Михайлович присвятив себе державному служінню. За Кучми керував Службою з питань гуманітарної політики Адміністрації Президента, більше 9 років працював заступником і першим заступником міністра культури. За Ющенка обіймав посаду першого заступника генерального директора національного інформаційного агентства «Укрінформ».
Про скандали забудьте
Вже побіжного погляду на кар’єру щойно призначеного міністра досить, аби зрозуміти: ніяких кардинальних змін чи навіть елементарно різких рухів він не робитиме. А отже, не буде й гучних скандалів, які постійно супроводжували його попередника — міністра-скрипаля Михайла Кулиняка. Навряд чи досвідчений апаратник Новохатько буде продовжувати кадрову політику Михайла Андрійовича, коли авторитетних у наукових колах директорів провідних національних музеїв замінювали на маловідомих «менеджерів» без елементарної фахової освіти. Коли екс-модель Влада Прокаєва стверджувала, що за посаду заступника гендиректора Лаврського заповідника вона заплатила 50 тисяч «зелених». І що цей хабар нібито призначався саме панові Кулиняку. Нічого подібного тертий апаратний калач Новохатько не допустить. З керованого ним відомства сміття ніхто не виноситиме. Все робитиметься тишком-нишком, підкилимно, так, щоб і начальству догодити, і громадськість не дуже збурювати.
Поміркований пристосуванець чи відвертий дерибанщик?
Кореспондент «Збруча» попросив прокоментувати нове призначення народного депутата від фракції «Батьківщина» Олександра Бригинця.
— Новохатько має великий адміністративний досвід і добре знає проблеми культури. Я можу це стверджувати, адже, працюючи головою комісії Київради з питань культури, часто спілкувався з ним. Він вміє розмовляти з людьми, каже абсолютно розумні і правильні речі. Але при цьому дуже рідко підтверджує сказане реальними діями. Думаю, те саме буде і в Кабміні. Не Новохатько буде визначати стратегію, не Новохатько буде писати бюджет… Знову буде багато правильних слів і дуже мало правильних вчинків. Ефективний міністр культури з’явиться у нас лише тоді, коли ми оберемо нового прем’єр-міністра і призначимо новий склад уряду. А це можливо лише після зміни влади в Україні. Чи буде Новохатько кращим за свого попередника – не можу сказати. До речі, у того ж Кулиняка були й позитивні моменти. Незважаючи на тиск, він відмовився виселяти музеї з Києво-Печерської лаври (депутати-«регіонали» попереднього скликання зареєстрували у Верховній Раді законопроект про повне передання Лаври Московському патріархату — Ред.). Чи зможе діяти всупереч волі своїх однопартійців Новохатько? Хто зна…
Громадського активіста Ігоря Луценка наш дзвінок застав у момент, коли він, разом з іншими учасниками руху «Збережи старий Київ», проводив акцію протесту біля Гостинного двору на Подолі. Часу на розлогий коментар він не мав, тому обмежився лише кількома фразами:
— Знаючи ймовірних претендентів на посаду міністра, ми чудово розуміли, що у Януковича був досить обмежений вибір — між поміркованим пристосуванцем і відвертим дерибанщиком. Скоріш за все, Новохатько представлятиме першу категорію. Він намагатиметься зберігати нейтралітет, тому якихось якісних змін в діяльності керованого ним міністерства чекати не доводиться…
Яка влада — такі й пріоритети
Чим запам’ятається українцям Новохатько-міністр, нині рано казати. Кияни були до нього байдужими: нічого гарного, як і нічого надто поганого цей чиновник від культури за собою не залишив. Історичних будівель не захищав, але й до корупційних скандалів не спричинився. «Дім барона» на Ярославовому Валу за «регіонала» Новохатька руйнувався так само, як і за його «помаранчевих» попередників. Символом культурної політики «регіоналів», яку втілював і, скоріш за все, буде втілювати Новохатько, є ситуація з архітектурною перлиною столиці –— Маріїнським палацом. У такому жалюгідному стані, як сьогодні, ця споруда не перебувала ніколи. В кожному разі за моєї пам’яті. Реставраційні роботи на об’єкті ведуться вкрай повільно. І це тоді, коли зовсім поруч, на Печерських схилах, стаханівськими темпами споруджується архітектурна потвора так званого «вертолітного майданчика» Януковича. Що ж, яка влада –— такі й пріоритети.
06.02.2013