звернула на себе загальну увагу. Всї дневники пишуть о нїй широко — орґани сторонництв независимих з найбільшою симпатією, офіціозні холодно, з жидівско-ліберальних деякі напастливо, бо ґр. Баденього они уважають новим Мойсеєм, що зявив ся у Відни вивести жидів з "неволї" антісемітскої... Офіціозний Fremdenblatt перед самим приїздом депутації до Відня помістив нїби на доказ, що вибори галицкі до сойму відбули ся лєґально, зміст звістної нашим читателям статьї ц. к. сов. Креховецкого в Czas-ї про доповняючі вибори до ради державної [sic!] в Перемишли-Мостисках-Добромили — а статью тую наш дописуватель з Перемишля, як відомо, безпощадно сокрушив на основі судових актів... Статью сю поміщено в Fremdenblatt-ї [читанім цїсарем] очевидно хиба лиш на основі реченя: hilf, was helfen kann...
В суботу посли Телишевскій, д-р Окуневскій і д-р Олесницкій наміряли в палатї послів порозуміти ся з ґр. Баденім щодо авдієнції депутації у цїсаря. Ґр. Бадені визначив им час до переговорів в недїлю о 11-ій годинї перед полуднем в бюрі презідії міністерства, а рівночасно зажадав спису членів цїлої депутації і тексту меморіялу до цїсаря, в котрім депутація просить: о висланє безсторонного комісаря правительственного, котрий би розслїдив і ствердив наведені в меморіялї заміти против поступованя властій при виборах; 2) відтак о розвязанє ново-виданого сойму галицкого; вкінци 3) о наказанє, щоби при нових виборах власти поступали лєґально.
Того-ж дня вечером зібрала ся в сали готелю Union цїла депутація руска і запрошені гостї. З послів ради державної явили ся Романчук і Телишевскій та хорватскій посол Біянківі. [На зібранє зявив ся був комісар поліції для сконстатованя, чи в зібраню беруть участь лише запрошені.] Зібранє отворив д-р [мед.] Озаркевич і почали ся промови. Пос. д-р Окуневскій пояснив цїль депутації, представив економічне та політичне угнетенє Русинів, а відтак сконстатував, що антаґонізм національний між Русинами і Поляками все истнує, хоч ґр. Бадені представляє инакше, бо мниме переведенє мира між обома народами завело єго настанови ще презідента міністрів. — Селянин Скоблик з Стрийщини сконстатував, що з сїмох Русинів послів до ради державної явили ся тілько два; ганьба тим пятьом "баденюкам", що не явили ся! "Я — кінчив бесїдник — певно по мисли цїлої депутації взиваю их, щоби зложили мандати". — Посол Біянкіні потягнув паралєлю межи переслїдуваними Словінцями і Русинами і признав, що положенє Русинів ще прикрійше, бо противником их єсть нарід славяньского племени. — Селянин Конашевич з Золочева відчитав довгій стих свого утвору на темат нужди селяньскої і всякого гнету, якій терпить нарід рускій в Галичинї. По відспіваню піснї "Мир вам братя" промовляли п. В. Будзиновскій і д-р Добриньскій а вкінци знаменито промовив сел. Данило Мекелита з Жовківщини, заявивши на вступі, що єго були перед виїздом депутації арештували, а коли випускали єго, мусїв дати реверс, що не їде до Відня; він підписав і пігнав за братами до Відня. В промові своїй п. Мекелита виказував, що вибори переведено нелєґально і длягого нарід бажає розвязаня ново-вибраного сойму. Зібранє при промовах протягнулось до опівночи.
В недїлю депутація руска удала ся до церкви св. Варвари, а відтак в готели Paбля дожидала повороту від ґр. Баденього делєґатів: д-ра Окуневского, Рожанковского і д-ра Дорундяка. Вернулись делєґати і заявили: Они домагались допущеня 10 членів в депутації до цїсаря, але ґр. Бадені спротивив ся тому, а допустив лише 6, а то: 2 священиків оо. Ив. Озаркевича і декана Саноцкого з Жовківщини, двох зі світскої интеліґенції адв. Рожанковского і д-ра Окуневского і двох селян посла Новаковского і Ґренджолу. Цїсар прийме депутацію в понедїлок о 10-ій рано. Відтак ґр. Бадені заявив: що й він удасть ся до цїсарского замку; що збороняє депутації проводити делєґатів походом через місто, а чи впустять єї до цїсарского замку, се вже дїло сторожи замкової. Зібрана депутація незвичайно огірчила ся забороною проводу делєґатів до цїсаря і непевностію, чи зможе дістатись до цїсарского замку. По обідї в готели селяне удали ся під проводом членів "Сїчи" на оглядини міста, музеїв і бульварів.
По полудни цїла депутація згромадила ся перед ратушем, громадно удала ся до пратера і забавила там до години 7-ої. О годинї 8-ій відбула ся в т. зв. маґістратскій реставрації забава, а кількох з депутації пійшли з послом Новаковским на збір робітничій, де повитано их гучними оплесками, а Дан. Мекелита промовив [по руски] на темат потреби паралєльного дїланя селян і робітників, щоби вибороти політичні права і добробит для верств робучих.
___________
О рускій депутації пише Kurjer Lwowski так: Голосною справою для Віденців єсть тепер депутація руска. Ґазети віденьскі розписують ся широко о одягах, фізіономіях Русинів і т. п. На жаль — що-до цїли приїзду депутації стрічаємо в прасї віденьскій далеко менше зрозуміня і симпатії. Tagblatt Шепса у вступній статьї під заг.: "Kowbasiuks Sohne" представляє депутацію за интриґу антісемітів, а бодай за річ замовлену від них на поміч в борбі з Баденім. Ще більше цїкава тактика пів-урядового Fremdenblatt-у. Він повитав депутацію довгою статьєю, в котрій подав зміст статей ц. к. радника намістництва Креховецкого, поміщуваних в Czas-i під заг. "Z obozu ruskiego", а назвавши баламутно сего пана "політиком глубоко обізнаним з тайнами політики рускої", вистрілив єго статьями в депутацію, представляючи всї жалї на надужитя виборчі в Галичинї видумкою і фантазіями несовістних аґітаторів. На жаль, Fremdenblatt промовчав кілька обставин: що в статьях Креховецкого говорено о послїднім виборі до ради державної в окрузї Перемишль-Мостиска-Добромиль, отже о справі цїлком відмінній, як та, про котру депутація має говорити, — відтак що ті мнимі спростованя Креховецкого [Fremdenblatt висказуєсь о них вельми похвально, але не наводить з них нї словечка] були доставлені єму з жерел урядових, тим самих, що переводили вибори і мають интерес в тім, аби представити, що ordre regne a Varsovie — [в Варшаві панує порядок] — а вкінци що ті мнимі спростованя урядові були в "Дѣлї" здемасковані на основі зізнань свідків на найзвичайнїйші крутарства. Що частина праси польскої повторила елюкубрації "Fremdenblatt-у", се легко зрозуміти; таж статьї в Czas-ї і их обговоренє у Fremdenblatt-ї походили з одної иніціятиви, а та сама иніціятива має також маґічний вплив на деякі другі редакції. Именно галицка праса рептільна старає ся представити депутацію за результат аґітації москвофільскої. Безперечно, що й Москва упече свою печеню при тім огни, а була би глупа, єсли би не покористувала ся такою нагодою. Але на чолї депутації суть люде, котрі цїлком не причисляли ся анї нинї не причисляють ся до фракції москвофільскої: Окуневскій щирий демократ, Телишевскій чоловік незвичайної тихої правости; Олесницкій, будучи перед 10 роками студентом львівского університету, належав до "Академічного Брацтва", котре в часї гостини арх. Рудольфа у Львові складало під командою Олесницкого окремий віддїл сторожи горожаньскої. Про Романчука вільно думати, що хто бажає, але се факт, що москвофілом нїколи не був. Тож і закиди москвофільства не чеплять ся депутації. Се лише зручний викрут, котрим галицкі блощицї журналістичні старають ся прислужити своїм кормителям. Так само немудра вигадка рептільної праси віденьскої, що депутація служить орудьєм тамошним антісемітам.
З своєї сторони Kurjer Lwowski робить замітку, що депутація повинна би представити загально кривди селяньства при виборах, а не лиш спеціяльно рускі, бо при сих виборах ведено борбу против люду.
А знов Arbeiter-Zeitung так пише: Руска депутація буде, як виходило би з натяку презідента міністрів на суботнїшнім засїданю палати принята цїсарем. Хоч і як офіціози правительства старають ся виправдувати управу бувшого намістника галицкого що-до громадних обжаловань, то однак всї порядні люде годять ся в тім, що при послїдних виборах в Галичинї панував нечуваний гнет, котрий цїлковито знищив свободу виборчу селян. Чи крок, по котрім Русини надїють ся, що він допоможе им осягнути свої права, спонукає, щоби галицкій сойм відмовив лєґальности виборам переведеним при тих найбільших надужитях, — на се треба виждати. За галицкого намістника єсть одвічальний міністер справ внутрішних; се отже надає ся дуже добре для ґр. Баденього, що він в одній особі єсть і обжалованим і судьєю. Жалї Русинів на гнет ненові; кривди, доконувані давнїйшими роками на тім народї, були найсильнїйшим атутом нїмецких лібералів в грі против кола польского. З часом они що правда так интімно збратали ся з польскою шляхтою, що сумнїві твердженя ґр. Баденього находять у них найлїпшу віру. Але Русини завсїгди надїяли ся на поміч правительства, котрого прихильність мала им допомочи до осягненя прав. Пос. Романчук розповів, як руска опозиція згодила ся на проєкти угодові тогдїшного намістника і як він знав вивести єї в поле. З тої минувшости мусять Русини набрати пересвідченя, що політика, котра спускає ся на приязність або справедливість правительства, єсть з гори фальшива і безуспішна. Они можуть добути щось лиш тим способом, єсли стануть на власних ногах, єсли енерґічно стрясуть з себе сумнївну і по найбільшій части також двозначну політику компромісову. Тепер в Галичинї не розходить ся о національні противности, між Поляками і Русинами, але о соціяльні, між селянином і шляхтичем. В борбі против польскої шляхти і польскій селянин не менше интересований як рускій. Треба вибороти рівні права, а тогдї не буде вкороченя політичних прав. Але як довго Русини вижидають чогось від правительства і надїють ся просьбами щось осягнути, то нам видає ся, що они на фальшивій дорозї.
___________
Нинї о год. 10-ій явилась руска депутація у цїсаря. О. Озаркевич промовив [по нїмецки]:
"Ваше цїс. і кор. Апостольске Величество!
Яко делєґати висланої руским народом, з 220 членів зложеної депутації, важимось явитися перед В. Величеством, щоби перед ступінями найвисшого трону поновити запевненє непохитної вірности і відданости сего народу, а заразом щоби просити о опіку для сего, від столїть випробованого народу.
Рускій нарід, що завсїгди, навіть в найтяжших часах, становив кріпку підпору трону і держави, тепер, в наслїдок того, що орґани правительственні при остатних виборах до сойму не берегли законів основних, знаходить ся в зворушеню умів, котре огортає навіть найспокійнїйшого горожанина і заперечує погляд, мов-би в нашім краю панували вдоволенє і згода.
Коли-ж рускому народови через недопущенє відповідного заступництва замкнено всї дороги до осягненя єго права і він єдино і виключно від В. Величества сподїває ся заради, то ми зважуємось жалоби сего народу дотично сегорічних виборів виложити перед найвисшим троном з униженою просьбою:
Єго цїс. і кор. Апостольске Величество зволять найласкавійше сесю просьбу приняти і уміщеним в нїй жалобам зарадити".
Єго В. цїсар відповів:
"Я пересвідчений о вірности руского народу, бо той нарід дав доказ того при многих нагодах. Добро руского народу лежить менї на серци не менше, як і других народів. Нову сю заяву вірности і сей меморіял приймаю і скажу мому правительству розслїдити.
Однак не можу замовчати мого здивованя, що в той день, коли у Львові празновано вїзд кардинала Сембратовича, папою і мною свіжо заіменованого, много священиків виїхало з сею депутацією до Відня. Рівно ж мушу виткнуту депутацію масову, що прибрала характер демонстрації, людей наражено без потреби на непомірні кошти, а тих шістьох делєґатів могли то само виєднати, що і така депутація громадна".
До цїсарского замку депутацію не допущено. Рано комісар поліції явив ся з забороною походу до цїсарского замку, але на заруку д-ра Олесницкого, що там не буде нїякої демонстрації, сказав, що ґрупами зможуть пійти. Однак, коли прийшли до брами замкової, поліція селян не впускала.
[Дѣло, 16.12.1895]
Про гостину депутації у Відни пише нам наш справоздавець:
Я вже з дороги [з Тарнова і Кракова] донїс в ночи з четверга на пятницю кільна вісток про нашу депутацію. Вже тогдї число депутатів виходило по-за двіста. В день опісля oнo ще збільшило ся тими, що виїхали зі Львова і других галицких міст поспішним поїздом і прилучили ся до депутації вже у Відни. Тогдї показало ся, що в депутації єсть заступлених трицять повітів, а з деяких прибуло поважне число депутатів. Н. пр.: з жидачівского 32, з львівского 24, з стрийского 22, з городеньского 16, з жовківского 15, з калуского 13, з бучацкого 9, з борщівского і золочівского по 8, з прочих повітів по менше. Пропорція интеліґенції до селян остала ся однакова — 1/6 : 5/6.
Цїлий час в дорозї перевели депутати в занятих шістьох ваґонах розмовами на темат положеня Русинів — обговорювано кривди народу і способи заради на будуще. Немов віче народне відбувало ся у ваґонах — віче при повній свободї слова, без всякої формалістики. Селяне з найрізнїйших сторін пізнавали ся і порозумівали ся. По всїх більших стаціях, на Кракові скінчивши, витали депутацію одушевлено земляки і прощали сердечною заохотою на великій подвиг, а у відповідь им лунала кождий раз одушевляюча пісня. За всю ніч нїхто не зажмурив ока. Навіть старші віком депутати, як провідник Вп. о. Иван Озаркевич, відказали ся від всякої вигоди і, перейшовши до возів III-ої кляси, весь час їхали в душних і тїсних клїтках, щоби бути між селянами. З Прерова вислано о їздї депутації телєґрафічне повідомленє до віденьскої рускої громади. Она на стрічу депутації вислала кількох своїх відпоручників до Фльорісдорфу.
Зараз при вїздї на дворець у Відни стало видко, що в столици монархії господарює наш добрий знакомий — ґр. Бадені. Вїзд депутації мусїв відбути ся тихо — після бажаня поліції, котра в значнім числї "явних і тайних" обсадила дворець і заборонила всякі привіти зі сторони віденьскої громади, що під проводом посла Романчука зібрала ся на перонї на стрічу депутації. Тихо висїли депутати з ваґонів і ґрупами після повітів удало ся з двірця до замовлених комітетом готелїв. Поліцаї на конях по боках супроводили похід депутатів, то й не див, що на одного справоздавця віденьского дневника зробило се таке вражінє, мов би то йшов транспорт арештантів... Одна часть депутатів остала ся вже в готелях на ніч, друга зараз удала ся до льокалю Ґшванднера на Гернальзї на збори віденьского христіяньского міщаньства. Перо не годно описати тої радости і одушевленя, з якими витано там руских гостей. Грімкі привіти лунали доти, доки остатний гість не сїв на призначенім місци, а д-р Люеґер забрав слово повитаня. Ряд промов подали всї віденьскі дневники. Зміст промов поданий в більшій части неточно; ті, що писали справозданя — одного не могли зрозуміти, а друге, хоч і зрозуміли, перекрутили або замовчали [та й не дивуватись! писали по-найбільше противники наші]. Найбільше дискредитувати руску депутацію намагала ся праса жидівска, а першенства між нею належить ся дневникови галицкого єврея Моріца Шепса Wiener Tagblatt-ови, котрий в статьї п. заг. "Kowbasiuk's Sohne" старав ся представити депутацію плодом москвофільскої интриґи. Тілько й навчив ся доси від наших przyjaciół!... Офіціозна Presse обмежилась на коротенькім занотованю приїзду депутації в кількох стрічках; трохи ширше написав пів-урядовий Fremdenblatt. Найприхильнїйше написали орґани христіяньскі, між ними антісемітскій Deutsches Volksblatt і людовий Christliches illustr. Extrаblatt... Будь-що-будь — з ґазетних вістій дізналась навіть найнизша верства суспільности віденьскої, що з Галичини приїхала до Відня не "еміґрація руска" [як з-разу гадала], але депутація руска і від разу здобула собі популярність і щиру симпатію у Віденцїв.
По гостинї на зборах першого вечера а по спільній вечери депутати удались на cпoчинок, щоби другого дня оглянути місто і бути в парляментї. Та ледви, чи дала им заснути згадка на тую сердечність, якої несподївали ся зазнати від чужинцїв — в порівнаню з тою рівнодушностію, з якою віднеслись до рускої депутації деякі свої люде, що по плечех руского люду вилїзли в посли і поавансували... Посол Барвіньскій ще рано мав довгу розмову з ґp. Баденім. З уст посла Барвіньского довідались ми, що ґр. Бадені гадає представити цїсареви депутацію з десяти людей, коли єму подадуть спис всїх участників депутації і відпис меморіялу для цїсаря. До парляменту допущено около 60 осіб. При тій нагодї одна ґрупа наших селян війшла ся з незнакомою людиною, котра заговоривши по польски висказувала ся з легковаженєм о цїли депутації і о самих депутатах. Здивованє щезло, коли тая людина представила ся гусятиньским послом ґрафом Ґолуховским. Нецїкаво але интересно!
Вечером [в суботу] о годинї 8-ій відбув ся в честь депутації рускої збір в готели Union скликаний на ochobі §.2 закона о товариствах [на запросини] пп. Романчуком, д-ром Євг. Озаркевичем і Вол. Щавиньским. Зібрало ся понад 300 осіб. Провід збору віддано пп. В. Нагірному і І. Гурикови. На сїм зборі промовляли з чужих гостей хорватскій посол о. Бянкіні і Румун д-р Радого, а з Русинів пoc. Романчук, пoc. Телишевскій, пoc. Окуневскій, пoc. Новаківскій, д-р Добряньскій, купець Ярослав Коритовскій з Калуша, В. Будзиновскій [в имени радикалів], Кордуба [в имени віденьскої академічної молодежи], Вас. Коцко [в имени віденьских ремісників], о. В. Кирчів, Мончаловскій, сел. Скоблик з Дашави, міщ. Абрагамовскій з Микулинець, Данило Мекелита з Бутин. На збір наспіла з Калуша привітна телєґрама з підписами д-ра Куровця і д-ра Могильницкого.
В недїлю рано всї депутати і віденьскі Русини битком заповнили церков св. Варвари, де правила ся соборна служба Божа. По богослуженю удали ся всї з церкви до реставрації Рабля, де делєґати пп. адв. Рожанковскій, пос. Окуневскій і адв. д-р Дорундяк мали здати депутації справу з конференції з ґр. Баденім дотично авдієнції у цїсаря. [Посли Барвіньскій і Охримович, звивши ся в церкві, не виждали кінця служби Божої.] "Ґр. Бадені — мовив п. Рожанковскій, вернувши з конференції — пристав на шістьох членів депутації, однак через гофрата Фрайденека заявив, що не бажає аби завтра цїла депутація явила ся в цїсарскім замку, а лише тих шість депутатів." Дальші слова п. Рожанковского заглушив крик депутації: "Всї будемо! всї! Нехай всїх пустять, а нї, то ми не пустимо депутатів!" Коли вкінци успокоїло ся, п. Рожанковскій почав дальше: "Тут йде о то, що годї спротивити ся власти..." Депутація знов закричала: "Всї, або нїхто!" П. Рожанковскій говорив дальше: "На жаданє ґр. Баденього ми вручили єму відпис меморіялу і промови провідника депутації. Ґр. Бадені, прочитавши, до меморіялу не зробив нїяких замітів, а що-до промови зажадав випущеня трех досаднїйших місць. Ми спротивились. Тогдї він сказав: "Чи се проти мене? А, коли так, то лишіть всьо. Я хочу грати з вами при отвертих картах." Остаточно з промови випущено лише слова про польску націю, а зміну тую поручив ґр. Бадені гофратови Фрайденекови [Голоси: Аби нїчого не лишив?] Один примірник промови і меморіялу лишить ся депутації, а другій предложить ся цїсареви." Коли голоси невдоволеня не втихали, вийшов на трибуну д-р Л. Озаркевич і промовив: "Успокійтесь панове! Справа ще не рішена. Ми ще коло неї походимо. А коли нас не впустять до цїсарского замку, то ми й тих шістьох не пустимо!" Промову д-ра Озаркевича приняли всї невмовкаючим окликом "славно!" На членів делєґації до цїсаря вибрано оо. Озаркевича і Саноцкого, адвокатів Рожанковского і д-ра Окуневского і селян посла Новаковского і Ґренджолу з Жидачівщини. [При виборі делєґатів не вибирано нїкого з кандидатів повалених при соймових виборах, аби опісля вороги знов не говорили, що ось то депутації ходило о личні справи кандидатів.]
В недїлю рано відбували ся збори робітників в кольосеум Швендера. З рускої депутації пійшли на ті збори пос. Новаківскій і Мекелита та Грабар з Бутин. Там промовив Мекелита по руски, а на нїмецке перекладав єго промову академик Бірецкій. — По полудни відбув ся о 3-ій годинї великій похід депутації вздовж Ringstrasse від ратуша до пратера.
В понадїлок сходять ся всї о 9. годинї рано до реставрації Рабля ждати на вість дотично авдієнції у цїсаря. По авдієнції цїла депутація пійде до фотоґрафа.
___________
Що дальше наступило — знають наші читателї з поданих нами вчера телєґрам. [Ми подали автентичний] текст промови о. Озаркевича і відповідь цїсаря після повтореня єї депутатами. [Gazeta Lwowska не подала ще вчера цїсарскої відповіди, бо не було ще виданого тексту автентичного.] — Цїсар не зволив розмовляти з членами депутації. Відповідь свою на промову о Озаркевича закінчив словами: Also adieu! В наслїдок того делєґати депутації не мали нагоди висказати слово оправданя супротив монаршого заміту дотично участи руского духовеньства в торжестві вїзду кардинала до Львова і коштів депутації.
Звістна нашим читателям також з вчерашних телєґрам справа непопущеня рускої депутації до замку цїсарского була вже навіть піднесена вчера [д-ром Люеґером] в радї державній. Позаяк депутація [як видно з повисшого письма нашого справоздавця] так богато клала на допущенє єї до замку, що навіть була гадка не пустити делєґатів, наколи депутації буде заборонено явити ся на той час в замку, — то комісар поліції, прийшовши в понедїлок рано до депутації з забороною походу до замку, вкінци [на заруку д-ра Олесницкого, що нїякої демонстрації в замку не буде] згодив ся, щоби ґрупи депутації пійшли до замку. Так і стало ся, а однак поліція, обложивши входи, селян до замку не впустила, хоч впускала сурдутовцїв. Чи се зарядженє було політичне, нехай кождий судить.
Авдієнція у цїсаря була о годинї 10-ій. О 11-ій повернули делєґати до салї Рабля, де була зібрана депутація. Д-р Олесницкій забрав слово і сказав, що д-р Окуневскій здасть справу з авдієнції, а справозданя того треба вислухати спокійно. Д-р Окуневскій вступивши на трибуну, знов від себе візвав всїх, щоби справозданя вислухали cпoкійно, без критики, хто яку буде мати гадку, нехай держить при собі. Потім подав до відомости депутації цїсарску відповідь. Єї приняла депутація мовчки.
Віденьскі часописи містять вступні статьї о авдієнції у цїсаря і підносять з монаршої відповіди особливо уступ о демонстраційнім характері депутації і о виїздї єї в день вїзду кардинала до Львова.
___________
Депутація руска вертає нинї вечером з Відня до краю, сповнивши поважно і совістно своє післанництво в столици монархії.
Повага депутації і єї повне такту поведенє за весь час побуту у Відни зєднали для неї велику симпатію у Віденцїв, а признанє навіть в найвисших кругах.
Депутація осягнула свою цїль. Явилась перед Є. В. цїсарем і вручила меморіял о виборах до сойму. Цїсар меморіял приняв. Що стане ся по розслїдженю того меморіялу правительством, покаже будучність.
Але й независимо від того — незвичайно важний результат депутації єсть уже нинї той, що руска депутація розяснила перед Віднем, перед народами Австрії і перед Европою положенє Русинів в Галичинї, котре противники наші так дуже були затемнили і до послїдної хвилї затемнювали. До того причинилась именно депутація масова, котрої нарід рішучо домагав ся.
___________
З Відня доносять:
Вечером [вчера] о годинї 6-ій дворець зароїв ся Русинами — депутацією повертаючою домів і провожаючими єї Русинами віденьскими. Отворено для них окрему ждальню. На двірци явив ся сильний віддїл поліції під проводом инспектора поліції. Ґрупами обговорювано результати авдієнції. По першім дзвінку вийшли на перон. На коротку прощальну промову академика Лаврівcкoгo відповів пос. Новаківскій, що добро Русинів спочиває лише в них самих. Депутати, уґрупувавшись після повітів, всїли до ваґонів. Коли поїзд рушив, залунали громогласно оклики: "слава!" "дякуємо!" "дай Боже красших часів!" і т. п. Инспектор поліції метнув ся накликуючи, що демонструвати не вільно.
[Дѣло, 17.12.1895]
Руска депутація у Відни — як ми вже ствердили попередним разом — осягнула свою цїль. Є. Вел. цїсар удїлив послуханя бодай шістьом делєґатам депутації і приняв єї меморіял, прирікаючи поручити правительству розсудити уміщені в меморіялї жалоби і евентуально зарадити лиху. З промови Вп. провідника депутації і з дорученого меморіялу цїсар дізнав ся о положеню Русинів безпосередно від самих Русинів — а о те именно ходило рускому народови, коли з повним довірієм в ласку і справедливість монаршу висилав депутацію до Відня. Як правительство — взглядно міністер справ внутрішних ґр. Бадені розслїдить жалоби уміщені в меморіялї а вслїд за тим, чи і яка наступить зарада лиху — се очевидно доперва дасть ся побачити. Але нарід рускій про себе має вже нинї повне вдоволенє з сповненого доброго дїла.
Рівно ж важну річ в результатї своїм принесла депутація руского народу тим, що — як ми вже також передше згадали — розяснила положенє галицкої Руси в очех столицї держави, народів Австрії і Европи. За кілька остатних лїт відносини межинародні і положенє Русинів в Галичинї що-раз більше затемнювались і в фальшиве ставили ся світло. Що раз більше ширив ся погляд, що народ рускій має в Галичинї — як мовляв Кулїш — "танцюристий рай" — з ласки Поляків і правительства. Коли-ж независимий рускій посол в парляментї піднїс голос для поясненя річи, зараз панове Поляки покликувались на тих кілька своїх маріонеток "inaczej myślących", кажучи, що нїби-то тії представляють погляд і волю народу.... Отже депутація руска поставила перед світом міжнародні відносини і положенє Русинів в Галичинї так ясно, що сего — при нинїшних обставинах — не потрафили би зробити нї промови наших послів в парляментї, нї меморіяли пересилані почтою, нї резолюції віч і т. п.
Всї народи — і то не лише в границях Австрії — заинтересували ся Русинами з нагоди сеї депутації. Дневники на всїх язиках широко розписують ся о рускій депутації, о цїли єї гостини у Відни і о принятю єї цїсарем. I сконстатуємо тут відрадне явище, що кромі деяких дневників поліских і жидівских та хрупаючих з рептільного жолоба — не виймаючи nota bene й черновецкого арґану "всеї Руси-України" — всї прочі з найбільшою симпатією відносять ся до галицко-руского народу і єго депутації, обурюючись на всї напасти і клевети кидані на нашу депутацію жидівско-польско-рептільними орґанами, — на клевети посунені аж до такої безвстидної инсинуації, що мов-то депутація їздила до Відня не за свої гроші, а за рублї московскі...
Вся неинтересована і непідкупна праса констатує згідно, що і за "неласкаве" — як она називає — принятє депутації цїсарем єсть — кажучи се без нарушуваня прероґатив корони — після конституції одвічальний презідент міністрів, тим більше, що перед самою авдієнцією ґр. Бадені явив ся в цїсарскім замку, щоби дати потрібні информації монархови. Сю справу — як заповідає Deutsches Volksblatt — буде мусїв ґр. Бадені ще пояснити в парляментї.
Коли-б Є. Вел. цїсар зволив був по авдієнції розмовляти з членами депутації, они були би пояснили монархови: що депутація виїхала по вїздї кардинала до Львова і ті священики, що їхали в депутації, перед тим взяли участь в повитаню кардинала — та що громадна депутація була бажанєм, волію народу і результатом глубокої віри в ласку і справедливість корони. Кошти-ж, розмірно навіть незначні [25–30 зр. на особу], при вазї цїли депутації були малої ваги. Се ми нинї констатуємо.
О голосах праси поговоримо завтра.
В справах рускої депутації.
Офіціозно подано відповідь цїсаря рускій депутації в такім комунікатї:
"Цїсар зволив приняти меморіял з тою увагою, що депутація може бути певна, що обняті ним жалоби будуть основно розслїджені і, о скілько суть оправдані, буде им зараджено. Упевненє вірного привязаня принимає цїсар з вдоволенєм; цїсар знає що на ті чувства може числити у Русинів. Депутація нехай буде переконана, що рускій народ так само близькій серцю цїсаря, як і инші народи монархії, і що цїсар від серця бажає єго успішного розвитку. Але цїсар не може не запримітити, що дуже мусить вражати, коли більше число священиків опускає Львів в тій самій хвили, як ново именований кардинал обходить там свій вїзд; бо наданє кардинальского достоїньства архієпископови Сембратовичеви уважає ся за знак, як дуже обходить і Єго Святість папу і також цїсаря розцвіт рускої церкви. Також мусить ся немило замітити, що надто велике число участників депутації є зарівно коштовною як невластивою демонстрацією, котра нїяк не оказує ся відповідним способом до осягненя заміреної цїли."
Авдієнція тревала ледви три мінути.
___________
Посол Люеґер порушив в радї державній дня 16 с. м. справу рускої депутації таким уступом в своїй промові:
"Коли би часописи завсїгди писали правду, тогдї не міг би найти ся жаден честний міністер, котрий би жадав диспозиційного фонду. Сего фонду треба на те, щоби справляти брехнї, ширені часописями. Отже всякому честному правительству треба би сей фонд признати. Але ґр. Бадені чи є тим чоловіком, що говорить правду і любить справедливість? На жаль мушу сказати, що нї. Що-до правдомовности пригадую лише, що презідент міністрів в справі моєї розмови з ґр. Кільмансеґом не сказав правди. Він знов заперечив, що д. 6. падолиста войско не було в поготовлю і не мало острих патронів. А я таки заявляю, що оно правда. Можна би се довести слїдством. Все населенє о тім знає, а особливо ті родини, що мають синів у войску. Отже викликало оно велике здивованє, коли презідент міністрів так загально знані річи так по просту заперечив в парляментї. Також не бачу в нїм чоловіка, що любить справедливість, бо при виборі бурмістра допустив ся або позволив допустити ся чотирох незаконностій. Громади галицких виселенцїв, що переїздять через Відень, свідчать, доки зайшла штука державна ґр. Баденього в Галичинї. Коли би він любив справедливість, то не приїхала би була сюди депутація Русинів з 220 людей. А не мусить він мати чистої совісти в рускій справі; бо коли я нинї рано переїздив коло замку цїсарского, то застав там таку тьму поліції, що можна було думати, мов би революція була за плечима і мов би хто хотїв здобувати старий замок. Але презідент міністрів може і се заперечить. [Голоси антісемітів: Сего не зможе!] Він все може! Хоч би бачила вся палата, він таки заперечив би. [Віце-презідент Абрагамович: Прошу бесїдника, щоби не уживав обидних слів.] Як презідент міністрів годен оправдати покликанє такого числа поліції? Се-ж значить провокувати; а ми є обовязані єму сказати, що ми у Відни до таких річей не звикли."
___________
Дневники доносять, що 16-ого с. м. цїсар по обідї двірскім, на котрім були запрошені і посли, заговорив о депутації рускій у Відни і голосно додав тоном сожалїня: "Бідні селяне! хто ж за все те заплатить!"
[Дѣло, 19.12.1895]
Ми вже сконстатували вчера, що кромі жидівских, польских та всяких рептільних дневників — вся проча праса віднесла ся до рускої депутації і до руского народу з найбільшою симпатією.
Коли-б ми схотїли наводити всї дневникарскі голоси в справі депутації з одної і другої сторони — прийшлось би нам хиба цїлими тижднями заповняти цїлі нумери "Дѣла". Де-що цїкавійшого ми розумієсь подамо, але передовсїм наведемо по точкам голоснїйші заміти і клевети, які появили ся в ворожій нам частинї праси.
Депутація — кажуть вороги — не була виразом волї загалу, волї народу, але штучним дїлом аґітаторів; — аґітатори "поволїкли" до Відня селян, котрі навіть не знали, о що то йде; — аґітатори оплатили кошти депутації, і то московскими грішми, та й взагалї депутація мала характер демонстрації москвофільскої; — задемонстровано вже у Львові тим, що депутація виїхала до Відня перед вїздом кардинала Сембратовича і навіть священики-депутати не повитали кардинала, а знов у Відни демонстровано гостиною депутації на зборі хрястіяньского сторонництва, віддаючи депутацію в опіку д-ра Люеґера, і гостиною деяких членів депутації на зборі робітників.
Розгляньмо ся в тих замітах і клеветах.
Що депутація була не дїлом якихсь аґітаторів, але виразом волї народу — о тім свідчить факт, що проєкт депутації до цїсаря вийшов з краю, і то від самих селян. Се може кождий сконстатувати з дневників руских з часу акції виборчої і сейчас по 25-ім вересня. Зі всїх сторін, з повітів, де дїяли ся нечувані до тої пори і систематичні надужитя й насильства, надходили клики роспуки: "Нема иншої ради, як лиш їхати до Найяснїйшого Пана! Він о всїм тім не має відомости, а коли єму розкажемо, він дасть нам поміч!" Та й се зовсїм натурально, що именно сам люд став домагати ся депутації — бо-ж в першій мірі люд терпів. Коли н. пр. в Калуши через цїлу ніч на 25-ого вересня тревала зорґанізована розбійнича облава на честних наших селян або коли н. пр. в Жидачеві жандарми арештували і вивели з салї до 20 селян виборцїв, — то хто в першій лінії і безпосередно терпів і відчував протизаконність, насильства та кривду? — чей-же сам люд! Не диво-ж, що від него — від люду й вийшов проєкт депутації до монарха, як і не диво, що люд становив пять шестих частій депутації. І ті селяне, що їздили в депутації, поїхали з власної волї і з волї люду в поодиноких повітах, та й добре они знали, чого їдуть, — бо по-перше: то їхали по-найбільше интеліґентнїйші люде з-між селяньства, а по-друге: переважна часть депутатів-селян сама на своїй шкірі досвідили всего того, що було списано в меморіялї для цїсаря. Прецїнь-же найбільше число депутатів виїхало з тих повітів, де дїяли ся найтяжші надужитя і насильства [з Жидачева, Стрия, Калуша, Жовкви і т. д.]
Найпідлїйшою клеветою на руску депутацію єсть безперечно тая, що депутація їхала нїби-то за московскі гроші. Єсть се давний "szlachetny oręż" — нам Русинам аж надто добре знаний ще від часів Бродовича аж до нинїшного дня. Ми й не дивуємо ся, що єгo — того благородного оружя ужито також сим разом — против рускої депутації до цїсаря. Hilf, was helfen kann! Ми-ж пересвідчені, що як ми Русини, так і всї ті, що кидають инсинуації про московскі гроші, дуже добре знають, хто поносив кошти депутації. Депутація їздила за свої гроші — за гроші рускі. Не лиш депутати з интеліґенції, але і переважна часть селян оплатила собі сама всї кошти: дорогу і удержанє у Відни. Їхали-ж прецїнь по-найбільше селяне заможнїйші, а 20, 25, а вже найбільше 30 злр. для заможнїйшого господаря чей-же не така велика сума. Деяким менше заможним депутатам прийшли в поміч Русини з поодиноких громад або повітів, запомігши их зі складок між собою. В тім дїлї може найлучше посвідчити намістництво, котре мусить мати реляцію о тім, що в турецкім повітї, де ц. к. староста Билинській збирає по громадах складки на орґани до косцьола в Дімній, жандармерія арештувала збирача складки на запомогу депутатам до Відня, відобрала від него гроші і приставила єго до староства...
В звязи з инсинуацією дотично коштів депутації силують ся вороги Русинів представити депутацію яко демонстрацію москвофільску. Се також давний, добре знаний нам маневр — кожде змаганє Русинів, невигідне интересам верховодячому польскому таборови на Pycи, — показувати за москвофільску интриґу. Річ же відома, що пос. Романчук, д-р Олесницкій і другі щирі народовцї — нинї оголошені за "кацапів", а кромі Барвіньского, Вахнянина, Кахникевича та ще може кількох "баденюків" "prawdziwych narodowców" — ледви чи є вже які народовцї на галицкій Руси... все проче: "кацапня"... Депутація, як відомо, складала ся зі всїх сторонництв — в виїмкою, розумієсь, тої "невеличкої але чесної" кумпанії, котрої речники в радї державній і орґан єї "Буковина" мовчать про вибори мов закляті; ба що більше — кумпанія тая [на скілько можна вірити дневникам] має готовити проти депутації якійсь протест... З того, що в депутації були люде всїх сторонництв руских, не можна висновувати нїяких виводів що-до відносин сторонництв до себе по-за справою депутації, в котрій всї Русини виступили без огляду на сторонництва — за-для одної-єдиної спеціяльної цїли: протесту против нарушеня конституції при послїдних виборах. А виступили они так уже з самої натури справи, бо-ж кождий чей признає, що коли н. пр. в Жидачівщинї, в Калущинї і т. п. виборцї з старої партії голосували на народовцїв д-ра Олесницкого, посла Романчука і других, — то при орґанізованю депутації до цїсаря чей-же не міг би нїякій народовець сказати: "Ви, виборцї з старої партії, не смієте їхати з нами до цїсаря жалуватись, що і вас гноблено, бито та арештовано за підпиранє кандидатури народовця! Вас тото не болїло, а лише нас..." Поминаємо вже то, що вороги Руси були би зовсїм не церемонили ся склад депутації з одного лиш сторонництва визискати в свою користь — они були би тогдї представили річ так, що ось-то депутації заступає лиш одно ворохобниче сторонництво, а другі зовсїм задоволені. Впрочім годить ся не спустити з ока і сего, що як верховодячій табор польскій на Руси так і правительство зарівно трактували при виборах і народовця і радикала і "кацапа" — всї они були "wrogowie ojczyzny" т. є. нїби "kraju" і "państwa" — всїх их треба було "zwalczać do upаdłego"... Москвофільскою демонстрацією депутація не була — тут не йшло о нїякі спеціяльно москвофільскі цїли — депутація їздила до Відня до цїсаря Австрії, а не до Петербурга до царя...
I виїзд депутації зі Львова в день вїзду кардинала не був нїякою демонстрацією, не кажучи вже москвофільскою. Склало ся так, що день виїзду депутації зійшов ся з днем приїзду кардинала. Правду сказавши — се навіть вийшло на користь паради вїзду кардинала, бо ті священики і селяне, котрі прибули до Львова за-для виїзду до Відня, взяли яко гостї з краю участь в повитаню кардинала, хоч до того анї примусу, анї обовязку не мали. Вїзд і повитанє кардинала відбували ся від години 2-ої до 5-ої з полудня, а відтак нїхто не мав уже що робити у Львові і мусїв виїздити. Вечірними поїздами виїхали всї священики з провінції: одні до дому, а ті, що були членами депутації, до Відня. Чим же ж властиво провинила ся руска депутація дотично вїзду кардинала? А впрочім кардинальство а вибори — дві річи зовсїм відрубні і Русинам анї не снило ся вязати их з собою.
Рівно-ж зовсїм натуральною була гостина рускої депутації на зборі сторонництва христіяньского у Відни. Сторонництво се в парляментї австрійскім уймає ся за кривдами Русинів так горячо, як нїяке друге. Візита Русинів, зроблена тому сторонництву, була вказаною вже хоч-би за-для самої куртоазії, коли не за-для зложеня подяки. В опіку чи протекторат д-ра Люеґера руска депутація не віддавала ся — се ствердив виразно навіть сам антісемітскій орґан Deutsches Volksblatt [н-р 2499 з 17 с. м.] пишучи о такій "инсинуації" жидівскої і рептільної праси. "О протекторатї антісемітів над рускою депутацією — пише D. Volksblatt — не може бути мови, бо по просту Русини протекторату нашого не потребують; анї они о него у нас не просили, анї ми им єго не предкладали. Коли члени депутації у Відни зіткнули ся з нами, то се мало натуральну підставу в тім, що антісемітска праса єдина подавала вісти о нечуваних фактах з виборів галицких та й становище антісемітскої партії в парляментї викликало у руского народу переконанє, що она єдина має відвагу унятись за слабими і угнетеними та й всемогущему ґр. Баденьому сказати правду в очи. Наколи се має бути протекторат, то розумієсь антісеміти протектори Русинів." Так пише сам антісемітскій орґан і, як бачимо, чей-же ясно і щиро. — Так само натуральною була гостина кількох членів депутацій руских радикалів на зборі робітників. — Але-ж ми знов запитаємо всїх ворогів руского народу: що за звязь має се мати з виборами галицкими? Чи через то незаконність виборів уже стала зараз законностію а рани завдані конституції вже вигоїли ся, скоро тілько нога одного руского депутата вступила до салї зборів віденьских антісемітів чи робітників?! І смішно і глупо!
Але ми ще не обговорили всїх замітів і клевет на руску депутацію.
[Дѣло, 20.12.1895]
20.12.1895