«Понад часом : національне» – іконопис та малярство Тетяни Думан-Скоп
Виставка ікономалярства та живопису Тетяни Думан-Скоп» відкрилася 21 січня 2022 р. у Музеї сучасного національного мистецтва Корсаків. На цій експозиції представлені твори художниці і громадської діячки, яка через важку хворобу нещодавно відійшла у засвіти.
Музей сучасного національного мистецтва Корсаків відчинив свої двері для глядачів ще 2018 року. Для втілення цієї масштабної ідеї було переобладнано цехи колишнього промислового гіганта Луцького картонно-руберойдного заводу. Зрештою, варто зауважити, що над адаптацією та перевтіленням старих промислових цехів на сучасний виставковий простір крім архітекторів Сергія Гонтара та Рензо Боателі працював відомий сучасний митець, художник, скульптор Петро Антип.
Так чи інакше, тепер величезні та маленькі камерні простори музею, чудове освітлення та розвинена інфраструктура дозволяють втілювати різні візуальні проекти, на будь який смак. Тому не дивно, що вже сьогодні Музей сучасного національного мистецтва Корсаків у Луцьку став один із найбільших осередків культурного життя в Україні. Власне цьому дуже сприяло те, що своєю пріоритетною місією музей обрав активно пропагувати та популяризувати саме українських авторів різних шкіл, поколінь, із різних регіонів України.
Одним із таких виставкових проектів покликаних глибше познайомити зацікавлених з сучасним українським мистецтвом став проект «Понад часом: національне». Серед мистецьких активностей початку нового року втілення виставкового проекту Тетяни Думан якраз відповідає місії і цінностям Музею сучасного національного мистецтва Корсаків.
Як слушно зауважила кураторка цієї виставки, мистецтвознавиця Галина Хорунжа, Тетяна Думан була талановитою майстринею національного мистецтва. А її базою, звідки художниця черпала натхнення, тим інструментом, через який вона розкривала свій художній світ, був діалог давньої художньої культури та візуальних практик ХХІ сторіччя. Причому цей діалог рівною мірою стосується як сакральних творів, так і самобутніх авторських ілюстрацій до класиків української літератури: Василя Стефаника, Богдана-Ігора Антонича, Бруно Шульца, Василя Стуса. Тобто творчість Тетяни Думан справді є прикладом такого своєрідного ключа за допомогою якого ми можемо осягнути, чим же є українська культура, і що важливо – цей доробок може мотивувати і надихати на створення свого такого ключа чи навіть ключів.
Окремо варто зауважити, що мисткиня була випускницею кафедри сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтв, і мистецтво іконопису посідало особливо важливе місце в її творчому доробку. Тож на виставці представлені ікони, які Тетяна Думан малювала, навчаючись в академії, і які є її водночас кваліфікаційними роботами. Хоча, як зазначив чоловік Тетяни, а також її викладач в академії Левко Скоп: роботи Тетяни ще студентських часів дуже вражали своєю самобутністю. І якби не зазначати, що от оця ікона – то Тетянина бакалаврська робота, то навіть досвідчені фахівці навряд чи здогадалися, що перед ними іконопис тогочасної студентки академії.
Взагалі, для іконопису Тетяни Думан характерною є скрупульозна дослідницька робота. Як зауважив Левко Скоп, Тетяна, без перебільшення, була одним з кращих знавців, дослідниць українського сакрального мистецтва і ця риса мисткині мала значний вплив на її художню практику в іконописі, вироблення авторського індивідуального стилю.
Окрім цього, на витворення авторського художнього стилю Тетяни Думан, за словами кураторки виставки, Галини Хорунжої мали ідеї Михайла Бойчука, а також розмірковування над тим, як надати матеріальної форми складним алегоріям.
Ця характерна риса мала ще одне важливе втілення у творчій практиці мисткині Тетяни Думан: коли вона малювала і їй не знаходився потрібний візуальний образ, який би вона хотіла намалювати – то вона цей твір відставляла. От такий недомальований, незавершений. Просто відставляла. І тільки тоді, коли вона знаходила потрібне візуальне рішення, потрібну художню мову. вона поверталася до праці над тим твором. Тому таких незавершених робіт у неї є доволі багато, або ж таких, які мають тривалу історію створення. А це ще раз свідчить про те, наскільки вона мусила відчути свій твір, наскільки їй було важливо збудувати свій діалог і з самим твором, і з майбутнім глядачем.
Оскільки творів є справді багато, а мистецький доробок Тетяни Думан різнобічний та цікавий для широкого загалу, Тетянина рідна сестра Василина висловила задум про те, що в майбутньому планує створити меморіальний музей Тетяни Думан Дрогобичі. При нагоді варто зауважити, що на виставці в музеї Корсаків представлена дуже гарна картина Тетяни, яка присвячена сестрі Василині, що так і називається: «Полумяний ангел. Василина».
Мала честь знати обох сестер, і можу засвідчити, що більш точної характеристики людської особистості для Василини Думан, ніж це зробила Тетяна у своїй картині, вигадати годі. Взагалі, Тетяна Думан мала таку дуже точну прозорливість, безпомильне чуття на людей, вміла «прочитати» людину. Я завжди цьому дуже дивувалась. Особливо, коли ці чуття про ту чи іншу людину справджувалися.
Так чи інакше, сподіватимемося, що Василині вдасться втілити цей амбітний і насправді важливий задум для пошанування пам’яті її талановитої сестри, художниці та громадської діячки Тетяни Думан. А згадувана картина «Полумяний ангел. Василина» могла б слугувати найкращою емблемою майбутнього музею.
