А тим часом я продовжую свої мандри блаблакаром за маршрутом Ірпінь-Київ-Рівне-Київ-Ірпінь. І пригадуючи свої вже дворічної давності дописи на “Збручі” про подібні подорожі, маю відзначити, що сьогоднішні мої попутники доволі охоче розмовляють на теми побутові, проте політичну тематику обходять і уникають максимально. Інколи я таки наважуюся мимохіть відпустити щось уїдливе на адресу влади, хоча переважно все ж вживаю коректні формулювання — “ті/те, яких оце вибрали”, чи якось так. Але попутники, включно з водіями, майже щоразу вживають одну й ту ж фразу — “давайте про політику не будемо”. І я з розумінням вмовкаю. Обманутим просто неприємно зайвий раз згадувати і переусвідомлювати свій програш. Авжеж, краще про це не говорити і не думати.
Та у зв’язку із цим ще чітко зауважується якась така загальна суспільна втома, збайдужіння. Мовляв, ось і цей виявився нічим не кращим за попередників! Всі вони однакові! Думка ця дуже поширена і вкорінена у підкірку таксистів, перукарів і пасажирів міжміського та приміського транспорту. Наступна за нею думка: тож кого б ми не вибрали, буде таке саме. Тому терпітимемо, що вже є.
Та примітивна брутальність, з якою влада вже дозволяє собі діяти, свідчить про різке підвищення порогу сприйняття зла. За зняття новини про автопригоду Трухіна журналістам просто напряму пропонуються гроші. Ось на, візьми і заткнися! І, здається, були такі, котрі погодилися.
Віталій Портников зачепив це питання під цікавим кутом. Розглядаючи мовчання виборців “слуг народу” з приводу численних зашкварів їхніх обранців, Віталій висловив таку думку (не ручаюсь за дослівність, але смисл передаю): чи ваше сьогоднішнє розчарування щире, чи у глибині свого єства підсвідомо ви сприймаєте, схвалюєте, не вважаєте великим переступом його дії — включно із закордонними офшорами, зливом справи вагнерівців, економічним колапсом, у який заводять країну? Невже на його місці ви поводилися б так само?
Ось тому й не хочуть вони тепер дивитися на обранців своїх, які є їхнім відображенням — свідомість протестує. Прекрасний принц на велосипеді виявився не спроможним ні на які позитивні зміни. Він лише сховався у броньоване авто в численному кортежі, щоб надалі з’являтися час від часу на телеекранах із винятково приємними звістками. На жаль, звісток таких дедалі менше, хоча оточення принца наполегливо працює над збереженням і примноженням його привабливості.
А поріг сприйняття зла підвищується вже давно, поступово. Пригадаймо, як болісно зреагувала журналістська спільнота на необережно вжите наприкінці каденції Петром Порошенком звертання “дорогенька” у розмові з журналісткою. Скільки обурення це викликало! Навіть футболки були випущені з надрукованим написом “Я тобі не дорогенька!” Хоча жоден філолог-мовознавець не побачить сильної негативної конотації у слові “дорогенька”.
Тим часом вже понад півтора року, як теперішній президент на якійсь нараді вжив на мікрофони ось такий вислів: “Ви ж не жінка, ви людина серйозна”.
Я тоді, признаюся, увесь завмер в очікуванні протестів з боку феміністичної спільноти. Це ж і справді образливо! Принаймні, незмірно образливіше, ніж звертання “дорогенька”, набагато образливіше!
Моя уява вже малювала демонстрації, прапори і плакати, багаття з бюстгалтерів, на якому спалюють опудало Зеленського, і красиві футболки “Я жінка і я людина серйозна!” на кожній з учасниць протестів. Скандал набуває великих масштабів, про це пишуть світові медіа. Президент знічено виправдовується на камери провідних телеканалів!..
Нічого цього не сталося. Навіть коментарів ніяких ОП не надавала — сказав і сказав, що тут такого? Суспільство проковтнуло, як проковтнуло свого часу актрису з німецьких фільмів, жарт про ебонітові палички і ще багато поганого, вартого осуду. Чому? Чи тому, що від свого образа не образлива? А він таки — свій!
Вони знову не хочуть дивитися, тільки вже з іншого приводу. Вони відводять очі від дзеркала, в якому бачать своє відображення не таким, як би хотілося, а таким, яким воно є насправді. Їм це муляє. Але вони терплять.
26.10.2021