Більшість вікінгів не були білявими «норманами» — їхнє походження таке ж різноманітне, як і в більшості людей того часу. Предками вікінгів були кочівники, селяни з Анатолії та мешканці Балтії й Центральної Європи. На це вказують результати генетичного аналізу 442 вікінгів, похованих у різних частинах Європи. Навіть поміж самим вікінгами були суттєві відмінності.
Зображення: MR1805/ iStock.
Вікінги значною мірою визначили європейську історію. Майже 1000 років тому вони не тільки наводили страх своїми набігами — мережа їхніх поселень, торговельних центрів і шляхів простягалася через всю Європу, до Гренландії та Північної Америки. Отже, їхній вплив також був далекосяжним: «До цього регіону вікінги переносили ідеї, технології, мови, релігії та повсякденні практики», — пояснив Еске Віллерслев (Eske Willerslev) з Копенгаґенського університету зі своїми колегами.
Але ким були вікінги насправді? Згідно з поширеним уявленням, «нормани» були біляві велетні скандинавського походження. Проте в останні роки деякі археологічні розкопки змушують поставити під сумнів це припущення: в Данії знайшли вікінгівське поховання, в якому лежить жінка-воїн слов’янського походження. Один вікінг мав навіть арабські написи на своєму похоронному вбранні.
Щоби розшифрувати генетику норманів, Віллерслев та його команда проаналізували геном 442 чоловіків, жінок та дітей, похованих на території Європи. Географічний розподіл поховань сягає Росії та України, тягнеться через Центральну й Північну Європу аж до Гренландії. Також науковці взяли порівняльні зразки з різних європейських популяцій — від бронзового періоду донині.
Несподіваний результат: не всі вікінги були скандинавами. Натомість їхнє походження було таким же помішаним, як і у більшості популяцій того часу. В їхньому геномі, крім скандинавських генів, науковці ідентифікували гени близькосхідних селян, предків, що мешкали в регіоні Балтії та в Центральній Європі, а також кочівників бронзового періоду з Центральної Азії.
«Так наше дослідження змінює уявлення про вікінгів, — каже Віллерслев. — Більшість із них не були блондинами, вони мали коричневе волосся і на них позначилися генетичні впливи з-поза меж Скандинавії». Деякі групи вікінгів дуже відрізнялися від типових норманів. Деякі поховані в Південній Швеції вікінги засвідчили найбільшу спорідненість з лангобардами Угорщини, інші, з Південної Норвегії, — походили з саамів.
Тобто вікінги були не гомогенним народом, а радше культурою різноманітного походження. Це підтвердили також геноми двох вікінгів, що померли на Оркнейських островах і в Норвегії. Хоч їх поховали за типово вікінгівською традицією, вони не були скандинавами, а належали до піктів — кельтського племені, що жило на території сучасної Шотландії. Два інші вікінги були наполовину піктами та наполовину скандинавами, повідомили вчені.
«Наші результати суперечать поширеному припущенню про те, ким були вікінги — потрібно буде внести відповідні зміни в історичні праці, — сказав Віллерслєв. — Адже згідно з нашими даними, ідентичність вікінгів не зводилася до індивідів, що мали тільки скандинавських предків. Натомість геном культури відображає неймовірне поширення вікінгів по всій Європі».
Генетичні дані також підтверджують, наскільки важливим для вікінгів було море. Воно служило їм не лише постачальником сировини й транспортним засобом для товарів на продаж чи награбованого добра — воно сприяло культурному та генетичному обміну. Так геном вікінгів зі скандинавських прибережних ділянок доводить: генетично вони були більш споріднені з мешканцями Балтії чи центральноєвропейського узбережжя, ніж з групами вікінгів, що проживали в центрі країни.
Nadja Podbregar
Wikinger: Blonde „Nordmänner“ sind ein Mythos
University of Cambridge, 17/09/2020, Nature, 2020; doi: 10.1038/s41586-020-2688-8
Зреферувала С. К.
28.09.2020