Мозок "програмований" вчитися у людей, які нам подобаються

Наш мозок "запрограмований" вчитися більше у людей, які нам подобаються, і менше у тих, хто нам не до вподоби. Це було доведено дослідниками когнітивної нейронауки в серії експериментів.

Пам'ять виконує життєво важливу функцію, дозволяючи нам вчитися на новому досвіді та оновлювати наявні знання. Ми вчимося як на індивідуальному досвіді, так і на поєднанні його з досвідом інших, щоб робити нові висновки про світ. У такий спосіб можемо робити висновки про речі, з якими не обов'язково маємо безпосередній досвід. Це називається інтеграцією пам'яті й робить навчання швидким і гнучким.

Інес Брамао, доцентка кафедри психології Лундського університету, наводить приклад інтеграції пам'яті:

"Скажімо, ви гуляєте в парку. Ви бачите чоловіка з псом. Через кілька годин ви бачите пса в місті з жінкою. Ваш мозок швидко встановлює зв'язок, що цей чоловік і жінка – пара, хоча ви ніколи не бачили їх разом.

Робити такі висновки адаптивно і корисно. Але, звичайно, є ризик, що наш мозок робить неправильні висновки або запам'ятовує вибірково".

Важливо, хто надає інформацію

Щоб дослідити, що впливає на нашу здатність вчитися і робити висновки, Інес Брамао разом з колегами Маріусом Бельцігом і Мікаелем Йоханссоном провели експерименти, в яких учасники мали завдання запам'ятати і пов'язати різні предмети. Це могли бути миска, м'яч, ложка, ножиці або інші повсякденні предмети. Виявилося, що на інтеґрацію пам'яті, тобто здатність запам'ятовувати і пов'язувати інформацію між навчальними подіями, впливало те, хто її представляв. Якщо це була людина, яка подобалася учасникові, інформацію пов'язати було легше – у порівнянні з тим, коли інформація надходила від когось, хто учаснику не подобався. Учасники надали індивідуальні визначення понять "подобається" і "не подобається" на основі таких аспектів, як політичні погляди, спеціальність, харчові звички, улюблені види спорту, хобі та музика.

Можливо застосувати в політиці

Результати дослідження можуть бути застосовані в реальному житті, вважають дослідники. Інес Брамао наводить гіпотетичний приклад з політики:

"Політична партія виступає за підвищення податків на користь охорони здоров'я. Пізніше ви відвідуєте медичний центр і помічаєте там покращення. Якщо ви симпатизуєте партії, яка хотіла покращити охорону здоров'я за рахунок вищих податків, ви, найімовірніше, пов'яжете ці покращення з підвищенням податків, навіть якщо ці покращення були спричинені зовсім іншими причинами".

Про фундаментальні механізми

Існує вже чимало досліджень, які описують, що люди по-різному засвоюють інформацію залежно від джерела і як це характеризує поляризацію та резистентність знань.

"Наше дослідження показує, як ці істотні явища можна частково простежити до фундаментальних принципів, які керують роботою нашої пам'яті, – каже Мікаель Йоханссон, професор психології Лундського університету. – Ми більш схильні формувати нові зв'язки й оновлювати знання на основі інформації, отриманої від груп, яким ми надаємо перевагу. Такі вподобані групи зазвичай надають інформацію, яка узгоджується з нашими попередніми переконаннями та ідеями, потенційно посилюючи поляризовані точки зору".

Вроджений спосіб обробки інформації

Розуміння коренів поляризації, опору до нових знань та пов'язаних з ними явищ з точки зору базових функцій мозку дає змогу глибше зрозуміти ці складні моделі поведінки. Отже, йдеться не лише про бульбашки фільтрів у соціальних мережах, а й про вроджений спосіб засвоєння інформації.

"Особливо вражає те, що ми інтегруємо інформацію по-різному, залежно від того, хто говорить, навіть якщо інформація є абсолютно нейтральною. У реальному житті, де інформація часто викликає сильніші реакції, ці ефекти можуть бути ще більш помітними", – каже Мікаель Йоханссон.