Ми перебуваємо посеред трьох ювілеїв, які стосуються моєї розповіді. По-перше, у грудні 2023-го буде сто п'ятдесят років від створення Наукового товариства імені Шевченка. Воно з’явилося в той же період, що й подібні національні наукові товариства в інших країнах. Фактично НТШ було передвісником Української академії наук, утвореної щойно 1918 року указом Павла Скоропадського. Це перший ювілей, який відзначатиметься наступного грудня. Минулого ж 2022-го, 31 грудня, минуло сто п'ятдесят років від уродин професора Володимира Левицького, який був головою НТШ і очолював тривалий час Математично-природописно-лікарську секцію Товариства. Поміж цими двома є ще один ювілей. 11 травня 2023 р. минає сто тридцять років від утворення Математично-природописно-лікарської секції Наукового товариства імені Шевченка.
Пропоную окремі фрагменти мозаїки, які пов'язані з біографією В.Левицького й історією цієї секції.
Володимир Левицький (фото 1897 року)
Отже, Володимир Левицький. Він помер 1956 року. Викладав у Львівському університеті ще від перших совєтів. На 1939 рік професор уже був на пенсії, але нова влада демонструвала «українізацію» Львівського університету, і йому вдалося влаштуватися на викладацьку посаду. Відомо, що Володимир Левицький мав деякі проблеми з університетським партійним керівництвом через свою діяльність до 1939 року. Його позбавили кафедри, але він продовжував працювати в університеті фактично до смерті.
Народився В.Левицький 31 грудня 1872 року. Всього в сім'ї було шестеро дітей, але вижило лише четверо хлопців. Володимир мав шість років, коли померла їхня мама. Всі брати здобули вищу освіту. Володимир закінчив гімназію з відмінними оцінками, а 1894 року – і Львівський університет. Фаховий іспит склав 1895-го, а докторат захистив 1901 року. Його подавали на виняткову промоцію «sup auspicis imperatoris», проте університет надав перевагу кандидатурі польського претендента. Зрозуміло, що В.Левицький мав на меті працювати в університеті, й у січні 1903 року подав документи на габілітацію, яка дозволяла б йому викладати в alma mater. У березні це подання розглядалося на засіданні колегії професорів філософського факультету. Невідомо, чи декан призначив наступні засідання щодо цієї габілітації. Документи свідчать лише про те, що в жовтні того ж року Левицький відкликав свою габілітаційну справу, мотивуючи в заяві тим, що хоче подати іншу наукову роботу на розгляд. 1927 року його колега Микола Чайковський засвідчує в одній із публікацій, що Левицькому не вдалося габілітуватися з політичних причин.
Наголошу, це був 1903 рік. Період гострого протистояння між українцями і поляками у Львівському університеті. Заяви як про габілітацію, так і про її відкликання В.Левицький подавав українською мовою. Цікаво, що деканом філософського факультету тоді був Олександр Колесса, знаний український політичний і науковий діяч, відомий, зокрема, тим, що у 1895 році він зайняв кафедру української філології університету замість Івана Франка. Хоча деканом тоді був українець, Левицькому не вдалося габілітуватися.
За Австрії Львівський університет, як відомо, був двомовним. Але фактично наприкінці XIX – на початку XX століття він був полонізований. Українські професори і студенти проводили різноманітні акції для того, щоб захистити свої права в університеті. Протести були доволі серйозними. До прикладу, 1901/02 навчального року відбулася масова сецесія українців з Львівського університету – тоді на знак протесту припинили навчання кілька сотень студентів.
Як один із варіантів австрійська влада розглядала можливість створення українського університету паралельно до існуючого у Львові. Зусилля в цьому напрямку робили також українські посли, українські партії та відомі діячі. Іван Пулюй заперечував тезу польських сил про те, що, мовляв, бракує українських кадрів, щоб обійняти відповідні кафедри. В одному з листів 1904 р. він пропонує перелік професорів, докторів наук на посади керівників ряду кафедр. Зокрема Пулюй згадує і Володимира Левицького як перспективного очільника кафедри вищої математики.
Фактично невідомий досі факт: 4 липня 1905 року було скеровано колективне звернення студентів-українців Львівського університету до міністерства у Відні з проханням створити в університеті україномовні кафедри з математично-природничих дисциплін. У документі вказується, що є лише три українські кафедри на філософському факультеті, і вони пов'язані з гуманітарними науками. Проте немає жодної кафедри природничого спрямування. У зв'язку з тим, що кількість українців, які обирають математично-природничі дисципліни, зростає, підписанти просять про створення відповідних українських кафедр, принаймні спершу хоча б одну, а саме кафедру математики. Тоді не вдалося цього зробити через позицію керівництва університету. У відповіді на міністерське звернення про роз'яснення ситуації Львівський університет, в якому домінувала польська партія, вказав, що нібито немає людей, які могли б очолити такі кафедри. Хоча очевидною, перспективною і добре відомою керівництву факультету й університету кандидатурою на таку посаду був власне Володимир Левицький.
Отож така кафедра створена не була. Відповідно, В.Левицький міг присвячуватися науці власне у Науковому товаристві імені Шевченка, яке було єдиним осередком розвитку природничо-математичних наук серед української суспільності Галичини.
Володимир Левицький найбільш відомий тим, що його перу належить перша наукова стаття українською мовою з математики. Вона була опублікована в «Записках Наукового товариства імені Шевченка» 1894 року. Цього ж року Левицький став членом НТШ. Тоді йому було двадцять два роки. За п'ять років він став уже дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка та до 1939 року був активним організатором науки, зокрема в межах Математично-природописно-лікарської секції НТШ.
Стаття з математики Володимира Левицького з 1894 року.
1897 року вийшов перший том Збірника цієї секції. Це був науковий періодичний журнал, який виходив друком до 1939 року. Володимир Левицький був редактором цього журналу впродовж усього цього часу, вже від першого випуску.
У НТШ до Другої світової війни було лише три секції. Й одна із них, Математично-природописно-лікарська, була присвячена природничим наукам. Ця секція започаткувала, зокрема, систематизацію української наукової термінології в галузі природознавства. Одним із досягнень в цьому напрямку була публікація В.Левицьким «Матеріалів» до української математичної, фізичної, астрономічної термінології. Читати ці словники – це як потрапити в інший світ, де оприявнюється факт того, що якби не було русифікації, наша наукова мова була би суттєво іншою – можливо, значно цікавішою. Окрім Левицького, українською термінологією займалися й інші науковці. Іван Верхратський працював над природознавчою тематикою (переважно це ботаніка, біологія, зоологія), Євген Озаркевич – над лікарською, Стефан Рудницький – над географічною і Роман Цегельський – над хімічною. Ці словники вийшли друком у «Збірнику» секції в перші роки XX століття.
1914 року Володимир Левицький готувався переїжджати до Відня, адже йому запропонували посаду в Міністерстві науки і освіти. Проте почалася Перша світова війна, й він пішов до війська. Воював в Українських Карпатах у складі батальйону, зібраного з різних національностей. У грудні 1914-го, за один день до свого дня народження, потрапив у російський полон. На той час йому було сорок два роки. Повернутися зміг до Галичини лише навесні 1918 року. Від серпня 1919 до 1924 року працював інспектором шкіл у Львові, а потім був інструктором з математики та фізики для гімназії Львівського шкільного округу. Окрім цього, Левицький далі займався наукою в рамках НТШ і Товариства наукових викладів ім.Петра Могили. Окрім наукових статей, публікував власні науково-популярні твори та перекладав іншомовних авторів. Досить активно друкувався в різноманітній україномовній періодиці, яка виходила у Львові.
Володимир Левицький був у керівництві Наукового товариства імені Шевченка. Секретарем НТШ він став 1921 року, коли відбувся перший з'їзд Товариства після закінчення Першої світової війни, головою НТШ тоді був Василь Щурат. Заступником голови НТШ Левицький став 1926 року, коли головою був обраний Кирило Студинський. Взимку 1932 року, коли виник скандал зі Студинським і той змушений був усунутися від керівництва Товариством, В.Левицький став виконувачем обов'язків голови. На загальних зборах восени цього ж року його було обрано головою Товариства ім.Шевченка.
Перейдімо тепер власне до Математично-природописно-лікарської (далі МПЛ) секції НТШ. Історія цього підрозділу Товариства досить добре задокументована від 1917 до 1939, адже в ці роки виходили друком «Звідомлення» про її діяльність. Їх друкували німецькою мовою і надсилали до багатьох бібліотек європейських та американських наукових установ. Про діяльність секції від створення до 1912 року можемо довідатися з рукописних протоколів, які збереглися в одному з львівських архівів. У першому протоколі є запис про те, що «на загальних зборах членів Наукового товариства імени Шевченка дня 11 мая 1893 уконституовала ся секция математично-природничо-лїкарска». Отож у ці дні минає сто тридцять років від утворення осередку, довкола якої гуртувалися українські наукові сили в галузі математично-природничих наук. З цих протоколів видно, що через два роки після заснування секції, вже 1895-го, Володимир Левицький став її секретарем, а 1909 – «директором».
Відтоді він був незмінним керівником секції до 1939 року і став фактично тією особою, від якої значною мірою залежала організація і напрям розвитку точних наук.
З нагоди тридцятиліття виходу «Збірника МПЛ секції» в квітні 1927 року відбулися ювілейні відзначення, які громадськість сприймала радше як вшанування тривалої наукової й організаційної праці Володимира Левицького. У щоденнику «Діло» тоді вийшли два великі репортажі про цю подію під заголовком «Ювилей ученого». Щоб відзначити заслуги Левицького перед НТШ та українською наукою, голова «вручив ювилятові від Виділу Товариства на памятку золотий перстень з шафіром і двома брилянтиками».
Слід наголосити, що «Збірник» секції був єдиним науковим журналом українською мовою, який тривалий час задовольняв потреби природничо-математичних наук в українській суспільності. МПЛ секція в різні роки видавала також кілька інших періодичних журналів. З 1925 по 1938 рік було видано сім випусків «Збірника фізіографічної комісії НТШ». Вийшов також один том «Праць географічної комісії» та кілька випусків видань, пов'язаних із лікарською справою.
МПЛ секція в різний час мала в своїй структурі різні комісії. Це лікарська, фізіографічна (тобто природознавча), термінологічна (яка в 1920-ті співпрацювала з Українською академією в Києві), географічна, технічно-наукова, охорони природи. 1939 року планувалося створення й агрономічно-наукової комісії. Окрім комісій, при секції діяли Психологічний інститут (очолював Стефан Балей), Бактеріологічно-хімічний інститут (очолював Михайло Музика), Природописний музей, який упорядковували переважно члени фізіографічної комісії, а також Кедриновий заповідник у Карпатах – ним опікувалася комісія охорони природи, головою якої була Ольга Мриц. Цей заповідник створив і подарував 1935 року Науковому товариству імені Шевченка митрополит Андрей Шептицький.
Ось деякі статистичні дані про членів секції. Ми вже відзначали, що НТШ мало лише три секції: історично-філософську, філологічну та математично-природописно-лікарську. На 1932 рік у Товаристві було 313 членів, з яких 23 відсотки звичайних – і 77%, або 240 осіб, дійсних. Дійсні члени розподілялися приблизно порівну поміж трьома секціями. На жаль, у переліку звичайних членів не вказувалася приналежність до певної секції, тому подальші цифри стосуються лише дійсних членів НТШ. За всі роки в МПЛ секції було 106 дійсних членів. Серед них була лише одна жінка – Ольга Мриц. Зазначимо, що в секції працювали й інші жінки – зокрема Софія Окуневська була в лікарській комісії, а на фотографіях учасників наукових з'їздів, які організовувала секція, присутнє жіноцтво.
Приблизно третину від кількості членів секції становили іноземні члени, серед яких були й дуже відомі науковці. Це зокрема математики Фелікс Кляйн і Давид Гільберт, які фактично на той час формували фундамент розвитку всієї математичної науки в Європі. А також двоє ключових представників фізичної науки: Макс Планк і Альберт Айнштайн. Майже всіх закордонних членів було прийнято до МПЛ секції в період від 1920 до 1930 років. Розподіл науковців секції за галузями знань показано на рисунку.
Розподіл дійсних членів НТШ за фахами, які були в Математично-природописно-лікарській секції
Представники МПЛ секції брали активну участь у роботі таємного Українського університету, який діяв у Львові з 1919 по 1924 рік. Три члени секції – Мар’ян Паньчишин, Іван Раковський і Максим Музика – були в Сенаті університету. Заняття з природничих наук часто проводили в Природничому музеї та в Бактеріологічно-хімічному інституті НТШ. В Українському університеті на п’яти факультетах навчалися біля півтори тисячі студентів. Серед 35 кафедр філософського факультету одинадцять були за тематикою діяльності МПЛ секції, й там викладали її представники. Це кафедри географії, зоології, біології, ботаніки, мінералогії, хімії, дві кафедри фізики – експериментальної і теоретичної, та три кафедри математики: алгебри, начеркової геометрії, вищої математики.
МПЛ секція організовувала з'їзди українських природників і лікарів, на які приїжджали представники з багатьох регіонів Галичини та країн Європи. Всього від 1924 до 1937 року відбулося шість з'їздів. Готувався сьомий з'їзд на 1939 рік, але через відомі обставини він не відбувся.
Програми з’їздів і наукові публікації у виданнях Математично-природописно-лікарської секції Наукового товариства ім.Шевченка є цікавим і важливим джерелом з історії української науки.
Учасники ІІ з’їзду українських природників і лікарів, який був організований 1927 року Математично-природописно-лікарською секцією НТШ. Володимир Левицький сидить четвертий ліворуч.
Олег Петрук, астрофізик, доктор фізико-математичних наук, провідний науковий співробітник Інституту прикладних проблем механіки і математики ім. Я. Підстригача НАН України
Лекція прочитана в рамках циклу семінарів «Обрії науки» 27 квітня 2023 р.
11.05.2023