Підготовка до поразки

Френсіс Фукуяма

Пишу це зі Скоп’є, Північна Македонія, де я був останній тиждень, викладаючи один із курсів нашої Академії лідерства для розвитку. Після війни в Україні тут нічого не змінилося з точки зору доступної інформації, за винятком перебування в сусідньому часовому поясі і того факту, що на Балканах Путіна підтримують більше, ніж в інших частинах Європи. Останнє – значною мірою завдяки Сербії та тому, що Сербія приймає Sputnik.

Ризикну нарватися на критику і зроблю кілька прогнозів:

1. Росія прямує до повної поразки в Україні. Російське планування було некомпетентним, базоване на помилковому припущенні, що українці прихильні до Росії і що їхні збройні сили впадуть відразу ж після вторгнення. Російські солдати везли парадну форму – а не додаткові боєприпаси та пайки – явно на парад перемоги в Києві. До цієї операції на даному етапі Путін залучив основну частину своїх військових, і нема жодних величезних резервів військ, які він міг би задіяти для участі у битві. Російські війська застрягли за межами різних українських міст, де вони стикаються з величезними проблемами з постачанням та постійними українськими атаками.

2. Крах їхніх позицій може бути раптовим і катастрофічним, а не відбуватися повільно в ході війни на виснаження. Армія в польових умовах досягне точки, коли її не можна буде ні постачати, ні вивести, і моральний дух випарується. Це правильно принаймні на півночі; на півдні у росіян справи йдуть краще – але ці позиції буде важко зберегти, якщо вони зазнають краху на півночі.

3. До того моменту дипломатичне вирішення війни неможливе. Нема жодного компромісу, який був би прийнятним як для Росії, так і для України, враховуючи втрати, яких вони зазнали на даний момент.

4. Рада Безпеки Організації Об'єднаних Націй вкотре довела свою непотрібність. Єдиною корисною річчю було голосування на Генеральній асамблеї, яке помогло ідентифікувати, хто є хто у світі: хто голосував проти і хто утримався.

5. Рішення адміністрації Байдена не оголошувати безпольотну зону або допомогти передати польські МіГи були добрі; вони зберегли спокій у цей дуже емоційний період. Значно краще, щоб українці самостійно перемогли росіян, позбавивши Москву виправдання, що на них напало НАТО, а також уникнувши всіх очевидних можливостей ескалації. Польські МіГи, зокрема, мало що додали би до українських спроможностей. Значно важливішим є безперервне постачання Javelins, Stingers, TB2, медикаментів, комунікаційного обладнання та обмін інформацією. Припускаю, що українські сили вже спрямовуються розвідкою НАТО, що діє поза межами України.

6. Ціна, яку сплачує Україна, – звичайно, величезна. Але найбільшої шкоди завдають ракети й артилерія, з якою ні МіГи, ні безпольотна зона нічого не зможуть вдіяти. Єдине, що зупинить кровопролиття, – це розгром російської армії на землі.

7. Путін не перетриває поразки своєї армії. Він отримує підтримку, бо його вважають крутим; що він може запропонувати, коли продемонструє некомпетентність і втратить силу примушувати?

8. Вторгнення вже завдало величезної шкоди популістам у цілому світі, які до нападу одностайно висловлювали симпатії Путіну. Сюди входять Маттео Сальвіні, Жаїр Болсонару, Ерік Земмур, Марін Ле Пен, Віктор Орбан і, звичайно ж, Дональд Трамп. Політика війни оголила їхні відверто авторитарні нахили.

9. На цей момент війна вже стала добрим уроком для Китаю. Як і Росія, Китай за останнє десятиліття створив, здавалося б, високотехнологічні збройні сили, які, однак, не мають бойового досвіду. Плачевні результати російських військово-повітряних сил, найімовірніше, будуть відтворені військово-повітряними силами Народно-визвольної армії, які також не мають досвіду управління складними повітряними операціями. Ми можемо сподіватися, що китайське керівництво, обмірковуючи майбутні дії проти Тайваню, не буде обманюватися щодо своїх можливостей, як це робили росіяни.

10. Сподіваюся, що Тайвань сам усвідомить необхідність готуватися до війни, як це зробили українці, і відновить військовий призов. Не будьмо наперед капітулянтами.

11. Турецькі безпілотники стануть бестселерами.

12. Російська поразка уможливить «нове народження свободи» і позбавить нас страху занепаду глобальної демократії. Завдяки щопті відважних українців дух 1989 року житиме.