Науковці ідентифікували 267 генів, що відіграють вирішальну роль для людських креативності та здатності розв’язувати проблеми – вони відрізняють наш вид від неандертальців і шимпанзе. Виявлені гени становлять генетичну основу для здатності креативного мислення, самоконтролю і самосвідомості. Але лише в homo sapiens ці відповідальні за ці риси генетичні мережі сформовані цілком, натомість у неандертальців вони наявні лише частково, доводять ДНК-порівняння.
Що відрізняє homo sapiens і неандертальця? Чому близько 40 000 років тому наші предки витіснили своїх родичів льодовикового періоду? Досі на ці питання немає чіткої відповіді. Адже останнім часом все більше археологічних знахідок і ДНК-аналізів засвідчують: неандертальці своєю поведінкою та когнітивними здібностями нагадували homo sapiens більшою мірою, ніж припускали раніше.
Але в чому ж полягали відмінності? Ігор Звір (Igor Zwir) З Гранадського університету та його команда надали зараз свідчення того, що наші предки та неандертальці відрізнялися передусім креативним мисленням.
«Порівняно з іншими гомінідами, homo sapiens передусім своїми діями демонструють неабияку креативність: інноваційність, гнучкість, планування заздалегідь, когнітивну здатність зчитувати символи і бути самосвідомими», – пояснили науковці.
Звір і його команда дослідили, чи ця креативна перевага відображається у мозкових функціях і генах. Спочатку вчені визначили, які нейронні схеми в мозку сучасної людини відповідають за ознаки її особистості, зокрема за креативність, і які гени контролюють ці ділянки. Для цього вчені здійснили стандартизований тест на визначення особистості, поєднали його з мозковим скануванням й аналізом генетичної активності у піддослідних, що представляли різні культури.
Виявилося: люди наділені трьома нейронними мережами, що визначають суттєві аспекти нашої креативності та здатності до інновацій. Перша – мережа емоційної креативності, що стосується, зокрема, навчання та подолання викликів в соціальній сфері. Друга мережа служить для самоконтролю й керує передусім свідомим і цілеспрямованим плануванням, а також здатністю розв’язувати проблеми. Третя мережа відповідає за самосвідомість і самопізнання.
Кожну з цих функціональних сфер контролює та визначає обмежена група генів. Загалом науковці ідентифікувати 972 гени, що керують цими мережами.
Наступним кроком вчених було дослідити, чи ці гени наявні й у неандертальців і шимпанзе – як найближчих родичів сучасної людини. Для цього вчені оцінили кілька вже розшифрованих ДНК-послідовностей цих гомінідів.
Результат: «Три види суттєво відрізняються між собою з огляду на досліджувані генетичні мережі», – повідомив Звір і його команда. Серед 972 виявлених генів спільними для всіх видів були 509, а для homo sapiens і неандертальця – ще 148.
Але 267 генів виявилися властиві тільки homo sapiens – нашому видові. Гени продемонстрували тісний зв’язок із креативним мисленням і розв’язуванням проблеми. Але левова частка цих «типово людських» фрагментів ДНК – не класичні гени, що кодують білок (такі більшою мірою збігаються у людини, шимпанзе та неандертальця). Натомість унікальні гени – це переважно частини так званої некодуючої ДНК, що регулює активність звичайних генів, які кодують білок.
Специфічні функції некодуючої ДНК більшою мірою невідомі. Але можна припустити, що вона координує складні процеси пристосування, гнучкості та здоров’я, регулюючи експресивність інших груп.
Детальніший аналіз засвідчив: генетичні відмінності між шимпанзе, неандертальцями та людиною нерівномірно розподілені між трьома «креативними» мережами. Так, емоційна креативність – практично однакова у всіх трьох видів. Дослідники це пояснили тим, що відповідальна за неї схема виникла у спільного для всіх предка. «Ці примітивні мережі розвинулися у людей та людиноподібних мавп близько 40 мільйонів років тому», – сказали науковці.
Інакше справа виглядає з двома іншими мережами: самоконтролю і самосвідомості. У шимпанзе практично немає їхніх генетичних задатків, у неандертальців вони наявні лише частково. Учені пояснюють це тим, що самоконтроль і самосвідомість, а також їхні біологічні ознаки розвинулися лише в процесі людської історії.
«Наші дослідження вперше демонструють ті генотипні відмінності між шимпанзе, неандертальцями та сучасними людьми, що могли сприяти людській творчості та іншим аспектам сучасної поведінки», – констатували Звір і його колеги.
Nadja Podbregar
Homo sapiens: Einzigartig kreativ
Molecular Psychiatry, 2021; doi: 10.1038/s41380-021-01097-y
University of Granada, 12. Mai 2021
Зреферувала С. К.
Зображення: Harvard Museum of Natural History/ DrMikeBaxter, CC-by-sa 2.0.
20.05.2021