У Львові відбудеться музичний фестиваль «Віртуози». Вже всорокове. На тому ж місці в той же час! Львівська національна філармонія імені Мирослава Скорика, за доброю традицією завдовжки у сорок років, в останній декаді травня запрошує на феєрію майстерності – найстаріший та наймасштабніший в Україні Міжнародний фестиваль музичного мистецтва «Віртуози». Триватиме фестиваль 18 днів – з 20 травня до 6 червня. У програмі заходу – 19 подій, які, за задумом організаторів, «дуже символічно об’єднають минуле і сьогодення». Докладна програма фестивалю – на сайті філармонії.
А далі – розмова з генеральним директором Львівської філармонії Володимиром Сивохопом, який розповість про традицію «Віртуозів», захоплення творчістю геніїв, данину пам’яті, і не тільки про це – про карантинний минулий сезон також.
Володимир Сивохіп, генеральний директор Львівської національної філармонії імені Мирослава Скорика.
– Кілька дні тому я опрацьовувала інформацію про Leopolis Jazz Fest-2021, що відбудеться наприкінці червня, організатори якого заявили про свій фестиваль як перший повноцінний цього року в Україні…
– Можу відповідати тільки за себе… Питання в тому, що можна назвати «повноцінністю»? Ми від вересня минулого року мали повноцінний концертний сезон. Зрозуміло, що з 50-відсотковим наповненням залу, соціальною дистанцією і певним числом учасників на сцені. У жовтні ми провели черговий фестиваль «Контрасти». Далі, у грудні, ми провадили фестиваль, присвячений музиці Бетговена. Все відбувалося в умовах адаптивного карантину, які й надалі чинний. В адаптивному карантині у нас відбуватиметься й черговий фестиваль «Віртуози». І ми з того сенсації не робимо. Щодо джазового фестивалю, то я розумію організаторів – він торік не відбувся і тепер ніби перезапускається, але в умовах адаптивного карантину.
– «Віртуози» цього року – сорокові за ліком. Напевно ж, підсумовуватимете рік відзначення 250-ліття Людвіга ван Бетговена і роковини по Мирославові Михайловичу Скорику.
– Якось так, бачите, склалося, що ім'я Бетговена не то що зберегло правильне літочислення. Але так, зберегло і дало нам можливість мати цей ювілей. Тому що, пригадаймо, рік тому, у травні 2020-го, все було під забороною – жодних заходів, жодних концертів, жодної публіки не могло бути. І ми наважилися, маючи хороших виконавців, влаштувати «Віртуози»-39 в режимі онлайн. Ми вже рік тому спромоглися купити необхідне обладнання і дотепер можемо в YouTube дивитися ті концерти і згадувати, який насправді був крутий фестиваль «Віртуози», що відбувався в таких умовах!
Напевно, вже тоді можна було сказати, що це не тільки перший фестиваль такого формату – це єдиний такий фестиваль! І ми, відбувши «Віртуози», далі цілий рік, дотепер, трошки з глядачами, трошки в онлайні, вшановували ювілей Бетговена. І, власне, на «Віртуозах-40» ставитимемо невеличку крапку. Виконаємо твори, які ще не виконувалися. Приїдуть ще інші виконавці, які також ще не виконували Бетговена. І тому в кількох концертах наскрізною ниткою творчість Бетговена буде представлена. Ну, а так сталося, що під час минулих «Віртуозів», коли вони вже закінчувалися 31 травня, 1 червня прийшла з Києва сумна звістка, що Маестро Скорик вже не з нами. І от рік минув, і от в ніби знову від Бетговена Скорик візьме в свої руки продовження фестивалю.
Часом кажуть, що дороги Господні – непередбачувані. Ніхто не знає, хто, як, де, з ким… Якби зараз жив Бетховен і якби зараз жив Скорик, кілька концертів були б такими, як вони і є, коли Бетховену вже 250 років від народження, а Маестро Скорику – один рік по смерті. Два хороші концерти у «Віртуозах» відбуватимуться під гаслом«Бетговен – Скорик». Так, ніби вони це й задумали. Такий концерт, «Бетховен&Скорик», відбудеться 3 червня: фортепіанний дует Оксана Рапіта – Мирослав Драган виконуватиме оригінальні твори для фортепіано в чотири руки Бетговена і Скорика. До концерту ввійдуть знамениті джазові парафрази Мирослава Скорика, написані на музику Бетговена, – «Місячна соната», «Апасіоната» та «До Елізи». Ми ж цього не планували, правда? Воно само прийшло. Так само в іншому камерному концерті «In Memoriam&Мелодія» («На згадку і Мелодія) 6 червня львівська виконавиця, яка живе у Сполучених Штатах, скрипалька Соломія Івахів також представить, ніби на протиставлення, з одного боку – рідко виконувані скрипкові сонати Людвига ван Бетговена, з другого боку – сонати Мирослава Скорика. Також у цьому концерті Соломія разом із Мирославом Драганом виконають «Карпатську рапсодію» та «Мелодію» Скорика.
– Напевно ж, представлятимете на «Віртуозах» й прем’єри та рідко виконувані в Україні твори?
– Мені завжди це цікаво! Завжди хочеться знайти щось таке, несподіване для самих себе. Це буде прем’єра давнього барокового твору Missa Omnium Sanctorun («Меса всіх Святих») чеського композитора Яна Дісмаса Зеленки (20 травня). Напевно, вона пасує ювілейному, сороковому, фестивалю. Але це – не тільки виконання Меси до ювілею. Це не тільки молитва про Бетговена і Скорика, котрим присвячений цей фестиваль. Це Меса для всіх – з прохальною молитвою Agnus Dei – «Агнче Божий, що береш гріхи світу, даруй нам мир». Знаменитий чеський композитор Ян Дісмас Зеленка – ровесник Баха. Вони багато перетиналися, вони приятелювали. Але ось музика Баха зникла на століття, музика Зеленки зникла трохи на довше. І тільки тепер цю музику відкриваємо. Вона зараз є надзвичайно популярна на його історичній землі – у Чехії. Тобто тепер там він – композитор №1. Мені вдалося знайти партитуру однієї з найкращих його мес, хоча в нього – не один десяток цих мес. Це буде у нас окреме, спеціальне виконання до відкриття фестивалю. Ми так часом робимо у переддень офіційної п’ятниці – у четвер, щоби виконати отаке грандіозне велике духовне полотно.
Поза тим, будуть також рідко виконувані твори різних композиторів, про яких ми знаємо, але саме цим творам ми якось не приділяли великої уваги. Це відбуватиметься завдяки диригентам і солістам, які до нас приїдуть і виступатимуть і з симфонічним оркестром Львівської філармонії, і з оркестром «INSO-Lviv», а це – Теодор Кухар, Кирило Карабиц, Андрій Юркевич, це прекрасні солісти – Назар Джурин, Андрій Чайковський, Валерій Соколов… Саме вони познаходили унікальні перлини ніби відомих композиторів, але ті твори не виконувались. Отже практично їх виконуватимуть у Львові вперше.
– Не можу не запитати, чи не виникали проблеми з організацією фестивалю? Можливо, через карантинні обмеження хтось відмовлявся приїхати до Львова?
– Та ніби все йде за планом. Може, виконавців не так багато, як у минулі роки, але з десяток учасників зі Швейцарії, Німеччини, Польщі, зі Сполучених Штатів Америки замовили квитки і мають летіти до нас! Тобто, попри пандемію, мистецький світ потроху оживає. І, я сподіваюся, все, що ми задекларували у нашій програмі, повинно відбутися.
– Окрім Концертного залу імені Станіслава Людкевича, ще будуть якісь майданчики задіяні – за межами філармонії?
– Не так багато, але будуть. Ми хочемо спробувати чи, радше, відновити певну традицію ще «Віртуозів» радянського формату, під час яких проводилися концерти біля палацу Потоцьких – тоді у 1980-х роках, на Коперника завжди виступав симфонічний оркестр, і навіть телебачення записувало ті виступи. Зокрема, каприси Паганіні в оркеструванні Мирослава Скорика. Зараз спробуємо у саду з іншого боку палацу Потоцьких зробити пленерний концерт, щоби заохотити публіку, тим більше – в умовах обмежень, сприймати мистецтво на повітрі.
А 1 червня, яке ми вже згадували, – і це роковини по Скорику, ввечері у соборі Святого Юра відбудеться концерт духовної музики, в першу чергу – Мирослава Скорика. У Мирослава Михайловича такої музики не є багато, але вона прекрасна. І він її створював на межі тисячоліть – їй 20 – 25 років. Ці твори він писав для камерного хору «Глорія». І ось зараз хор збирається, у нас ідуть репетиції, і ми з трепетом згадуємо Маестро – коли він це писав, коли ми робили спільні репетиції, коли ми разом їздили на фестивалі духовної музики у Польщу. Тобто якимось чином перед нами зараз проходить панорама нашого життя, нашого життя з композитором, генієм… І 1 червня у соборі Святого Юра будемо переживати ці хвилюючі хвилини.
– Чи аналізували ви склад учасників щодо того, хто найчастіше до вас на «Віртуози» приїжджав? І, можливо, цей учасник і цього разу братиме участь у фестивалі?
– Ні, ми не ставили перед собою такого завдання, бо розуміли, що це – трошки несправедливо в контексті обмежень, котрі маємо станом на нині. Зрештою, з деяких країн взагалі виконавців не запрошували, розуміючи, що вони не можуть приїхати. Але є інший, історичний, кут зору. Кілька днів тому у мене в кабінеті був Олег Васильович Криса, який приїздив з Америки до Львова, до мами. Він сказав мені: «Дуже шкода, що мушу вже летіти і не можу виступити на вашому ювілеї. Адже ж я тут грав на перших «Віртуозах» – сорок років тому!». Тобто є ще покоління розкиданих по світу, іменитих, тоді ще – радянських молодих музикантів, які у Львові започаткували цю традицію «Віртуозів». Це також скрипаль Гідон Кремер, це Володимир Співаков… У ті загалом невиїзні часи, вони їздили за кордон, і їхали через Львів, щоби виступити на фестивалі «Віртуози».
– Молодих виконавців багато цього року на «Віртуозах»?
– Так. Зрештою, кожного року наш фестиваль мав один чи два концерти, які мали підзаголовок – «Молоді віртуози». Тобто «Віртуози» завжди залюбки відчиняли двері молодим талантам.
– З усього видно, що працюється вам залюбки, з гарним настроєм…
– Настрій – це швидкоплинність часу. Знаєте, от пройшла добре репетиція – і є хороший настрій. Склалася хороша програма – і настрій в тебе добрий. А потім ти починаєш переживати, чи прийдуть люди в таких умовах, чи зал, а він тепер – 50 відсотків, буде заповнений? І чи зможемо ми наш хороший настрій передати слухачам? Чи ми можемо гідно вшанувати пам’ять Маестро Скорика? Напевно, тих риторичних запитань є ще більше… Тому що ми розуміємо, що живемо зараз у зовсім інших умовах.
– Нехай усе буде добре!
Розмовляла Тетяна Козирєва
Фото: Львівська національна філармонія. Архів «Віртуози-39».
19.05.2021