На 70-му році життя помер Ігор Козловський, український релігієзнавець та науковець.
Фото з FB Сергія Кошмана
Про смерть батька повідомив Олександр Козловський, син пана Ігоря.
"Тато... Ти був для мене всім світом. Люблю тебе безмежно. Спочивай з миром", – написав Олександр.
Зі слів релігієзнавиці Людмили Филипович, причиною смерті став серцевий напад.
Українські інтелектуали зазначають, що винуватицею смерті Ігоря Козловського є Росія. У 2014 росіяни окупували місто Козловського – Донецьк, а в січні 2016-го вченого поневолили бойовики руху "ДНР" (пан Ігор пробув у полоні майже два роки).
"Ігор Козловський помер не від інфаркту. Його вбив "русскій мір". "Інфаркт" – це для останньої медичної довідки. Ми мусимо пам'ятати про це", – зазначає перекладач, публіцист Андрій Бондар.
#цитата
Я зрозумів, що я екзистенційно вільний у підвалі, на самому дні свого життя, коли повернувся скривавлений після тортур і катувань. У той момент я ясно усвідомив, що не боюсь померти, тобто мені нема чого втрачати. Зник страх смерті, і я чітко знав, що це правда, що я не обманюю себе. Зі мою залишилися лише моя гідність, відповідальність та любов до рідних, близьких, друзів, до моєї України.
Ігор Козловський
про перебування у неволі
Ігор Козловський народився у Макіївці 16 лютого 1954 року.
У 1980 році закінчив історичний факультет Донецького державного університету. З 1980 до 2001 року працював у відділі зі справ релігій спершу Донецького обласного виконавчого комітету, а згодом Донецької обласної державної адміністрації.
Із 2001 року – доцент кафедри релігієзнавства Донецького державного інституту штучного інтелекту; з 2011 до 2015 року працював на кафедрі філософії Донецького технічного університету.
Козловський був авторитетним фахівцем із релігієзнавства та духовних систем. Сфера наукових зацікавлень була різноманітною: від державно-церковних відносин до східних релігійних практик.
#in memoriam
Не стало з нами батька наших цінностей, нашого Ігоря Анатолійовича.
Ігоря Анатолійовича вбив полон та нелюдські умови – росіяни вбивають і так.
Годинами можна розповідати про людину, яка змінила наші життя, подарувала всесвіти, навчила молодих, всезнаючих дітей бути людьми. Ніколи не було зверхності, злої критики, тільки любов, терпіння та допомога на шляху.
Зустріч з Вчителем була подією. Людина змінила систему, виховавши нову генерацію українців та вчених. Його почуття гумору, розум, мудрість завжди дозволяли відчувати себе особливим, його неможливо забути. Його слова, настанови, поради сакральними текстами звучать в моїй голові.
Слухайте, читайте, дивіться його інтерв'ю, книги, бо ми жили поряд з генієм, людиною Духу, українцем та містиком.
Хочеться згадувати наші лекції, свята, співи, йогу, капоейру, що Донецьк був містом Ігоря Козловського. Дякувати та розповідати веселі історії, бо він вмів сміятися до сліз, допомагати, дарувати, ділитися.
Люблю Вас, дорогий мій друг. Ваша світла душа та нестримний дух з Господом, якому Ви присвятили все своє життя.
учениця
Після повернення з полону у 2017 році Ігор Козловський працював в Інституті філософії імені Григорія Сковороди НАН України.
Козловський виступав як публічний інтелектуал, розповідав про досвід полону та загрози, які несе Росія.
Був учасником ініціативи "Першого грудня", членом українського PEN.
#in memoriam
Часто забуваємо, що філософія – це Ars Moriendi, наука вмирати, засвоївши яку навчаєшся жити. Стара антична філософія тут зустрічається з індійською традицією. Наш колега, друг, вчитель – Ігор Козловський – раптово пішов у засвіти. Але він був вчителем і прикладом саме цієї філософії, яка вчить правдиво жити і зустріти смерть.
Він був – є – тим рідкісним автором філософських книжок, чия філософія БІЛЬША, ніж його книги, хто не лише писав і говорив, але ЖИВ своєю вірою і філософією. Він пройшов страждання і концтабори – це класична доля українського філософа. Коли намагаєшся, щоб світ тебе не вловив, то цей світ часто тебе кидає в табори. Але він знав, що навіть коли світ є місцем страждання, людина може стати осередком світла, радості, любові і свободи, творчості.
Важко, коли гідні люди покидають, не дописавши свої книги, не сказавши останнє велике слово. Це і наука для всіх нас. Нам, що лишилися тут, довершувати великі діяння.
І всі співчуття – рідним, близьким, колегам – не загоять цю втрату...
У 2018 році прочитав "Лекцію Свободи пам'яті Олександра Кривенка":
"Свобода — це від ліні, страху і брехні"
Часто читав публічні лекції в УКУ, дві з них є на Zbruči:
"Гідність: асертивність та емпатія" (2019)
"Травма як досвід" (2022)
06.09.2023