За радість на дитячих лицях – є і такий фронт на цій війні. Він працює у Львові, у ньому об’єдналися громадські діячі, волонтери, митці, письменники, психологи та педагоги. Для вимушено переселених дітей організовують читання, художні майстер-класи, мініконцерти, а також зустрічі з психологами й уроки української мови. Координатори «Розваг для відваги» впроваджують також спортивні заняття та основні уроки для старшокласників, які не можуть продовжити дистанційне навчання у своїх школах.
З початком війни Львів став великим гуманітарним хабом для внутрішньо переміщених осіб. Як тільки у місті з’явилися евакуйовані сім’ї з дітьми, народилася волонтерська ініціатива «Допомога дітям. Львів». Її координувала Вікторія Худзік, викладачка спортивного коледжу. Паралельно працював Пласт. Невдовзі всі небайдужі волонтери об’єдналися довкола гасла, яке видав відомий франкознавець Богдан Тихолоз, — «Розваги для відваги». Ініціативу підхопили найбільші львівські видавництва, органи влади та місцевого самоврядування. Відтак проєкт за рекордний час став координованим і наповненим. Щодня на кількох локаціях міста для дітей та батьків відбуваються заходи, серед яких: арттерапія, читання казок, фізкультхвилинки і навіть концерти з відомими виконавцями. Усе це для того, аби допомогти малечі повернути емоції, які вони мали до війни.
«Серед того найдорожчого, за що ми воюємо, є передусім діти, які в один момент стали дітьми війни. Чимало їх поселилося в прихистках для біженців і нудьгувало замість того, щоб читати, малювати, писати, забавлятися й отримувати той допамін, який їм так необхідний, щоб подолати стрес. Ми розуміли, що їхнє дитинство треба рятувати творчістю, спілкуванням, причетністю до чогось красивого і доброго. Це вдається зробити за допомогою різних активностей», — розповів ініціатор проєкту Богдан Тихолоз.
Менеджером цього проєкту став Львівський міський центр соціальних служб «Між нами». Координатори поділили між собою напрямки, за якими займаються з дітьми: читання, музика, спорт і освіта, психологічна допомога, художнє і театральне мистецтво. Ще однією важливою метою цієї праці є розвантаження батьків-переселенців.
«Дитина проводить час на майстер-класі, а батьки мають змогу побути наодинці або відвідують групи взаємопідтримки з психологом», — каже заступниця голови центру «Між нами» Христина Семенюк.
Зі спостережень волонтера Мар’яна Пирожка, який уже заслужив у вихованців звання «найкращого няні», діти менш стурбовані, ніж батьки.
«Малі тільки приходять, як із них вже можна знімати куртки, вони бачать, що їм наготовлені солодощі, іграшки, і вони занурюються в той світ весело і легко. Можуть годину бавитися, потім я починаю з ними знайомитися — і виявляється, що вони між собою не знаються. Їм хочеться мати дорослого друга. Щоб то не був хтось із батьків, а просто з ними бавився. Жінки одразу стають волонтерити, куховарять. Одна мама каже: "У мене четверо дітей, тож якщо ви залишите мені і двадцятеро, я дам раду". Натомість чоловіки виглядають дуже занепокоєними, вони відчувають відповідальність за сім’ї, з ними також працює психолог», — каже Мар’ян.
Найбільше дітям подобаються уроки акторської майстерності, до яких залучені провідні зірки театру. Навіть дитяча вистава «Буркотун» із дуже простим сюжетом сприймається з величезною увагою, — каже акторка Тетяна Сторожук.
«Це весела самостійна робота актрис Першого українського театру для дітей та юнацтва Олени Крилової, Лесі Шкап’як і моя. Абсолютно проста, як шкільні двері: один заєць, який нікого не любить, внаслідок життєвих пригод розуміє, що друзі допомагають у біді. Ми дуже мобільні: в нас усі декорації складаються в дві торби й одну валізу, є ляльки, граємо на гітарі, співаємо пісні. З виставою їздили і в інтернати, куди привезли дітей з інвалідністю. Грали також у місцях, де тимчасово замешкали переселенці. Після вистави підходжу до дорослих, питаю щось, аж бачу: на підвіконні кіт лежить здоровенний. Та, кажуть, два дні нічого не їв від шоку, а тепер от відійшов, уже виставу дивиться. Приємна самоорганізація цих людей: вони змусять вас роззутися або перевзутися, бо в них там чисто, помито, вони по черзі прибирають, готують їсти, все облаштовано».
Найбільше уваги потребують діти, яких евакуювали з інтернатів та реабілітаційних центрів. Вони потребують обіймів і казок 24 години на добу, — каже представниця Видавництва старого Лева поетеса Анна Луцюк, яка волонтерить у такому центрі у Львові.
«Ми з подругою — художницею та арттерапевткою Христиною Валько — зорганізувалися, дістали із комірок залишки матеріалів для майстерок, дещо докупили друзі та благодійники, і взялися до праці. Це натхненно і водночас дуже виснажливо. Ми вирізали ангелів, ліпили фантастичних героїв і читали казки. Ці діти так щиро і щедро діляться любов'ю. І вона безумовна, серце до серця. Я вдивляюся в їхні очі, слухаю голоси і дуже хочу, щоб їхні щасливі іскринки в поглядах не були тимчасовими. Це травмовані діти, адже частина з них уже пережили війну у 2014-му. Евакуація до Львова — просто ще один етап у їхньому житті. Це все наші діти, вони потребують обіймів і казок», — каже Анна.
У третій тиждень березня тисяча дітей із вимушено переселених сімей долучилися до навчального процесу у Львові. Волонтери шукають способи, аби в дітей було не лише онлайн-навчання. Незабаром запрацює напрям «Освіта і спорт». Чимало педагогів, зокрема з переселенців, зголосилося викладати дітям базові предмети на зустрічах: іноземну мову, українську мову та літературу, математику, медицину, громадянську освіту. Медики проводять заняття з першої домедичної допомоги. Для найменших уже організували уроки української мови.
«Коли я приходила в перші дні перевірити, яка атмосфера на тих заходах, то бачила, що діти розгублені, жінки налякані. Зараз ситуація стабільна і дуже позитивна. Для мам ми влаштовуємо "Жіноче коло". Щовечора відбуваються жіночі посиденьки, і вже ота паніка, страх помалу розсіюються. Ми зі студентами будемо проводити спортивні хвилинки, регулярно відбуваються тхеквондо, фітнес для жінок», — розповіла координаторка Вікторія Худзік. Вона також раз у тиждень організовує музичні концерти. Діти вже мали можливість поспівати зі Святославом Вакарчуком, Іриною Федишин та Євгеном Хмарою.
На останній стадії розробки сайт «Діти країни», який безкоштовно надає компанія SoftServe. Відтак проєкт ставатиме все більш ясним і скоординованим: дітей подяль за віковими категоріями, митці, які пропонують свої послуги, зможуть охопити більше локацій. Батькам лише треба буде заглянути на сайті, де найближче до них відбуватимуться заходи, і, зареєструвавшись, отримати докладну інформацію. Усі заняття і надалі лишаються безкоштовними.
«Це ініціатива з довгим життям, і після нашої перемоги буде не менш актуальна, — каже Богдан Тихолоз. — Формується середовище людей, які готові жертвувати свій час та енергію задля маленьких українців. Мене вражає, які дивовижні люди до цього зголошуються. Це справді зірки української музики, кінематографу, мистецтва, театру. Багато з них також опинилися поза своїми домівками».
29.03.2022