Польське видавництво Pogranicze під керівництвом Кшиштофа Чижевського готує публікацію творів Сергія Жадана. Книжку «Krzycz, ptaku» укладуть із нотаток українського письменника, нагородженого учора медаллю «За оборону міста-героя Харкова», а також добірки його нещодавно опублікованих віршів, що їх для видавництва Pogranicze переклала Алєксандра Зінчук, вона ж написала й післямову до видання.
Книжку опублікують у серії видань під назвою «Бібліотека української поезії». Книжковий виторг призначено передати на допомогу Україні. Спеціальну серію – "Бібліотека української поезії. Перед обличчям війни» – Фундація Пограниччя видає у співпраці з львівським видавництвом «Джезва», створеним під час актуальної війни для підтримки українських авторів.
«Перед обличчям війни. Мала антологія української поезії 2014–22» — томи поезії, що становлять першу частину серії «Бібліотеки української поезії», створені в діалозі поетів і перекладачів: Володимир Биньо / Janusz Radwański, Олександр Ірванець / Jerzy Czech , Галина Крук / Aneta Kamińska, Катерина Міхаліцина / Jakub Pszoniak, Ірина Мулярчук / Katarzyna Szweda, Юлія Мусаковська / Aneta Kamińska, Валерій / Leszek Szaruga, Остап Сливинський / Bohdan Zadura, Юлія Шекет / Bohdan Zadura, Наталія Трохим / Krzysztof Czyżewski.
Друга частина серії міститиме поетичні діалоги: Ольга Брагіна / Julia Fiedorczuk, Ала Гулієва / Joanna Lewandowska, Катерина Калитко / Aneta Kamińska, Ія Ківа / Alicja Rosé , Василь Махно / Bohdan Zadura , Анна Малігон / Jakub Kornhauser, Ганна Осадко / Agnieszka Wolny-Hamkało, Дарія Суздалова / Krzysztof Czyżewski, Ірина Шувалова / Aneta Kamińska, Сергій Жадан / Aleksandra Zińczuk.
Ідея видавництва втілилася у гасло: " Поети - поетам", тобто польські поети та поетки перекладають вірші українських поетів. Однак книжка Сергія Жадана у цій серії буде винятковою, вона міститиме не тільки його вірші, а й пісні та щоденні дописи (переважно з Фейсбуку). Окрім того це єдина книжка з серії, яка буде двомовною.
Рапорт з обложеного міста
Післямова Алєксандри Зіньчук до книжки Сергія Жадана , яка невдовзі має вийти друком у видавництві Pogranicze
Зелено, кульбабо, на Вкраїні.
Моя світла мати не вернулась.
(Пауль Целан, переклад Петра Рихла)
В одному зі своїх творів Сергій Жадан зауважує: «Чим далі війна, тим більше потрібно сміливості». Не інакше й сьогодні. Одноразовий акт мужності не гарантує перемоги. Дедалі важче дається сміливість, коли Росія веде війну, розраховану на винищення. Український митець дає особисте свідоцтво на прикладі бомбардованого Харкова. Разом із мешканцями він невтомно ставить опір загарбнику в місті, розташованому за якихось сорок кілометрів від кордону з агресором. Там уже кілька разів на вулиці в’їжджали російські танки, але атаки відбито, а сам поет називає Харків «містом-фортецею».
У обставинах війни Сергій Жадан пише менше віршів. Найчастіше його можна зустріти в різних волонтерських пунктах — то він збирає гроші допомогу, то доставляє гуманітарку й необхідне спорядження для війська, ризикуючи власним життям. І ще він має силу вести щоденник, а часом виступати з концертами, щоб підняти іншим дух, а при нагоді зорганізувати черговий збір коштів.
Зібрані в цій книжці дописи походять передовсім із соцмереж, головно з профілю Автора у фейсбуці, а також, невеликою мірою, з сайту Patreon. Ця добірка охоплює записи та висловлювання від лютого 2022 року, а також поетичні тексти й тексти пісень, які досі не перекладалися і не публікувалися¹ — як найсвіжіші, так і ті, що були написані до 24 лютого.
Слово, документоване відразу, стає свідоцтвом. І такою є мета невідкладного перекладу: щоб тоді, коли порушуються права людини і будь-які міжнародні домовленості, голос із місця злочину відлунював, відкривав світу правду про ситуацію заатакованої України.
Я довірилася інтуїції натхненника й редактора «Бібліотеки українських поетів», і від початку роботи над цією збіркою ми узгодили з Кшиштофом Чижевським, що потрібно підготувати оглядову добірку зі щоденника, а з огляду на небезпеку ситуації й постійну загрозу, не можна зволікати з виданням. Бомбардування тривають. Митець далі записує свідчення.
Окрім своєрідного «рапорту з обложеного міста», що іноді викладений у кількох дописах на день, ми знайдемо поетичний запис нового ритму життя, запис пейзажу часу битви. Героєм щоденника є передовсім скалічений Харків, Харків, розташований біля лінії фронту. Але також місто об’єднане, заангажоване в допомогу, місто, яке пульсує темпом роботи волонтерів. Використання у щоденнику віршів, написаних раніше, вказує на профетичний настрій Поета:
Як бути в місті, яке обступила облога?
В сутінках тебе торкає тривога,
в темряві все видається таким близьким.
(…)
поруч із ними залишаться найбільш віддані.
За війною найкраще спостерігати на відстані.
Водночас ми є очевидцями нового суспільства, що пробуджується до життя і бере на себе тягар відповідальності за спільне благо. В Україні ніхто не питає, що країна може зробити для тебе. Статус волонтера сьогодні надзвичайно виріс, а найкращим прикладом є український волонтер, який ризикує життям і здоров’ям, допомагаючи на місці катастрофи. Волонтер дорівнює герою. А письменник-волонтер у Всесвітній день поезії нагадує: «Дорогі брати і сестри, москальські ракети ніколи не зможуть заглушити наше слово. Просто наше слово точніше)».
Роль творця полягає у моральній або — якщо хтось воліє — духовній підтримці, додаванні снаги харків’янам та всім українцям. Фіксація світу, що розпадається під ракетним обстрілом, яка починається лагідним «доброго ранку» або закінчується теплим «добраніч», має рятівний вимір, кидає виклик розпачеві. Поет не тільки пам’ятає — він вірить у найпростіший жест. Він каже «добраніч», хоча знає, що добра ніч залежатиме від стійкості залізобетону в приватних помешканнях і сховищах. У цьому немає нічого романтичного, зате є старанне зусилля узяти на себе відповідальність за інших, пристрасність, яка проявляється в щоденному піклуванні й найпростішій роботі, такій як прибирання розбитого скла, щира розмова з незнайомою людиною, пригощення теплим чаєм, доставлення необхідних речей армії й містянам, пацієнтам лікарні та дітям, які ночують на станціях метро. Водночас Митець, який сам є волонтером, активізує інших, а при нагоді підтримує надію в суспільстві, документуючи, як звідусіль надходить допомога для мешканців і війська.
Сергій Жадан вірить у спасіння і фундамент базових цінностей. Віру в силу людської спільноти він ставить вище фатуму. Він стає на бік життєдайної енергії, яка полягає в безкорисливості, відданості, пристрасті, чесності в елементарних актах доброзичливості. Війна — це втрата, переоцінка, позбавлення гідності. З іншого боку, щоденна праця кожного бійця, волонтера, санітарки, усієї спільноти, яка захищає свою землю й поволі намагається відбудувати свій дім:
Ми все ще віднайдемо і все ще відмолим.
Ми все ще повернемо з того, що втратили.
Головне, щоб птахи залишались крилатими.
Лети, пташе, над нічними берегами.
Кричи, пташе, над гарячими снігами.
Лишай усе, що потрібно лишити.
Це наша земля, ми тут будемо жити.
Нам залишилося далі підтримувати український народ, нагадувати всьому світові про його трагедію й незламність, популяризувати культурний доробок України, надавати фінансову підтримку, створити у Польщі домашні умови для українських громадян. Автор зібраних тут дописів і віршів подає чіткий комунікат. Він закликає до змін, адже цей світ можна «вправити, наче плече»:
Світ не може складатися лише з поразок та бід,
не може складатися лише з утрат.
Нині ми вступаємо у воєнну дійсність із повним переконанням, що читачі захочуть зберегти цю надзвичайно важку й сміливу позицію підтримки української нації. У дописах ми знайдемо інформацію, як можна безпосередньо вплатити кошти на рахунок Сергія, який зібрані суми призначає на закупівлі, необхідні для війська і цивільного населення. Видавець також прибуток із продажу цієї книжки призначає на допомогу Україні.
Сьогодні 184-ий день війни в Україні. Цього року Польська академія наук висунула Поета на Нобелівську премію з літератури. У серпні Сергій встиг відвідати Польщу і зібрати – завдяки широкій підтримці тут – гроші на автомобілі для рятувальних служб Харкова. Із проведених аналізів знаємо, що росіяни за пів року знищили на території всієї України понад 1000 лікарень і 137 медичних установ — інфраструктуру, втрати якої перевищують 115 мільярдів доларів. А отже, ми повинні якомога швидше допомогти ще в одній справі — відбудувати сусідам Дім.
серпень 2022
____________________
¹ А отже, тут уміщено передовсім найновіші й непубліковані вірші. Виняток становлять 3 твори: *** (знав священика…), який спершу з’явився в перекладі Яцека Подсядла як (*** Znałem duchownego) у збірці: S. Żadan. Drohobycz. PIW, 2018, та текст *** (Три роки ми говоримо про війну), опублікований у перекладі Богдана Задури як *** (Trzy lata rozmawiamy o wojnie) у збірці: S. Żadan, Antena, Warstwy, 2020. Також пісня під назвою «Птах» з’явилася в цьому році у перекладі Марціна Ґачковського у вигляді субтитрів до кліпу, доступного на YouTube.
Переклад Андрія Савенця.
15.10.2022