Камо пойду от лица Твоєго, Господи

«Камо пойду от лица Твоєго, Господи, і от Духа Твоєго камо біжу…»

Це прийшов до нас в гостину.

Той, що пісню, як дитину, –

Викохав, навчив співати,

Щоб кріпились наші душі,

Щоб безмежною тугою,

Звуком радощів і болю,

Загрівала нас до бою –

За добро, красу і волю...

 

(Богдан Лепкий: З привітального вірша Миколі Лисенкові на його зустріч у день

35-літнього творчого ювілею 7. XII. 1903 р. у Львові)

 

Тож витай нам, український Соловію,

На галицькій землі!

Витай нам, Миколо, серед мурів

колишньої столиці князя Льва.

Витай нам, дорогий Будителю,

У тій закутині української землі,

Де наше громадське життя

Потекло хотяй вузькою,

Але за те бистрою і глубокою річкою...

 

(із привітання Філарета Колесси, 7 грудня 1903 р. у Львові)

Дорогий наш БУДИТЕЛЮ!

Сьогодні, 22 березня 2022 року ми святкуємо Твоє 180-річчя від дня народження – Дня народження корифея української музики – Миколи Лисенка.

В історії української національної культури Лисенко став творцем класичних зразків у всіх основних музичних жанрах: оперному, кантатно-ораторійному, інструментально-симфонічному та камерному – вокальному, фортепіанно-інструментальному та хоровому, у т.ч. з духовною музикою. Творчість Лисенка була не лише високим мистецьким здобутком, вона стала джерелом і стимулом, які привели до сьогоднішніх досягнень української музики.

Не менше значення має музично-громадська діяльність Лисенка. Він заклав основи музичної освіти в Україні, був педагогом, музикознавцем, виконавцем. У творчості він закликав до злиття фольклору із професійною музикою, у громадській сфері – до єднання українців Великої України і Галичини. Все життя і діяльність Лисенко присвятив рідному народові. Людина, Громадянин, Мистець творять в його особі невідривне ціле, величну в своїй простоті постать.

Саме у Львові, ще за життя Миколи Лисенка,  зародилася традиція вшанування визначного Майстра, коли Лисенкові роковини поряд з Шевченковими днями стали визначними подіями в культурному житті українців. Ця традиція Лисенкових святкувань сягає 1903 року, коли вся Україна відзначала 35-ліття творчої діяльності видатного Музиканта. Особливо урочисто проходили святкування у Галичині, зокрема у Львові 7-го і 8-го грудня, за присутності й участі самого Ювіляра, який перетнув кордони Російської імперії та Австро-Угорської монархії. Це було гідне подиву свято національної культури, яке за масштабами не мало собі рівних в Україні.

Менш як через десятиліття вже відомі українці з Галичини перетнули кордони двох імперій, щоб 7 листопада 1912 року грандіозною стотисячною ходою у Києві – від Володимирського Собору до Байкового кладовища – провести геніального композитора в його останню путь... Ці проводи переросли в справжню національну маніфестацію за участю численних делегацій з усіх куточків України. Для того, щоб царська поліція не конфіскувала безцінну реліквію – червону китайку, якою за стародавнім козацьким звичаєм була покрита домовина Лисенка, – львівська музична делегація (О. Нижанківський, Ф. Колесса, С. Людкевич) взяла її на збереження до Львова у сховища Вищого музичного інституту, який згодом гордо почав нести ім’я Лисенка.

Низка мистецьких ювілейних вечорів та концертів до 25-ліття смерті М. Лисенка – зокрема і в залі Міського театру – відбувалася у Львові протягом 1937 року. Уже тоді, від ювілейних концертів 1937 року з ініціативи Ради Союзу Українських Професійних Музик у Львові, розпочав роботу ювілейний комітет  для приготування до відзначення 100-річчя від дня народження Лисенка в 1942 році.

Ані прихід радянського тоталітарного режиму від 1939 р., ані наступна нацистська окупація Львова не стали перешкодою для підготовки і проведення справжнього Національного свята української музичної культури. Від 22 березня 1942 року в окупованому  Львові відбувся ряд величних заходів – за підтримки і благословення Митрополита Андрея Шептицького – на відзначення 100-х народин Великого Композитора. Це – Святочна академія в залі Оперного Театру; Лисенківські концерти у радіо; Лисенківська виставка; Краєвий конкурс хорів Галичини і фестиваль української пісні.... Зрештою – відновлення діяльності Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка (під назвою Державна музична школа), директором якої став Василь Барвінський.

Таке гідне вшанування було справжнім проявом і тріумфом нескореного українського духу!

У перший рік Незалежності України, в березні 1992 року, у нас знову величаво відбулося грандіозне мистецьке свято під промовистою назвою «Фестиваль Лисенка у Львові», присвячений 150-річчю від дня народження корифея української музики. Цей ювілей вперше освятився Урочистою Літургією в церкві Св. Миколая. Упродовж фестивальних днів виконувалися найкращі твори нашого Класика – «Юнацька Симфонія», уривки з опер, кантати, солоспіви та інструментальні твори. В окремих концертах звучали хорові твори, а вперше виконувалася духовна музика Лисенка. На сцені театру ім. М. Заньковецької було поставлено оперу «Ноктюрн», на філармонійній сцені – постановка дитячої опери «Пан Коцький». Важливими подіями стало проведення науково-теоретичної конференції та організація виставки «Лисенко і Галичина».

Сьогодні, 22 березня 2022 року ми святкуємо 180-річчя від дня народження – Дня народження корифея української музики – Миколи Лисенка. Напевно, це святкування особливе. Не тільки тому, що воно нині майже непомітне і не таке величне, як у всі попередні рази. Адже в Україні – Війна, запекла боротьба з російським агресором – боротьба на Смерть, але – за Життя!

Сьогоднішній ювілейний концерт на площі Ринок у Львові може відбуватися під звуки повітряної тривоги – як і пишуться ці ранкові рядки – коли розриватимуться ворожі ракети в небі над Києвом чи Харковом, Черніговом чи Маріуполем, Сумами чи Херсоном – просто над Нашою єдиною, оспіваною Лисенком Україною.

Але сьогодні ми боремося, єднаємося і оспівуємо нашого Дорогого Будителя!

І  молимося – Лисенковою безсмертною «Молитвою за Україну»:

Боже великий, єдиний,

Нам Україну храни,

Волі і світу промінням

Ти її осіни...

 

P.S. Пропонуємо до прослуховування духовні хорові композиції Миколи Лисенка із збірки “Камо пойду от лиця Твого” (2002) у виконанні Камерного хору «Gloria», дириґент – Володимир Сивохіп. Записи доступні за посиланнями:

https://philharmonia.lviv.ua/media/lysenko-180/

https://parafia.org.ua/choir/kamernyj-hor-gloria/listen/

Генеральний директор Львівської національної філармонії, Лауреат державної премії ім. М. Лисенка, Народний артист України Володимир Сивохіп.