До Дня Незалежності суспільний телеканал «UA: Перший» покаже семисерійний документальний серіал «Колапс: як українці зруйнували імперію зла». Кожна серія буде присвячена одному дню із 19 до 23 серпня. Завершальна описуватиме події, які відбувалися в Україні протягом половини року – від 25 серпня до 25 грудня.
Сценаристом стрічки є український історик Олександр Зінченко. Він розповів Z, що виношував ідею реконструювати тодішні події понад п’ять років. А насправді працював над темою із 14 років – а саме стільки йому було влітку 1991-го. Відтоді назбирав океан інформації, яку спробував помістити у сім відер – сім серій.
Олександр Зінченко розповідає, що назва серіалу народилася з подачі голови Верховної ради Білорусі 1991–1994 років Станіслава Шушкевича. Пан Шушкевич брав участь у презентації польського перекладу книжки Зінченка «Година папуги: українські сторінки Катині» у Варшаві. Тоді, пригадує Олександр, він звернувся до гостя: «Дякую, що розвалили СРСР!». А Шушкевич сказав після презентації: «Я був на других-третіх ролях. А СРСР розвалили українці і Кравчук».
23 серпня, починаючи із 17:00, в етері вийде чотири серії підряд. А 24 серпня із 18:00 – ще три. Після телепрем’єри суспільний мовник планує розмістити «Колапс» на VоD-ресурсах, продавати в європейських країнах і добитися того, щоб серіал показували у школах. Але Зінченко радить подивитися його в етері саме у дні, коли відзначаємо 30-ліття Незалежності. «Ювілеї для того й існують», – пояснює він.
ІСТОРІЯ МОГЛА ПІТИ ЗА АЛЬТЕРНАТИВНИМ СЦЕНАРІЄМ
– У назві серіалу ви використовуєте фразу «імперія зла». І вже на початку стверджуєте, що СРСР – це імперія зла. Частина людей в Україні, напевно, так не думає і буде з вами сперечатися.
– Для когось це звучить безапеляційно. Але, перепрошую, я – історик, який в цьому цеху працює досить довго. І я розумію, що протягом XX століття дві великі тоталітарні сили – нацистська Німеччина і комуністичний СРСР – знищили разом на території України 16 мільйонів осіб. Можна сперечатися, у яких частках, – але спробуйте посперечатися, що імперія, яка вбивала мільйонами своїх громадян, не є імперією зла.
– Тобто «Колапс» – не для прихильників СРСР?
– Це спроба діалогу з українським суспільством. Ми розуміли, що цей фільм дивитимуться різні аудиторії.
Для більшості тих, кому менше 30 років, ті події майже невідомі. Мені – 44 роки, і я досить добре пам’ятаю, як усе відбувалося. Не можу збагнути, чого маю радіти з того періоду.
Нині ми всі тішимося з безвізу. Коли я намагаюся пояснити молодому поколінню, що таке виїзна віза (ти не тільки маєш отримати візу в країну, в яку виїжджаєш, а ще й візу, щоб виїхати зі своєї крани, і держава вирішує, ти виїзний чи ні) – то вони на мене дивляться як на ідіота.
З одного боку, ми хотіли розказати 30-літнім про реалії тих днів. А з іншого боку ми намагаємося нагадати поколінню, яким понад 40, що це був за час.
Ми часто пам’ятаємо фрагменти нашої історії. Важливо їх накласти на мозаїчне панно великої історії.
– Для серіалу ви записали 28 інтерв’ю тривалістю 40 годин. Який відсоток із зібраного матеріалу ввійшов у фільм? Як будете використовувати решту інформації?
– Понад 90% зібраної інформації не ввійшло у фільм.
Заключна сьома серія після технічного монтажу перевищувала максимальний хронометраж на 20 хвилин. За угодою продакшну і НСТУ, середня тривалість кожної серії – 46–48 хвилин, максимум – 50 хвилин. А ми мали 1 годину 10 хвилин. Тож багато фантастичних історій довелося вирізати.
Одна з історій, яка не ввійшла у фільм, – про те, як Михайло Горинь підштовхнув голову Пентагону, майбутнього віцепрезидента США Діка Чейні, до того, що він став прихильником незалежності України.
У 1990 році Надія та Роберт Макконнеллами організували для Михайла Гориня зустріч із п’ятьма ключовими міністрами США, у тому числі Діком Чейні. Він мав 30 хвилин для Гориня – врешті вони проговорили півтори години. Прощаючись, Чейні сказав: «Якби у мене була можливість, з цією людиною я говорив би до кінця дня».
Горинь володів фантастичною здатністю переконування, мав ауру «українського Валенси», як про нього писали у Washington Post. Він переконав Чейні, що українська незалежність не є загрозою для США – де жили у парадигмі, що якщо СРСР розпадеться, то це закінчиться конфліктним сценарієм, який може призвезти до неконтрольованого розповсюдження ядерної зброї по всій земній кулі. Розмови з Горинем посіяли сумніви у Чейні і породили переконання, що цей сценарій малоймовірний. У 1991 році Чейні казав: для США вигідніше, щоби замість СРСР виникли нові незалежні республіки. Державний секретар США Джеймс Бейкер мав обережнішу позицію. Це призводило до тривалого протистояння аж до осені 1991 року. Заключна серія серіалу розповідає, чим це закінчилося.
Найбільша проблема «Колапсу» – проблема вибору, що залишаємо, маючи обмежений хронометраж. Здавалося б, сім серій – це багато. Та коли ти у кожну серію намагаєшся запхати багато цікавих історій і щоразу мусиш вибирати між одною яскравою історією та іншою, можливо, не менш цікавою, то це призводить до страждань – моїх, режисера Сергія Лисенка і режисера монтажу Єгора Трояновського.
Все те, що не потрапило у фільм, увійде у книжку. Я зараз над нею працюю і хочу її видати до кінця року. Розпад СРСР – глобальний процес, його описати одним виданням неможливо. Це одна з причин, чому історики пишуть багато різних книжок. Я хочу розказати історію, які події призвели до величезних змін. Багато у чому надихався книжкою Сергія Плохія «Остання імперія», яка писалася англійською на глобального читача, потім вийшов переклад українською.
– «Колапс: як українці зруйнували імперію зла» – теж для глобального глядача?
– У нас була амбіція зробити глобальну історію. Через ковідну реальність не все задумане вдалося. Деякі зі спікерів, на яких я розраховував і дуже сподівався, опинившись у ситуації домашнього ув’язнення, відмовилися давати інтерв’ю.
Це може зменшити зацікавлення західної аудиторії. Ми показуємо більш українську версію. А всі хочуть подивитися на своїх. Якщо ми хочемо, щоб американці подивитися український серіал про глобальну історію, то мусимо використовувати у тому числі велику кількість американських спікерів. Якби у фільмі з’явився Бейкер або Чейні, це б посилило перспективи серіалу.
– Очевидно, в Україні серіал має викликати зацікавлення у школах.
– Думаю, наступні 10 років його будуть показувати у школах, особливо шосту серію, яка цілком присвячена подіям 24 серпня 1991 року.
Ми зробили найдосконалішу реконструкцію відродження України, першого крику української державності. Для мене є загадкою, чому протягом 30 років цього ніхто не зробив.
24 серпня у парламенті відбувалася величезна психологічна драма. Були моменти, коли історія могла піти за альтернативним сценарієм.
Нам вдалося підняти в архівах суспільного мовника унікальний повний запис трансляції надзвичайної сесії 24 серпня, який вважався втраченим. Звук зберігався в архівах Українського радіо й архіві імені Пшеничного. Ніхто не був певний, що зберігся відеозапис. Завдяки цьому ми можемо тепер не тільки розказувати, як це було, а й показувати.
Коли ти дивишся трансляцію 24 серпня 1991 року чи читаєш стенограму, то деякі дискусії у парламенті незрозумілі без того, щоб подивитися, що відбувалося за лаштунками у перервах. Саме цю історію в кулуарах намагаємося розкрити. Ми перебрали альтернативні сценарії і запитали спікерів, чи могли б вони реалізуватися.
Генеральний консул США Джон Степанчук, як сторонній спостерігач, побачив загрозу в юрбі перед парламентом. Він мав переконання, що люди готові були штурмувати, якби щось пішло не так. В архівних записах, знятих Ярославом Кендзьором, ми чули під Верховною Радою заклики до штурму ЦК КПУ.
Ще один сценарій зриву проголошення незалежності міг розгорнутися на одній з нарад Народної ради. Лунала пропозиція не голосувати за незалежність без декомунізації, без заборони Компартії.
Могла скластися ситуація, що за Акт незалежності проголосують тільки комуністи. І, в принципі, у комуністів було 226 голосів для того, щоб проголосити незалежність.
Інший сценарій – коли б не набралося голосів, і тоді незалежність не була б проголосована. А щоби заборонити Компартію, не було б голосів. Щоправда, заступник голови Народної ради Володимир Філенко вважає, що навколо парламенту маніфестували тисячі людей, під тиском вулиці був можливий сценарій, коли голосують за незалежність і пакетом за заборону Компартії.
О 12:00 була можливість, що зірвуть засідання. Також була загроза, що після перерви, яка тривала з 16:00 до 17:00, комуністична більшість могла просто розбігтися з парламенту. Після тієї перерви кворуму не було, це тривало майже 40 хвилин.
24 серпня відбувалася багатопланова психологічна боротьба між різними групами, між різними політиками, які мали різне бачення розвитку цієї ситуації. Треба віддати належне Леонідові Кравчуку, який зміг змодерувати засідання так, що в результаті ми отримали 346 голосів «за» – і один голос народного депутата Альберта Корнєєва «проти». Кілька осіб утрималися, кілька не проголосували з різних мотивів.
Це фантастичний результат взаємодії, приклад для наслідування, коли конфлікт трансформується у перемогу. На початку 24 серпня ми мали конфлікт між демотивованою і дезорієнтованою комуністичною більшістю та пасіонарною Народною радою, частина якої хотіла не тільки Незалежності, а й заборони компартії. Це могло трансформуватися у протистояння. Західні аналітики вважали, що Україна тоді була добрим ґрунтом для громадянського конфлікту. Врешті-решт надзвичайна сесія переросла у win-win situation.
Якщо держава народжується внаслідок компромісу, результатом якого стає спільна перемога, мені здається, це красивий початок історії.
– Зважаючи на перешкоди знімального процесу, пов’язані з пандемією, і стислі терміни виробництва – сім місяців на сім серій, – чи задоволені результатом?
– Якщо коротко, то так. Довша відповідь дещо інша: я мав ширші уявлення щодо реалізації ідеї, але через ковідну ситуацію мусили внести корективи. Я кілька разів переглядав серіал, щоб виловити всі технічні неточності. Як це не нахабно звучить з мого боку, мені цікаво це дивитися, навіть якщо я це роблю вп’яте. Ми спробували розказати історію 30-літньої давнини сучасними методами і засобами, місцями серіал нагадує Бі-Бі-Сі.
– Показ по телевізору відбудеться 23–24 серпня. Не всі, хто хотів би побачити «Колапс», матимуть змогу це зробити. Яка доля далі чекає на серіал?
– Його планують розмістити на VоD-ресурсах. Також я сподіваюся, що на суспільних телеканалах буде повтор серіалу. Але мені видається, що його варто подивитися в ефірі саме у дні, коли ми відзначаємо 30-ліття нашої Незалежності. Ювілеї для того й існують, щоб у такі дні рефлексувати події минулого.
Розмовляла Олена Коваль
22.08.2021