Пандемія COVID-19 уже більше року руйнує життя людей у всьому світі. Кількість загиблих незабаром досягне трьох мільйонів. Проте походження пандемії залишається невизначеним: політичні програми урядів та вчених породили густі хмари затуманення, які, як виглядає, провідна преса не спроможна розвіяти.
Нижче я розберу наявні наукові факти, які містять багато підказок стосовно того, що сталося, і подам читачам докази, щоби вони могли винести свій власний вердикт. Потім спробую оцінити складне питання провини, яке починається з уряду Китаю, але виходить далеко за його межі.
До кінця цієї статті ви, можливо, багато дізнаєтеся про молекулярну біологію вірусів. Я намагатимуся зробити цей процес якомога безболіснішим. Але цієї науки не уникнути, бо наразі – і, мабуть, надовго – вона пропонує єдину надійну нитку через лабіринт.
Вірус, що спричинив пандемію, офіційно відомий як SARS-CoV-2, але коротко його можна назвати SARS2. Як відомо багатьом, існує дві основні теорії про його походження. Одна з них полягає в тому, що він природним чином перескочив з дикої природи до людей. Суть іншої – вірус вивчали в лабораторії, з якої він утік. Це дуже важливо, якщо ми сподіваємося запобігти повторенню такого випадку.
Я опишу ці дві теорії, поясню, чому кожна з них правдоподібна, а потім запитаю, яка з них краще пояснює наявні факти. Важливо відзначити, що до цих пір немає прямих доказів ні тієї, ні іншої теорії. Кожна з них залежить від набору розумних здогадок, але поки немає доказів. Тож я можу запропонувати лише підказки, а не висновки. Але ці підказки вказують у певному напрямі. І визначивши цей напрям, я збираюся окреслити деякі нитки в заплутаному клубку катастрофи.
Повість про дві теорії
Після першого спалаху пандемії в грудні 2019 року китайська влада повідомила, що багато випадків сталися на продуктовому ринку – місці продажу диких тварин на м'ясо – у Вухані. Це нагадало експертам про епідемію SARS1 2002 року, коли вірус кажанів поширився спочатку на цивет, тварин, котрих продають на продуктових ринках, і з цивет – на людей. Подібний вірус кажана спричинив другу епідемію, відому як MERS, у 2012 році. Цього разу проміжними тваринами-носіями були верблюди.
Розшифровка геному вірусу показала, що він належав до вірусного сімейства, відомого як бета-коронавіруси, до якого також належать SARS1 та MERS. Ця спорідненість підтримувала думку, що, як і вони, це природний вірус, який зумів перестрибнути від кажанів через іншу тварину-посередника до людей. Зв’язок із продуктовим ринком, що є основною точкою подібності з епідеміями SARS1 та MERS, незабаром був розірваний: китайські дослідники виявили більш ранні випадки у Вухані, не пов'язані з продуктовим ринком. Але це, здавалося, не мало значення, бо найближчим очікували отримати багато подальших доказів на підтримку теорії природного походження.
У Вухані, однак, розташований Інститут вірусології – провідний світовий центр із вивчення коронавірусів. Тож не можна виключати можливість того, що вірус SARS2 втік із лабораторії. Маємо два прийнятні сценарії походження.
Зі самого початку категоричними заявами двох наукових груп сприйняття громадськості та медіа було сформоване на користь сценарію природного розвитку. Спершу цих тверджень належним чином критично не розглядали.
"Ми об'єднуємося, щоб рішуче засудити теорії змови, які суґерують, що COVID-19 не має природного походження", – написала група вірусологів (і не тільки) в "Lancet" 19 лютого 2020 року, коли насправді було ще занадто рано, щоби хтось міг бути впевнений в тому, що сталося. Науковці "цілковитою більшістю роблять висновок, що цей коронавірус виник у дикій природі", – сказали вони зі зворушливим закликом до читачів стати разом із китайськими колегами на передовій боротьби з хворобою.
Всупереч твердженню авторів листа, ідея, що вірус міг вирватися з лабораторії, полягає не в тому, що це сталося внаслідок змови, а внаслідок інциденту. Це, безумовно, треба було дослідити, а не відразу відкинути. Визначальним знаком добрих науковців є те, що вони докладають величезних зусиль, щоб розрізнити те, що вони знають, від того, чого не знають. За цим критерієм підписанти листа до "Lancet" поводилися як кепські вчені: вони запевняли громадськість у правдивості фактів, чого ще не просто не могли знати.
Пізніше виявилося, що ленцетівський лист організував і підготував Пітер Дашак, президент нью-йоркського Альянсу екоздоров'я. Дашакова організація фінансувала дослідження коронавірусу у Вуханському інституті вірусології. Якби вірус SARS2 справді втік у процесі фінансованих ним досліджень, то Дашак був би потенційно винуватим. Цей гострий конфлікт інтересів не був оголошений читачам "Lancet". Навпаки, у листі зазначалося: "Ми заявляємо про відсутність конфлікту інтересів".
Такі вірусологи, як Дашак, багато втрачали, стаючи винуватими за пандемію. Протягом двадцяти років, переважно не привертаючи уваги громадськості, вони грали в небезпечну гру. У своїх лабораторіях вони регулярно створювали віруси, небезпечніші за існуючі у природі. Вони стверджували, що можуть зробити це безпечно, і що, випереджаючи природу, можуть передбачати природні "перетікання", тобто перехід вірусів від тварини-носія до людей, та запобігати цьому. Якби SARS2 справді витік у такому лабораторному експерименті, то можна би було очікувати жорстокої віддачі, і буря громадського обурення зачепила би вірусологів всюди, а не тільки в Китаї. "Це зруйнувало би наукову будівлю з верху до низу", – сказав редактор "MIT Technology Review" Антоніо Реґаладо в березні 2020 року.
Другою заявою, яка мала величезний вплив на формування громадської думки, був лист (іншими словами – викладення поглядів, а не наукова стаття), опублікований 17 березня 2020 року в журналі "Nature Medicine". Його авторами була група вірусологів на чолі з Крістіаном Андерсеном з Дослідницького інституту Скріппса. "Наші аналізи безсумнівно вказують, що SARS-CoV-2 не є лабораторною конструкцією або цілеспрямовано зміненим вірусом", – заявили п'ять вірусологів у другому абзаці свого листа.
На жаль, це був ще один випадок кепської науки у раніше вже визначеному сенсі. Правда, деякі старі методи вирізання і склеювання вірусних геномів зберігають свідчення змін. Але нові методи, звані "невидимими" або "безшовними" підходами, не залишають ніяких означувальних міток. Як і інші методи змінювання вірусів – такі, як серійний пасаж, повторюване перенесення вірусів з однієї культури клітин в іншу. Якщо вірус змінювали чи за допомогою безшовного методу, чи шляхом серійного пасажу, то нема жодного способу дізнатися, що це відбулося. Андерсен та його колеги запевняли своїх читачів у тому, чого вони знати не могли.
Розділ обговорення в їхньому листі починається так: "Малоймовірно, щоб SARS-CoV-2 виник внаслідок лабораторних змін зі спорідненим SARS-CoV-подібним коронавірусом". Але ж зачекайте, хіба у вступі не сказано, що вірус не змінювали безсумнівно? Ступінь впевненості авторів, здається, дещо знизився, коли справа дійшла до викладу їхніх резонів.
Причина цього зниження стає ясною, якщо зрозуміти технічну мову. Дві причини, чому, на думку авторів, змінювання є малоймовірним, рішуче непереконливі.
По-перше, вони кажуть, що спайковий білок SARS2 дуже добре зв'язується зі своєю мішенню, людським рецептором ACE2, але не в найкраще припасований спосіб, який передбачають фізичні розрахунки. Тому вірус повинен виникнути шляхом природного відбору, а не певних маніпуляцій.
Якщо цей аргумент здається важким для сприйняття, то це тому, що він таким є. Основне – не прописане – припущення авторів полягає в тому, що кожен, хто намагається зв’язати вірус кажана з клітинами людини, може зробити це лише одним-єдиним способом. Спочатку він мав би обчислити максимально можливу припасованість між людським рецептором ACE2 і спайковим білком, за допомогою якого вірус закріплюється на ньому. А потім мав би розробити відповідний спайковий білок (вибираючи правильний ланцюжок амінокислотних одиниць, що його складають). Оскільки спайковий білок SARS2 не є такою розрахунково найкращою конструкцією, каже стаття Андерсена, тому він не може бути зміненим спеціально.
Але це іґнорує той спосіб, яким вірусологи насправді змушують спайкові білки зв'язуватися з обраними мішенями, що відбувається не шляхом розрахунку, а шляхом сплайсингу в генах спайкових білків інших вірусів або шляхом серійного пасажування. При серійному пасажуванні щоразу, коли потомство вірусу переноситься в нові культури клітин або тварини, відбираються більш успішні, поки не з'явиться такі, які дійсно щільно зв'язуються з клітинами людини. Природний відбір робить усю важку роботу. Припущення Андерсена про розробку вірусного спайкового білка шляхом розрахунку не має жодного відношення до того, було вірус змінено одним чи іншим методом.
Другий аргумент авторів проти маніпуляцій ще більш надуманий. Хоча більшість живих істот використовують ДНК як свій спадковий матеріал, у низці вірусів використовується РНК, близький хімічний кузен ДНК. Але з РНК важко маніпулювати, тому дослідники, які працюють з базованими на РНК коронавірусами, спочатку перетворять геном РНК у ДНК. Вони змінюють ДНК-версією, додаючи чи змінюючи гени, а потім аранжують так, щоби змінений геном ДНК перетворився назад в інфекційну РНК.
У науковій літературі описано лише певну кількість цих ДНК-матриць. Кожен, хто змінює вірус SARS2, "напевно" мав би використати одну з цих відомих матриць, пише група Андерсена, і оскільки SARS2 не є похідним від жодної з них, то він не є зміненим. Але цей аргумент цілком непереконливий. ДНК-матриці досить легко зробити, тому очевидно, що SARS2 був змінений із використанням неопублікованої матриці ДНК.
І це все. Такі два аргументи, висунуті групою Андерсена на підтримку їхньої заяви про те, що вірус SARS2 явно не піддавався змінюванню. І цей висновок, заснований лише на двох бездоказових припущеннях, переконав світову пресу в тому, що SARS2 не міг втекти з лабораторії. Технічна критика листа Андерсена розбирає його в більш різких виразах.
Очікується, що наука – це самокоригувальна спільнота експертів, які постійно перевіряють роботу один одного. То чому ж інші вірусологи не вказали на те, що аргументи групи Андерсена був наповнені абсурдно великими дірками? Тому, мабуть, що в сучасних університетах виступи можуть дорого коштувати. Переступити межу може коштувати зруйнованої кар'єри. Будь-який вірусолог, який оспорює заявлену точку зору спільноти, ризикує отримати відмову у своїй наступній заявці на отримання ґранту від групи колег-вірусологів, яка консультує державне аґентство з розподілу ґрантів.
Листи Дашака та Андерсена фактично були політичними, а не науковими заявами, але напрочуд ефективними. Статті у провідній пресі раз за разом стверджували, що консенсус експертів вирішив – про втечу з лабораторії не може бути й мови, це вкрай малоймовірно. Автори цих статей здебільшого спирались на листи Дашака та Андерсена, не розуміючи зяючих прогалин у їхніх аргументах. Всі провідні газети, як і провідні мережеві видання, мають у штаті наукових журналістів, і ці спеціалізовані репортери мусять бути спроможними ставити питання науковцям та перевіряти їхні твердження. Але твердження Дашака та Андерсена залишилися значною мірою неоспорюваними.
Сумніви стосовно природного виникнення
Теорії природної появи медіа віддавали перевагу приблизно до лютого 2021 р., до візиту комісії Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) до Китаю. Склад та допуск комісії суворо контролювався китайською владою. Її члени, серед яких був і всюдисущий Дашак, продовжували стверджувати до, під час і після візиту, що втеча з лабораторії є вкрай малоймовірною. Але це була не зовсім та пропагандистська перемога, на яку, очевидно, сподівалася китайська влада. Стало ясно, що китайці не мали доказів, які би можна було запропонувати комісії на підтримку теорії природного виникнення.
Це було несподівано, оскільки віруси SARS1 та MERS залишили рясні сліди у навколишньому середовищі. Види посередника-носія SARS1 були ідентифіковані протягом чотирьох місяців після спалаху епідемії, а носія MERS – протягом дев’яти місяців. Проте приблизно через 15 місяців після початку пандемії SARS2 і після очевидно інтенсивних пошуків китайські дослідники не змогли знайти ні первісної популяції кажанів, ні проміжних видів, до яких SARS2 мав би перескочити, ні жодних серологічних доказів того, що якась китайська популяція, включаючи вуханьців, колись до грудня 2019 року зазнала дію вірусу. Природне виникнення залишалося гіпотезою – і вона, якою би правдоподібною не була з самого початку, за рік не отримала ні найменшого підтвердження.
І поки це так, логічно звернути серйозну увагу на альтернативну гіпотезу – про те, що SARS2 втік із лабораторії.
Навіщо комусь знадобилося створювати новий вірус, здатний викликати пандемію? З тих пір, як вірусологи отримали інструменти для змін генів вірусу, вони стверджують, що можуть випередити потенційну пандемію, досліджуючи, наскільки близький даний тваринний вірус до того, щоби зробити стрибок до людей. І це, стверджували вірусологи, виправдовує лабораторні експерименти з підвищення здатності небезпечних вірусів тварин заражати людей.
З таким обґрунтуванням вони відтворили вірус грипу 1918 року, показали, як майже вимерлий вірус поліомієліту може бути синтезований з його опублікованої послідовності ДНК, і ввели ген віспи у споріднений вірус.
Ці поліпшення вірусних можливостей заспокійливо відомі яко експерименти з функційним посиленням (gain-of-function). Стосовно коронавірусів особливий інтерес викликали спайкові білки, які виступають по всій сферичній поверхні вірусу і значною мірою визначають, на який вид тварин він буде націлений. Наприклад, у 2000 році голландські дослідники заслужили подяку гризунів у всьому світі, генетично спроєктувавши спайковий білок мишачого коронавірусу, щоб він атакував тільки котів.
Вірусологи серйозно почали вивчати коронавіруси кажанів після того, як вони виявилися джерелом епідемій SARS1 і MERS. Зокрема, дослідники хотіли зрозуміти, які зміни повинні відбутися в спайкових білках вірусу кажана, перш ніж він зможе заражати людей.
Дослідники з Вуханьського інституту вірусології під керівництвом провідної китайської експертки з вірусів кажанів Ши Чженлі ("Кажанової леді") організовували часті експедиції в печери Юньнані на півдні Китаю, що кишать кажанами, і зібрали близько сотні різних коронавірусів цих тварин.
Потім Ши об'єдналася з Ральфом Баріком, видатним коронавірусним дослідником в Університеті Північної Кароліни. Їхня робота фокусувалася на підвищенні здатності кажанових вірусів атакувати людей, щоби "вивчити потенціал виникнення (тобто потенціал зараження людей) циркулюючих кажанових CoVs [коронавірусів]". Для досягнення цієї мети в листопаді 2015 року вони створили новий вірус, взявши основу SARS1 і замінивши його спайковий білок на вірус кажана (відомий як SHC014-CoV). Цей виготовлений вірус зміг заразити клітини дихальних шляхів людини, принаймні при тестуванні на лабораторній культурі таких клітин.
Вірус SHC014-CoV/SARS1 відомий як химера, оскільки його геном містить генетичний матеріал двох штамів вірусу. Якби вірус SARS2 був зготовлений в лабораторії Ши, то його прямим прототипом мала би бути химера SHC014-CoV/SARS1, потенційна небезпека якої турбувала багатьох спостерігачів і викликала інтенсивне обговорення.
"Якщо вірус вирветься, ніхто не зможе передбачити його траєкторію", – казав Саймон Вейн-Гобсон, вірусолог з Інституту Пастера в Парижі.
Барік і Ши посилалися на очевидні ризики у своєму документі, але аргументували, що їх треба порівнювати з користю від передбачення майбутніх перетікань вірусу з природніх резервуарів. Наукові групи експертів, писали вони, "можуть вважати подібні дослідження щодо створення химерних вірусів на основі циркулюючих штамів занадто ризикованими". З огляду на різні обмеження у сфері досліджень із функційним посиленням (gain-of function), справа, на їхню думку, потрапила на "перехрестя дослідницьких проблем gain-of function; потенціал підготовки та пом'якшення майбутніх спалахів захворювання слід зважувати з ризиком створення більш небезпечних патогенів. Розробляючи спрямовану вперед політику, важливо враховувати цінність отриманих у результаті цих досліджень даних і те, чи заслуговують ці типи досліджень химерних вірусів подальшого вивчення в порівнянні з притаманними їм ризиками."
Ця заява була зроблена в 2015 році. Озираючись назад з 2021 року, можна сказати, що цінність досліджень функційного посилення у запобіганні епідемії SARS2 була нульовою. Ризик був катастрофічним – якщо справді вірус SARS2 був згенерований в експерименті з функційним посиленням.
Всередині Вуханьского інституту вірусології
Барік розробив – і навчив Ши користуватися ним – загальний метод створення кажанового коронавірусу для нападу на інші види. Конкретними мішенями були людські клітини, вирощені в культурах, і гуманізовані миші. Ці лабораторні миші, дешевий і етичний людський замінник, генетично спроєктовані так, щоб нести людську версію білка під назвою ACE2, який шипує поверхню клітин, що вистилають дихальні шляхи.
Ши повернулася до своєї лабораторії у Вуханському інституті вірусології та відновила розпочату роботу з генетично інженерних коронавірусів для атаки клітин людини. Як ми можемо бути такими впевненими?
Бо, за дивним поворотом історії, її роботу фінансував Національний інститутом алергії та інфекційних захворювань (NIAID), що входить до складу Національного інституту охорони здоров'я США (NIH). І ґрантові пропозиції на фінансування її роботи, які є предметом загальнодоступного розголошення, точно вказують, що саме вона планувала робити з грішми.
Ґранти були призначені головному підрядникові Дашаку з Альянсу екоздоров'я, який передав їх у субпідряд Ши. Ось витяги з ґрантів за 2018 і 2019 фінансові роки. ("CoV" означає коронавірус, а "S-білок" відноситься до спайкового білка вірусу.)
“Тестові прогнози передачі CoV між видами. Прогнозні моделі діапазону носія (тобто потенціал виникнення) будуть перевірені експериментально, використовуючи зворотну генетику, аналіз зв’язування псевдовірусів та рецепторів, а також експерименти з зараженням вірусом на різних культурах клітин різних видів та гуманізованих мишей".
"Ми будемо використовувати дані послідовності S-білка, технологію інфекційних клонів, експерименти з інфікуванням in vitro та in vivo та аналіз зв'язування з рецепторами, щоб перевірити гіпотезу, згідно з якою відсотковий поріг дивергенції у послідовностях S-білка передбачає потенціал переливу".
На нетехнічній мові це означає, що Ши мала намір створити нові коронавіруси з максимально можливою інфекційністю для клітин людини. Її план полягав у тому, щоб взяти гени, які кодують спайкові білки, котрі мають різні вимірені спорідненості до людських клітин, від високих до низьких. Вона вставляла ці спайкові гени один за іншим в основу ряду вірусних геномів ("зворотна генетика" і " технологія інфекційних клонів"), створюючи серію химерних вірусів. Потім ці химерні віруси мали перевіряти на їхню здатність атакувати культури клітин людини ("in vitro") і гуманізованих мишей ("in vivo"). І ця інформація мала допомогти передбачити ймовірність "переливу", стрибка коронавірусу від кажанів до людей.
Методичний підхід був розроблений для пошуку найкращої комбінації основи коронавірусу і спайкового білка для зараження клітин людини. Цей підхід міг би створити віруси, подібні до SARS2, – і дійсно міг створити сам вірус SARS2 з правильною комбінацією вірусної основи та спайкового білка.
Поки не можна стверджувати, згенерувала чи ні Ши SARS2 у своїй лабораторії, оскільки її записи були закриті; але, схоже, вона безумовно була на правильному шляху, щоби зробити це. "Очевидно, що Вуханьський інститут вірусології систематично створював нові химерні коронавіруси й оцінював їхню здатність заражати людські клітини і мишей, що експресують ACE2 людини", – каже Річард Ебрайт, молекулярний біолог з Університету Рутгерса і провідний експерт з біобезпеки.
"Також зрозуміло, – каже Ебрайт, – що в залежності від константних геномних контекстів, вибраних для аналізу, ця робота могла призвести до появи SARS-CoV-2 або проксимального попередника SARS-CoV-2". "Геномний контекст" відноситься до конкретної вірусної основи, яку використовують в якості тест-стенду для спайкового білка.
Сценарій втечі з лабораторії яко виникнення вірусу SARS2, як тепер уже має бути очевидно, – це не просто вказування пальцем на Вуханьский інститут вірусології. Це детальна пропозиція, заснована на конкретному проєкті, фінансованому там через NIAID.
Навіть якщо ґрант вимагав описаного вище плану роботи, чи можемо ми бути впевнені, що цей план насправді був виконаний? Для цього можемо покластися на слово Дашака, який протягом останніх п'ятнадцяти місяців дуже протестував, наполягаючи, що втеча з лабораторії є смішною теорією змови, придуманою, щоби вдарити китайців.
Ще до того, як спалах пандемії став загальновідомим, 9 грудня 2019 року, Дашак дав інтерв'ю, в якому в захоплених виразах розповів про те, як дослідники з Вуханьского інституту вірусології перепрограмували спайковий білок і генерували химерні коронавіруси, здатні заражати гуманізованих мишей.
"І тепер, знаєте, після шести чи семи років роботи, ми виявили більше сотні нових SARS-пов'язаних коронавірусів, дуже близьких до SARS ", – каже Дашак приблизно на 28-й хвилині інтерв'ю. "Деякі з них потрапляють у лабораторні людські клітини, деякі можуть викликати SARS [гостру атипову пневмонію] на моделях гуманізованих мишей, що не лікуються терапевтичними моноклональними препаратами, і ви не можете щепити проти них вакциною. Отже, це явна і реальна небезпека...
Інтерв'юер: ви кажете, що це різні коронавіруси, і ви не можете вакцинувати проти них, і немає противірусних препаратів – так що ж нам робити?
Дашак: Ну, я думаю... коронавіруси – ви можете досить легко змінювати їх у лабораторії. Спайковий білок багато в чому визначає те, що відбувається з коронавірусом в умовах зоонозного ризику. Таким чином, ви можете отримати послідовність, ви можете побудувати білок, і ми багато працюємо з Ральфом Баріком в UNC, щоби зробити це. Береш в основу інший вірус і трохи працюєш в лабораторії. Таким чином, коли знайдеш послідовність, можеш отримати більшу прогнозованість. Дістаєш цю різноманітність. Тепер логічний розвиток вакцин такий: якщо ви збираєтеся розробити вакцину проти SARS, люди будуть використовувати пандемічну SARS, але давайте додамо дещо з оцих інших речей і отримаємо кращу вакцину". Вставки, на які він посилався, можливо, включали елемент, званий сайтом розщеплення фурину, який буде обговорюватися нижче, що значно підвищує вірусну інфекційність для клітин людини.
Дашак – у розхристаному стилі – вказує на факт, що як тільки ви створили новий коронавірус, який може атакувати людські клітини, то можете взяти спайковий білок і зробити його основою для вакцини.
Можна лише уявити Дашакову реакцію, коли через кілька днів він почув про спалах епідемії у Вухані. Він мав би краще, ніж хто-будь інший, знати мету Вуханьського інституту – зробити коронавіруси кажанів заразними для людей, як і знав слабкі місця захисту інституту від зараження його власних дослідників.
Але замість того, щоб надати органам охорони здоров’я багату інформацію, якою він диспонував, Дашак негайно розпочав піар-кампанію, щоб переконати світ у тому, що епідемія не могла бути спричинена одним із перероблених вірусів інституту. "Ідея про те, що цей вірус втік із лабораторії, – це просто чиста бздура. Це просто неправда," – заявив він в інтерв’ю у квітні 2020 року.
Техніка безпеки у Вуханьському інституті вірусології
Можливо, Дашак не усвідомлював (або, можливо, знав надто добре) довгу історію вірусів, що вислизали навіть із найкращих лабораторій. Вірус віспи тричі втікав із лабораторій Англії в 1960–1970-х рр., спричинивши 80 випадків захворювання та 3 смерті. Відтоді майже щороку з лабораторій просочуються небезпечні віруси. Що стосується недавніх часів, то вірус SARS1 виявився справжнім майстром втечі, просочившись із лабораторій в Сінгапурі та на Тайвані, й не менше чотирьох разів – із китайського Національного інституту вірусології в Пекіні.
Одна з причин, чому SARS1 так важко втримати, полягає в тому, що не було доступних вакцин для захисту лабораторних працівників. Як згадував Дашак у згаданому інтерв'ю від 19 грудня, вуханьські дослідники також не змогли розробити вакцини проти коронавірусів, які вони спроєктували для інфікування клітин людини. Вони мали бути так само беззахисними проти вірусу SARS2, якщо він був створений в їхній лабораторії, як їхні пекінські колеги були проти SARS1.
Друга причина серйозної небезпеки нових коронавірусів пов'язана з необхідними рівнями лабораторної безпеки. Існує чотири ступені безпеки, позначені від BSL1 до BSL4, причому BSL4 є найрестриктивніший і призначений для смертоносних патогенів – таких, як вірус Ебола.
Інститут вірусології у Вухані мав нову лабораторію BSL4, але стан її готовності значно насторожив у 2018 році інспекторів Держдепартаменту з пекінського посольства. "Нова лабораторія відчуває серйозну нестачу належним чином підготовлених техніків і дослідників, необхідних для безпечної її експлуатації з високим ступенем захисту", – написали інспектори в телеграмі від 19 січня 2018 року.
Однак реальна проблема полягала не в небезпечному стані вуханьської лабораторії BSL4, а в тому, що вірусологи в усьому світі не люблять працювати в умовах BSL4. Ви повинні носити скафандр, виконувати операції в закритих шафах і змиритися з тим, що все потребуватиме вдвічі більше часу. Тому правила, що присвоюють кожному виду вірусу певний рівень безпеки, були значно м'якшими, ніж мали би бути з причин обачності.
До 2020 року правила, яких дотримувалися вірусологи в Китаї та інших країнах, вимагали проведення експериментів з вірусами SARS1 та MERS в умовах BSL3. Але всі інші коронавіруси кажанів можна вивчати в BSL2, на рівень нижче. BSL2 вимагає дотримання досить мінімальних заходів безпеки – як-от вдягання лабораторних халатів та рукавичок, забороняє відсмоктувати рідину з піпетки та зобов'язує встановити попереджувальні знаки про біологічну небезпеку. Проте експеримент із функційним посиленням, проведений у BSL2, може призвести до збудника інфекції більш інфекційного, ніж SARS1 або MERS. І якби це сталося, то лабораторні працівники мали би високі шанси заразитися – особливо, якщо вони не вакциновані.
Більша частина робіт Ши щодо функційного посилення коронавірусів була виконана на рівні безпеки BSL2, як зазначено в її публікаціях та інших документах. В інтерв'ю журналу "Science" вона сказала, що "[дослідження] коронавірусу в нашій лабораторії проводяться в лабораторіях BSL-2 або BSL-3".
"Зрозуміло, що частина або вся ця робота виконувалась із використанням стандарту біобезпеки на другому рівні, тобто на рівні біобезпеки стандартного стоматологічного кабінету США, що мало створювати неприпустимо високий ризик зараження працівників лабораторії при контакті з вірусом з передавальними властивості SARS-CoV-2", – каже Ебрайт.
"Також ясно, – додає він, – що цю роботу ніколи не слід було фінансувати і ніколи не слід було виконувати".
Такої думки він дотримується незалежно від того, бачили чи ні вірус SARS2 коли-небудь у самій лабораторії.
Занепокоєння з приводу умов безпеки у вуханьскій лабораторії, здається, не було недоречним. Згідно з інформаційним бюлетенем, опублікованим Держдепартаментом США 15 січня 2021 року, “уряд США має підстави вважати, що кілька дослідників всередині Вуханьського інституту вірусології захворіли восени 2019 року, до першого виявленого випадку спалаху захворювань, із симптомами, які пасують як COVID-19, так і звичайному сезонному захворюванню”.
Девід Ашер, співробітник Інституту Гудзона і колишній консультант Держдепартаменту, більш детально розповів про цей інцидент на семінарі. За його словами, інформація про інцидент була отримана з поєднання публічної інформації та "деякої високоякісної інформації, зібраної нашою розвідувальною спільнотою". Троє людей, які працювали в лабораторії BSL3 в інституті, захворіли протягом тижня один за одним з важкими симптомами, які потребували шпиталізації. Це був "перший відомий кластер (про який ми дізналися) жертв того, що ми вважаємо COVID-19". Грип не може бути повністю виключений, але в цих обставинах здається малоймовірним, сказав він.
Порівняння конкуруючих сценаріїв походження SARS2
Наведені вище докази свідчать про те, що вірус SARS2 міг бути створений в лабораторії, з якої він потім утік. Але ця справа, якою б істотною вона не була, не має доказовості. Докази можуть сформувати дані Вуханьського інституту вірусології (або пов'язаних з ним лабораторій у Вухані) про те, що SARS2 або вірус-попередник розроблявся там. Через відсутність доступу до таких даних інший підхід полягає в тому, щоби взяти певні істотні факти про вірус SARS2 і довідатися, наскільки добре кожен із них пояснюється двома конкуруючими сценаріями походження: природним виникненням і втечею з лабораторії. Ось чотири перевірки цих двох гіпотез. Елементи мають деякі технічні деталі, але вони є одними з найбільш переконливих для тих, хто, можливо, захоче стежити за аргументами.
1) Місце походження. Почніть з географії. Двох найближчих відомих родичів вірусу SARS2 було зібрано у кажанів, що жили в печерах провінції Юньнань, провінція південного Китаю. Якби вірус SARS2 вперше заразив людей, що мешкають навколо печер Юньнань, це мало би твердо підтримати ідею, що вірус перелився на людей природним шляхом. Але так не сталося. Пандемія спалахнула за 1500 кілометрів у Вухані.
Бета-коронавіруси, сімейство вірусів кажанів, до яких належить SARS2, заражають підковоноса Rhinolophus affinis, які розповсюджені на півдні Китаю. Життєвий ареал кажана становить 50 кілометрів, тож навряд чи якийсь дістався до Вуханю. У будь-якому разі, перші випадки пандемії COVID-19 мали місце десь у вересні, коли температура в провінції Хубей вже достатньо низька, щоб відправити кажанів у сплячку.
Що ж: а якщо віруси кажанів спочатку заразять якогось проміжного носія? Ви потребуватиме давню популяцію кажанів, що часто перебувають у безпосередній близькості від проміжного носія, який, своєю чергою, повинен часто перетинатися з людьми. Всі ці обміни вірусами мусять відбуватися десь за межами Вуханя, жвавого мегаполісу, який, наскільки відомо, не є природним середовищем існування колоній кажанів Rhinolophus. Інфікована людина (або тварина), що несе цей високотрансмісивний вірус, мала би відправитися у Вухань, не заразивши нікого іншого. Ніхто з його або її сім'ї не мав би захворіти. Якщо людина заскочила на поїзд до Вуханя, то жоден з пасажирів не мав би захворіти.
Іншими словами, це велика натяжка, щоб пандемія природним чином спалахнула за межами Вуханя, а потім, не залишивши ніяких слідів, вперше з'явилася там.
Для сценарію втечі з лабораторії походження вірусу у Вухані – це не проблема. У Вухані розташований провідний центр досліджень коронавірусу в Китаї, де, як зазначалося вище, дослідники генетично розробляли коронавіруси кажанів для атаки клітин людини. Вони робили це за мінімальних умов безпеки лабораторії BSL2. Якби там був згенерований вірус із несподіваною інфекційністю SARS2, його втеча не була би сюрпризом.
2) Природна історія та еволюція. Початкове місце пандемії – це лиш мала частина великої проблеми, пов’язаної з її природною історією. Віруси не просто одноразово перестрибують від одного виду до іншого. Білок спайку коронавірусу, пристосований атакувати клітини кажанів, потребує неодноразових стрибків до іншого виду, більшість із яких зазнають невдачі, перш ніж він отримає щасливу мутацію. Мутація – зміна однієї з її РНК-одиниць – призводить до включення іншої амінокислотної одиниці до її спайкового білка і створює йому кращу здатністю атакувати клітини деяких інших видів.
За допомогою ще кількох таких коригувань, зумовлених мутацією, вірус адаптується до свого нового носія – скажімо, якоїсь тварини, з якою кажани часто контактують. Потім весь процес відновлюється, коли вірус переходить від цього проміжного носія до людей.
У випадку SARS1 дослідники задокументували послідовні зміни в його спайковому білку, коли вірус крок за кроком еволюціонував у небезпечний патоген. Після того, як він перейшов від кажанів до циветів, відбулося ще шість змін у його спайковому білку, перш ніж він став м'яким патогеном у людей. Після ще 14 змін вірус став значно краще адаптований до людей, а з наступними чотирма почалася епідемія.
Але коли ви шукаєте дактолоскопію подібного переходу у SARS2, то вас чекає дивний сюрприз. Вірус майже не змінився, принаймні до недавнього часу. Від найпершої його появи він був добре пристосований до клітин людини. Дослідники під керівництвом Аліни Чан з Інституту Броуда порівняли SARS2 з пізньою стадією SARS1, який на той час був добре адаптований до клітин людини, і виявили, що ці два віруси були однаково добре адаптовані. "На той час, коли SARS-CoV-2 був вперше виявлений наприкінці 2019 року, він уже був попередньо адаптований до передачі людиною до рівня, подібного до пізньої епідемії SARS-CoV", – вказують вони.
Навіть ті, хто вважає лабораторне походження малоймовірним, погоджуються з тим, що геноми SARS2 напрочуд однорідні. Барік пише, що "ранні штами, ідентифіковані у китайському Вухані, демонстрували обмежене генетичне різноманіття, що свідчить про те, що вірус міг бути занесений з одного джерела".
Звичайно, з лабораторною втечею краще узгоджується одне джерело, ніж масові варіації та селекції, що є характерними рисами еволюційного шляху цієї справи.
Однорідна структура геномів SARS2 не дає жодних натяків на будь-який перехід через проміжного тварину-носія, і такого носія в природі не виявлено.
Прихильники природного виникнення припускають, що SARS2 інкубувався у ще не знайденої людської популяції, перш ніж придбав свої особливі властивості. Або що він перескочив до тварини-носія за межами Китаю.
Всі ці припущення можливі, але натягнуті. Прихильники витоку з лабораторії мають простіше пояснення. SARS2 був адаптований до людських клітин з самого початку, бо він вирощений на гуманізованих мишах або в лабораторних культурах людських клітин, як описано в ґрантовій пропозиції Дашака. Його геном демонструє невелику різноманітність, тому що відмінною рисою лабораторних культур є однорідність.
Прихильники лабораторної втечі жартують, що, звичайно, вірус SARS2 заразив проміжний вид носія, перш ніж поширитися на людей, і що вони ідентифікували його – це гуманізована миша з Вуханьського інституту вірусології.
3) Сайт розщеплення фурину. Сайт розщеплення фурину є незначною частиною анатомії вірусу, але має великий вплив на його інфекційність. Він знаходиться посередині спайкового білка SARS2. Це також лежить в основі загадки, звідки взявся вірус.
Спайковий білок має дві субодиниці з різними ролями. Перша, звана S1, розпізнає ціль вірусу, білок, який називається ангіотензинперетворювальним ферментом-2 (або ACE2), що прикріплюється до поверхні клітин, котрі вистилають дихальні шляхи людини. Друга, S2, допомагає вірусу, закріпленому на клітині, злитися з клітинною мембраною. Після того, як зовнішня мембрана вірусу з'єдналася з мембраною ураженої клітини, вірусний геном вводиться в клітину, захоплює її механізм виробництва білка і змушує її генерувати нові віруси.
Але це вторгнення не може розпочатися, поки субодиниці S1 і S2 не будуть розділені. І там, просто на стику S1/S2, знаходиться ділянка розщеплення фурину, який гарантує, що спайковий білок буде розщеплений точно в потрібному місці.
Вірус, модель економного дизайну, не несе в собі власного розщеплювача. Він покладається на клітину, яка робить розщеплення для нього. Клітини людини мають на своїй поверхні інструмент для різання білка, відомий як фурин. Фурин розрізатиме будь-який білковий ланцюг, який несе на собі зазначений сайт різання цілі. Це послідовність амінокислотних одиниць пролін-аргінін-аргінін-аланін або PRRA у коді, що вказує на кожну амінокислоту літерою алфавіту. PRRA – це амінокислотна послідовність в центрі сайту розщеплення фурину SARS2.
Віруси мають усілякі хитрі трюки, то чим же видатний сайт розщеплення фурину? З усіх відомих бета-коронавірусів, пов'язаних із SARS, тільки SARS2 має ділянку розщеплення фурину. Всі інші віруси мають свій блок S2, розщеплений на іншому сайті і за іншим механізмом.
Як же тоді SARS2 отримав свій сайт розщеплення фурину? Або сайт еволюціонував природним шляхом, або його вставили дослідники на стику S1/S2 в експерименті з функційним посиленням.
Спочатку розглянемо природне походження. Віруси еволюціонують двома шляхами: шляхом мутації та рекомбінації. Мутація – це процес випадкової зміни ДНК (або РНК для коронавірусів), в результаті якої одна амінокислота в білковому ланцюзі перемикається на іншу. Багато з цих змін шкодять вірусу, але природний відбір зберігає ті, які роблять щось корисне. Мутація – це процес, при якому спайковий білок SARS1 поступово перемикає бажані клітини-мішені з клітин кажанів на клітини цивет, а потім на людей.
Мутація виглядає менш вірогідним способом створення сайту розщеплення фурину SARS2, хоча це не можна повністю виключити. Чотири одиниці амінокислот на сайті перебувають разом і розташовані в потрібному місці на стику S1/S2. Мутація – це випадковий процес, спричинений помилками копіювання (коли генеруються нові вірусні геноми) або хімічним розпадом геномних одиниць. Таким чином, він зазвичай впливає на окремі амінокислоти в різних сайтах білкового ланцюга. Ланцюжок амінокислот, подібний до того, що знаходиться в місці розщеплення фурину, зі значно більшою ймовірністю можна отримати все разом за допомогою зовсім іншого процесу, відомого як рекомбінація.
Рекомбінація – це ненавмисний обмін геномного матеріалу, який відбувається, коли два віруси випадково вдираються в одну клітину, і потомство одного з них збирається із фраґментами РНК, що належать іншому. Бета-коронавіруси будуть поєднуватися лише з іншими бета-коронавірусами, але можуть отримати шляхом рекомбінації майже будь-який генетичний елемент, присутній у колективному геномному пулі. Чого вони не можуть придбати – так це елементу, якого пул не має. А жоден відомий бета-коронавірус, пов’язаний з SARS (класу, до якого належить SARS2), не має сайту розщеплення фурину.
Прихильники природного виникнення кажуть, що SARS2 міг підхопити сайт від якогось ще невідомого бета-коронавірусу. Але кажанові SARS-пов'язані бета-коронавіруси, очевидно, не потребують сайту розщеплення фурину, щоб заразити клітини кажанів, тому немає великої ймовірності, що хто-небудь із них насправді його має – і дійсно, до цих пір жодного не знайдено.
Наступний аргумент прихильників полягає в тому, що SARS2 набув свій сайт розщеплення фурину в людей. Попередник SARS2 міг циркулювати в людській популяції протягом декількох місяців або років, поки в якийсь момент він не набув ділянку розщеплення фурину з людських клітин. Було би тоді готове все для вибуху пандемії.
Якщо сталося саме так, то в записах лікарняних обстежень мали би бути сліди людей, інфікованих вірусом, що повільно еволюціонує. Але досі жодного такого запису не виявлено. Згідно з доповіддю ВООЗ про походження вірусу, дозорні стаціонари в провінції Хубей, де розташований Вухань, рутинно контролюють грипоподібні захворювання, і "жодних доказів, що свідчать про істотну передачу SARSCoV-2 протягом місяців перед спалахом у грудні, не спостерігалося".
Тому важко пояснити, як вірус SARS2 підхопив свій сайт розщеплення фурину природним шляхом – чи шляхом мутації, чи рекомбінації.
Залишається експеримент з функційним посиленням. Для тих, хто думає, що SARS2, ймовірно, втік із лабораторії, пояснення місця розщеплення фурину не становить жодної проблеми. "З 1992 року вірусологічне співтовариство знало, що єдиний спосіб зробити вірус більш смертоносним – це надати йому сайт розщеплення фурину на стику S1/S2 в лабораторії", – пише Стівен Квей, біотехнологічний підприємець, зацікавлений походженням SARS2. "Щонайменше 11 експериментів із функційним посиленням, що додають сайт фурину, щоби зробити вірус більш інфекційним, опубліковано у відкритій літературі, в тому числі д-ром Чженлі Ши, керівницею відділу досліджень коронавірусу у Вуханьському інституті вірусології".
4) Питання про кодони. Існує ще один аспект сайту розщеплення фурину, який ще більше звужує шлях джерела природного виникнення.
Як усі знають (або принаймні можуть згадати з середньої школи), генетичний код використовує три одиниці ДНК для визначення кожної амінокислотної одиниці білкового ланцюга. Коли їх читають у групах по три, чотири різних типів мономерів ДНК можуть визначати 4 × 4 × 4, тобто 64 різні триплети або кодони, як їх називають. Оскільки існує тільки 20 видів амінокислот, є більш ніж достатньо кодонів, що дозволяє деяким амінокислотам визначатися більш ніж одним кодоном. Амінокислота аргінін, наприклад, може бути позначена будь-яким із шести кодонів CGU, CGC, CGA, CGG, AGA або AGG, де A, U, G і C позначають чотири різні типи одиниць у РНК.
Ось тут і починається найцікавіше. У різних організмів різні преференції кодонів. Людські клітини люблять позначати аргінін кодонами CGT, CGC або CGG. Але CGG – найменш популярний кодон коронавірусу для аргініну. Майте це на увазі, коли дивитеся, як амінокислоти в сайті розщеплення фурину кодуються геномом SARS2.
Тепер функціональну причину, чому у SARS2 є сайт розщеплення фурину, а у його вірусів-кузенів немає, можна побачити, зіставивши (в комп'ютері) ланцюжок із майже 30 тисяч нуклеотидів у його геномі з такими ж у його коронавірусів-кузенів, з яких найближчим до цього часу є коронавірус під назвою RaTG13. У порівнянні з RaTG13, SARS2 має 12-нуклеотидну вставку просто на стику S1/S2. Вставка являє собою послідовність T-CCT-CGG-CGG-GC. CCT кодує пролін, два CGG – для двох аргініну, а GC – це початок кодону GCA, який кодує аланін.
У цій вставці є кілька цікавих особливостей, але найдивніша – це два поруч CGG-кодони. Тільки в 5 відсотків аргінінових кодонів SARS2 є CGG, а подвійний кодон CGG-CGG не був виявлений у жодному іншому бета-коронавірусі. Отже, яким чином SARS2 здобув пару аргінінових кодонів, які сприяють людським клітинам, але не коронавірусів?
Прихильники природного виникнення мають складне завдання пояснити всі особливості місця розщеплення фурину SARS2. Вони мають постулювати подію рекомбінації на ділянці геному вірусу, де рекомбінації рідкісні, і вставку 12-нуклеотидної послідовності з подвійним кодоном аргініну, невідомим у репертуарі бета-коронавірусу, на єдиному сайті в геномі, де можна значно розширити інфекційність вірусу.
"Так, але ваше формулювання звучить, що це малоймовірно – а віруси є фахівцями з незвичайних подій", – відповідає Девід Робертсон, вірусолог з Університету Глазго, який вважає втечу з лабораторії теорією змови. "Рекомбінація, природно, дуже, дуже часто відбувається у цих вірусів, у спайковому білку є точки рекомбінації, і ці кодони виглядають незвично саме тому, що ми не маємо достатньої кількості зразків".
Робертсон має рацію в тому, що еволюція завжди призводить до результатів, які можуть здатися малоймовірними, – але насправді це не так. Віруси можуть генерувати незліченну кількість варіантів, але ми бачимо лише один мільярд, який природний відбір вибирає для виживання. Але цей аргумент може зайти занадто далеко. Наприклад, будь-який результат експерименту з функційним посиленням можна пояснити як результат, до якого еволюція могла би прийти у свій час. А в гру з числами можна грати і по-іншому. Щоб місце розщеплення фурину виникло природним чином в SARS2, повинен відбутися ланцюжок подій, кожна з яких є дуже малоймовірною з причин, наведених вище. Довгий ланцюжок із кількома малоймовірними кроками навряд чи колись буде завершений.
Для сценарію втечі з лабораторії подвійний кодон CGG не є несподіванкою. Характерний для людини кодон зазвичай використовується в лабораторіях. Таким чином кожен, хто хотів би вставити сайт розщеплення фурину в геном вірусу, синтезує послідовність, що створює PRRA, в лабораторії – і, вірогідно, використовуватиме для цього кодони CGG.
"Коли я вперше побачив ділянку розщеплення фурину у вірусній послідовності з його кодонами аргініну, я сказав своїй дружині, що це є явний доказ походження вірусу", – сказав Девід Балтімор, видатний вірусолог і колишній президент Каліфорнійського технологічного інституту. "Ці особливості кидають потужний виклик ідеї природного походження SARS2", – сказав він [цю цитату додано вже після першопублікації, – Н.В.].
Третій сценарій походження
Існує варіація сценарію природного виникнення, який варто розглянути. Це ідея, що SARS2 перестрибнув безпосередньо від кажанів до людей, не проходячи через проміжного носія, як у випадку SARS1 та MERS. Провідним її захисником є вірусолог Девід Робертсон, який зазначає, що SARS2 може атакувати кілька інших видів, крім людей. Він вважає, що вірус розвинув універсальну здатність, ще перебуваючи у кажанах. Оскільки заражені ним кажани поширені в південному та центральному Китаї, вірус мав широкі можливості перейти до людей, хоча, здається, зробив це лише в одному відомому випадку. Теза Робертсона пояснює, чому до цих пір ніхто не знайшов сліду SARS2 у будь-якого проміжного носія або в людських популяціях, обстежених до грудня 2019 року. Це також би пояснювало загадковий факт, що SARS2 не змінився з моменту першої появи у людей – в цьому не було необхідності, тому що він уже міг ефективно атакувати людські клітини.
Однак проблема цієї ідеї полягає в тому, що коли SARS2 одним стрибком перескочив із кажанів на людей і з тих пір не сильно змінився, то він все одно мав би добре заражати кажанів. А виглядає, що це не так.
"Тестовані види кажанів зле заражаються SARS-CoV-2, і тому вони навряд чи можуть бути прямим джерелом інфекції людини", – пишуть скептичні до природного виникнення наукові групи.
І все ж Робертсон може щось запідозрити. Коронавіруси кажанів провінції Юньнань можуть заражати людей безпосередньо. У квітні 2012 року шість шахтарів, які очищали гуано (послід) кажанів у шахті Модзян, захворіли на важку пневмонію із симптомами, подібними до COVID-19, і троє зрештою померли. Вірус, виділений із шахти Модзян, під назвою RaTG13, надалі є найближчим відомим родичем SARS2. Багато таємниць оточує походження, повідомлення та дивно низьку спорідненість RaTG13 до клітин кажанів, а також природу 8 подібних вірусів, про які повідомляє Ши, які вона зібрала одночасно, але досі не опублікувала, незважаючи на їхнє велике значення для предків SARS2. Але все це історія для іншого разу. Річ у тому, що віруси кажанів можуть заражати людей безпосередньо, хоча і лише в особливих умовах.
Тож хто ще, крім шахтарів, які викопують гуано кажанів, особливо тісно контактує з коронавірусами цих тварин? Дослідники коронавірусу. Ши каже, що вона та її група зібрали понад 1300 зразків кажанів під час приблизно восьми відвідувань печери Модзян у період з 2012 по 2015 рік, і, безсумнівно, було багато експедицій в інші печери Юньнані.
Уявіть, що дослідники часто здійснюють поїздки з Вуханю в Юньнань і назад, розворушуючи гуано з кажанами в темних печерах і шахтах, – і тепер ви починаєте бачити можливу відсутню ланку між цими двома місцями. Дослідники могли заразитися під час колекційних поїздок або під час роботи з новими вірусами в Інституті вірусології у Вухані. Вірус, який вирвався з лабораторії, був би природним вірусом, а не вірусом, створеним шляхом функційного посилення.
Теза про пряме походження від кажанів – це химера між сценаріями природної появи і втечі з лабораторії. Це можливість, від якої не можна відмахнутися. Але проти цього є факти, що 1) як SARS2, так і RaTG13, схоже, мають лише слабку спорідненість до клітин кажанів, тому не можна бути повністю впевненим, що якийсь із них колись бачив нутрощі кажана; і 2) теорія не краща за сценарій природного виникнення при поясненні, як SARS2 отримав сайт розщеплення фурину, або чому сайт розщеплення фурину визначається кодонами аргініну, характерними для людини, а не кодонами, характерними для кажанів.
Де ми є на даний момент
Ні природну появу, ні гіпотезу про втечу з лабораторії поки що не можна виключати. Ні перша, ні друга дотепер не має жодних прямих доказів. Тож остаточний висновок зробити неможливо..
Однак наявні докази схиляються радше в одному напрямі, ніж іншому. Читачі сформують власну думку. Але мені здається, що прихильники втечі з лабораторії можуть значно легше пояснити всі наявні факти про SARS2, ніж ті, хто віддає перевагу природній появі.
Документально підтверджено, що дослідники Вуханьського інституту вірусології проводили експерименти з функційним посиленням, призначені для того, щоб коронавіруси заражали людські клітини і гуманізованих мишей. Це саме такий експеримент, в результаті якого міг з'явитися вірус, подібний на SARS2. Дослідники не були вакциновані проти досліджуваних вірусів, вони працювали в мінімальних умовах безпеки лабораторії BSL2. Так що втеча вірусу зовсім не дивує. В усьому Китаї пандемія спалахнула на порозі Вуханьского інституту. Вірус уже був добре адаптований до людей – як і очікувалося для вірусу, вирощеного на гуманізованих мишах. Він володів незвичайним посиленням: сайтом розщеплення фурину, яким не володіє жоден інший відомий бета-коронавірус, пов'язаний із SARS, і цей сайт включав подвійний кодон аргініну, також невідомий серед бета-коронавірусів. Які ще докази вам потрібні, крім недоступних у даний час лабораторних записів, що документують створення SARS2?
Прихильники природного виникнення мають значно складнішу історію. Правдоподібність їхнього випадку ґрунтується на єдиному припущенні – очікуваної паралелі між появою SARS2 та появою SARS1 і MERS. Але жоден з очікуваних доказів на підтримку такої паралельної історії ще не з'явився. Ніхто не знайшов популяцію кажанів, яка була джерелом SARS2 – якщо він дійсно коли-небудь заражав кажанів. Не виявлено жодного проміжного носія, незважаючи на інтенсивні пошуки китайської влади, які включали тестування 80 тисяч тварин. Немає жодних свідчень того, що вірус зробив багаторазові стрибки від свого проміжного носія до людей, як це зробили віруси SARS1 і MERS. У записах лікарняних обстежень немає ніяких свідчень того, що епідемія в міру еволюції вірусу набирала силу серед населення. Немає жодного пояснення, чому природна епідемія мала спалахнути у Вухані і ніде більше. Немає доброго пояснення факту, як вірус надбав свій сайт розщеплення фурину, якими не диспонує жоден інший пов'язаний із SARS бета-коронавірус, ані того, чому цей сайт складається з кодонів, характерних для людини. Теорія природного виникнення бореться з рясним рядом неправдоподібностей.
Записи Вуханьського інституту вірусології, безумовно, містять багато важливої інформації. Але китайська влада, виглядає, навряд чи їх продемонтрує, враховуючи значну ймовірність того, що вони інкримінують режим у створенні пандемії. За відсутності зусиль якогось мужнього китайського викривача ми, мабуть, уже маємо під рукою майже всю релевантну інформацію, яку, ймовірно, можливо отримати на даний час.
Тому варто спробувати оцінити відповідальність за пандемію принаймні попередньо, бо головною метою залишається запобігти ще одній пандемії. Навіть ті, хто не переконаний в тому, що втеча з лабораторії є більш вірогідним джерелом вірусу SARS2, можуть бачити причину для занепокоєння з приводу нинішнього стану, що регулює дослідження функційного посилення. Існують два очевидні рівні відповідальності: перший – за те, що вірусологи можуть проводити експерименти з функційним посиленням, пропонуючи мінімальну користь і величезний ризик; другий, якщо дійсно SARS2 був згенерований в лабораторії, – за те, що дозволено вірусу вирватися і розв'язати всесвітню пандемію. Ось гравці, які, найімовірніше, заслужили осуд.
1. Китайські вірусологи. В першу чергу, китайські вірусологи винні в проведенні експериментів із функційним посиленням в умовах безпеки на рівні BSL2, які були занадто м'якими, щоби стримувати вірус несподіваної заразності – такий, як SARS2. Якщо вірус дійсно вирвався з їхньої лабораторії, вони заслуговують засудження всього світу за передбачувану аварію, яка вже призвела до загибелі трьох мільйонів людей. Правда, Ши пройшла навчання у французьких вірусологів, тісно співпрацювала з американськими вірусологами і дотримувалася міжнародних правил стримування коронавірусів. Але вона могла і мусіла сама оцінити ризики, на які наражалася. Вона та її колеги несуть відповідальність за свої дії.
Я вживаю вираз "Вуханьський інститут вірусології" як скорочення всіх вірусологічних активностей у Вухані. Цілком можливо, що SARS2 був створений у якійсь іншій лабораторії у Вухані, – можливо, при спробі створити вакцину, яка працювала би проти всіх коронавірусів. Але Ши є публічною особою китайських робіт над коронавірусами, і поки не проясниться роль інших китайських вірусологів, доти вона та її колеги будуть стояти першими в черзі на засудження.
2. Влада Китаю. Центральна влада Китаю не створювала SARS2, але вона, безсумнівно, зробила все можливе, щоби приховати природу трагедії та відповідальність Китаю за неї. Вона приховала всі записи у Вуханьському інституті вірусології та закрили його бази даних про віруси. Вона випустили тонку цівку інформації, більша частина якої, можливо, була відверто фальшивою або призначеною для неправильного спрямування та введення в оману. Вона зробили все можливе, щоб маніпулювати розслідуванням ВООЗ щодо походження вірусу, і навела членів комісії на безплідну біганину. До цих пір вона була значно більше зацікавлена в тому, щоб уникнути звинувачень, ніж у прийнятті заходів, необхідних для запобігання другої пандемії.
3. Світова спільнота вірусологів. Вірусологи в усьому світі – це злютована професійна спільнота. Вони пишуть статті в тих самих журналах. Вони відвідують ті самі конференції. Вони мають спільні інтереси в тому, щоб шукати кошти в урядах і не перевантажувати себе правилами безпеки.
Вірусологи краще, ніж будь-хто інший, знали про небезпеку досліджень, пов'язаних із функційним посиленням. Але можливість створення нових вірусів та фінансування досліджень, яке можна було при цьому отримати, було надто привабливими. Вони наполегливо продовжували експерименти з функційним посиленням. Вони лобіювали зняття мораторію, введеного в 2014 році на федеральне фінансування досліджень у сфері функційного посилення, – і його в 2017 році зняли.
Користь від цих досліджень для запобігання майбутніх епідемій досі була нульовою, а ризики величезні. Якщо дослідження вірусів SARS1 і MERS можна було проводити тільки на рівні безпеки BSL3, то, безумовно, нелогічно дозволяти будь-яку роботу з новими коронавірусами на меншому рівні BSL2. Незалежно від того, втік SARS2 з лабораторії чи ні, вірусологи по всьому світу гралися з вогнем.
Їхня поведінка здавна насторожує інших біологів. У 2014 році науковці, які називали себе Кембриджською робочою групою, закликали до обережності стосовно створення нових вірусів. Пророчими словами вони вказали на ризик створення вірусу, подібного до SARS2. "Ризики інцидентів із новоствореними «потенційними патогенами пандемії» викликають серйозні нові занепокоєння", – писали вони. "Лабораторне створення нових штамів високотрансмісивних небезпечних вірусів, особливо – але не тільки – грипу, створює суттєво підвищений ризик. Випадкове зараження в таких умовах може спровокувати спалахи, які буде важко або неможливо контролювати".
Коли молекулярні біологи відкрили метод перенесення генів з одного організму в інший, вони провели публічну конференцію в Асиломарі 1975 року, щоб обговорити можливі ризики. Незважаючи на сильний внутрішній опір, вони склали список суворих заходів безпеки з можливістю їх пом'якшення в майбутньому (що сталося), коли можливі небезпеки будуть краще оцінені.
Коли була винайдена технологія CRISPR для редагування генів, біологи підготували спільну доповідь національних академій наук США, Великобританії та Китаю із закликом до стриманості при внесенні спадкових змін у геном людини. Біологи, які винайшли генні драйви, також відкрито говорили про небезпеку своєї роботи і прагнули залучити громадськість.
Ви можете подумати, що пандемія SARS2 підштовхне вірусологів до переоцінки користі досліджень, пов'язаних із функційним посиленням, навіть до участі громадськості в її обговоренні. Але ні. Багато вірусологів висміюють втечу з лабораторії як теорію змови, а інші мовчать. Вони забарикадувалися за китайською стіною мовчання, яка досі добре працює, щоб заспокоїти або принаймні відтермінувати цікавість журналістів та гнів громадськості. Професії, які не можуть регулювати себе самі, заслуговують на регулювання іншими – і це, здається, майбутнє, яке вірусологи вибирають для себе.
4. Роль США у фінансуванні Вуханьського інституту вірусології [розділ переглянуто 18.05.21, – Н.В.] З червня 2014 року по травень 2019 року Альянс екоздоров'я Дашака отримував ґрант Національного інституту алергії та інфекційних хвороб (NIAID), що входить до складу Національного інституту охорони здоров’я, на проведення досліджень функційного посилення коронавірусів у Вуханьському інституті вірусології. Незалежно від того, чи є SARS2 результатом цього дослідження, чи ні, видається сумнівною політика передачі досліджень із високим ризиком в іноземні лабораторії з використанням мінімальних заходів безпеки. І якщо вірус SARS2 справді втік із Вуханьського інституту, то NIH опиниться в жахливій ситуації, профінансувавши катастрофічний експеримент, який призвів до загибелі понад трьох мільйонів у всьому світі, включаючи понад пів мільйона своїх власних громадяни.
Відповідальність NIAID та NIH ще гостріша, оскільки протягом перших трьох років надання ґранту Альянсу екоздоров'я існував мораторій на фінансування досліджень із функційним посиленням. Коли термін дії мораторію закінчився в 2017 році, він не просто зник, а був замінений системою звітності – Рамковою системою контролю за наглядом за потенційними пандемічними патогенами (P3CO), яка вимагала, щоб агенції повідомляли для розгляду про будь-яку небезпечну роботу, пов’язану з функційним посиленням, на яку вони хочуть фінансування.
Мораторій, який офіційно називають "паузою", спеціально забороняв фінансувати будь-які дослідження функційного посилення, які підвищували патогенність вірусів грипу, MERS або SARS. Він визначав функційне посилення дуже просто і широко: "Дослідження, які вдосконалюють здатність патогену викликати хворобу".
Але далі у виносці на стор. 2 мораторійного документа зазначається, що "виняток із паузи досліджень можна отримати, якщо керівник державного фінансового агентства США визначить, що дослідження є терміново необхідним для захисту здоров'я населення або національної безпеки".
Це, очевидно, означає, що або директор NIAID Ентоні Фаучі, або директор NIH Френсіс Коллінз, або, можливо, обидва мали звернулися по звільнення, щоби зберегти потік грошей на дослідження функційного посилення під керівництвом Ши, а пізніше – щоб уникнути повідомлення федеральної системи звітності про її дослідження.
"На жаль, директор NIAID і директор NIH використали цю лазівку, щоб видавати винятки для проєктів, що підпадають під Паузу, – абсурдно стверджуючи, що виняткове дослідження було «терміново необхідне для захисту громадського здоров'я чи національної безпеки» – тим самим анулюючи Паузу", – сказав д-р Річард Ебрайт в інтерв'ю "Independent Science News".
Але не цілком ясно, чи вважав NIH за необхідне посилатися на будь-які лазівки. Фаучі заявив на засіданні в Сенаті 11 травня, що "NIH і NIAID категорично не фінансували дослідження функційного посилення у Вуханьському інституті вірусології".
Це було дивовижне твердження з огляду на всі дані про експерименти Ши з посиленням коронавірусів та формулювання закону про мораторій, що визначає функційне посилення як "будь-яке дослідження, яке вдосконалює здатність патогена викликати захворювання".
Пояснення може полягати у визначеннях. По-перше, Альянс екоздоров’я Дашака вважає, що термін "функційне посилення" застосовується лише до посилення вірусів, які заражають людей, а не до вірусів тварин. "Отже, дослідження функційного посилення стосується конкретно змін людських вірусів, щоб вони легше передавалися, або викликали гіршу інфекцію, або легше поширювалися", – заявив представник Альянсу виданню "The Dispatch Fact Check".
Якщо NIH поділяє думку Альянсу екоздоров'я про те, що "функційне посилення" стосується лише вірусів людини, це би пояснювало, чому Фаучі міг запевнити Сенат, що він ніколи не фінансував подібні дослідження в Вуханьському інституті вірусології. Але юридична основа такого визначення незрозуміла, і воно відрізняється від мови мораторію, яка, очевидно, була вжита.
Визначення визначеннями – суть у тому, що Національний інститут охорони здоров’я підтримував наукові дослідження, які могли генерувати вірус SARS2, в неконтрольованій іноземній лабораторії, котра виконувала роботу в умовах біобезпеки BSL2.
На закінчення
Якщо справа лабораторного походження SARS2 є настільки важливою, то чому про це не відомо ширше? Як тепер може бути очевидно, є багато людей, які мають причини не говорити про це. Список очолює, звичайно, китайська влада. Але вірусологи у Сполучених Штатах та Європі не дуже зацікавлені в розпалюванні публічних дебатів щодо експериментів із функційним посиленням, які їхня спільнота провадила роками.
Інші вчені також не виступили з ініціативою піднімати такі питання. Державні дослідницькі фонди розподіляються за рекомендацією комітетів наукових експертів, залучених з університетів. Будь-хто, що розгойдує човен, піднімаючи незручні політичні питання, ризикує, що його ґрант не буде продовжено, і його дослідницька кар'єра закінчиться. Можливо, гарна поведінка винагороджується безліччю пільг, які плещуть навколо системи розподілу. І якщо ви думаєте, що Андерсен і Дашак могли знищити свою репутацію наукової об'єктивності після своїх упереджених нападок на сценарій втечі з лабораторії, то подивіться на імена на другій і третій позиції в цьому списку одержувачів ґранту в розмірі 82 мільйони доларів, оголошеного Національним інститутом алергії та інфекційних захворювань у серпні 2020 року.
Американський уряд об'єднаний з китайською владою дивним спільним інтересом: вони разом не зацікавлені в тому, щоби привертати увагу до того факту, що коронавірусна діяльність Ши фінансувалась Національним інститутом охорони здоров'я США. Можна собі уявити закулісну розмову, в якій китайський уряд говорить: "Якщо це дослідження було настільки небезпечним, чому ви його фінансували, та ще й на нашій території?" На що американська сторона може відповісти: "Виглядає, це ви дозволили йому вислизнути. Але чи справді нам треба вести цю дискусію публічно?"
Фаучі – давній державний службовець, який недоторкано служив при президенті Трампі і в адміністрації Байдена продовжив керівництво в боротьбі з епідемією COVID-19. Конгрес, без сумніву, зі зрозумілих причин може не відчувати особливого бажання дати йому по шиї за явно помилкове рішення фінансувати науково-дослідну роботу у Вухані.
До цих щільних стін мовчання слід додати таку ж у провідних медіа. Наскільки мені відомо, жодна велика газета чи телевізійна мережа ще не надала читачам глибших новин про сценарій втечі з лабораторії, подібний до того, наприклад, який ви щойно прочитали, хоча деякі з них публікували короткі редакційні чи колумнійні фрагменти. А хтось би міг подумати, що будь-яка вірогідна версія походження вірусу, який вбив три мільйони людей, заслуговує на серйозне розслідування. Або що мудрість продовжувати дослідження збільшення функціональності, незалежно від походження вірусу, вартувала би певного зондування. Або те, що фінансування, виділене NIH і NIAID, на дослідження збільшення функціональності під час мораторію на такі фінансування вимагало би розслідування. Чим пояснюється очевидна відсутність цікавості у медіа?
Однією з причин є омерта вірусологів. Наукові репортери, на відміну від політичних, мають мало питомого скептицизму стосовно мотивів своїх джерел; більшість бачать свою роль здебільшого як передавача мудрості вчених немитим масам. Тому, коли їхні джерела не допомагають, ці журналісти розгублені.
Можливо, ще однією причиною є міграція більшої частини медіа в ліву частину політичного спектру. Оскільки президент Трамп сказав, що вірус утік з вуханьської лабораторії, редактори не повірили в цю ідею. Вони приєдналися до вірусологів, які вважали втечу з лабораторії несерйозною теорією змови. При адміністрації Трампа в них не було проблем відкинути позицію спецслужб, які говорили, що не можна виключати версію втечі з лабораторії. Але коли Евріл Гейнс, директор національної розвідки президента Байдена, сказала те саме, її теж в основному проігнорували. Це не означає, що редактори мали схвалити сценарій лабораторної втечі, а лише те, що вони мали вивчити цю можливість повно та чесно.
Люди по всьому світі, які за останній рік були значною мірою обмежені своїми будинками, могли би бажати отримати кращу відповідь, ніж дають їхні медіа. Можливо, з часом щось з’явиться. Зрештою, що більше місяців проходить без того, щоб теорія природного виникнення отримала хоч якісь докази на своє підтвердження, то менш правдоподібною вона може здаватися. Можливо, міжнародна спільнота вірусологів почне сприйматися як приклад фальшивого та корисливого. Можливо, сприйняття здорового глузду, що вибух у Вухані пандемії може мати щось спільне з вуханською лабораторією, яка готує нові максимально небезпечні віруси в небезпечних умовах, врешті-решт витіснить ідеологічну впертість, що все, сказане Трампом, не може бути правдою.
І тоді нехай почнеться розрахунок.
Автор – британський науковий журналіст і письменник. Протягом багатьох років працював автором і редактором Nature, Science і наукового розділу The New York Times.
Nicholas Wade
The origin of COVID: Did people or nature open Pandora’s box at Wuhan?
Bulletin of the Atomic Scientists, 5.05.2021
Переклад О.Д.
13.06.2021