Знаєте, який запах має Львів? Питання складне. А знаєте, як пахне повидло, коли смородина підсолоджує, а цитруси збуджують? А як вбиваються в ніс жіночі парфуми, які змішалися із потом від танців? Як пахнуть дині на базарі і як тхне робітник, який відпрацював 12 годин на шкіряному заводі? Це все запахи Львова, які можуть розповісти про його історію. Такі запахи зібрали у Jam Factory Art Center.
Історія Підзамча типова для міст XIX-XX століть, хоч місцями і трагічна. XIX ст. відмежувало район Підзамча від історичного центру Львова залізницею, а колись у цьому передмісті селили приїжджих караїмів, арабів, євреїв, татар, про що досі свідчить місцева топоніміка. Тут же і почалася велика індустріалізація — на Підзамчі будували заводи, підприємства та фабрики. Під час Другої світової війни на Підзамчі постало гетто для євреїв, яких туди ув’язнили нацисти, а пізніше взагалі винищили. По війні Підзамче знову розбудовували як промисловий район. Однак розпад Радянського Союзу спричинив занепад виробництва, тому чимало людей втратили роботу, а самі промислові об’єкти занепали.
Сьогодні Підзамче переживає наступну хвилю змін — етап ревіталізації змушує район з індустріального перетворитися на культурно-творчий осередок. Забудовники ж бачать у районі нове місце для хмарочосів зі скляними вікнами та торгових центрів з фонтанами всередині. Район змінюється, а зі змінами зникає цілий пласт культури, яка існувала тут раніше.
Щоб осмислити ці зміни, 2021 року мистецька резиденція «Слідами спогадів Підзамча» разом із Jam Factory Art Center, який став учасником платформи «Magic Carpets» (європейська мистецька платформа для художників та художниць, які працюють у соціально відповідальній галузі), дослідили індустріальну спадщину району через особисті історії підзамчан.
— Спогади, як ті коробки, складені в коробки, що складені в коробки… — і так без кінця. «Розпаковуєш» один спогад, а в ньому є множина і глибина інших. І ці спогади приводять не лише до відповідей, а й до запитань. Але головне — це те, що сліди мотивують до пошуків, — розповідає кураторка проєкту Анна Гайдай.
Авторки проєкту «Слідами спогадів Підзамча» — Тереза Барабаш та Сара Ренар. Тереза Барабаш є художницею, яка практикує інсталяції, аудіо-візуальне мистецтво та лендарт. Сара Ренар приїхала із Загреба, де працює як саунд-мисткиня: створює звукові пейзажі для локацій. Також Сара Ренар є композиторкою та виконавицею, що дозволило ініціаторкам виставки доповнити її аудіопрогулянкою, треками для прослуховування на певному місці, набором запахів з кожного об’єкта та двома інсталяціями.
Одна з інсталяцій представляє уявну хмару, яку створили із зшитих між собою текстів, світлин, документів та від руки намальованих карт району. Хмара ламана, якими є і наші історії. Хмара має білі плями, які символізують втрачену інформацію. Хмара є символом людської пам’яті — вона так само залежить від часу, умов та особистої трансформації. Інша інсталяція розбиває романтизований образ радянського минулого — лампи денного світла нагадують про некомфортні умови роботи на заводах.
— Коли ми встановлювали інсталяцію, то дізналися, що в Японії такі лампи навіть заборонили через те, що атмосфера, яку вони створюють, призводить до самогубства серед працівників. Тому ми вимикаємо інсталяцію, коли немає відвідувачів, адже попри те, що ми звикаємо до цього світла та шуму, наша нервова система та мозок все одно опрацьовують цю інформацію і виснажуються, — коментує Анна Гайдай.
Для аудіопрогулянки склали список найпопулярніших локацій Підзамча (популярність відслідковували через кількість згадок під час глибинних інтерв’ю). Так, проєкт пропонує подорож до 6-ти місць району.
Старт прогулянки на залізничній станції Підзамча. За словами Анни Гайдай, саме через станцію люди потрапляють до району, тому логічно, що вони використали ці «ворота на Підзамче» і для свого проєкту. Далі подорож веде до фабрики чоколяди «Світоч», яка досі працює, до м’ясокомбінату та шкірзаводу «Світанок», який місцеві називали «Нова різня» та «Гербарня» відповідно. Сьогодні території цих підприємств орендують інші власники. Після цього авторки пропонують довідатися більше про те, як відпочивали працівники Підзамча, — запрошують у Будинок культури «Райдуга». Будинок належав склозаводу «Райдуга» та шкірзаводу «Світанок», тому його ще називали Клуб кожевників. Тут вирувало культурне життя усього району: відбувалися покази фільмів, танці, працювали гуртки та бібліотека, кафе і більярд. Нині будинок використовують для рейв-вечірок та концертів. Завершується екскурсія продуктовим ринком «Підзамче», яке манило мешканців ароматом свіжоспеченого хліба та динь, та Арт Центром «Фабрика повидла» (назва закріпилася через аромати мармеладу, що його тут колись варили), яку з 2015 ревіталізовує Harald Binder Cultural Enterprises.
Кожна локація має власний звук: Сара Ренар створили 6 унікальних треків, які охоплюють інфошуми публічних просторів Підзамча, фрагменти інтерв’ю з місцевими та синтезовані звуки, а також запах, який розробили за спогадами жителів.
— Ми не хотіли відтворювати саме ті запахи, які були, адже аромати склозаводу чи м'ясокомбінату можуть повертати до негативних спогадів. Натомість через аромати ми намагаємося пережити досвід підзамчан минулого сьогодні та дати простір для уяви. Ще — усвідомити, як пахне місто, адже це додаткова пам’ять для нас, — пояснює Анна Гайдай.
За словами Анни, проєкт створили для того, щоб зафіксувати минуле Підзамча, та ідентифікувати себе через спогади, щоб у майбутньому знати себе краще.
Виставка працюватиме до 17 жовтня, однак аудіоекскурсія буде доступна завжди. Мапу та треки можна знайти на сайті проєкту. Прогулянка потребує близько 1,5 години.
Фото: Юлія Бондар.
12.10.2021