["Правда" в боротьбі з правдою. — Сіямскі брати ради державної. — Пошесть вічева і відношенє власти до неї. — Галицка интерпретація закона о ординації виборчої при помочи патенту з 1854 року.]
Вже то політична часть часописи "Правда" від часу, коли стала орґаном голови руского клюбу у Відни, не може до ладу дійти з правдою. Та й нїчого дивувати ся! Як тут писати правду, до що року зміняють ся правительства разом з проґрамами, а все треба світови показати, що єсть ся "regierungsfahig", а вже бодай, що належить ся до сторонництв піддержуючих лад суспільний через кождочасне правительство? Нема ради! — то й пише ся в "Правдї" ту саму правду, якою воює ся, і вірить ся, що то стадо "руских баранів" [після номенклятури "Буковини"] не спроможе ся на стілько дотепу щоби не повірити, що вісти подані навіть в "Правдї" можуть бути неправдою. Чого-ж тут дивуватись "Правдї", що бесїду Романчука в радї державній на темат галицких виборів соймових і політики правительства супроти Русинів називає — неполітичною? Та й справдї, як би то оно було політично, наколи-б усї рускі посли нїколи не підносили в радї державній нїякої жалоби за насильства на народї, — наколи-б в радї державній відзивало ся більше таких мелодійних голосів, як голос посла, що винайшов мирне і вповнї вдоволяюче сожитє двох братних народів в Галичинї!... Пождїм трохи! — коли наші віденьскі музиканти виступлять в зимі з концертом в великій сали під єзуїтским огородом, тогдї почуємо тую давно вижидану клясичну музику, що успокоїть зворушені в краю нерви, а поки-що боротьба на слова "Правди" з правдою не богато поможе...
***
Всїм відома любов двох сіямских братів; відомо також, що оба они відчували біль завданий хоть одному з них; их нїжність і уступчивість поспільна викликували в серцях людей глубоке для них сочувство. Отже подібного сочувства дізнав і я, коли слїдив долю внесеня Шмайнвендера в радї державній о відкликанє звістного рескрипту бл. п. міністра Кільмансеґа, котрий то рескрипт по розумнім приміненю єго до наших галицких обставин видав тут такі благодатні плоди! Тим Нїмцям і Чехам поперевертало ся в голові, чи що такого, що напосїлись за оден з наших найбільших здобутків в послїдних часах доби покоаліційної і, навіть не вижидаючи властивого часу, як то яло ся зрілим політикам, гей же домагатись, щоби комісія здала з того внесеня справу до 14 днїв! По поставленю того внесеня фізіономія "кола" польского, удекорована здеклярованими демократами, викривила ся страшно болючо, бо "коло" відчуло се нещастє, яке ухвала того внесеня могла би спровадити в цїлий ново-вводячій ся устрій державний... Коли ж сю болючо викривлену фізіономію побачив клюб Гогензварта, зараз з нїжностію підбіг у поміч омлїваючому "колу" і так оба, взявши ся за руки, солідарно голосували проти внесеня, а коли оно таки перейшло, оба сіямскі брати прослезили ся. Мав се бути образ роздираючій серце і він єще нинї не може менї зійти в голову. Але якось оно буде! До 14 днїв чей удасть ся укоськати бодай якусь часть лібералів... до того часу повернуть і деякі посли з Риму... Ласкава судьба охоронить нашу дорогу Долитавщину перед грозячим їй нещастєм через відкликанє того рескрипту...
***
По причинї, що в послїдних часах так часто скликувано віча у всхідній части краю, начальна власть адміністраційна зарядила дослїди при помочи краєвого бюра санітарного, а тії по докладних доходженях виказали: 1) що віча проявляють ся головно в тих околицях, де рівно-ж проявляють ся холєра, тиф, діфтерія і инші заразливі хороби; — 2) що люде, беручи участь в вічах, в наслїдок сильнїйшого зворушеня душевного, найскорше підпадають заразливим хоробам, а опісля стають ся розсадниками тих хороб в цїлім тім політичнім повітї, де віче відбувало ся; — 3) зваживши той характеристичний головний обяв, що віча проявляють ся правильно там, де проявляють ся заразливі хороби, то очевидячки показує ся постійна лучність одних з другими, а тим самим обяв віч мусить ся узнати обявом патольоґічним [хоробливим] а до того заразливим. В наслїдок сих властію сконстатованих обявів начальна власть адміністраційна припоручила своїм підвластним урядам вписати між грізні пошести уміщені в рубрицї "холєра, тиф пятнистий, діфтерія і т. п." — також нову дуже небезпечну пошесть під назвою "пошесть вічева" і велить сю пошесть, де би лиш она виступила, всякими можливими способами нищити. Начальна власть адміністраційна звертає увагу підвластних урядів на відрадний факт, що по придушеню пошести вічевої в повітах тернопільскім, теребовельскім, бережаньскім, стрийскім, жидачівскім, дрогобицкім, станиславівскім і в деяких других, стан здоровля в тих повітах — як то впрочім можна переконати ся з урядового віддїлу Gazet-и Lwowsk-ої — став цїлком вдоволяючій; ба що більше, всї инші пошести, котрі рівночасно з пошестію вічевою були там виступили, по придушеню пошести вічевої всї они цїлком щезли. Вкінци начальна власть адміністраційна припоручає підвластним урядам, щоби при нищеню пошести вічевої уживали до служби — так як при пошести холєри — жандармів...
Probatam est!
***
Є якійсь патент з 1854 року, котрий за мотто має слова: "Es ist schon dafur gesorgt, dass die Bаumе nicht bis in den Himmel wachsen". Головні прикмети того патенту — се прислугуюче адміністраційній власти право: карати горожан за дїла і обяви для власти ворожі. Якого рода мають бути сі дїла і обяви для власти ворожі — то осуджує сама власть. Можна сей патент після галицкої интерпретації коментувати і так: Наколи-б заходила обава, що горожане, виконуючи свої права на підставі праслугуючого им закона, обявлять свою волю — от на примір через якісь вибори — в спосіб такій, що власть могла-б се узнати за ворожій обяв проти власти, тогдї, аби спинити сей ворожій обяв, власти прислугує право: закон сей змінити або засуспендувати. Такої мабуть интерпретації придержував ся і пан староста перемискій, коли при зложеню комісії виборчої дня 31 жовтня с. р. в Перемишли именував зі сторони правительства — проти постанов закона — замість трех членів комісії чотирох, видно сподїваючись, що виборцї, так само як при виборі до сойму дня 25 вересня с. р., готові би вибрати до комісії немилих власти своїх виборцїв, а так поправило ся невигідний закон о ординації виборчій, зложило ся більшість милої власти комісії і уратувало ся надірвану виборами соймовими честь повіту і енерґію повітової власти. Справдї, у нас вже постарано ся о те, щоби дерева не росли аж під саме небо...
[Дѣло, 09.11.1895]
09.11.1895