Що викликає дежавю

Стефані Паппас

Чи не видається вам поточна ситуація трохи вже знайомою? Відчуття, зване дежавю, може бути викликане виправленням вашим мозком власних помилок.

Це моторошне відчуття: ти заходиш у місце, де ніколи раніше не був, а тебе переповнює відчуття знайомості – спогаду, до якого ти не можеш дотягнутися: чи не траплялося все це раніше?

Більшість людей у якийсь момент свого життя переживають це відчуття, відоме як дежавю. Воно важко піддається вивченню, оскільки зазвичай спонтанно виникає і так само зникає, кажуть науковці. Відтворити його за командою в лабораторії складно.

Однак дослідники виявили, що дежавю насправді дозволяє зазирнути в те, як працює система пам'яті, коли вона дещо виходить з ладу. Відчуття може виникнути, коли неналежним чином активуються частини мозку, які розпізнають знайомі ситуації, каже Акіра Роберт О'Коннор, когнітивний психолог зі Сент-Ендрюського університету в Шотландії, що досліджує дежавю. Коли це трапляється, інша ділянка мозку перевіряє це відчуття знайомства з вашими минулими спогадами. Якщо фактичних збігів не виявлено, результатом є дискомфортне почуття, шо ви бачили все це раніше, разом із усвідомленням, що ви цього не бачили.

"Ви розумієте це: хм, дивно, всі ці мої сприйняття не зовсім пасують одне до одного. І тоді ви розумієте, що припустилися помилки, – каже О'Коннор. – Ось чому це відчувається як помилка, хоча насправді є радше уникненням помилки".

У деяких людей з деменцією це відчуття знайомості виникає, але нема усвідомлення помилки, каже він. У таких випадках люди можуть поводитися так, ніби вони все це вже дійсно бачили, скаржачись, наприклад, що кожне шоу по телевізору є повторним показом, або можуть відмовлятися йти до лікаря, бо впевнені, що вже були в нього.

Déjà vu у перекладі з французької означає "вже бачене" – термін правдоподібно введений французьким філософом Емілем Буараком у листі до редактора " Revue Philosophique de la France et de l'Étranger" у 1876 році. Буарак припускав, що, можливо, це відчуття провокують залишки давно забутих перцепцій. Нині існують деякі лабораторні докази того, що невиразна схожість між однією сценою та іншою справді може викликати дежавю. Когнітивний психолог Енн Клірі з Колорадського університету та її колеги розробили спосіб викликати відчуття дежавю в лабораторії, показуючи учасникам віртуальні сцени, які мають ледь помітну схожість між собою – наприклад, розташування меблів відносно картини на стіні. У дослідженні 2009 року науковці виявили, що перегляд таких схожих сцен з більшою ймовірністю викликав відчуття дежавю, ніж перегляд відмінних сцен, що свідчить про можливість існування певного екзогенного тригера, який змушує мозок вигукнути: "Гей, я ж це впізнаю!" – навіть якщо він ніколи цієї сцени раніше не бачив.

Хоча дослідження Клірі показує, що незначне впізнавання може призвести до дежавю, невідомо, чи неминуче спровокує це відчуття правдиве впізнавання знайомої ситуації. "У таких ідеях є неабияка частка сенсу, – каже О'Коннор, – але насправді ми вправні в розрізненні дуже подібних речей".

У випадках спонтанного дежавю, каже він, цілком можливо, що відчуття знайомості є випадковим. Часом частина мозку, відповідальна за розпізнавання впізнаваності (медіальна скронева частка, яка розташована одразу за скронею і відіграє важливу роль у кодуванні та відновленні спогадів), може спрацьовувати з надмірним ентузіазмом без особливої на те причини, каже О'Коннор. Підтвердженням цієї гіпотези випадкового фальстарту є той факт, що молоді переживають дежавю частіше, ніж літні люди. Молодший мозок дещо більш збудливий, схильний до швидкої реакції, а не до стриманості, каже О'Коннор.

З іншого боку, коли виникає фальшиве відчуття знайомості, старші можуть також бути менш вправними у верифікації дійсності, каже дослідник дежавю Кріс Мулен, когнітивний нейропсихолог з французького Університету Гренобль Альпи. Факт-чекер мозку розташований у фронтальній корі, позаду лоба. З віком ця ділянка може бути менш схильною перешкоджати виникненню хибного відчуття знайомості.

Все ж старші ще розпізнають таку фальшиву знайомість. "Можливо, річ не в тому, що літні люди не породжують оманливої знайомості, – каже Мулен. – Просто вони вже не мають тієї впевненості, що їхні відчуття є хибним".

Це нормальна частина процесу старіння, а не те суміщення дежавю з реальністю, яке переживають люди з деменцією. Тож, зумери, насолоджуйтеся відчуттям того, що ви відчували все це раніше, поки воно ще є. "З віком мене це щораз більше розчаровує, – каже Мулен, – тому що раніше у мене було значно більше дежавю, ніж тепер".